Ухвала

від 27.03.2024 по справі 487/5705/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.03.24

22-ц/812/451/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5705/16-ц

Номер провадження 22-ц/812/451/24 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,

за участю: державного виконавця Волкомор А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Гаврасієнка В.О. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі- Заводський відділ ДВС) та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність Заводського відділу ДВС та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначав, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі №487/5705/16-ц видано виконавчий лист про зобов`язання його повернути АГК «Парма» металевий гаражній бокс №90, розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 .

11 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документу через «Скриньку для кореспонденції». Проте з часу подання його заяви та до часу звернення до суду зі скаргою, виконавча служба не вчинила дії щодо повернення виконавчого документа. Навпаки державною виконавчою службою 01 липня 2021 року з нього стягнуто штраф за невиконання рішення суду від 31жовтня 2019 року. Такі дії виконавця свідчать про те, що державний виконавець відмовляється повертати виконавчий документ стягувачу, тобто продовжує протиправну бездіяльність у вигляді неповернення виконавчого листа. 22 лютого 2021 року він також звернувся до державного виконавця із заявою, у якій зазначив, що звернувся до суду із заявами про роз`яснення рішення від 31 жовтня 2019 року, на підставі якого судом видано виконавчий лист. Державний виконавець незважаючи на неодноразові звернення до нього боржника ОСОБА_1 про неможливість виконання у зв`язку з суперечливістю рішення суду, та не звертаючись до суду за роз`ясненням рішення суду, продовжує наполягати на поверненні ОСОБА_1 металевого боксу (гаражу). Отже такі дії державного виконавця означають, що йому зрозуміла резолютивна частина рішення суду від 31жовтня 2019 року. У зв`язку з чим боржник, якому викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, звернувся до державного виконавця за роз`ясненням, проте державний виконавець роз`яснення не надав, і більш того, 01 липня 2021 року застосував до ОСОБА_1 штрафні санкції за неповернення гаражу.

Посилаючись на викладене та на ч.6 ст. 37, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу ДВС, яка полягає у неповернені виконавчого документа і зобов`язати вчинити в установленому порядку дії щодо повернення виконавчого листа по виконавчому провадженні або зобов`язати повернути цей виконавчий лист №64138667 виданий Заводський районним судом м. Миколаєва по справі №487/5705/16-ц; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу ДВС, яка полягає у відмові в роз`ясненні викладеної у виконавчому документі, резолютивної частини рішення суду та зобов`язати роз`яснити який саме металевий гаражний бокс №90 боржник ОСОБА_1 зобов`язаний повернути АГК «Парма» той, що придбаний автостоянкою АГК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році, чи той, що придбаний автостоянкою у гр. ОСОБА_2 по розписці від 02.09.2006 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що приймаючи рішення з виконання судового рішення, державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». З наявних матеріалів справи не вбачається порушення державним виконавцем прав, свобод чи законних інтересів скаржника. Враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги, а відтак в її задоволенні слід відмовити.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист не відповідає рішенню суду і тому підлягає поверненню. Рішення за віндикаційним позовом виконується не боржником, а виконавчою службою. Відсутній в реальності предмет виконання, а саме у володінні ОСОБА_1 не знаходиться гараж, який суд зобов`язав його повернути - тобто металевий гараж, придбаний АГК «Парма» у МП «Парма» за договором від 22.08.1993 року. Більш того, такого предмету взагалі не існує в реальності, що є очевидним для звичайної розсудливої людини.

27 березня 2024 року під час апеляційного розгляду справи, від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали щодо Заводського відділу ДВС.

Як на підставу задоволення вказаного клопотання, ОСОБА_1 зазначав, що виконавчий лист, виданий 13 травня 2020 року не відповідає резолютивній частині рішення і містить лише друге речення резолютивної частини, яка згідно закону не передбачає заходи примусового виконання. При цьому, про невідповідність виконавчого листа змісту рішення суду виконавчій службі було відомо, оскільки копія вказаного рішення знаходиться в матеріалах виконавчого провадження. Крім того, на думку ОСОБА_1 виконавчій службі відомо, що у нього відсутнє визначене виконавчим документом майно, однак виконавча служба не повертає виконавчий лист і продовжує безпідставно наполягати на законності власних дій (бездіяльності). Більш того, виконавча служба своїми незаконними вимогами та накладенням незаконних штрафів умисно намагається примусити боржника передати майно, тобто сприяє спробі групи осіб (Журавльових) за попередньою змовою, з використанням службового становища заволодіти чужим майном, складаючи та надаючи суду фальшиві документи.

У судове засідання ОСОБА_1 та представник стягувача не з`явились, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку державного виконавця Волкомор А.В., колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 262ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Частиною третьою статті 262ЦПК України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Відтак, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначив, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

У межах обставин цієї справи апеляційний не встановив істотного порушення органом державної виконавчої служби закону, яке зумовлювало б постановлення окремої ухвали.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання не свідчить про наявність підстав, за яких апеляційний суд у порядку статті 262ЦПК України має право постановити окрему ухвалу.

Більш того, вимоги щодо постановлені окремої ухвали зводяться до обґрунтувань скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка була предметом розгляду судом першої інстанції, за наслідком якої постановлено судове рішення, яке наразі переглянуто апеляційним судом.

З урахуванням викладених обставини, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) слід відмовити.

Керуючись ст.ст.262,381 ЦПКУкраїни колегія суддів,

у х в а л и л а :

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року.