Постанова

від 27.03.2024 по справі 487/5705/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.03.24

22-ц/812/451/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/5705/16-ц

Номер провадження 22-ц/812/451/24 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,

за участю: державного виконавця Волкомор А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Гаврасієнка В.О. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі- Заводський відділ ДВС) та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність Заводського відділу ДВС та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначав, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі №487/5705/16-ц видано виконавчий лист про зобов`язання його повернути АГК «Парма» металевий гаражній бокс № 90, розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 .

11 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документу через «Скриньку для кореспонденції». Проте з часу подання його заяви та до часу звернення до суду зі скаргою, виконавча служба не вчинила дії щодо повернення виконавчого документа. Навпаки державною виконавчою службою 01 липня 2021 року з нього стягнуто штраф за невиконання рішення суду від 31жовтня 2019 року. Такі дії виконавця свідчать про те, що державний виконавець відмовляється повертати виконавчий документ стягувачу, тобто продовжує протиправну бездіяльність у вигляді неповернення виконавчого листа. 22 лютого 2021 року він також звернувся до державного виконавця із заявою, у якій зазначив, що звернувся до суду із заявами про роз`яснення рішення від 31 жовтня 2019 року, на підставі якого судом видано виконавчий лист. Державний виконавець незважаючи на неодноразові звернення до нього боржника ОСОБА_1 про неможливість виконання у зв`язку з суперечливістю рішення суду, та не звертаючись до суду за роз`ясненням рішення суду, продовжує наполягати на поверненні ОСОБА_1 металевого боксу (гаражу). Отже такі дії державного виконавця означають, що йому зрозуміла резолютивна частина рішення суду від 31 жовтня 2019 року. У зв`язку з чим боржник, якому викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, звернувся до державного виконавця за роз`ясненням, проте державний виконавець роз`яснення не надав, і більш того, 01 липня 2021 року застосував до ОСОБА_1 штрафні санкції за неповернення гаражу.

Посилаючись на викладене та на статті 31, 37, 60 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу ДВС, яка полягає у неповернені виконавчого документа і зобов`язати вчинити в установленому порядку дії щодо повернення виконавчого листа по виконавчому провадженні або зобов`язати повернути цей виконавчий лист № 64138667 виданий Заводський районним судом м. Миколаєва по справі № 487/5705/16-ц; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу ДВС, яка полягає у відмові в роз`ясненні викладеної у виконавчому документі, резолютивної частини рішення суду та зобов`язати роз`яснити який саме металевий гаражний бокс №90 боржник ОСОБА_1 зобов`язаний повернути АГК «Парма» той, що придбаний автостоянкою АГК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році, чи той, що придбаний автостоянкою у гр. ОСОБА_2 по розписці від 02.09.2006 року.

У відзиві на скаргу Заводський відділ ДВС просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що наведені обставини, якими обґрунтовано скаргу не є підставами відповідно до вимог законодавства для її задоволення. Також зазначає, що фактично, як під час здійснення виконавчого провадження так і в даній скарзі основні аргументи ОСОБА_1 зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду про повернення спірного майна - металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території АГК «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10 з посиланням на нібито відсутність у нього вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам встановленим рішенням суду, яке підлягає виконанню. Тобто, ОСОБА_1 через процедуру оскарження процесуальних рішень державного виконавця, намагається спростувати наявність спірного майна, яке підлягає поверненню за судовим рішенням та фактично переглянути обставини встановлені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, залишеним без змін як судом апеляційної так і касаційної інстанції. Вказує на те, що 29 червня 2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 (за схемою) та встановлено, що візуальним оглядом території АГК «Парма» знаходиться один металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 та згідно зі слів представника стягувача станом на 29 червня 2021 року рішення суду боржником не виконано, металевий гаражний бокс №90 не повернуто, про що державним виконавцем складено акт. Крім того, зазначає, що роз`яснення змісту виконавчого документу не є безпосереднім обов`язком державного виконавця. Його виконання має відбуватися на підставі прийнятого рішення суду. Формування змісту виконавчого документу відбувається чітко на підставі прийнятого рішення суду. Зі змісту ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається можливість роз`яснення резолютивної частини виконавчого документу, але не виконавцем, а судом у разі потреби за зверненням відповідної особи. Боржник звертався за відповідними роз`ясненнями та йому було відмовлено.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що приймаючи рішення з виконання судового рішення, державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». З наявних матеріалів справи не вбачається порушення державним виконавцем прав, свобод чи законних інтересів скаржника. Враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги, а відтак в її задоволенні слід відмовити.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист не відповідає рішенню суду і тому підлягає поверненню. Рішення за віндикаційним позовом виконується не боржником, а виконавчою службою. Відсутній в реальності предмет виконання, а саме у володінні ОСОБА_1 не знаходиться гараж, який суд зобов`язав його повернути - тобто металевий гараж, придбаний АГК «Парма» у МП «Парма» за договором від 22.08.1993 року. Більш того, такого предмету взагалі не існує в реальності, що є очевидним для звичайної розсудливої людини.

У відзиви на апеляційну скаргу Заводський відділ ДВС просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання ОСОБА_1 та представник стягувача не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю - доповідача, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, позовні вимоги АГК «Парма» задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати (т.2 а.с.120-121, 178-180).

Заводським районним судом м. Миколаєва 13 травня 2020 року видано виконавчий лист № 487/5705/16-ц з виконання вказаного вище рішення суду, а саме - зобов`язати ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с.36, т. 5 а.с. 159).

15 січня 2021 року постановою заступника начальника Заводського відділ ДВС Волкомор А.В. за заявою представника стягувача на підставі виконавчого листа №487/5705/16-ц відкрито виконавче провадження ВП №64138667 в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів в строк до 25 січня 2021 року включно та направлено вимогу державного виконавця (т. 4 а.с.39, т. 5 а.с. 161-162).

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського відділу ДВС із заявою про повернення виконавчого документа, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно на яку, 09 лютого 2021 року державним виконавцем було надано роз`яснення (т. 5 а.с.165-167).

26 січня 2021 року від представника стягувача АГК «Парма» до Заводського відділу ДВС надійшла заява якою повідомлено що рішення суду станом на 26 січня 2021 боржником у добровільному порядку не виконано у зв`язку з чим, того ж дня державним виконавцем складено акт про те, що станом на 26 січня 2021 року інформації про виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до відділу не надходило (т. 5 а.с.168).

У зв`язку з невиконанням рішення суду постановою державного виконавця від 26січня 2021 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставить 1 700 грн. та зобов`язано останнього повторно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме в строк до 04 лютого 2021 року включно, та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду (т. 5 а.с.170-171).

05 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки під час винесення постанови про накладення штрафу невірно зазначено дату до якої необхідно боржнику повторно виконати рішення суду, а саме у строк до 08 лютого 2021 включно.

09 лютого 2021 року керуючись ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 22 лютого 2021 року включно на підставі заяви боржника ОСОБА_1 від 05 лютого 2021 року про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки останнім подано до Заводського районного суду м. Миколаєва заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій (т. 5 а.с.176).

23 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у подвійному розмірі, а саме 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. за невиконання рішення суду (т. 5 а.с.181).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Заводського відділу ДВС про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26 січня 2021 року та від 23 лютого 2021 року відмовлено (т. 5 а.с. 201-206).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2021року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (т. 3 а.с. 68, 169-172).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 вересня 2021року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року відмовлено (т. 3 а.с. 237, т. 4 а.с.25-27).

11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського відділу ДВС із заявою, в якій просив повернути лист № 487/5705/16-ц, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 13 травня 2020 року на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року на яку 06 липня 2021 року заступником начальника Заводського відділу ДВС йому було надано відповідь (т.5 а.с.186-189).

22 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського відділу ДВС із заявою, в якій просив роз`яснити йому який саме металевий гараж бокс № 90 він зобов`язаний повернути АГК «Парма» - той, що придбаний автостоянкою АШК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році, чи той, що придбаний автостоянкою у гр. ОСОБА_2 по розписці від 02 вересня 2006 року (т. 5 а.с. 190-191).

07 липня 2021 року заступником начальником відділу Заводського ДВС ВолкоморА.В. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 червня 2021 року з урахуванням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» надано відповідь (т. 5 а.с.192).

29 червня 2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 (за схемою) та встановлено, що візуальним оглядом на території АГК «Парма» знаходиться один металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 та згідно слів представника стягувача станом на 29 червня 2021 року рішення суду боржником не виконано, металевий гаражний бокс № 90 не повернуто, про що заступником начальника Заводського відділу ДВС Волкомор А.В. складено акт державного виконавця від 29червня 2021 року (т. 5 а.с.193).

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як на підставу задоволення своєї скарги ОСОБА_1 посилається на те, що його заяви про повернення виконавчого листа та про роз`яснення йому викладеної у виконавчому документі резолютивної частини рішення суду залишилися державним виконавцем Заводського відділу ДВС без виконання.

Положеннями статті 129-1Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення КонституційногоСуду Українивід 26червня 2013року №5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Як на підставу задоволення своєї скарги ОСОБА_1 посилається на те, що його заяви до Заводського відділу ДВС про повернення виконавчого листа та про роз`яснення йому викладеної у виконавчому документі резолютивної частини рішення суду, державним виконавцем Заводського відділу ДВС залишилися без виконання. Крім того, зазначає, що є незрозумілим який саме металевий гаражний бокс №980 боржник ОСОБА_1 зобов`язаний повернути АГК «Парма» - той, що придбаний автостоянкою АГК «Парма» у МП «Парма» в 1993 році, чи той, що придбаний автостоянкою у гр. ОСОБА_2 по розписці від 02 вересня 2006 року, до того ж стверджує, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, а відтак бездіяльність державного виконавця щодо неповернення виконавчого документу та не роз`яснення резолютивної частини, викладеної у виконавчому документі є неправомірною.

Згідно зістаттею 37Закону України«Про виконавчепровадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Виконавчий документ повертається стягувачу якщо, зокрема, у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі (п. 6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, у виконавчому листі №487/5705/16-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 13 травня 2020 року зазначено - зобов`язати ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № 90 розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с.36, т. 5 а.с. 159).

Як встановлено, на подані заяви до Заводського відділу ДВС про роз`яснення та про повернення виконавчого документу стягувачу 25 січня 2021 року, 11 та 22 червня 2021 року, ОСОБА_1 з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження» були надані відповіді від 09 лютого 2021 року та від 06 та 07 липня 2021року, про що свідчать матеріали справи (т. 5 а.с.167, 189, 192).

Заступник начальника Заводського відділу ДВС за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 у своїх відповідях зазначав про те, що викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є зрозумілою державному виконавцю, до того ж у державного виконавця відсутні повноваження щодо роз`яснення, який саме металевий гаражний бокс № 90 боржник зобов`язаний повернути стягувачу АГК «Парма». Також зазначалося й про відсутність підстав для повернення виконавчого листа стягувачу, передбачених п.6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під час виконання рішення суду було встановлено наявність спірного гаражу, зазначеного у виконавчому документі.

До того ж, доводи ОСОБА_1 щодо роз`яснення державним виконавцем резолютивної частини у виконавчому листі та аргументи про відсутність у нього металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 були предметом розгляду його заяв Заводським районним судом м. Миколаєва про роз`яснення рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 31 жовтня 2019 року та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у задоволені яких було відмовлено.

Обставини, щодо неможливості виконання рішення суду на які посилається боржник ОСОБА_1 у своєму клопотанні в апеляційній інстанції, у зв`язку з чим скарга підлягає задоволенню внаслідок неправомірного неповернення виконавчого листа не заслуговують на увагу, оскільки суперечать встановленим обставинам при розгляді справи №487/5705/16-ц за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 за участю третьої особи - ТОВ Фірми «Парма» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час виконання рішення суду за яким боржника ОСОБА_1 зобов`язано повернути стягувачу АГК «Парма» металевий гаражний бокс №90 розташований на території АГК «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10 державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підстави для задоволення скарги відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення за віндикаційним позовом виконується не боржником, а виконавчою службою, не заслуговують на увагу, оскільки на виконанні у Заводському відділ ДВС знаходиться виконавчий лист №487/5705/16-ц, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 13 травня 2020 року про зобов`язання боржника ОСОБА_1 вчинити певні дії на користь стягувача АГК «Парма», та який не є предметом розгляду в рамках даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав скарги та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

При цьому колегія враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» ).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367,374, 375, 382ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводськогорайонного судум.Миколаєва від24січня 2024року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року.