Постанова

від 27.03.2024 по справі 607/17026/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17026/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/268/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Іванюти О.М.

та сторін позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Свірського Т.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Бочана І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/17026/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13грудня 2023 року та на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2024 року, ухвалені суддею ПознякомВ.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну правовідношення,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у здійсненні позивачем права користування своєю земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072; зобов`язати відповідача знести за власний рахунок частину її приватного житлового будинку, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, що належить позивачу; зобов`язати відповідача демонтувати за власний рахунок огороджувальну конструкцію, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, що належить позивачу.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Власником суміжної земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:08:002:0073 є ОСОБА_2 Відповідачка систематично чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Так, відповідач влаштувала вхід до свого будинку таким чином, що частина її будинку розташована на земельній ділянці позивача, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельно - технічного дослідження від 22.01.2020 №1270/19-22. Також, в червні 2020 року відповідач незаконно демонтувала частину металевої огорожі, встановленої позивачем на своїй земельній ділянці на межі із земельною ділянкою відповідача. Крім того, відповідач безпідставно встановила огороджувальну конструкцію на частині земельної ділянки позивача, що доводиться відомістю про встановлення межових знаків, складеною сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_3 та відповідними фотоматеріалами.

В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила змінити правовідношення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відносно користування частиною суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , кадастрові номери 6110100000080020073 та 6110100000080020072 шляхом застосування варіанту впорядкування межі між земельними ділянками, запропонованого у додатку 1 Висновку експерта №742/23-22 від 13.10.2023 Тернопільського відділення КНДІСЕ.

В обґрунтування позову посилається на те, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок в АДРЕСА_1 та, відповідно, власниками двох двоповерхових двоквартирних житлових будинків на цих земельних ділянках, яких об`єднує та, одночасно, розмежовує центральна поздовжня несуча стіна. Після отримання у 2007 році вказаних земельних ділянок у власність сторони розпочали реконструкцію довоєнної забудови житлового будинку, яку завершено у 2014 році. За наслідками проведення експертизи висновком експерта від 13.10.2023 № 742/23-22 встановлено: «... лінію поділу по цокольному, першому, другому поверху не враховано по осі фундаменту, внаслідок чого лінія поділу по фундаменту зміщена від 0,15 до 0,35 м (див. мал. 1, де штриховою лінією позначено центральну вісь спільного фундаменту та стіни), а частина внутрішніх стін та приміщень житлового будинку ОСОБА_1 розміщена (накладається) на земельну ділянку ОСОБА_2 . Експертом, яким складено висновок № 1270/19-22 на Додаткові № 2 до висновку даний факт зазначено, однак не озвучено, що площа накладання в даному місці становить 0,0006 га. Також слід зазначити, що промір 4,21 м земельної ділянки 6110100000:08:002:0073 проходить по внутрішній частині стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_2 , таким чином частина стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_2 зміщена на земельну ділянку ОСОБА_1 , площа накладання 0,0001 га. Отже, ОСОБА_1 за висновком експерта № 742/23-22 від 13.10.2023 зайняв частиною свого будинку 6 квадратних метрів земельної ділянки позивачки, якою безперешкодно користується і вимушений по своїй вині користуватися, а ОСОБА_2 загалом зайнято 4 квадратних метри його земельної ділянки, якою необхідно користуватися. Крім того, експертним висновком встановлено, що площа частини земельної ділянки над та під підвалом 2,8 кв.м. (довоєнної забудови) повинна знаходитись у спільному користуванні обох сторін. Звертає увагу, що Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 з планом формування меж його земельної ділянки був оформлений раніше за Державний акт позивачки, а саме 28.08.2007. Тому, її Державний акт на право власності на суміжну земельну ділянку, виданий 30.10.2007, вже вимушено був прив`язаний до спільної межі, визначеної вже попередньо Державним актом ОСОБА_1 , яка при оформленні земельної ділянки ОСОБА_1 уже порушувала права щодо майбутньої реконструкції житлового будинку, оскільки була проведена не по осьовій лінії вздовж майбутньої спільної несучої стіни та ще й з очевидним відхиленням в сторону двох майбутніх кімнат ОСОБА_1 , які при оформленні Державного акта на право власності на земельну ділянку частиною своєї площі опинилися в межах її земельної ділянки. Після поділу спільного коридору навпіл перед реконструкцією будинку, звідки сторони почали будівництво спільної розмежовуючої стіни, ця стіна по будівельних нормах і правилах мала зводитись строго перпендикулярно та паралельно до існуючих фундаментів та стін і ділитись навпіл по осьовій лінії спільного фундаменту між ними по всій її довжині при оформленні права власності на ці суміжні землі, що не було враховано самим ОСОБА_1 та землевпорядною організацією при оформленні Державного акта на землю ОСОБА_1 , що однозначно доводить порушення прав позивачки ще на цьому етапі. Таким чином, при виготовленні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 204455, виданого ОСОБА_1 28 серпня 2007 року на земельну ділянку площею 0, 0277 га, розташовану по АДРЕСА_1 , було порушено законні права та інтереси ще до початку реконструкції нашого будинку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати за власний рахунок огороджувальну конструкцію від металевого паркану із чорної агроплівки до кута будівлі (проміри 1,66 та 0,90 м.), яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1073 гривні 60 копійок судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну правовідношення відмовлено.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 14000 грн судових витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року в частині зобов`язання її демонтувати за власний рахунок огороджувальну конструкцію від металевого паркану із чорної агроплівки до кута будівлі, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Задовольнити її позовні вимоги за зустрічним позовом. Скасувати додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2024 року та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що ОСОБА_1 за висновком експерта № 742/23-22 від 13.10.2023 року зайняв частиною свого будинку 6 квадратних метрів її земельної ділянки, якою безперешкодно користується і вимушений по своїй вині користуватися, а нею загалом зайнято 4 квадратних метри його земельної ділянки, якою їй необхідно користуватися.

Її Державний акт на право власності на суміжну земельну ділянку, виданий їй 30.10.2007 року, вже вимушено був прив`язаний до їх спільної межі, визначеної вже попередньо Державним актом ОСОБА_1 , яка при оформленні земельної ділянки ОСОБА_1 уже порушувала її права щодо майбутньої реконструкції їх житлового будинку, оскільки була проведене не по осьовій лінії вздовж її майбутньої спільної несучої стіни та ще й з очевидним відхиленням в сторону двох майбутніх кімнат ОСОБА_1 , які при оформлені її Державного акта на право власності на земельну ділянку частиною своєї площі опинилися в межах її земельної ділянки, що підтверджує додаток № 2 висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 22.01.2020 року № 1270/19-22, замовленого самим ОСОБА_1 та долученого ним до матеріалів його позову, який деталізовано та уточнено іншим висновком експерта цієї ж експертної установи ОСОБА_4 від 13.10.2023 року № 742/23-22.

Таким чином, при виготовленні Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 204455, виданого ОСОБА_1 28 серпня 2007 року на земельну ділянку площею 0,0277 га, розташовану по АДРЕСА_1 , було порушено її законні права та інтереси ще до початку реконструкції їх будинку.

Варіант впорядкування зміни правовідношення відносно меж їх земельних ділянок саме і запропоновано висновком експерта № 742/23-22 від 13.10.2023 року у додатку 1.

Однак, суд невмотивовано відмовився його застосовувати для врегулювання виниклого між сторонами конфлікту з вини саме ОСОБА_1 , в діях якого суд визнав суперечливу поведінку. Очевидно, що таку недобросовісну поведінку ОСОБА_1 буде продовжувати закладати надалі вхід у її квартиру камінням та будівельними конструкціями, і тому єдиним правовим виходом є саме зміна правовідношення щодо землекористування між ними відносно площі лише 3 м. кв. при вході у її квартиру АДРЕСА_2 , як запропоновано судовим експертом.

Також, під час розглядом судом 04 січня 2024 року заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу її представником було заявлено клопотання про виклик в судове засідання ОСОБА_1 чи його представника адвоката Свірського Т.В. з оригіналом Акта надання-отримання послуг від 16.12.2023 року, якому б відповідала його копія, долучена ними до цієї заяви. Однак, при тому, що її представник заявив про те, що вказаний акт є сфальсифікованим ОСОБА_1 не міг підписати такий акт, оскільки він протягом кількох місяців (з вересня 2023) безперервно перебуває у США, а суд незаконно відхилив це клопотання.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Свірський Т.В. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 спочатку погодив здійснення добудови житлового будинку

ОСОБА_2 , а згодом оспорює право власності на частину її будинку, що є суперечливою поведінкою.

Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки, по перше, жодним доказом не підтверджується факт погодження ОСОБА_1 . добудови житлового будинку ОСОБА_2 таким чином, щоб частина такої добудови була розміщена на його земельній ділянці, а по друге, ОСОБА_1 у даній справі не оспорює право власності на частину будинку, а відновлює своє право на користування власною земельною ділянкою.

Отже, рішення суду у даній справі не в повній мірі відповідає критеріям законності і обґрунтованості (ст. 263 ЦПК України), у зв`язку з чим підлягає скасуванню в означеній частині.

Відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В. до суду апеляційної інстанції не поступали

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Бочан І.П. їх апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній, а щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В. заперечили.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Свірський Т.В. у судовому засіданні апеляційної скарги ОСОБА_2 не визнали, а щодо їх апеляційної скарги просили її задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката СвірськогоТ.В. не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що згідно державного акту серія ЯД №209884, виданого 30 жовтня 2007 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 07 червня 2007 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 площею 0,0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 (а.с. 7).

Також, згідно державного акту державного акту серія ЯД № 204455, виданого 28 серпня 2007 року на підставі рішення Тернопільської міської ради від 07 червня 2007 року ОСОБА_1 належить суміжна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 площею 0.0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0072 (а.с. 6).

За взаємною згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили добудову до своїх частин будинку та зареєстрували право спільної власності на ньому в державному реєстрі.

24.02.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено, нотаріально посвідчений, договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, відповідно до якого співвласники домовились про поділ у натурі між собою житлового будинку АДРЕСА_1 та зазначили, що 1/2 частка ОСОБА_2 , складає 41/100 частки та частка ОСОБА_1 , що становить 59/100 часток вказаного будинку.

Також, на підставі свідоцтв про право власності від 10 червня 2015 року, виданого реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_2 є власником квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 загальною площею 91.8 кв.м. та 108.1 кв.м.

Крім того, на підставі свідоцтв про право власності від 12 березня 2015 року, виданого реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 загальною площею 86.48 кв.м. та 222.6 кв.м.

Згідно висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1270/19-22 від 22 січня 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 використовується не у відповідності до плану меж земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку. Поділ земельної ділянки, на підставі якого виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , виконаний не у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та вимог будівельних норм і стандартів, а саме: не врахована площа земельної ділянки в частині розташування підвалу, яка повинна надаватися в спільне користування; із північної сторони житлового будинку не надано відповідної площі для обслуговування житлового будинку; відсутність проходу від вулиці до частини земельної ділянки ОСОБА_1 , внаслідок чого повинен бути встановлений земельний сервітут або, в іншому випадку, повинна надаватися земельна ділянка в спільне користування. У висновку встановлено, що в північній частині земельної ділянки частина житлового будинку ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 (а.с. 8-14).

Як видно із висновку експерта від 13.10.2023 № 742/23-22, межа розмежування земельних ділянок з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 та 6110100000:08:002:0073 не відповідає фактичній межі розмежування земельних ділянок та будинковолодінь по АДРЕСА_5 . Експерт запропонував варіант впорядкування межі між земельними ділянками. Експертом під час дослідження встановлено, що «... лінію поділу по цокольному, першому, другому поверху не враховано по осі фундаменту, внаслідок чого лінія поділу по фундаменту зміщена від 0,15 до 0,35 м (див. мал. 1, де штриховою лінією позначено центральну вісь спільного фундаменту та стіни), а частина внутрішніх стін та приміщень житлового будинку ОСОБА_1 розміщена (накладається) на земельну ділянку ОСОБА_2 .. Частина входу до кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (частина приміщення 2-1, пл. 4,2 кв.м.) житлового будинку ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 , площа накладання 1,15 кв.м. На малюнку 1 під позначенням 3 зазначено частину земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:002:0072, якою фактично користується ОСОБА_5 для проходу до кв. АДРЕСА_2 , площа накладання 0,0002 га (фото 2). Окрім того, на місцевості земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 додатково розмежовані огорожею довжиною 8,76 м із метало профілю на металевих стовпцях, та огороджувальною конструкцією із чорної агроплівки до кута будівлі (проміри 1,66 та 0,90 м.). Також промір 4,21 м земельної ділянки 6110100000:08:002:0072 проходить по внутрішній частині стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_2 , таким чином частина стіни приміщення 1-9 кв. 1 ОСОБА_2 зміщена на земельну ділянку ОСОБА_1 , площа накладання 0,0001 га. Експерт пропонує частину земельної ділянки 2,8 кв.м. над та під підвалом залишити в спільному користуванні обох сторін, та скоригувати межі земельної ділянки відповідно до існуючих будівель.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що частина житлового будинку, яка на цей час належить ОСОБА_2 та знаходиться на частині земельної ділянки ОСОБА_1 була збудована відповідно до розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту, з дотриманням будівельних норм та правил, за взаємною згодою співвласників будинку, в тому числі і ОСОБА_1 та виділена у власність ОСОБА_2 з спільної власності на підставі договору 24.02.2015, нотаріально посвідченого, який є чинним та не визнавався недійсним.

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно зареєстровано в реєстрі прав власності, доказів самочинного будівництва суду не надано.

Щодо зміни правовідношення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відносно користування частиною суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , шляхом застосування варіанту впорядкування межі між земельними ділянками, запропонованого у додатку 1 Висновку експерта № 742/23-22 від 13.10.2023, то відповідно до ч. 12 ст. 79-1 ЗК України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, умовою для змін меж земельної ділянки має бути воля власників суміжних земельних ділянок та відсутність необхідності формування нових земельних ділянок.

Разом з тим, як видно із позиції відповідача за зустрічним позовом, останній не погоджується на зміну меж земельної ділянки запропонований у висновку експерта.

Тому, правила статті 79-1 ЗК України щодо зміни меж земельних ділянок в цьому випадку не можуть застосовуватися, а отже, позов в цій частині не підлягає до задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу статті 391 ЦК України, власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, тощо).

Таким чином, при розгляді даної справи підлягає доказуванню та обставина, що саме діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується право власності чи законного володіння позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач і відповідач є власниками суміжних земельних ділянок площею по 0,0277 га кожному, кадастрові номери 6110100000:08:002:0072 і 6110100000:08:002:0073 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_5 .

Сторони, були співвласниками по житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За взаємною згодою співвласників, будинок по АДРЕСА_1 до лютого 2015 року був реконструйований та добудований, в тому числі добудова полягала і у влаштуванні входу в квартиру ОСОБА_2 , знесення якої вимагає позивач.

Факт влаштування входу до квартири ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_1 , підтверджується рішеннями судів у справі №607/12804/21, висновками експертів 1270/19-22 від 22 січня 2020 та від 13.10.2023 № 742/23-22, визнається сторонами.

В подальшому 24.02.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений, нотаріально посвідчений, договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, відповідно до якого співвласники домовились про поділ у натурі між собою житлового будинку АДРЕСА_1 , та зазначили, що 1/2 частка ОСОБА_2 складає 41/100 частки та частка ОСОБА_1 , що становить 59/100 часток вказаного будинку (а.с.15). При цьому, у вказаному договорі, сторони домовилися про те, що частка ОСОБА_2 , включає вхід в квартиру, знесення якої вимагає позивач у цьому позові.

Враховуючи те, що частина житлового будинку, яка на теперішній час належить ОСОБА_2 та знаходиться на частині земельної ділянки ОСОБА_1 була збудована відповідно до розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту, з дотриманням будівельних норм та правил, за взаємною згодою співвласників будинку, в тому числі і ОСОБА_1 та виділена у власність ОСОБА_2 з спільної власності на підставі, нотаріально посвідченого договору 24.02.2015, який є чинним та не визнавався недійсним, тому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника заявника ОСОБА_1 , що жодним доказом не підтверджується факт погодження ОСОБА_1 добудови житлового будинку ОСОБА_2 .

Крім цього, право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно зареєстровано в реєстрі прав власності, доказів самочинного будівництва суду не надано.

Не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд вправі змінити правовідношення з огляду на те, що відповідно до ч. 12 ст. 79-1 ЗК України умовою для змін меж земельної ділянки має бути воля власників суміжних земельних ділянок та відсутність необхідності формування нових земельних ділянок. Проте ч. 12 ст. 79-1 ЗК України як видно із позиції відповідача за зустрічним позовом, останній не погоджується на зміну меж земельної ділянки, які запропоновані у висновку експерта.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що поданими доказами підтверджується факт надання ОСОБА_2 адвокатом Свірським Т.В. правничої допомоги.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом Свірським Т.В. надано: договір про надання правничої допомоги від 08.11.2022 (а.с. 73-75), додаткову угоду від 03.08.2023 до зазначеного договору (а.с. 76), акт надання-отримання послуг від 16.12.2023 року на суму 28000 грн (а.с. 77).

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 надано належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу однак оскільки йому задоволено лише одну вимогу немайнового характеру, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність законних підстав для відшкодування з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 14000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду з підстав невідповідності його вимогам закону є такими, що не заслуговують на увагу.

Також, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 не міг підписати акт надання-отримання послуг, оскільки він протягом кількох місяців безперервно перебуває у США не заслуговує на увагу, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що прийняв надані послуги адвокатом Свірським Т.В.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Т.В. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2024 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 лютого 2024 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13грудня 2023 року слід поновити.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Свірського Тараса Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2024 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2023 року.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома