Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/13992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024Справа № 910/13992/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс»

про стягнення 1 145 092,56 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Сапонов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» про стягнення 1 145 092,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов п. 7.1. договору поставки № 12 від 08.12.2022 при здійсненні поставки товару, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення коштів попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13992/23, підготовче засідання призначено на 30.10.2023.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву.

Також 25.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус Поліграф» про зобов`язання прийняти товар та відшкодування збитків, що містить такі вимоги:

1) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» наступний товар за договором поставки № 12 від 08.12.2022, а саме:

- автоматичний дизельний стаціонарний генератор закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті) у кількості 1 (одна) шт., вартістю 587 820,00 грн без ПДВ;

- дизельний портативний генератор KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В у кількості 1 (одна) шт., вартістю 246 440,00 грн без ПДВ.

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» 131 000,00 грн збитків, завданих внаслідок оплатного зберігання товару за договором поставки № 12 від 08.12.2022.

27.10.2023 через систему «Електронний Суд» від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 вказану вище заяву представника позивача задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків.

В підготовче засідання 30.10.2023 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, в підготовчому засіданні 30.10.2023 ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 18.12.2023. Встановлено позивачу за первісним позовом строк до 20.11.2023 з дня отримання відзиву на позов для надання відповіді на відзив, відповідачу - строк до 04.12.2023 з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

07.11.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» надійшла зустрічна позовна заява в порядку усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 30.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/13992/23, повідомлено про те, що підготовче засідання за зустрічним позовом відбудеться разом із первісним позовом 18.12.2023. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для надання відзиву на зустрічну позовну заяву, позивачу за зустрічним позовом - строк для надання відповіді на відзив та відповідачу за зустрічним позовом - строк для надання заперечень.

20.11.2023 до суду через систему «Електронний Суд» та 24.11.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус Поліграф» надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс».

29.11.2023 до суду через систему «Електронний Суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус Поліграф» надійшов відзив на зустрічний позов.

30.11.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» надійшла заява про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до якої позивачем за зустрічним позовом заявлено такі вимоги:

1) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» наступний товар за договором поставки № 12 від 08.12.2022, а саме:

- автоматичний дизельний стаціонарний генератор закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті) у кількості 1 (одна) шт., вартістю 587 820,00 грн без ПДВ;

- дизельний портативний генератор KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В у кількості 1 (одна) шт., вартістю 246 440,00 грн без ПДВ.

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» 193 500,00 грн збитків, завданих внаслідок оплатного зберігання товару за договором поставки № 12 від 08.12.2022.

11.12.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 18.12.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 вказану вище заяву представника позивача за первісним позовом задоволено.

В підготовче засідання 18.12.2023 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в підготовче засідання 18.12.2023 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача за первісним позовом в підготовчому засіданні 18.12.2023 не заперечував проти прийняття до розгляду заяви позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог зустрічного позову.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, в підготовчому засіданні 18.12.2023 ухвалив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» про збільшення позовних вимог зустрічного позову та долучити вказану заяву до матеріалів справи.

Водночас, представник позивача за первісним позовом у підготовчому засіданні 18.12.2023 просив залишити без розгляду зустрічний позов у зв`язку з неявкою у засідання представника відповідача, яким не було повідомлено суд при причини неявки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус Поліграф» про зобов`язання вчинити дії та стягнення 193 500,00 грн (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 10.01.2024, про що постановлено ухвалу від 18.12.2023, занесену до протоколу судового засідання.

25.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» надійшла зустрічна позовна заява про зобов`язання прийняти товар та відшкодування збитків за договором поставки.

Разом із зустрічною позовною заявою надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку на пред`явлення зустрічного позову у справі № 910/13992/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» про поновлення пропущеного процесуального строку на пред`явлення зустрічного позову від 21.12.2023, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» про зобов`язання прийняти товар та відшкодування збитків за договором поставки повернуто заявнику.

10.01.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 910/13992/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» від 10.01.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/13992/23 відмовлено.

В судове засідання 10.01.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти розгляд справи на 07.02.2024.

29.01.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести судове засідання, призначене на 07.02.2024 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 вказану вище заяву представника позивача задоволено та вирішено забезпечити його участь у судовому засіданні 07.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 07.02.2024 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог та відповіли на поставлені судом запитання.

20.02.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести судове засідання, призначене на 28.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 задоволено вказану вище заяву.

В судове засідання 28.02.2024 з`явилися представники сторін

Суд, здійснивши дослідження доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги та заперечення, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 20.03.2024.

В судове засідання 20.03.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, жодних заяв/клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Зважаючи на те, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, враховуючи надання представником позивача у попередніх судових засіданнях пояснень по суті позовних вимог та дослідження судом доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає прийняттю судом рішення за результатами розгляду даної справи.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕСТ БУД СЕРВІС» (надалі - ТОВ «ТРЕСТ БУД СЕРВІС», відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОМУС ПОЛІГРАФ» (надалі - ТОВ «РОМУС ПОЛІГРАФ», позивач, покупець) укладено договір поставки № 12 (надалі - Договір), за яким (п. 1.1.) відповідач зобов`язався поставити позивачу товар відповідно до додатків (Специфікацій) до цього Договору (надалі - товар) в строки, за ціною, в асортименті та кількості відповідно до Договору, а позивач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на встановлених цим Договором умовах.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, сертифікату якості, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості, або зразкам (еталонам) та підтверджуватись способом і в порядку, встановленим законом або цим договором.

Строк поставки товару становить 30 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати постачальнику (п. 3.1. Договору).

Датою поставки є дата отримання покупцем товару (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору місце поставки постачальником та прийняття товару покупцем здійснюється за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. № 11.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі продукції та підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на товар визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до цього Договору та у відповідних рахунках-фактурах продавця.

Умовами п. 5.1. Договору визначено обов`язок покупця здійснити повний розрахунок до моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надання постачальником належним чином оформленого рахунку-фактури відповідно до цього Договору.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що приймання продукції за кількістю проводиться згідно товаросупровідних документів. За якістю продукція приймається згідно документа якості, наданого заводом-виробником. Товар має бути упакований належним чином, щоб виключити можливість псування або знищення його під час транспортування (п. 7.1. Договору).

Сторони домовились про те, що належним чином оформлені документи відповідно до цього Договору у вигляді скан-копій, які надіслані на e-mail: bvi2005@ukr.net, roksolana1707@ukr.net для покупця та trestservis2019@gmail.com для постачальника, мають юридичну силу до отримання сторонами оригінального примірника (п. 11.13. Договору).

Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до остаточного виконання своїх зобов`язань кожної зі сторін (п. 11.9. Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 08.12.2022, що є додатком № 1 до Договору, погоджено перелік товару, його кількість та вартість, а саме:

1) автоматичний дизельний стаціонарний генератор закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті) у кількості 1 (одна) шт., вартістю 587 820,00 грн без ПДВ;

2) дизельний портативний генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В у кількості 1 шт., вартістю 246 440,00 грн без ПДВ;

3) дизельний портативний генератор KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В у кількості 1 (одна) шт., вартістю 246 440,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації визначено, що загальна вартість товару (партії товару), що поставляється за даною специфікацією становить 1 080 700,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пунктів 4, 5 Специфікації покупець здійснює авансовий платіж за товар у розмірі 100% суми Договору; повний розрахунок здійснюється до 13.12.2022.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 36 від 08.12.2022 на суму 1 080 700,00 грн позивач сплатив вказану суму коштів окремими платежами, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2022 № 37123 на суму 400 000,00 грн та від 12.12.2022 № 37146 на суму 680 700,00 грн.

Сторонами зазначається, що 20.12.2022 відбулася поставка товару, а саме: дизельного портативного генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В на суму 246 440,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1Г від 20.12.2022.

Позивачем вказано, що 20.12.2022 на його пошту надійшов лист від відповідача із видатковою накладною № 51 від 20.12.2022 на вказаний вище генератор вартістю 246 440,00 грн, акт приймання-передачі обладнання до Договору від 20.12.2022 та Договором від 08.12.2022 № 12.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним не було підписано видаткової накладної на поставлений 20.12.2022 товар вартістю 246 440,00 грн у зв`язку з тим, що цей товар був неналежної якості, а саме: без відповідного упакування, в неналежному стані та без документів, які підтверджують його якість. У зв`язку з зазначеним, позивач відмовився від наступних поставок за Договором та просив відповідача повернути сплачені ним кошти попередньої оплати.

Оскільки відповідачем не повернуто позивачу на його вимогу кошти попередньої оплати у розмірі 1 080 700,00 грн за товар, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому, крім суми сплачених коштів, просить також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 673,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 42 719,34 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 36 від 08.12.2022 на суму 1 080 700,00 грн, а позивач в свою чергу здійснив 09.12.2022 та 12.12.2022 оплату товару на загальну суму 1 080 700,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 37123 та № 37146. Отже, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення попередньої оплати товару у встановлений Договором строк.

Як вже зазначалось, умовами п. 3.1. Договору встановлено строк поставки товару, який становить 30 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати постачальнику.

Наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 1 від 20.12.2022 підтверджується факт навантаження товару (дизельного портативного генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В за ціною 246 440,00 грн без ПДВ) за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 40, для подальшого його розвантаження у м. Львів, вул. Широка, 81. Вказаний товар було передано представником відповідача водієві-експедиторові Павлячек А.С., що підтверджується підписами, проставленими та товарно-транспортній накладній.

Позивачем підтверджено прибуття товару (дизельного портативного генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В на ціною 246 440,00 грн без ПДВ) 21.12.2022 до місця розвантаження товару за адресою: м. Львів, вул. Широка, 81. Втім, за доводами позивача, вказаний товар був без належного упакування у прозорій плівці, а також неналежного стану з явними недоліками, що свідчили про його вживаний стан. Крім того, товар не супроводжувався документами, які підтверджують його якість.

Вказані обставини стали підставою для не підписання позивачем видаткової накладної на товар та акту приймання передачі обладнання.

На підтвердження вказаних доводів щодо неналежної якості поставленого генератора позивачем долучено до позовної заяви скріншоти листування у застосунку-месенджері, а також зазначено про надсилання на електронну пошту відповідача 30.12.2022 листа № 211 з вимогою повернути сплачені за товари кошти у повному обсязі.

Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У ч. 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У частині 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 ст. 96 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що скріншоти листування не є належними та допустимими доказами, з огляду на те, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) у розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, відтак в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

В той же час, поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 року у справі № 910/17662/19, від 15.07.2022 року у справі № 914/1003/21, від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21).

Крім того, ч. 2 ст. 91 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Аналогічні положення відображено у ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Частиною 1 ст. 10 ГПК України встановлено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Разом з тим, надані позивачем скріншоти листування у застосунку-месенджері частково містять повідомлення, які складені іноземною (російською) мовою, в той час як належним чином засвідченого перекладу вказаного доказу до матеріалів справи не подано.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо належності поданого позивачем листування у застосунку-месенджері в якості доказу, суд дійшов висновку, що такий доказ не може бути прийнято до уваги при вирішенні даного спору, оскільки він не відповідає вимогам статей 76, 77, 78 ГПК України.

Судом також відхиляються доводи позивача щодо направлення 30.12.2022 відповідачу листа від 30.12.2022 № 211 про повернення коштів в сумі 1 080 700,00 грн відповідно до рахунку № 36 від 08.12.2022, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази направлення цього листа відповідачу, а роздруківка з електронної пошти (додаток 10.1 до позову) не підтверджує направлення саме цього листа, оскільки з неї взагалі не вбачається прикріплення до електронного листа будь-яких файлів. Крім того, вбачається, що електронний лист про повернення коштів направлено з електронної адреси bvi2005@ukr.net на електронну адресу roksolana1707@ukr.net, які відповідно до положень п. 11.13. Договору належать позивачу.

Водночас, суд встановив, що відповідач звертався до позивача із листом від 30.12.2022 № 1, у якому просив забрати зі складу в м. Києві згідно з Договором товар, а саме: 1) автоматичний дизельний стаціонарний генератор закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті); 2) дизельний портативний генератор KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В. Отримання позивачем вказаного листа підтверджується долученням його копії до позовної заяви.

Як вбачається з поданих позивачем доказів та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивач 31.01.2023 направив на електронну пошту відповідача (trestservis2019@gmail.com) накладну № 2 від 18.01.2023 на повернення товару постачальнику та просив її підписати, однак накладна відповідачем не була підписана.

Відповідач зазначив, що 18.01.2023 від позивача надійшов лист б/н б/д, яким позивач повідомив про виконання Договору та вказав, що необхідність у використанні генераторів відпала, а також у зв`язку з фактичним поверненням останніх постачальнику, ТОВ «Ромус-Поліграф» не заперечує проти продажу ТОВ «Трест Буд Сервіс» генераторів з наступним поверненням коштів в розмірі 1 080 700,00 грн.

Суд не приймає до уваги надані позивачем скріншоти електронного листування, долучені до відповіді на відзив, в якості доказів того, що вищевказаний лист погоджувався самим відповідачем, з аналогічних підстав, з яких не було прийнято долучені позивачем до позову скріншоти листування у застосунку-месенджері, а також у зв`язку з тим, що зі вказаного листування неможливо встановити його учасників.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що виконав усі передбачені законодавством дії щодо фактичного повернення генератора неналежної якості та фактично передав відповідачу відповідний товар, однак в матеріалах справи відсутні докази такої фактичної передачі (повернення).

Відповідач, в свою чергу, зазначив у відзиві на позовну заяву, що його менеджер Адамчук В.Г. , перебуваючи 24.01.2023 на робочому місці за адресою складу по вул. Новопирогівській, 40 у м. Києві, на прилеглій до складу території ТОВ «Трест Буд Сервіс» виявив дизельний портативний генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В, який був обгорнутий у прозору поліетиленову плівку, про що цього ж дня ним складено доповідну записку на ім`я директора ТОВ «Трест Буд Сервіс», копію якої долучено відповідачем до матеріалів справи.

За результатами розгляду вказаної доповідної записки комісією ТОВ «Трест Буд Сервіс» у складі голови комісії (в.о. директора) - Орхана М.Х., членів комісії, менеджерів: Кузменко М.Ю. та Яремчук С.О., було складено Акт від 24.01.2023, відповідно до якого комісією підтверджено факт виявлення на прилеглій до підприємства території вказаного вище генератора, який на підставі Договору був відвантажений ТОВ «Ромус-Поліграф» за товарно-транспортною накладною № 1Г від 20.12.2022. У вказаному акті зазначено, що при проведенні комісією зовнішнього огляду генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В було виявлено, що генератор був без упаковки постачальника (заводу-виробника), є обгорнутим у прозору поліетиленову плівку, після зняття якої на корпусі виявлено механічні пошкодження покриття корпусу, наявність іржі, забруднення, мастила, в тому числі забруднення та іржа на контактах генератора; під плівкою виявлено пакет із сертифікатом, інструкцією з експлуатації із гарантійним талоном, які були пошкоджені внаслідок впливу вологи. Після проведення комісією зовнішнього огляду генератора, його було переміщено на територію підприємства за адресою: Новопирогівській, 40, м. Київ, для запобігання протиправного вилучення зазначеного майна третіми особами.

До матеріалів справи відповідачем долучено копії сертифіката відповідності дизельного портативного генератора марки LUTIAN LT 12 E з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову; зміст інструкції з експлуатації дизельного портативного генератора марки LUTIAN LT 12 E з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову; сертифікату гарантії дизельного портативного генератора марки LUTIAN LT 12 E з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову.

Наказом в.о. директора ТОВ «Трест Буд Сервіс» від 24.01.2023 № 1-В «По виробничій діяльності» дизельний портативний генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В вартістю 246 440,00 грн передано на зберігання ТОВ «Престиж Продукт.К» на підставі договору складського зберігання № 12-1/23 від 12.01.2023 до вирішення із ТОВ «Ромус-Поліграф» спірних питань.

Так, в матеріалах справи наявний договір складського зберігання № 12-1/23 від 12.01.2023, укладений між ТОВ «Трест Буд Сервіс» (поклажодавець) та ТОВ «Престиж Продукт.К» (зберігач), за яким на зберігання відповідачем передано: 1) автоматичний дизельний стаціонарний генератор закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті), у кількості 1 шт, вартістю 587 820,00 грн без ПДВ в упаковці заводу-виробника; 2) дизельний портативний генератор KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В, у кількості 1 шт, вартістю 246 440,00 грн без ПДВ, в упаковці заводу-виробника.

Передання відповідачем на зберігання вказаного товару підтверджується Актом передання-прийняття товару на зберігання від 12.01.2023.

24.01.2023 між ТОВ «Трест Буд Сервіс» та ТОВ «Престиж Продукт.К» укладено додатковий договір № 1 до договору складського зберігання № 12-1/23 від 12.01.2023, яким доповнено договір № 12-1/23 від 12.01.2023 пунктом 1.2.3. наступного змісту: « 1.2.3. Дизельний портативний генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В вартістю 246 440,00 грн без ПДВ, без упаковки заводу-виробника, упакований (обгорнутий) у прозору поліетиленову плівку, з видимими механічними пошкодженнями покриття корпусу, наявністю іржі, забруднення, мастила».

Актом передання-прийняття товару на зберігання від 24.01.2023 підтверджується передача відповідачем дизельного портативного генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В вартістю 246 440,00 грн без ПДВ на зберігання.

Суд встановив, що позивач звертався до відповідача із листом від 28.03.2023 № 28/03, який було вручено відповідачу 06.04.2023, у якому просив повідомити про відповідність стану якості, стандартам, технічним умовам, сертифікату якості та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості, а також точну адресу місцезнаходження генераторів, за які були сплачені кошти згідно платіжних доручень від 09.12.2022 № 37123 та від 12.12.2022 № 37146, а саме:

1) автоматичного дизельного стаціонарного генератора закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті);

2) дизельного портативного генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В;

3) дизельного портативного генератора KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом-вимогою від 06.04.2023 № 36 повідомив позивача про невиконання ним своїх зобов`язань по отриманню товару за Договором та вимагав терміново забрати товар зі складу відповідача до 30.04.2023.

24.05.2023 позивач направив відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 080 700,00 грн за Договором у зв`язку з поставкою генератора неналежної якості та без відповідного упакування, у якій просив повернути попередню оплату до 01.06.2023. Вказана претензія згідно з наявними в матеріалах справи доказами отримана відповідачем 21.06.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як зазначено в ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1 та 5 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Статтею 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Частиною 1 ст. 682 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Згідно з положеннями ст. 685 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання.

Обов`язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.

Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 686 ЦК України якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов`язання чи характеру товару, або пред`явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (стаття 678 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Факт передання позивачу генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В вартістю 246 440,00 грн підтверджується товарно-транспортною накладною № 1Г від 20.12.2022 та доводами позивача про надходження вказаного товару 21.12.2023 до місця розвантаження, а тому відповідно до умов п. 3.2. Договору вказана дата вважається датою поставки товару.

Водночас, суд враховує, що за умовами Договору належне виконання відповідачем своїх зобов`язань із поставки товару підтверджується підписаною видатковою накладною, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції.

Втім, суд зазначає, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Так, рух товару до позивача (генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В) підтверджується товарно-транспортною накладною № 1Г від 20.12.2022, а позивач у поданих до суду документах підтверджує надходження цього товару та його перебування у нього до 18.01.2023.

Належних та допустимих доказів того, які б дали можливість суду достовірно встановити, що вказаний товар надійшов до місця розвантаження позивачу у неналежній якості та без відповідної упаковки матеріли справи не містять, а із долучених позивачем фотознімків неможливо ідентифікувати, що це саме генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В, поставку якого сторони передбачили умовами Договору. Крім цього, фотознімки не містять дати, часу та місця їх створення, у зв`язку з чим суд не може взяти до уваги вказаний доказ на підтвердження доводів позивача щодо поставки товару неналежної якості. Відсутні в матеріалах справи також будь-які акти щодо невідповідності товару, складені уповноваженими представниками позивача при прийомі генератора.

Умовами Договору не визначено порядку прийняття покупцем товару та перевірки його вимогам щодо якості, лише у п. 6.2. зазначено, що за якістю продукція приймається згідно документа якості, наданого заводом-виробником.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, посилаючись на обставини поставки відповідачем товару (генератора LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В) неналежної якості, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього. При цьому, суд враховує надані відповідачем доповідну записку менеджера ТОВ «Трест Буд Сервіс» Адамчука В.Г. та Акт комісії ТОВ «Трест Буд Сервіс» від 24.01.2023, якими встановлено повернення відповідачу вказаного генератора без упаковки постачальника (заводу-виробника), з видимими механічними пошкодженнями та пакетом документів на нього. Однак, здійснивши оцінку вказаних доказів, а також листа позивача б/н б/д, направленого відповідачу 18.01.2023, у якому вказано про фактичне повернення товару, а також накладної № 2 від 18.01.2023 на повернення товару, направленої 31.01.2023 на електронну пошту відповідача, суд, з урахуванням принципу вірогідностей, доходить висновку, що 21.12.2022 позивачу був поставлений товар із відповідними документами (сертифікатами та гарантійними умовами від заводу-виробника), а 24.01.2023 на територію складу відповідача було повернуто саме поставлений 21.12.2022 позивачу генератор, чого позивачем не було спростовано.

Враховуючи зазначене, у даному випадку на підставі поданих в матеріали справи доказів неможливо достовірно з`ясувати коли мало місце виникнення недоліків товару (до передачі товару позивачу чи після), у зв`язку з чим відповідно до ст. 679 ЦК України відсутні підстави для відповідальності продавця за недоліки товару.

Більше того, у своєму листі б/н б/д, направленому відповідачу 18.01.2023, позивач вказує, що договір було виконано, що суперечить тим доводам, на яких ґрунтуються дані позовні вимоги. Зазначаючи у вказаному листі про відсутність заперечень щодо продажу відповідачем генераторів, позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору, що за приписами ст. 525 ЦК України та ч. 9 ст. 193 ГК України не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Отже, встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач такого принципу добросовісності не дотримався, фактично відмовившись від поставленої відповідачем у передбачений Договором строк частини товару, поставка якого була погоджена сторонами.

Отже, судом встановлено відсутність передбачених ч. 2 ст. 678 ЦК України підстав для повернення відповідачем позивачу попередньої оплати за поставлений товар (генератор LUTIAN LT 12 E 220 V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В) у розмірі 246 440,00 грн, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами поставки цього товару неналежної якості, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

В той же час, матеріали справи не містять передачі відповідачем в установлений Договором строк решти товару, а саме: автоматичного дизельного стаціонарного генератора закритого типу Birlik Birlik-BDR23 23 kw, марка Detroit Motorlu потужністю 23 кВт, 1-2-3 фазний, 220/380 В (з захисним кожухом у комплекті), у кількості 1 шт, вартістю 587 820,00 грн без ПДВ в упаковці заводу-виробника та дизельного портативного генератора KIPOR KDE 12000ЕА 220V, 12 кВт, 1-фазний, 220 В, у кількості 1 шт, вартістю 246 440,00 грн без ПДВ, в упаковці заводу-виробника.

При цьому, суд зазначає, що питання щодо відповідності вимогам щодо якості вказаних вище двох генераторів та наявності обов`язку позивача прийняти ці генератори не є предметом розгляду даної справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 669, ч. 1 ст. 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Положення цієї норми кореспондуються з ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка також передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Згідно з ч. 3 названої статті на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов`язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов`язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов`язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов`язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Як вже було встановлено, 24.05.2023 позивач направив відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 080 700,00 грн за Договором у строк до 01.06.2023, яка відповідачем отримана 21.06.2023.

За наведених вище обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем позивачу решти товару за договором на загальну суму 834 260,00 грн у встановлений Договором строк, як і відсутні докази повернення відповідачем вказаної суми коштів попередньої оплати позивачу, суд зазначає, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 42 719,34 грн за період з 31.01.2023 по 31.07.2023 та 3% річних у розмірі 21 673,22 грн за періодз 31.01.2023 по 01.09.2023.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Вищевказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Враховуючи встановлені судом при розгляді даної справи обставин, а саме: обґрунтованості позовних вимог у розмірі 834 260,00 грн та отримання відповідачем претензії про повернення попередньої оплати 21.06.2023, що унеможливило виконання відповідачем вимог щодо повернення попередньої оплати до вказаного у претензії строку (01.06.2023), суд вважає за доцільне застосувати у даному випадку положення ст. 530 ЦК України щодо обов`язку відповідача повернути кошти попередньої оплати у семиденний строк від дня отримання претензії, а саме до 28.06.2023 включно. Відтак, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем має початок з 29.06.2023, в той час як позивачем необґрунтовано заявлено інфляційні та 3% річних з 31.01.2023.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив, що за період з 29.06.2023 по 01.09.2023 за прострочення грошового зобов`язання відповідача із повернення попередньої оплати у розмірі 834 260,00 грн, з відповідача слід стягнути 4457,01 грн 3% річних. Відтак, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, інфляційні втрати, нараховані на заборгованість відповідача в сумі 834 260,00 грн з 29.06.2023 (встановлений судом обґрунтований початок прострочення) по 31.07.2023 (визначений позивачем кінець періоду прострочення), становили - 5 005,56 грн, тобто у вказаному періоді відбулась дефляція.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків стосовно часткової обґрунтованості позовних вимог не спростовує.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зазначає, що внаслідок перевірки відомостей щодо юридичної особи із ідентифікаційним кодом 43205241 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що ТОВ «Трест Буд Сервіс» змінило адресу свого місцезнаходження, у зв`язку з чим дані щодо відповідача у резолютивній частині цього рішення вказуватимуться із урахуванням зміненої адреси.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Буд Сервіс» (вул. Сирецька, буд. 9, корпус 1-Ф, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 43205241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромус-Поліграф» (вул. Б. Хмельницького, буд. 119а, м. Львів, 79019; ідентифікаційний код 25551379) суму сплачених коштів за товар у розмірі 834 260,00 грн, 3% річних у розмірі 4 457,01 грн та судовий збір у розмірі 12 580,75 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко