Рішення

від 20.03.2024 по справі 914/3111/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 914/3111/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «БЕРЕЖАНИ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина»

про стягнення 851 844,07 грн.,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина»

до відповідача за зустрічним позовом: Приватного підприємства «БЕРЕЖАНИ»

про визнання недійсними додатків №1 до договору, стягнення 326 547,49 грн. збитків,

представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «БЕРЕЖАНИ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» про стягнення 851 844,07 грн.

23.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.10.2023р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№26127/23.

31.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.11.2023р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

15.11.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27920/23).

15.11.2023р. через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» надійшла зустрічна позовна заява (вх.№3651) до Приватного підприємства «БЕРЕЖАНИ» про визнання недійсними Додатків №1 до договору № 01/05/18 від 01.05.2018 року в частині протоколу №11 погодження ціни на Товар від 16.10.2018р., протоколу №12 погодження ціни на Товар від 01.11.2018р., протоколу № 13 погодження ціни на Товар від 01.12.2018р. та про стягнення 326 547,49 грн. збитків.

20.11.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану зустрічну позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.11.2023р. від позивача за зустрічним позовом на електронну адресу суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх.№29421/23).

01.12.2023р. від позивача за зустрічним позовом через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх.№29463/23).

22.11.2023р. через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх.№28588/23).

29.11.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх.№29286/23).

04.12.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

18.12.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№30990/23).

19.12.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№31141/23).

19.12.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№31156/23).

21.12.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№31280/23).

04.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№478/24).

04.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№64/24).

09.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№863/24).

10.01.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи (вх.№946/24).

31.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№2886/24).

Прокольною ухвалою від 31.01.2024р. суд ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та про витребування доказів, відмовити у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.02.2024р.

Розглянувши зазначені вище клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування у відповідача за зустрічним позовом доказів, суд дійшов висновку про їх безпідставність.

Так, відповідно до ст.99 Господарського процесуального України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд не встановив обставин, визначених ст.99 Господарського процесуального України, а тому клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає.

При цьому, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Між тим, суд зауважує, що матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, що входять до предмета доказування.

Оскільки заявлене клопотання щодо витребування доказів фактично є похідним від клопотання про проведення судової експертизи у даній справі, тому, відповідно, не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення підготовчого засідання, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Основною умовою відкладення підготовчого засідання є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість виконання завдань підготовчого провадження в підготовчому засіданні.

Також, у поданому клопотанні не обгрунтувано необхідність відкладення підготовчого засідання, зокрема, у зв`язку з поданням додаткових доказів по справі або інших заяв чи клопотань, які належить розглядати у підготовчому засіданні.

З матеріалів справи слідує, що сторони реалізували свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, виклавши письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи, долучивши наявні у них докази.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У зв`язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, враховуючи те, що судом з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, заперечення щодо позову та склад учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

20.02.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№4948/24).

Позиція позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за укладеним договором поставки.

Заперечуючи зустрічні позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що підписи на протоколах погодження ціни на товар від імені повноважної особи ТзОВ «Молочна компанія «Галичина», справжність яких останнє ставить під сумнів, скріплені печаткою ТзОВ «Молочна компанія «Галичина». Таким чином, ПП «БЕРЕЖАНИ», поставляючи товар за цінами, передбаченими оспорюваними протоколами, не мало жодних сумнівів з приводу повноважень особи, що підписала ці протоколи від імені ТзОВ «Молочна компанія «Галичина». Крім того, самим ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» вказані умови щодо встановлення цін на товар додатково було схвалено шляхом здійснення платежів за цінами, передбаченими оспорюваними протоколами. Також, спірні ціни використані при обрахуванні ПДВ, кредит за яким задекларовано з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина».

Вказує на те, що предметом розгляду у справі Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі № 09-01/0720 є стягнення з ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» боргу за період з 01.08.2020р. по 18.08.2020р., а предметом розгляду у справі Господарського суду Львівської області №914/3111/23 є стягнення боргу за інший період, а саме з травня 2018 року по липень 2020 року.

Позиція відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Первісні позовні вимоги заперечує з тих підстав, що існує рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 02.12.2020р. по справі № 09-01/0720, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відтак, на його думку, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Вказує на те, що штрафні санкції позивачем за первісним позовом нараховувались на заборгованість у сумі 515 027, 58 грн., в стягненні якої рішенням Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 02.12.2020 року у справі № 09-01/0720 відмовлено. Відтак, вважає, що такі штрафні санкції нараховані на неіснуючу заборгованість.

Зустрічні позовні вимоги ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» обгрунтовані тим, що справжність підпису директора ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» на протоколах №11 погодження ціни на товар від 16.10.2018р., №12 погодження ціни на товар від 01.11.2018р., №13 погодження ціни на товар від 01.12.2018р. викликає сумніви, через це, за твердженням позивача за зустрічним позовом, вказані протоколи не можуть розглядатись, як належні докази на підтвердження встановлення ціни на товар, що поставлявся за договором купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р., укладеним між ПП «Бережани» та ТзОВ Молочна компанія «Галичина», та відповідно просить суд визнати такі недійсними.

Вказує на те, що за період поставки товару з 01.10.2018р. по 05.03.2019р., вартість товару, поставленого за договором, з боку покупця - ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» перерахована за цінами, визначеними попереднім протоколом погодження цін на товар №10 від 01.10.2018р. В результаті перерахунку вартості товару, поставленого в період з 01.10.2018р. по 05.03.2019р., за новими цінами, виявилась розбіжність в розмірі 326 547,49 грн., яку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» вважає збитками, які саме просить суд стягнути з ПП «БЕРЕЖАНИ».

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів, їх пояснень та матеріалів справи, суд встановив наступне:

01 травня 2018 року між ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» (покупець) та Приватним підприємством «БЕРЕЖАНИ» (продавець) було укладено договір №01/05/18 купівлі-продажу (далі по тексту Договір). Відповідно до п.1.1 за цим Договором, продавець продає, а покупець купляє молоко (надалі - Товар) за базисним вмістом, додатковими характеристиками та в кількості відповідно до Додатків, що є невід`ємною частиною цього Договору та оплачує його вартість відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець зобов`язується своєчасно передавати товар покупцю належної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату за нього, згідно затвердженого сторонами протоколу погодження ціни на товар (Додаток №1 до договору), який є невід`ємною частиною даного договору.

Додатками (протоколи погодження ціни на товар) до вказаного Договору сторони за Договором погодили ціну за 1тонну молока.

На виконання умов Договору купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 560 811,12 грн.

Товар був поставлений згідно наступних видаткових накладних:

№159 від 10.05.2018р. на суму 284 919,11 грн., №165 від 19.05.2018р. на суму 254 841,38 грн., №166 від 20.05.2018р. на суму 24 625,62 грн., №171 від 31.05.2018р. на суму 326 352,88 грн., №240 від 10.06.2018р. на суму 277 504,25 грн., №242 від 20.06.2018р. на суму 283 083,20 грн.,№248 від 30.06.2018р. на суму 287 806,73 грн., №280 від 10.07.2018р. на суму 294 437,63 грн., №314 від 20.07.2018р. на суму 294 805,54 грн., №319 від 31.07.2018р. на суму 333 427,32 грн., №369 від 10.08.2018р. на суму 288 439,80 грн., №403 від 20.08.2018р. на суму 289 971,00 грн., №404 від 31.08.2018р. на суму 313 295,70 грн., №441 від 10.092018р. на суму 255 812,06 грн., №461 від 30.09.2018р. на суму 315 007,08 грн., №460 від 20.09.2018р. на суму 293 472,00 грн., №497 від 10.10.2018р. на суму 282 972,10 грн., №531 від 20.10.2018р. на суму 284 633,44 грн., №533 від 31.10.2018р. на суму 307 610,30 грн., №574 від 10.11.2018р. на суму 275 549,74 грн., №582 від 20.11.2018р. на суму 297 510,95 грн., №585 від 30.112018р. на суму 313 204,67 грн., №589 від 10.12.2018р. на суму 324 287,88 грн., №595 від 20.12.2018р. на суму 322 802,59 грн., №599 від 31.12.2018р. на суму 343 556,21грн., №4 від 10.01.2019р. на суму 299 997,86 грн., №9 від 20.01.2019р. на суму 271367,98 грн., №13 від 31.01.2019р. на суму 265 863,61 грн., №20 від 10.02.2019р. на суму 319 512,15 грн., №27 від 20.02.2019р. на суму 295 315,35 грн., №28 від 28.02.2019р. на суму 224 571,60 грн., №35 від 10.03.2019р. на суму 303 117,22 грн., №41 від 20.03.2019р. на суму 321 679,03 грн., №46 від 31.03.2019р. на суму 363 679,39 грн., №50 від 10.04.2019р. на суму 334 201,73 грн., №55 від 20.04.2019р. на суму 339 953,10 грн., №56 від 30.04.2019р. на суму 352 339,20 грн., №62 від 10.05.2019р. на суму 333 445,25 грн., №67 від 20.05.2019р. на суму 324 622,40 грн., №70 від 31.05.2019р. на суму 363 211,78 грн., №74 від 10.06.2019р. на суму 340 811,71 грн., №80 від 20.06.2019р. на суму 344 823,79 грн., №81 від 30.06.2019р. на суму 338 284,19 грн., №87 від 10.07.2019р. на суму 343 123,13 грн., №89 від 20.07.2019р. на суму 353 172,09 грн., №91 від 31.07.2019р. на суму 358 262,80 грн., №95 від 10.08.2019р. на суму 316 324,80 грн., №100 від 20.08.2019р. на суму 307 129,80 грн., №101 від 31.08.2019р. на суму 345 953,40 грн., №109 від 10.09.2019р. на суму 314 058,89 грн., №110 від 20.09.2019р. на суму 327 248,89 грн., №113 від 30.09.2019р. на суму 330 337,39 грн., №115 від 10.10.2019р. на суму 341 496,08 грн., №120 від 20.10.2019р. на суму 351 257,41 грн., №121 від 31.10.2019р. на суму 368 348,75 грн., №126 від 10.11.2019р. на суму 328 754,73 грн., №130 від 20.11.2019р. на суму 320 920,51 грн., №133 від 30.11.2019р. на суму 324 330,32 грн., №136 від 10.12.2019р. на суму 319 034,89 грн., №140 від 20.12.2019р. на суму 322 685,05 грн., №141 від 31.12.2019р. на суму 358 968,71 грн., №1 від 10.01.2020р. на суму 328 329,16 грн., №6 від 20.01.2020р. на суму 322 151,14 грн., №7 від 31.01.2020р. на суму 359 197,54 грн., №12 від 10.02.2020р. на суму 343 696,80 грн., №16 від 20.02.2020р. на суму 345 394,80 грн., №17 від 29.02.2020р. на суму 315 932,40 грн., №22 від 10.03.2020р. на суму 274 341,60 грн., №26 від 20.03.2020р. на суму 313 545,60 грн., №27 від 31.03.2020р. на суму 312 001,20 грн., №31 від 10.04.2020р. на суму 312 762,15 грн., №34 від 20.04.2020р. на суму 314 363,86 грн., №37 від 30.04.2020р. на суму 298 771,66 грн., №41 від 02.05.2020р. на суму 29 770,00 грн., №42 від 10.05.2020р. на суму 481 445,43 грн., №45 від 20.05.2020р. на суму 561 700,24 грн., №46 від 31.05.2020р. на суму 616 357,89 грн., №48 від 10.06.2020р. на суму 551 188,50 грн., №49 від 20.06.2020р. на суму 534 569,57 грн., №52 від 30.06.2020р. на суму 536 663,89 грн., №53 від 10.07.2020р. на суму 521 155,80 грн., №55 від 20.07.2020р. на суму 469 469,40 грн., №56 від 31.07.2020р. на суму 624 495,00 грн., №58 від 10.08.2020р. на суму 484 132,80 грн., №60 від 18.08.2020р. на суму 374 240,53 грн.

Згідно з п.4.2 Договору, оплата за товар продавцю по цьому договору здійснюється покупцем в безготівковому або готівковому порядку протягом семи календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим Договором, Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,04% від простроченої суми за кожен день прострочення.

За поставлений Товар відповідач, за твердженням позивача, розрахувався лише частково на суму 28 045 783,54 грн.

Частина вказаних коштів, а саме 188 373,33грн. основного боргу, була стягнута з відповідача в примусовому порядку відповідно до рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 02.12.2020р. по справі № 09-01/0720.

В результаті часткового розрахунку за вказаним Договором утворилась заборгованість в розмірі 515 027,58 грн.

17.02.2021р. позивачем було подано позов до Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі про стягнення 515 027,58 грн. боргу, 35 845,91 грн. пені, 3 % річних в розмірі 7 392,66 грн. та 20 382,14 грн. - інфляційних втрат.

В подальшому позовні вимоги з боку позивача було збільшено до 43 840,15 грн. в частині 3% річних, до 257 130,43 грн. в частині інфляційних втрат. Розмір позовних вимог щодо стягнення основного боргу та пені залишився незмінним.

За вказаним позовом третейським судом відкрито судове провадження, яке на даний час припинено відповідно до ухвали Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 29.09.2023р. у справі № 03-01/0221.

Оскільки заборгованість відповідачем не була сплачена, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором купівлі - продажу № 01/05/18 від 01.05.2018р. у розмірі 515 027,58 rpн.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 35 845,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 257 130,43 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 43 840,15 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58-1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

За ч. 4 ст. 62 ГК України, підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

При цьому, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Із встановлених судом обставин слідує, що погодження Договору та додатків до нього підтверджується наявністю на них відтисків печаток товариства, як юридичної особи.

У свою чергу, суд зазначає, що у суду відсутні відомості, які свідчили б про протиправність використання печатки ТзОВ «Молочна компанія «Галичина», а також не надано доказів її втрати, звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, внаслідок чого у суду не має підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

При цьому, визнання договору недійсним згідно з положеннями статей 203 та 215 ЦК України, у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Проаналізувавши зміст наведених правовідносин, суд констатує, що зі сторони ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» мало місце наступне схвалення засвідчених печаткою товариства додатків до Договору поставки.

Так, додатково документами, які свідчать про схвалення з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» цін на товар, встановлених протоколами погодження цін на товар №11 від 16.10.2018р., №12 від 01.11.2018р., №13 від 01.12.2018р., є підписані з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» приймальні квитанції на товар за період з 01.10.2018р. по 05.03.2019р. та акти звірки розрахунків за вказаний період.

У приймальних квитанціях на Товар безпосередньо зазначена ціна на товар, що поставлявся за договором купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р. у відповідний період, а отже підписавши вказані документи, ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» додатково погодило ціну на вказаний Товар.

У підписаних з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» актах звірки розрахунків, складених по договору купівлі-продажу № 01/05/18 від 01.05.2018р. за період з 01.10.2018р. по 05.03.2019р., вказано вартість поставленого за Договором Товару саме за цінами, передбаченими спірними протоколами про погодження цін на Товар.

За господарськими операціями з поставки Товару в період з 01.10.2018р. по 05.03.2019р. за Договором купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р. Продавцем ПП «БЕРЕЖАНИ» складались відповідні податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН, про що свідчать квитанції №1 (копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію містять матеріали справи).

Відповідно до повідомлень про результати обробки документів, вказані податкові накладні прийняті Покупцем - ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» та відповідно за ними у останнього сформований податковий кредит з ПДВ (копії повідомлень є в матеріалах справи).

У вказаних податкових накладних також зазначено ціну поставленого товару, яка дорівнює ціні, передбаченій протоколами погодження цін на Товар №11 від 16.10.2018р., №12 від 01.11.2018р., №13 від 01.12.2018р., що також доводить погодження з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» розміру цін на Товар за спірними протоколами погодження цін на Товар.

Більше того, ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» не спростовує отримання товару за вказаними цінами та не заперечує, що здійснило частково платежі за вказаними цінами, що є насамперед додатковим схваленням умов Договору купівлі-продажу №01/05/18 від 01.05.2018р. в частині визначення цін на Товар.

Аналіз дослідження Договору поставки та додатків до нього дає підстави стверджувати про те, що сторони досягли всіх істотних умов для даного виду договору.

Оскільки є повністю правомірним застосування цін на Товар, які узгоджені сторонами, є безпідставним та необгрунтованим здійснення перерахунку з боку ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» вартості Товару за іншими цінами та звернення з зустрічними позовними вимогами щодо стягнення з ПП «БЕРЕЖАНИ» збитків - різниці у його вартості.

Більше того, суд звертає увагу на те, що протягом тривалого проміжку часу, починаючи з моменту укладення Договору поставки та додатків до нього, відповідачем взагалі не ставилося питання про визнання його додатків недійсними та не висловлювалося жодних заперечень або непогоджень відносно його змісту і умов, позаяк, зі сторони відповідача в рахунок виконання своїх зобов`язань за договором мало місце прийняття поставленого товару.

Крім цього, суд зазначає, що в силу приписів ст.204 ЦК України, правомірність правочину презюмується, а обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка оспорює його дійсність.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що спірні додатки до Договору поставки не можуть бути визнані недійсними з підстав наведених позивачем за зустрічним позовом, а тому суд приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Щодо первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що предметом розгляду у справі Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі №09-01/0720 є стягнення з ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» боргу за період з 01.08.2020р. по 18.08.2020р., а предметом розгляду у даній справі є стягнення боргу за інший період, а саме з травня 2018 року по липень 2020 року.

Підставами для вимог ПП «БЕРЕЖАНИ» у справі №09-01/0720 є невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за товар, який поставлений згідно до видаткових накладних №58 від 10.08.2020р. на суму 484 132,80 грн. та №60 від 18.08.2020р. на суму 374 240,53 грн., які не є підставою розгляду у даній справі.

Відповідно суд приходить до висновку про те, що в даному випадку відносно заявлених первісних позовних вимог відсутнє рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

Частинами першою і другою статті 712 ЦК України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткових накладних, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 560 811,12 грн.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість за поставлений товар склала 515 027,58 грн.

Відтак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково. Матеріали справи протилежного не містять.

Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від позивача товару.

Доказів виконання зобов`язань перед позивачем у повному обсязі відповідач суду не надав.

З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Отже, оскільки позивачем було належним чином виконано умови договору в частині поставки відповідачу Товару, строк оплати за поставлений Товар настав, а відповідачем не було оплачено такий Товар, враховуючи відсутність доказів оплати в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 515 027,58 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума основного боргу, яка складає 515 027,58 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар в повному обсязі та у встановлені договором строки, позивач просить стягнути з відповідача 257 130,43 грн. інфляційних втрат, 43 840,15 грн.- 3 % річних та 35 845,91 грн. пені.

Суд перевірив розрахунок нарахованих 3 % річних в розмірі 43 840,15 грн. та дійшов висновку, що такі нараховано арифметично вірно, відтак підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

За розрахунком суду у даній справі, сума інфляційних втрат склала 263 308,12 грн., що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем за первісним позовом, відтак, в межах позовних вимог стягненню з відповідача підлягає 257 130,43 грн., так як суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого Товару за спірний період, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені саме, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

В свою чергу, судом самостійно здійснено та розраховано розмір пені за вказаний позивачем період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, і такий склав 29 403,18 грн.

Відтак 29 403,18 грн. пені підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Отже, решта обрахованих сум пені заявлено позивачем за первісним позовом необгрунтовано до стягнення з відповідача за первісним позовом, відповідно у стягненні таких належить відмовити за безпідставністю.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем за первісним позовом прав позивача за первісним позовом щодо отримання своєчасної та повної плати за Товар. Відповідач за первісним позовом у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, власного контррозрахунку не надав, доказів сплати заборгованості в повному розмірі також. Відтак, заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково у встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем за первісним позовом сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №529 від 06.10.2023р. на суму 12 718,10 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 12 681,02 грн., оскільки первісний позов підлягає задоволенню частково, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом, оскільки у задоволенні зустрічного позов слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» (місцезнаходження: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПИНСЬКОГО, будинок 54; ідентифікаційний код: 39685014) на користь Приватного підприємства «БЕРЕЖАНИ» (місцезнаходження: Україна, 22426, Вінницька обл., Калинівський р-н, село Бережани(з), вул.Миру, будинок 25а; ідентифікаційний код: 41107450) 515 027,58 грн. основного боргу, 29 403,18 грн. пені, 43 840,15 грн. - 3% річних, 257 130,43 грн. інфляційних втрат та судовий збір в сумі 12 681,02 грн.

3.В задоволені решти первісного позову відмовити.

4.В задоволені зустрічного позову відмовити.

5.З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 01.04.2024 р.

СуддяКороль М.Р.