Рішення

від 20.03.2024 по справі 357/13180/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13180/23

Провадження № 2/357/1144/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради служба приватизації державного житлового фонду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності, та визнання права спільної часткової власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом, в якому просив суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року; внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.11.2003 року державним нотаріусом Дворко Т.Г., зазначивши, що спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з 1/3 частини квартири; визнати право власності на підставі зміненого свідоцтва про право на спадщину за законом, за ОСОБА_4 4/9 частки, ОСОБА_1 4/9 частки, за ОСОБА_2 1/9 частка.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батько позивача ОСОБА_3 на підставі п.п. 30 п.1 Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів № 263 від 20.07.1993 року отримав в особисту власність на сім`ю з трьох чоловік квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року, в якому помилково було зазначено двох власників ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_4 , без зазначення часток у праві спільної власності на майно. Таким чином у свідоцтві № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року було допущено помилку у визначенні кола співвласників квартири. Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 142 від 05.04.1994 року до рішення № 263, були внесені зміни, зокрема в п. 124 вказано, що окрім ОСОБА_3 право на приватизацію квартири отримали також члени його родини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 26.12.2022 року до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року начальником КП БМР «Служба приватизації державного житлового фонду» здійснено виправлення, шляхом внесення до нього відомостей про позивача як третього власника квартири, а також внесено доповнення щодо розміру часток співвласників у квартирі по 1\3 частці на кожного співвласника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , та із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_4 , позивач та відповідач ОСОБА_2 , як онук померлого. Спадкоємцями для оформлення спадщини було надано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року у невиправленому вигляді, та на підставі поданих документів нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.11.2003 року, в якому зазначено, що до складу спадкового майна входить 1/2 частка квартири, та відповідно здійснено розподіл на трьох спадкоємців по 1/6 частці спадкового майна. Позивач зазначає, що нотаріусом помилково при виготовленні свідоцтва про право на спадщину за законом було визначено склад спадщини, як 1/2 частка, замість 1/3 частки, а тому розмір часток успадкованих кожним спадкодавцем становить 1/9 частина, а не 1/6. На момент оформлення спадкових прав спадкоємці фактично володіли наступним розміром часток: 4/9 часток ОСОБА_4 ; 4/9 часток ОСОБА_1 ; 1/9 частка ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка після своєї смерті залишила заповіт від 21.11.2003 року, згідно якого заповіла все своє майно позивачу, який звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, однак отримав відмову. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована невідповідністю часток у документі, що посвідчує право власності на належність майна спадкодавцеві, зокрема частка померлої ОСОБА_4 складає 1/3 замість 1/2, як зазначено у свідоцтві про право власності № НОМЕР_1 , також частка померлої повинна складати 1/9 замість 1/6, як зазначено у свідоцтві про право на спадщину.

У зв`язку з неможливістю оформити спадкові права за заповітом після померлої ОСОБА_4 внаслідок неправильного визначення часток у власності на спірну квартиру, позивач звертається до суду за захистом своїх прав.

21.02.2024 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на спірну квартиру становила 1/3 частину на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.11.2003 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на 1/6 частку (у кожного) квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 8/9 часток спірної квартири; визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/9 частку спірної квартири.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 11.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 35-36).

Ухвалою судді від 11.12.2023р. витребувано копію спадкової справи № 351, заведеної після померлого ОСОБА_3 , спадкової справи № 180 заведеної після померлої ОСОБА_4 (а.с. 37).

13.02.2024р. на адресу суду надійшов лист від Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори про розгляд справи за відсутності їхнього представника, щодо вирішення спору поклалися на розсуд суду (а.с. 49).

21.02.2024р. на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_5 про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції (а.с. 53-59).

22.02.2024р. на виконання вимог ухвали суду надійшли матеріли спадкових справ (а.с. 60-165).

27.02.2024р. відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності, проти закриття підготовчого провадження не заперечив (а.с. 166).

27.02.2024 представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (а.с. 167).

Ухвалою суду від 27.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 169-170).

Позивач в судове засідання не з`явився, 20.03.2024р. представник позивача ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, просив задовольнити позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 15.03.2024 ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги уточненої позовної заяви визнав.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані та надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів № 263 від 20.07.1993 року «Про передачу в особисту власність державних квартир громадянам міста» вирішено передати в особисту власність квартиру АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 , який проживає в даній квартирі з сім`єю з трьох чоловік, які дали згоду на придбання квартири в особисту власність (а.с. 11).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів № 142 від 05.05.1994 року «Про внесення доповнень до рішень міськвиконкому з питань приватизації житла виданих в період з 22.02.1992 по 01.09.1993» вирішено доповнити рішення виконкому № 263 від 20.07.1993, з відміткою членів сім`ї, які являлись співвласниками квартир та будинків на час їх приватизації ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 (а.с. 12).

З листа КП БМР «Служба приватизації державного житлового фонду» № 61 від 26.12.2022р. вбачається, що квартира АДРЕСА_1 приватизована на гр. ОСОБА_3 1/3 частка, ОСОБА_4 1/3 частка, ОСОБА_1 1/3 частка. Квартира приватизована згідно з рішенням виконкому БМР від 20.07.1993 року № 263 та згідно з рішенням виконкому БМР від 05.05.1994 року № 142 «Про внесення доповнень до рішень міськвиконкому з питань приватизації житла виданих в період з 22.02.1992 по 01.09.1993» (а.с. 13).

Встановлено, що ОСОБА_3 та членам його сім`ї видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 14).

Однак, станом на дату видачі вказаного свідоцтва членом сім`ї було записано лише дружину ОСОБА_3 ОСОБА_4 . Та лише 26.12.2022 року було внесено виправлення до вказаного свідоцтва, а саме доповнено члена сім`ї ОСОБА_1 , та зазначені частки кожного співвласника (по 1/3 частці).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08.05.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського МУЮ Київської області (а.с. 19).

Встановлено, що 19.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г. видано свідоцтво про право на спадщину, з якого вбачається, що спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з : 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , спадкоємцями майна гр. ОСОБА_3 , є, в рівних частках кожний: дружина - ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , внук ОСОБА_2 (а.с. 20).

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували на підставі свідоцтва про право на спадщину по 1/6 частці у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2604253 від 20.01.2004 року (а.с. 21).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 23).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 21.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г., яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 22).

Позивач з метою оформлення спадкових прав після смерті своєї матері ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із невідповідністю часток у документі, що посвідчує право власності про належність майна спадкодавцеві, а саме: згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 частка ОСОБА_4 складає 1/3 замість1/2; згідно свідоцтва про право на спадщину за законом частка ОСОБА_4 повинна складати 1/9 замість 1/6.(а.с. 25-26)

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частина 3 ст. 355 ЦК України передбачає, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч. 4 ст. 355 ЦК України).

За ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. У разі ж спільної сумісної власності, частки взагалі не визначаються (ч. 1 ст. 368 ЦК України), але при виділі частки з майна, що є у спільній сумісній власності, кимсь із співвласників, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2 ст. 370 ЦК України).

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як передбачено п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно роз`яснень даних у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Так, встановленим є те, що свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року було видано ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 , однак без зазначення відомостей про ще одного співвласника ОСОБА_1 та не було вказано розміру часток, належних кожному співвласнику.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_1

26.12.2022 року до свідоцтва № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року начальником КП БМР «Служба приватизації державного житлового фонду» Бринюк Т. було здійснено виправлення шляхом внесення до нього відомостей про позивача як третього співвласника квартири, а також внесено доповнення щодо розміру часток співвласників у квартирі по 1/3 частці. Також вказаний факт підтверджується довідкою від 26.12.2022, з якої вбачається, що вказана квартира приватизована на гр. ОСОБА_3 1/3 частка, ОСОБА_4 1/3 частка, ОСОБА_1 1/3 частка.

Однак, після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцям було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з : 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва на право власності на житло виданого Білоцерківським міськвиконкомом 20.07.1993 року за № 4887 та зареєстрованого в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації 23.08.1993 за реєстром № 10984.

Тобто, у зв`язку із тим, що державному нотаріусу для оформлення спадкових прав було надано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 у редакції від 20.07.1993 року, де було помилково зазначено два співвласники, то нотаріус, виходячи із принципу рівності часток спільних сумісних власників майна, визначила, що спадкове майно становить 1/2 частину квартири. Хоча, досліджені письмові докази в матеріалах даної справи дають можливість стверджувати, що після смерті ОСОБА_3 спадщина відкрилася тільки на 1/3 частину спірної квартири, коли інші частки квартири (по 1/3) належали позивачу та ОСОБА_4 , в зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржене свідоцтво про право на спадщину за законом видано з порушенням вимог закону.

Таким чином, на підставі ст. 1301 ЦК України, вказане свідоцтво з метою захисту порушених прав позивачів підлягає визнанню недійсним, оскільки спадкодавцю належала тільки 1/3 частина квартири, яку спадкоємці : позивач, відповідач та ОСОБА_4 мали право успадкувати та отримали б у власність по 1/9 частині квартири.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Так, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності позивача та відповідача на 1/6 частку (кожного) у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована 20.01.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г.

Що стосується позовних вимог про визначення частки померлого ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України.

Окрім того, із свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 у редакції від 26.12.2022 року, з доповненнями внесеними начальником служби приватизації, чітко визначено розмір частки померлого ОСОБА_3 , яка становить 1/3 частка. Вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, як було встановлено, 15.11.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через невідповідність часток у документі, що посвідчує право власності про належність майна спадкодавцеві, а саме: згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 частка ОСОБА_4 складає 1/3 частку замість помилково визначеної 1/2 частки; згідно свідоцтва про право на спадщину за законом частка ОСОБА_4 повинна складати 1/9 частку замість 1/6 частки.

У зв`язку із наявною помилкою у визначенні часток у правовстановлюючих документах, позивач позбавлений можливості оформити спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року по справі № 346/5216/18 зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Так, позивачу на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 належить 1/3 частина квартира. У зв`язку із скасуванням свідоцтва про право на спадщину від 19.11.2003 року, позивачу та відповідачу належить по 1/9 частині спадкового майна (а не по 1/6 частині). Оскільки ОСОБА_4 згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 мала у власності 1/3 частку (а не 1/2), успадкувала після смерті ОСОБА_3 1/9 частку (а не 1/6), то на момент відкриття спадщини їй належало 4/9 частин спірної квартири, які має право успадкувати позивач.

А тому, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога щодо визнання права спільної часткової власності на 8/9 частин квартири АДРЕСА_1 за позивачем, які складаються з 1/3 частини на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 , 1/9 частини як спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_3 ; 4/9 частин, як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту від 21.11.2003 року.

З огляду наведеного, частка відповідача ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 становить 1/9 частину вказаної квартири, як спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі під № 2-4683.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого 20.01.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі під № 2-4683.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого 20.01.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.11.2003 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі під № 2-4683.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 8/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що складається з:

- 1/3 частки - на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.07.1993 року (в редакції документа від 26.12.2022 року);

- 1/9 частка як спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_3 ;

- 4/9 частка як спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_4 на підставі заповіту від 21.11.2003 року;

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 , як спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_3

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З урахуванням ч. 3 ст. 124, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення суду виготовлений 01.04.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола