Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/9880/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9880/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 27.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Громадської спілки "Український музичний альянс"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

у справі №910/9880/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"

до Громадської спілки "Український музичний альянс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Український культурний фонд,

про стягнення 1 757 227,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Касаційного господарського суду перебувала справа №910/9880/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ", поданою на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2023, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023

2. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.03.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 910/9880/23 залишено без змін.

Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу

3. До Верховного Суду від Громадської спілки "Український музичний альянс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій Громадська спілка "Український музичний альянс", посилаючись на статтю 129 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" на свою користь 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

4. Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.03.2024 заяву Громадської спілки "Український музичний альянс" передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Картере В.І.

5. Ухвалою від 19.03.2024 Верховний Суд прийняв та призначив до розгляду заяву Громадської спілки "Український музичний альянс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9880/23 на 27 березня 2024 року о 12:15 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

6. 26.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" надійшло заперечення на заяву Громадської спілки "Український музичний альянс" про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просив зменшити суму стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтований розмір яких не може бути більше 5 000,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ", колегія суддів дійшла висновку, що заява Громадської спілки "Український музичний альянс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

8. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

9. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді та у випадку подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

13. Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

14. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

15. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

16. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на касаційну скаргу (розділ «Окремі заяви») відповідач зазначав про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом справи у Верховному Суді, орієнтовний розмір яких складає 55 000,00 грн, а також те, що докази надання правничої допомоги та розрахунок її вартості буде наданий суду протягом п`яти днів після прийняття постанови.

17. Як зазначає відповідач, правова допомога надавалась останньому адвокатом Неволіною Анастасією Юріївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4641/10 від 29.09.2011 року) на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.01.2023 року (далі - Договір).

18. Відповідач, також, зазначає, що 11.01.2024 року адвокатом Неволіною А.Ю. та відповідачем було укладено додаток № 11-01/24 до Договору щодо представництва прав та інтересів Відповідача при касаційному перегляді даної справи та погоджено фіксований розмір гонорару у сумі 55 000,00 грн. (пункт 2.1. додатку).

19. Проте, у підписаному сторонами 15.03.2024 року акті прийому-передачі наданих послуг № 1/15/03/24, у якому деталізували види правової допомоги, що надавалася клієнту, сторони погодилися зменшити розмір гонорару через неможливість участі адвоката у судових засіданнях до 35 000,00 грн.

20. Відповідачем додано до заяви Копії додатку № 11-01/24 від 11.01.2024 року та акту прийому-передачі наданих послуг № 1/15/03/24 від 15.03.2024 року додаються. Копія Договору наявна в матеріалах справи.

21. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

22. Аналізуючи перелік зазначених послуг, колегія суддів враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Однак, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

23. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

24. Водночас на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

25. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

26. Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

27. Тобто за загальним правилом обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

28. Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

29. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Водночас в судовому рішенні суд повинен конкретно зазначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

30. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

31. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

32. Крім того Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

33. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

34. Керуючись принципом співмірності витрат на оплату послуг адвоката, критерії якого визначено ч.4 ст.126 ГПК України при наданні оцінки наданим послугам, характеру спірних правовідносин у цій справі, складності справи, змісту відзиву на касаційну скаргу, який свідчить про незмінність позиції представника відповідача (аналогічні доводи викладено у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу), реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), кількості судових засідань (два судових засідання, в яких представник відповідача не приймав участь та не подавав клопотання про розгляд справи без його участі), з огляду на принципи пропорційності та розумності, Суд вважає що заявлений розмір витрати на професійну правову допомогу у сумі 35 000,00 грн, є надмірним та підлягає зменшенню до суми 15 000,00 грн.

35. Стягнення таких витрат відповідає принципу, передбаченому пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України, яким визначено, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

36. З огляду на зазначене, на переконання судової колегії, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та не відповідатиме принципу пропорційності складності справи фактично наданим послугам.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Громадської спілки "Український музичний альянс" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/9880/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (ідентифікаційний код 13669756, адреса: 01001, м. Київ, бул. Лесі Українки, 4) на користь Громадської спілки «Український музичний альянс» (ідентифікаційний код 31815383, адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 28) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік