Рішення

від 11.03.2024 по справі 761/27675/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27675/23

Провадження № 2/761/3019/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

03.08.2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь 20 000,00 грн. моральної шкоди.

Вимоги обгрунтовані тим, що 30.03.2023 року та 05.06.2023 року позивач письмово звернувся до відповідача з проханням надати розрахунок розміру штрафу та пені до рішення №20 від 29.03.2023 року, про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на ПП «ОСОБА_2», ліквідатором якого є позивач.

Як зазначає позивач, до моменту звернення до суду з позовом, він не отримав такого розрахунку. Позивач вказує, що відповідач порушив положення статей 14, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Ігнорування звернення, яке надійшло відповідачу від позивача завдало йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Його звичний ритм життя змінився, а тому позивач оцінив моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

08.01.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначив представник, на звернення позивача були надані відповіді, у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Крім того, позивач не надав суду доказів наявності сукупних та пов`язаних обставин, а саме: понесення втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних незаконними діями відповідача, наявність немайнової шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та їх вини в її заподіянні. Також представник зазначає, що в даному випадку відповідач не є належним відповідачем, так як позов має бути заявлено до держави в особі Державної казначейської служби.

05.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджується із зазначеним відповідачем так як у відповідях на звернення не було надано розрахунку нарахування пені та штрафу.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Сторони в судове засідання не з`явились, звернулись до суду із заявами про слухання справи в їх відсутність.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні заяви сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №20 від 29.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві застосовано до ПП «ОСОБА_2» (ЄДРПОУ НОМЕР_1) у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 232,00 грн. та нараховано пеню в сумі 3 962,35 грн. за період з 22.05.2005 року до 15.03.2023 року.

При зверненні до суду з позовом, позивач зазначав, що він двічі звертався із проханням надати розрахунки розміру штрафу та пені, застосованих вказаним вище рішенням. На підтвердження направлення таких запитів позивач надав до суду скрінкопії з електронної пошти з якої вбачається, що 30.03.2023 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений запит щодо надання рішення, про нарахування ПП «ОСОБА_2» пені та 05.06.2023 року направлено аналогічний лист. Листи підписані позивачем, як ліквідатором ПП «ОСОБА_2».

Як зазначив позивач, він не отримував відповідь на вказані звернення.

В той же час представник відповідача, не заперечуючи надходження вказаних запитів, зазначив що позивачу було надано відповідь на такі звернення.

Так з матеріалів справи вбачається, що листом від 27.04.2023 року було надано відповідь на звернення від 30.03.2023 року та листом від 29.06.2023 року було надано відповідь на звернення від 05.06.2023 року та надіслано розрахунок фінансової санкції та пені по особових рахунках 4%, 32%, 42% (розділ І) та 1-5% (розділ І).

У позовній заяві позивач зазначав, що відповідачем було порушено положення Закону України «Про звернення громадян».

Згідно із плеамбулою Закону, Закон України «Про звернення громадян», регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Позивач звертався до відповідача із запитами як ліквідатор ПП «ОСОБА_2» (ЄДРПОУ НОМЕР_1), а не як фізична особа.

Ліквідaтор - це фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності боржника, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку.

З моменту відкриття ліквідаційної процедури юридичної особи всі права керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору). Отже, ліквідатор діє від імені юридичної особи та при його зверненні до відповідача не поширюються положення Закону України «Про звернення громадян».

Як вказує позивач, внаслідок ненадання відповіді на звернення, йому спричинена моральна шкода.

В той же час в позовній заяві не було зазначено які права позивача, як ліквідатора були порушені внаслідок ненадання/несвоєчасного надання відповіді на звернення.

Так, відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Позивач не надав суду доказів, що внаслідок ненадання відповіді на звернення відповідачем, йому була спричинена моральна шкода.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що в судовому засіданні не встановлено порушень прав позивача відповідачем, спричинення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81, 133-141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула