Постанова

від 01.04.2024 по справі 161/19349/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/19349/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/225/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Луцькуцивільну справуза позовом ОСОБА_4 до Комунальногозакладу загальноїсередньої освіти«Луцький ліцей№ 26Луцької міськоїради»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача Департаментосвіти Луцькоїміської радипро зобов`язаннявчинити діїза апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_4 подануйого представником ОСОБА_1 на рішенняЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від18грудня 2023року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №26 Луцької міської ради» (далі - КЗ ЗСО «Луцький ліцей №26») про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 серпня 1994 року перебуває у трудових відносинах з КЗ ЗСО «Луцький ліцей №26». З 26.02.2022 був призваний по мобілізації, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на підставі наказу директора закладу освіти від 10.03.2022 №30-к був увільнений від роботи у зв`язку із мобілізацією із збереженням місця роботи та середнього заробітку на період проходження військової служби. Зазначає, що з моменту мобілізації до липня 2022 року отримував середній заробіток по місцю основної роботи, з липня 2022 року вказані виплати були припинені, тому вважає припинення нарахування та виплати заробітної плати неправомірним. Позивач вважає, що оскільки він працює на посаді вчителя КЗ ЗСО «Луцький ліцей №26», тому на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом і саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов`язати КЗ ЗСО «Луцький ліцей №26» поновити нарахування і виплату середнього заробітку ОСОБА_4 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19.07.2022 та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від18грудня 2023року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було взято до уваги ст. 57 Закону «Про освіту», в яку законодавець не вносив зміни щодо скасування за мобілізованими гарантії збереження середнього заробітку такі зміни були внесені лише 24 грудня 2023 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2023 року у справі № 161/3051/23 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 26 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 27 червня 2023 року. З повним текстом рішення суду колегія суддів ознайомилась в Єдиному реєстрі судових рішень з повним доступом.

За змістом рішення суду в цивільній справі № 161/3051/23 позивач ОСОБА_4 , як на підставу свого позову також посилався на те, що відповідно до ч.2 ст.57, ст.57-1 ЗУ «Про освіту» у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток, а тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку є неправомірними. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 171 940 грн 32 коп.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19, провадження № 61-1251св23).

Звертаючись із позовом в даній справі ОСОБА_4 просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток, як такому, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Вказував, що з 19.07.2022 у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, хоча, у відповідності до ч. 2 ст. 57, ст. 57-1 ЗУ «Про освіту», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Апеляційним судом встановлено, що бажаним результатом розгляду позову у даній справі для позивача є саме отримання середнього заробітку передбаченого ЗУ «Про освіту» як педагогічному працівнику, що проходить військову службу за контрактом за період з 19 липня 2022 року.

У поданому в лютому 2023 року позові у справі №161/3051/23) ОСОБА_4 вказував, що з моменту мобілізації до 18 липня 2022 року він отримував середній заробіток за місцем основної роботи на посаді вчителя у КЗ ЗСО «Луцький ліцей №26», а з 19 липня 2022 року вказані виплати були припинені. Вважав, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати, оскільки норма статті 119 КЗпП України є загальною нормою, а частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації на особливий період. Просив стягнути 171 940 грн 32 коп. ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 серпня 2022 року по 16 лютого 2023 року за 144 робочих днів.

В обох справах, як на підставу позову ОСОБА_4 посилався на ст. 57 ЗУ «Про освіту» як на спеціальну норму, що має бути застосована при нарахуванні середнього заробітку під час проходження ним як педагогічним працівником військової служби.

Судовими рішенням, що набрали законної сили, встановлено обставини, щодо відсутності правових підстав для збереження середнього заробітку за ОСОБА_4 як працівником, призваним на військову службу, за період з 19 липня 2022 рку.

Таким чином, враховуючи те, що у справі № 161/3051/23 та у цій справі предмет позову, тобто матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких позивач просив ухвалити судове рішення, а також правові підстави позову, є тотожними, тому провадження у справі необхідно закрити відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України то рішення суду від 18 грудня 2023 року підлягає скасуванню.

Керуючись статями 255, 256, 367, 377 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 подану його представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року в даній справі скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 26 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: