Постанова

від 06.03.2024 по справі 757/37381/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2024 року місто Київ

справа № 757/37381/20-ц

провадження№22-ц/824/6193/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ТОВ «Маркет Універсал ЛТД»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Григоренко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 1 серпня 2020 року по 21 грудня 2020 року в розмірі 70718,80 грн., вихідну допомогу не менше 3-хмісячного середнього заробітку при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а також 2000 грн. в рахунок моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працювала в ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» на посаді завідувача аптеки з 1 листопада 2017 року. Загальний стаж роботи позивача складає 33 роки.

Позивач не була ознайомлена з наказом про скорочення чисельності або штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, з зазначенням причини проведення скорочення штату або зменшення чисельності працівників, конкретні посади і роботи, які підлягають скороченню, а також дату, з якою проводитиметься скорочення штату (чисельності) на підприємстві, згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають, під підпис, не пізніше ніж за два місяці цього не зроблено.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач станом на день звернення до суду не отримала. Розрахунку при звільненні відповідач з позивачем не провів.

У квітні 2021 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в який просила стягнути п заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 96738,04 грн. за період з 1 серпня 2020 року по 28 лютого 2021 року, вихідну допомогу в сумі 38048,36 грн., та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У серпні 2021 року збільшила суму заробітної плати за час вимушеного прогулу до 184803,32 грн.

У листопаді 2021 року збільшила суму заробітної плати за час вимушеного прогулу до 226834,40 грн.

У червні 2022 року збільшила суму заробітної плати за час вимушеного прогулу до 311563,72 грн.

У вересні 2022 року надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині суми заробітної плати за час вимушеного прогулу до 439010,04 грн.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З таким рішенням ОСОБА_1 не погодилась, подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про необ'єктивність та необґрунтованість підходу суду до вирішення справи. Жоден із доводів позивача не був урахований. Крім того, посилається на те, що відповідачем не надано доказів видачі позивачеві трудової книжки. Суд першої інстанції неодноразово впродовж двох років пропонував відповідачу надати докази видачі позивачеві трудової книжки, але відповідач так і не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень. Доказів здійснення відправлення позивачці повідомлень про можливість отримати трудову книжку, а також отримання нею таких повідомлень відповідачем не надано, трудова книжка на даний час не видана, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 серпня 2020 року по 20 грудня 2022 року , день ухвалення рішення суду.

У відзиві представник ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Оскільки позивач, під час пред`явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, чи зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці, то вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник відповідача Хамуляк О.Б. ипроти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін. Разом з тим, пояснив, що доказів на підтвердження видачі трудової книжки ОСОБА_1 відповідач не має.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» на посаді завідувача аптеки I категорії.

Повідомленням ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» № 136 від 30 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з 31 липня 2020 року у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу (аптечного закладу) ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 65 (літера А) на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Також ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду провізора у структурному підрозділі ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Бульварно-Кудявська, 7 (літера А).

Позивач з повідомленням № 136 від 30 травня 2020 року ознайомилася, про що свідчить її власноручний підпис на вказаному повідомленні.

31 липня 2020 року на підставі наказу (розпорядження) ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» № 109/к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача аптеки Iкатегорії на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

З наказом ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» № 109/к від 31 липня 2020 року позивач відмовилася ознайомлюватися, про що 31 липня 2020 року завідувачем аптеки № 54 ОСОБА_3 , фармацевтом А54 ОСОБА_5, провізором А54 ОСОБА_4 складено акт про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його триманні.

Листом № 213 від 28 серпня 2020 оку ОСОБА_1 направлено копію наказу про звільнення № 109/к від 31 липня 2020 року та копію акту про відмову в ознайомленні ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його отриманні № 31/07 від 31 липня 2020 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 було повідомлено у встановленому законом порядку за два місяці про наступне звільнення, що підтверджується особистим підписом позивача на повідомленні № 136 від 30 травня 2020 року; позивачу було запропоновано вакантну посаду провізора у структурному підрозділі ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», що розташований за адресою: м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 7 (літера А). За таких обставин, суд вважав, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, жодних порушень судом не встановлено.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, а вказані вимоги гуртуються лише на її припущеннях. При цьому, судом враховано, що позивач не зверталась до суду з клопотанням про витребування у відповідача доказів, зокрема, довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату.

Оскільки судом не встановлено порушень ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» законних прав ОСОБА_1 , то правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до п.п.2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п.4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з п.4.1 та п.4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отриман6ня трудової книжки.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу, вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Установлено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади завідувача аптеки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 була звільнена з дотриманням порядку звільнення у зв`язку з ліквідацією структурного підрозділу аптечного закладу.

Разом з тим, відповідачем не виконано його обов'язок щодо видачі трудової книжки.

28 серпня 2020 року позивачка ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявою про видачу трудової книжки. У відповіді на отриману від ОСОБА_1 заяву відповідач зазначив, що трудову книжку видано нарочно в день звільнення позивача (139 т.1).

Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такої обставини відповідачем суду не надано. Складений працівниками відповідача 31 липня 2020 року акт не містить інформації про видачу трудової книжки позивачеві, а містить лише інформацію про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом № 109/к віл 31 липня 2020 року про звільнення та отримання його копії (а.с.138).

Оскільки затримка видачі трудової книжки відбулася з вини відповідача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції зазначених обставин не встановив і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки.

Час вимушеного у ОСОБА_1 прогулу становить 598 робочих днів за період з1 серпня 2020 року по 20 грудня 2022 року. Сума середнього заробітку за цей період становить 28168,78 грн. (598 х 498,61 грн.).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом цієї норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин є порушення роботодавцем будь-яких із передбачених законом прав найманого працівника, якщо таке порушення поєднане з його моральними стражданнями, втратою ним нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Позивачка ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що у зв`язку з невидачею відповідачем їй трудової книжки, вона не змогла влаштуватися на роботу, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, яку оцінює в сумі 500 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на 67,92%, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останньою судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги в сумі 7973,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача вихідної допомоги не менше 3-місячного середнього заробітку при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 298168,78 грн., а також 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7973,26 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 29 березня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус