Рішення

від 29.03.2024 по справі 120/888/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 р. Справа № 120/888/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

23.01.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною відмовою відповідача, оформленою листом від 21.11.2023 № К-136, щодо видачі оновленої довідки про заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження ЧАЕС з 02.05.1986 по 10.05.1986.

Позивач зазначає, що відповідачем видано довідку за № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на ім`я ОСОБА_1 , яка, як вважає позивач, заповнена не відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 № 644. Зокрема позивач вказує про те, що відповідач протиправно не вніс до довідки доплату за Чорнобиль в розмірі 125 крб. 97 коп., яка є грошовою винагородою, тобто премією, зазначеною у довідці УМВС України у Вінницькій області № 80/9145 від 10.06.1998. Крім того, на думку позивача, премія-грошова допомога в сумі 3000 крб, яка була виплачена в розмірі 10000 крб згідно з наказом УМВС України у Вінницькій області від 22.04.1993 № 147 також підлягає включенню до наданої довідки. Відтак позивач звертався до відповідача зі скаргами, в яких просив видати йому нову довідку із зазначенням відповідних доплат. Однак листом від 21.11.2023 № К-136 відповідач повідомив про відсутність підстав для внесення змін до раніше виданої довідки за № 47 від 14.02.2023. Позивач з наданою відмовою не погоджується, а тому оскаржує її до суду.

Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області позивачу видано довідку № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка враховується при обчисленні пенсії. При цьому у довідку з дотриманням вимог законодавства та на основі наявних у комісії відомостей включено усі види заробітку, доплат, премій тощо, отриманих позивачем.

Відповідач вказує на те, що Постанова Укрпрофради № 207-7 дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць. Однак, якщо премія не нараховувалась та не виплачувалась, право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.

Крім того, відповідач зауважує, що питання щодо правомірності видачі довідки № 47 від 14.02.2023 вже було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 120/3165/23, в якій позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

28.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву. При цьому позивач особливу увагу звертає на постанову Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 810/1198/17, яка, на його думку, підтверджує неправомірність дій відповідача. Відтак позивач просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі з підстав, що вказані у позовній заяві, та зобов`язати відповідача видати йому нову довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках з урахуванням розміру заробітної плати, отриманої позивачем в травні 1986 року у розмірі 253,00 крб., премії-доплати за Чорнобиль в сумі 125 крб. 97 коп. та грошової винагороди-премії в розмірі 3000 крб.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог і заперечень, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Крім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

За змістом довідки № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, під час роботи в пунктах зони відчуження в м. Чорнобиль, с. Лубянка, с. Діброва з 02.05.1986 до 10.05.1986 позивач перебував на посаді командира взводу ДАІ УМВС України у Вінницькій області і його посадовий оклад становив 110 крб., оклад за звання 120 крб., доплата за вислугу років 23 крб. Заробітна плата працівника за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія 206,50 крб., в тому числі оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 рр. 148,40 крб. та збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 рр. 58,10 крб.

У зв`язку з не внесенням до вказаної довідки доплати за Чорнобиль в розмірі 125 крб. 97 коп., яка зазначена у довідці УМВС України у Вінницькій області № 80/9145 від 10.06.1998, а також інших спірних виплат, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами та скаргами.

Листом від 21.11.2023 № К-136 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для внесення змін до довідки № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

За змістом статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі Закон № 108/95-ВР) основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-XII визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 цього Порядку) (далі Порядок № 1210).

Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядку № 1210, ставиться в залежність від одержаного особою заробітку за період роботи в зоні відчуження.

Суд наголошує, що основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), тоді як інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 62 Закону № 796-XII визначено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм класності.

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 12.04.2013 особам офіцерського складу було встановлено виплату одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу опромінення в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим знанням (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс). До середнього заробітку для нарахування пенсії включаються всі елементи грошового забезпечення за умови, що вони не носять разового характеру, тобто одноразова винагорода до середнього заробітку для обчислення пенсії не включається.

Також згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1006-р від 25.11.1993 "Про надання дозволу МВС на перерахунок грошового утримання колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" та Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 р. за № 1031р, розрахунок такого грошового утримання здійснюється із посадового окладу і окладу за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні відчуження ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Іншого порядку чи способу розрахунку грошового утримання чинним законодавством не передбачено.

За правилами статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому розмір отриманої заробітної плати, зазначений у довідці, має відповідати первинним документам, на підставі яких ця довідка видається.

Судом встановлено, що на підставі розрахункових документів позивачу ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках № 47 від 14.02.2023, в якій розрахунок денної тарифної ставки грошового забезпечення за період проходження служби в зоні відчуження ЧАЕС в травні 1986 року розрахований з посадового окладу 110,00 крб. та звання 120,00 крб, а всього 230,00 крб., що відповідає відомостям що окладу та звання позивача, зазначеним у довідці УМВС України у Вінницькій області № 80/9145 від 10.06.1998.

Разом з тим, на думку позивача, відповідачем безпідставно не включено у довідку № 47 від 14.02.2023 доплату за Чорнобиль в розмірі 125 крб. 97 коп., яка є грошовою винагородою, тобто премією.

Водночас суд зазначає, що розрахунок грошового забезпечення здійснюється із посадового окладу і окладу за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні відчуження ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Відтак доплата за Чорнобиль має тимчасовий характер і відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат, тобто є премією, а не заробітною платою.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.86 № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 377/613/16-а (адміністративне провадження № К/9901/11943/18), при дослідженні вказаного положення, про розповсюдження даних пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівок не має.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абз. 4 п. 1 постанови РМ СРСР і ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 (абз. 4 п. п. 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 207-7 від 10.06.1986) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2- кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 постанов Ради Міністрів Української РСР № 207-7 від 10.06.1986 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986, робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлено додаткову оплату праці за роботу у нічний час в розмірі 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60 % тарифної ставки, а також право залучати робітників на роботи в вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

Окрім того, відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 153/10-43 від 07.05.1986 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.

Тобто, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після його повернення роботодавець нараховував премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то її розмір повинен був визначатися на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження.

Постанова Укрпрофради № 207-7 дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.

Звідси слідує, що якщо премія за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії ЧАЕС не нараховувалась та не виплачувалась, право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.

Тому вимога позивача про включення у спірну довідку доплати-премії за Чорнобиль в розмірі 125 крб. 97 коп. задоволенню не підлягає.

Щодо включення у довідку премії-грошової допомога в сумі 3000 крб, як частини виплаченої позивачу в розмірі 10000 крб., то правову оцінку цьому питанню вже надано у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 120/3165/23, яке набрало законної сили.

Вирішуючи вказану справу суд зазначив, що кошти в сумі 10000 крб. були виплачені позивачу відповідно до наказу № 147 від 22.04.1993 "Про заохочення співробітників-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", як матеріальна допомога за самовіддану працю, витримку та стійкість, виявлені при виконанні службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, відповідна виплата мала разовий характер, була проведена у 1993 році та не може бути включена у довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

В силу приписів ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Суд враховує, що судовими рішеннями у справі № 120/3165/23, які набули статус остаточних, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області щодо зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за період з 02.05.1986 по 10.05.1986 з урахуванням виплати коштів за доплату-премію в розмірі 126 крб. та грошової винагороди-премії в розмірі 10000 крб.

При цьому з наведенням відповідних мотивів суд констатував, що під час оформлення та видачі позивачу довідки № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, і прав та інтересів позивача не порушив.

Крім того, переглядаючи за заявою позивача рішення у вищезазначеній справі за нововиявленими обставинами, в ухвалі від 18.12.2023 суд відхилив доводи позивача про те, що при вирішенні спору судом не враховувалась постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 810/1198/17, зазначивши, що наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції застосовувались судом під час ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає, що позивач із наведенням додаткових аргументів та шляхом зміни формулювання позовних вимог ініціює в суді вирішення спору, який стосується правомірності видачі довідки № 47 від 14.02.2023, який, однак, вже вирішено судом із набранням відповідним рішенням суду законної сили.

Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 08592106, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050).

Повне судове рішення складено 29.03.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович