Ухвала

від 31.03.2025 по справі 120/888/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 березня 2025 р. Справа № 120/888/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тлустої А.О.,

заявника (позивача) ОСОБА_1 ,

представника відповідачаКостенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року в адміністративній справі № 120/888/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Галузевого державного архіву Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала адміністративна справа № 120/888/24 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 21.11.2023 № К-136, щодо видачі оновленої довідки про заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження за період з 02.05.1986 по 10.05.1986.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

03.03.2025 до суду надійшла заява позивача про перегляд рішення суду від 29.03.2024 у справі № 120/888/24 за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.

Заява обґрунтовується тим, що на час розгляду справи позивач вважав, що доплата за Чорнобиль в розмірі 126 крб., як зазначено в довідці УМВС України у Вінницькій області про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 12.01.2012 № 11/29, вважається премією за Чорнобиль, а тому вимагав у відповідача вписати цей розмір премії в графу "Премія" довідки про заробітну плату № 47 від 14.02.2023. Отримавши відмову, позивач звернувся з позовом до суду та вимагав зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії, а саме внести цей розмір премії (126 крб.) у графу "Премії" довідки № 47 від 14.02.2023. У задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено і позивач погоджується з такою позицією суду, оскільки у первинних документах, зокрема в особовій картці позивача та довідках УМВС України у Вінницькій області № 11/29 від 12.01.2012 та № 80/9145 від 10.06.1998, не було вписано, що доплата за Чорнобиль у розмірі 126 крб. є саме премією, а вказано про те, що ця сума коштів є доплатою за Чорнобиль.

Разом з тим, як зазначає позивач, 05.02.2025 та 06.02.2025 на консультації у правника-адвоката йому стало відомо про наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом, а також про які не було відомо самому позивачу на час розгляду справи, але які, однак, впливають на вирішення спору по суті. Зокрема, позивач дізнався, що доплата за Чорнобиль в розмірі 126 крб., з якої були сплачені податки та страхові внески, відповідно до положень Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" є нічим іншим, як додатковою заробітною платою за особливі умови праці, а тому має бути включена до сум одержаного позивачем грошового забезпечення за травень 1986 року, яке у цьому разі становитиме 378,97 крб., а не 253,00 крб. Отже, позивач помилково просив суд зобов`язати відповідача доплату в розмірі 126 крб. внести у довідку № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату як премію, хоча насправді вона є додатковою заробітною платою. Водночас суд не скористався своїм право вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав та інтересів позивача, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, від адвоката позивачу також стало відомо про правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, згідно з якою пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем праці, з урахуванням фактично відпрацьованого часу дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленої у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III 5, у II 4, у I 3, і при цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Позивач зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій не застосували вказану правову позицію під час розгляду справи, однак така позиція підтверджує правомірність заявлених позовних вимог, оскільки у довідці № 47 від 14.02.2023 відповідач умисно не вказав усіх складових заробітної плати, а обчислення денної тарифної ставки за роботу в зоні відчуження здійснив не з розміру 378,97 крб., а з розміру 230,00 крб., тобто лише з посадового окладу та окладу за звання, протиправно визначивши її на рівні 7,42 крб.

Відтак позивач просить суд задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення суду від 29.03.2024 у справі № 120/888/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким на підставі положень ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача видати позивачу нову довідку про заробітну за роботу у 1986-1990 роках в зоні відчуження, в якій вказати усі складові його заробітної плати за травень 1986 року у розмірі 378,97 крб. (посадовий оклад 110,00 крб., оклад за спеціальне звання 120,00 крб., вислуга років 23,00 крб. та доплата за ЧАЕС в розмірі 126,00 крб., як додаткова заробітна плата за особливі умови праці) та з цього розміру здійснити розрахунок денної тарифної ставки в зоні відчуження (378,97 крб./31 = 12,22 крб.).

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою позивача та, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 366 КАС України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 31.03.2025.

Водначас вказаною ухвалою в порядку процесуального правонаступництва здійснено заміну первинного відповідача у справі, а саме припиненої Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, на її правонаступників Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач-1) та Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-2).

21.03.2025 від відповідача-1 надійшов "відзив на позовну заяву", у якому зазначається, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не наділене повноваженнями щодо розпорядження документами УМВС України у Вінницькій області та видачі довідок чи внесення змін до них за документами, які перебувають в Головному управлінні на тимчасовому зберіганні, розпорядником яких є інші органи державної влади.

Крім того, на думку відповідача-1, наведені заявником обставини не відповідають ознакам та критеріям нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

При цьому відповідач-1 зазначає, що доплата за Чорнобиль у розмірі 125,97 крб., яку позивач вимагає включити в довідку № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках, має тимчасовий характер й відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат, а не є заробітною платою.

Вказана довідка була видана ОСОБА_1 на підставі розрахункових документів та наявний у ній розрахунок денної тарифної ставки грошового забезпечення за період проходження служби в зоні відчуження ЧАЕС в травні 1986 року здійснено правомірно з посадового окладу 110,00 крб. та звання 120,00 крб, а всього 230,00 крб., що відповідає вимогам законодавства та відомостям щодо окладу та звання позивача, зазначеним у довідці УМВС України у Вінницькій області від 10.06.1998 № 80/9145.

Таким чином, відповідач-1 вважає заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами безпідставною та просить суд відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні позивач підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 заяву позивача заперечив та просив суд відмовити у її задоволенні.

Відповідач-2 на виклик суду не з`явився та 27.03.2025 подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відтак на підставі положень частини другої статті 368 КАС України судовий розгляд здійснюється за відсутності цього відповідача.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи заявника та докази на їх підтвердження, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 120/888/24 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За правилами частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

За своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Тобто перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Свою заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Водночас під нововиявленими обставинами позивач вважає те, що на початку лютого 2025 року на консультації у адвоката він ознайомився із змістом положень Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" та текстом постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, які, на його думку, впливають на надану судом оцінку правомірності оспорюваних дій відповідача під час оформлення довідки про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та дають підстави для задоволення позовних вимог в редакції, яка наводиться у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Разом з тим суд зауважує, що закон установлює вичерпні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами і твердження позивача не підпадають під жодну із таких підстав.

Усі доводи позивача про необхідність перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами зводяться виключно до його незгоди з висновком суду про відмову у задоволенні позову та із судовою оцінкою наявних у справі доказів.

Крізь призму заяви за нововиявленими обставинами та усних пояснень позивача можна констатувати, що заявник намагається у позапроцесуальний спосіб змінити рішення суду від 29.03.2024, яке набуло статусу остаточного, досягнути його ревізії за відсутності для цього законних підстав та змінити його на свою користь.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилається як на нововиявлені на ті обставини, які такими не є. Водночас позивач наводить нове обґрунтування позовних вимог та змінює їх, а також надає переоцінку тим доказам, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду справи, що є недопустимим згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (серед іншого див. постанови від 05.02.2020 у справі № 607/12044/16-а, від 05.08.2020 у справі № 820/6625/16 та від 10.09.2020 у справі № 802/2344/17-а).

Суд зазначає, що рішення від 29.03.2024 було прийняте судом за сукупністю встановлених обставин справи і наявних у ній доказів, яким надано належну правову оцінку із зазначенням відповідних мотивів для прийняття саме такого рішення.

При цьому, виходячи з принципу диспозитивності, який закріплений у статті 9 КАС України, суд вирішував справу за поданою позовною заявою та в межах заявлених позовних вимог, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у тому числі щодо зобов`язання відповідача включити у довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 02.05.1986 по 10.05.1986 доплати-премії за Чорнобиль в розмірі 126 крб. та її врахування для розрахунку денної тарифної ставки за роботу в зоні відчуження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Отже, сама по собі незгода позивача із рішенням суду від 19.06.2024 не може бути підставою для його скасування та ухвалення іншого рішення в порядку використання процедури перегляду за нововиявленими обставинами. Закон допускає таку можливість лише у разі навності нововиявлених обставин, тобто юридичних фактів (фактичних обставин) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були та не могли бути відомі ні сторонам та їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 826/19414/14.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Вказаний висновок застосовано КАС ВС у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21, в якій додатково звернуто увагу на те, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу "resjudicata" принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти Росії" (заява № 69529/01), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Ryabykh v. Russia" (Рябих проти Росії) та від 9 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина перша статті 369 КАС України).

З огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими відсутні.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 248, 256, 294, 368 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року в адміністративній справі № 120/888/24 та залишити відповідне судове рішення в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена 07.04.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович