Рішення

від 20.03.2024 по справі 240/35864/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/35864/23

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Луценко Д.В.,

за участю: представника позивача - Герасимова Н.Ю.,

представника відповідача - Васильєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Житомирській області від 29.09.2023 №18121/06-30-09-02/40545800 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позову зазначає, що висновки відповідача щодо зберігання з 26.05.2023 по 01.06.2023 пального без ліцензії є протиправними, оскільки підприємство ніколи не здійснювало і не здійснює господарської діяльності зі зберігання пального. 25.05.2023 раптово та безпідставно було анульовано ліцензію на оптову торгівлю пальним. У розпорядженні № 119-р від 25.05.2023, зазначено, що підставою для анулювання ліцензії стало: порушення строку повідомлення органів ліцензування про зміну юридичної адреси Товариства, яка в свою чергу була змінена у зв`язку з тим, що змінилась нумерація будинків з № 10 на № 8/26, при цьому фактично місцезнаходження Товариства залишилось в тій же будівлі і в тому ж приміщенні. В результаті анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним і відповідно блокування діяльності Товариства, було прийнято рішення про негайне отримання нових ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю пальним, які було отримано 01.06.2023. Після чого Товариство відновило діяльність та продовжило оптову та роздрібну торгівлю пальним, в тому числі і залишками, які були заблоковані з 25.05.2023 в ємностях в місці оптової та роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 158.

Ухвалою суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що у період з 26.05.2023 до 01.06.2023 ТОВ "Доменант ЛТД" здійснювало господарську діяльність із зберігання пального (бензину та дизельного палива) без ліцензії на право зберігання пального, чим порушило вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР, відтак є підстави для накладення штрафу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у своєму відзиві посилається на довідку бухгалтерії вих. № 20 від 25.08.2023, в якій зазначено, що згідно із даними бухгалтерського обліку ТОВ обсяги (залишки) товарів - ПММ для подальшого продажу обліковуються на рахунку 281. Таким чином, офіційними документами Товариства підтверджено, що залишки пального виникли та перебували в місяцях оптової та роздрібної торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 158 в період з 25.05.23 до 01.06.23 виключно з метою їх продажу, а не зберігання. Тобто, цільовим призначенням цих залишків пального є здійснення діяльності із оптового та роздрібного продажу пального, а не здійснення діяльності із зберігання пального.

Крім того, посадові особи ДПС здійснювали фактичну перевірку не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а свої необґрунтовані висновки робили лише на підставі даних електронних реєстрів та наданих Товариством копій документів в електронному вигляді на електронну пошту посадових осіб ДПС.

За клопотанням сторін, ухвалою суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Основним видом діяльності ТОВ "Доменант ЛТД" є КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

22.07.2019 позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06250314201900251 терміном дії з 22.07.2019 до 22.07.2024. Місце здійснення господарської діяльності: м.Житомир, вул.Корольова,158.

ТОВ "Доменант ЛТД" (ЄДРПОУ 40545800), зареєстровано платником акцизного податку із реалізації пального 27.06.2019, запис в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового №2064.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним № 06250314201900251 від 22.07.2019 з терміном дії з 22.07.2019 до 22.07.2024. Місце здійснення діяльності: Житомирська область, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 158 анульована 25.05.2023 у зв`язку із порушенням термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії.

Працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 18.08.2023 № 2338к на підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Кодексу та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, згідно направлень на проведення перевірки від 18.08.2023 № 3678, №3679 проведено фактичну перевірку ТОВ "Доменант ЛТД", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м.Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд.8-/26 (код ЄДРПОУ 40545800).

За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 29.08.2023 №14519/02-32-09-01/40545800, яким встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2023 №18121/06-30-09-02/40545800, яким нараховані штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

З 1 січня 2016 року Податковий Кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України) визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального.

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі- Закон №481/95-ВР).

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.

Тобто, зазначена норма Закону №481 чітко передбачає відповідальність за зберігання пального без наявної ліцензії. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2023 №18121/06-30-09-02/40545800, яким нараховані штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. за порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу.

Вказане рішення винесено на підставі акту перевірки, складеного за наслідками проведеної фактичної перевірки ТОВ "Доменант ЛТД", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд.8-/26.

Так, у акті перевірки перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Згідно акту перевірки, підставою для таких висновків контролюючого органу стали наступні обставини.

"Згідно з Реєстром платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового - відомості про акцизні склади, ТОВ "Доменант ЛТД", являється розпорядником акцизного складу (Житомирська область, м, Житомир, вул. Корольова, буд. 158), уніфікований номер акцизного складу №1008602, дата реєстрації акцизного складу 27.06.2019, який на момент перевірки мав статус діючого.

Згідно даних Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального (електронна форма документу 10210401),за період з 26.05.2023 до 01.06.2023 на акцизному складі№1008602 рахувались щоденні залишки пального, які становили:

Резервуар №1, Бензин А-92-28,18 л;

Резервуар №2, Бензин А-95 - 2049,1 л;

Резервуар №3, Дизельне паливо - 13608,96 л;

Резервуар №5, Дизельне паливо - 6203,5 л.

Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом встановлено, що у період з 26.05.2023 до 01.06.2023 ТОВ "Доменант ЛТД" здійснювало господарську діяльність із зберігання пального (бензину та дизельного палива) без ліцензії на право зберігання пального, чим порушило вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР."

Отже, відповідач вказує на те, що позивач здійснював саме господарську діяльність із зберігання пального без ліцензії.

Суд з такими висновками не погоджується, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Доменант ЛТД" (ЄДРПОУ 40545800) отримано ліцензії:

-на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202300619 від 23.06.2023, з терміном дії з 23.06.2023 до 23.06.2028. Місце здійснення діяльності: Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд, 8-/26;

-на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514202300027 від 01.06.2023, з терміном дії з 01.06.2023 до 01.06.2028. Місце здійснення діяльності: Житомирська область, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 158;

-на право роздрібної торгівлі пальним №0625031420190025 від 22.07.2019, з терміном дії з 22.07.2019 до 22.07.2024 Місце здійснення діяльності: Житомирська область, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 158 та анульована 25.05.2023 у зв`язку із порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії;

-на право роздрібної торгівлі пальним №06250314202300064 01.06.2023 з терміном дії з 01.06.2023 до 01.06.2028. Місце здійснення діяльності: Житомирська область, м.Житомир, вул. Корольова, буд. 158.

Відповідно до ст.15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

В контексті наведеного, суд відмічає, що здійснення господарської діяльності із зберігання пального пов"язується з отриманням від такої діяльності прибутку, тобто має цінову визначеність.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №260/3859/20 вказав на те, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

Сам по собі факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, основним видом діяльності ТОВ "Доменант ЛТД" є КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ТОВ здійснювало діяльність виключно з оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі відповідних ліцензій:

1)Ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900083 від 01.07.2019 , з терміном дії з 01.07.2019 р. по 01.07.2024 Місце оптової торгівлі: м. Житомир, вул. Корольова, 158.

2) Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним № 06250314201900251 від 22.07.2019 , з терміном дії з 22.07.2019 по 22.07.2024 . Місце торгівлі: АДРЕСА_1 .

Тобто, закупівля пального та його завантаження до ємностей, що знаходяться за місцем оптової та роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось виключно з метою оптової та роздрібної торгівлі пальним, на підставі відповідних ліцензій.

Проте, 25.05.2023 ліцензія на оптову торгівлю пальним була анульована.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у розпорядженні № 119-р від 25.05.2023, зазначено, що підставою для анулювання ліцензії стало порушення строку повідомлення органів ліцензування про зміну юридичної адреси Товариства, яка в свою чергу була змінена у зв`язку з тим, що змінилась нумерація будинків з № 10 на № 8/26. При цьому фактично місцезнаходження Товариства залишилось в тій же будівлі і в тому ж приміщенні. Товариству стало відомо про анулювання ліцензій лише в момент реєстрації акцизних накладних на відпуск пального, так як можливість реєстрації АН в Єдиному реєстрі акцизних накладних було заблоковано. Тому з 26.05.2023 до 01.06.2023 створити/зареєструвати акцизну накладну на пальне, що знаходилось в ємностях у вигляді залишків в місці оптової та роздрібної торгівлі пальним не було можливим.

Представник позивача не заперечував наявності залишків в ємностях з 25.05.2023 по 31.05.2023, проте внаслідок анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним з порушенням порядку, передбаченого ст. 3 Закону № 481/95-ВР, в ємностях, що знаходяться в місці оптової та роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 25.05.23 по 31.05.23 було фактично заблоковано залишки пального, які виникли внаслідок здійснення Товариством господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі пальним, з якими Товариство не мало можливості робити будь-які переміщення, оскільки не було можливості зареєструвати у ЄРАН АН на рух і переміщення залишків пального у відповідності до вимог законодавства України. В результаті анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним і відповідно блокування діяльності Товариства, було прийнято рішення про негайне отримання нових ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю пальним, які було отримано 01.06.2023. Після чого Товариство відновило діяльність та продовжило оптову та роздрібну торгівлю пальним, в тому числі і залишками, які були заблоковані з 25.05.2023 в ємностях в місці оптової та роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, викладені обставини дають суду підстави для висновку, що діяльність позивача не підпадає під визначення "зберігання пального", відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення саме такої діяльності.

Більш того, відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним ліцензію на зберігання пального не отримують. Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Таким чином, товариство, здійснюючи свою основну діяльність із оптової та роздрібної торгівлі пальним, маючи відповідні ліцензії, не зобов`язані додаткового отримувати ліцензію на зберігання пального.

Встановлені обставини, дають підставу для висновку, що фактично ТОВ здійснює діяльність виключно із оптової та роздрібної торгівлі пальним та не здійснює господарську діяльність із зберігання пального, не надає послуги із зберігання пального, а також не використовує пальне для власних потреб.

Крім того, суд зазначає, що даний акцизний склад №1008602 з реалізації пального було зареєстровано 27.06.2019, цей склад є діючим на даний час та він був діючим в період з 26.05.2023 р. по 31.05.2023, що підтверджує здійснення діяльності позивачем саме з оптової торгівлі та роздрібної торгівлі пальним, а не зберігання пального.

Пальне, яке перебувало на акцизному складі з реалізації пального № 1008602 в період анулювання ліцензії з 26.05.2023 по 31.05.2023 було придбано виключно з метою оптової та роздрібної торгівлі пальним, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та акцизними накладними щодо закупівлі пального на акцизний склад з реалізації пального № 1008602 до 26.05.2023 р. та його реалізації із цього складу після отримання нової ліцензії 01.06.2023 .

Обсяг пального, що було заблоковано на залишках на акцизному складі з реалізації пального № 1008602 в період анулювання ліцензії з 26.05.2023 по 31.05.2023 було закуплено до 26.05.2023 на зареєстрований акцизний склад з реалізації пального №1008602, з метою подальшої реалізації цього пального, та після отримання нових ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514202300027 від 01.06.2023, та на право роздрібної торгівлі пальним №06250314202300064 від 01.06.2023, цей обсяг пального було реалізовано із цього складу, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, наданими до матеріалів справи.

Крім того, пальне, яке перебувало на акцизному складі з реалізації пального №1008602 в період анулювання ліцензії з 26.05.2023 по 31.05.2023 було реалізовано із цього складу після отримання нових ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним (01.06.2023 р.), що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Дані обставини відповідачем в ході розгляду справи не спростовані.

При цьому, суд зазначає, що законодавством України не передбачений порядок дій суб`єкта господарювання у разі анулювання ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним, та яких заходів треба вжити із залишками пального на акцизному складі.

Більше того, із залишками пального в цій ситуації не можна було вчинити будь-яких дій з їх переміщення в законний спосіб на зберігання до інших складів із ліцензією на зберігання пального, або реалізувати, оскільки в Єдиному реєстрі акцизних накладних неможливо було створити відповідні акцизні накладні, оскільки цю функцію було заблоковано.

Таким чином, суд погоджується з доводами, що Товариство вжило єдиний можливий захід в цьому випадку для термінового відновлення подальшої діяльності та реалізації залишків пального з акцизного складу № 1008602 на законних підставах, а саме: на наступний день після анулювання ліцензій, 26.05.2023 подано заяви до Головного управління ДПС у Житомирській області на отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі та на право роздрібної торгівлі пальним. В результаті чого 01.06.2023 було отримано нові ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514202300027 та на право роздрібної торгівлі пальним № 06250314202300064.

Відтак, суд вважає, що не є здійсненням господарської діяльності із зберігання пального, фактично заблоковані в період з 25.05.2023 по 31.05.2023 залишки пального в ємностях, що знаходилися в місці оптової торгівлі пальним за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 158, які виникли внаслідок здійснення Товариством господарської діяльності з оптової торгівлі пальним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надано суду докази того, що у ТОВ "Доменант ЛТД" в процесі здійснення діяльності з оптової та роздрібної торгівлі пальним перебували залишки пального в місці оптової та роздрібної торгівлі пальним, в ємностях, які є акцизним складом для реалізації пального та використовувались Товариством виключно з метою здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, в тому числі і в період з 26.05.2023 по 31.05.2023, які після отримання нової ліцензії (01.06.2023) було реалізовано.

Також, в межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом № 481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності.

В свою чергу, фактична перевірка проводилась на підставі Наказу Головного управління ДПС у Вінницькі області від 18.08.2023 р. № 2338к, в якому зазначено: "Провести фактичну перевірку ТОВ "Доменант ЛТД" 40545800) за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд. 8-/26..."

В акті перевірки вказано, що фактична перевірка проведена ТОВ "Доменант ЛТД" (ЄДРПОУ 40545800) за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд. 8-/26.

Тобто, фактична перевірка проводилась за місцем реєстрації Товариства, шляхом вручення особисто директору Товариства письмового запиту ДПС від 21.08.23 за місцем реєстрації Товариства. В запиті також зазначено, що фактична перевірка розпочата за адресою: Хмільницький район, м. Козятин, вул. Орлика Пилипа, буд. 8-/26.

При цьому, предметом перевірки фактично була діяльність Товариства з оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514201900083 від 01.07.2019 та на право роздрібної торгівлі пальним № 06250314201900251 від 22.07.2019, відповідно до яких місцем здійснення діяльності є: м. Житомир, вул. Корольова, 158.

Однак, безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та судом не встановлено факту проведення інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального. Поряд з цим в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Разом з тим, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу (підтвердження або спростування обставин) саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, тому суд вважає, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Водночас, у цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону № 481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі на підставі даних електронних реєстрів та наданих Товариством копій документів в електронному вигляді на електронну пошту посадових осіб ДПС. Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював. Поряд з цим в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, тощо. Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, суд вважає, що надані відповідачем матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального позивача притягнуто до відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №260/3859/20.

Таким чином, посадові особи ДПС здійснювали фактичну перевірку не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а свої висновки робили лише на підставі даних електронних реєстрів та наданих Товариством копій документів в електронному вигляді на запит посадових осіб ДПС.

До того ж, посадовими особами ДПС, які проводили перевірку не було прийнято до уваги лист Товариства № 21 від 23.08.2023 про необхідність проведення фактичної перевірки за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, тобто за адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, як вже зазначалося, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України передбачає відповідальність саме за зберігання палива без наявної ліцензії, що передбачає фактичне його виявлення в місці зберігання.

Доказів здійснення відповідних дій контролюючим органом, матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що недобросовісність Товариства має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом не надано.

Більш того, в ході розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач отримав 01.06.2023 ліцензію терміном дії з 01.06.2023 до 01.06.2028, тобто, на момент прийняття оскаржуваного рішення, така була в наявності.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб`єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Незважаючи на те, що ліцензію позивачу було анульовано, однак ним дії щодо отримання ліцензії були вчинені одразу, а також зважаючи на добросовісність позивача, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000 грн. за 6 днів відсутності ліцензії, є порушенням принципу пропорційності.

При цьому, суд звертає увагу, що спірним рішенням відповідача, на позивача було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Україна-Тюмень проти України" від 22.11.2007, п. 60, п. 61, заява 22603/02 дійшов до аналогічної правової позиції та встановив порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Суд вважає, що оскаржуваним рішенням про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000 грн., при тому, що нова ліцензія позивачем була отримана, на нього було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду", рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

В даній справі суд вважає, що під поняттям "майно" слід розуміти власні грошові кошти позивача, які йому необхідно сплатити згідно оскаржуваного рішення.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном.

Принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У рішенні ЄСПЛ "Україна-Тюмень проти України" (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) dsl 22.11.007 року в п. 55 Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A. 52, p. 26, § 69). Зокрема, Суд вважає, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессос Компанія Нав`єра С. А. та інші проти Бельгії" (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A. 332, p. 23, § 38).

У рішенні, вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія" (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), № 46129/99, § 69, ECHR 2002-IX).

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

У справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У справі "Трегубенко проти України" Суд дійшов висновку, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Будь-яке втручання у право власності обов`язково має відповідати принципу пропорційності.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на ту обставину, що у діях позивача відсутня шкода чи загроза її завдання інтересам держави, застосовані відповідачем штрафні санкції не відповідають переслідуваній меті та є непропорційними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд враховує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. Рішення, вчинення дії суб`єктом владних повноважень повинно бути прийнято (вчинено) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, необґрунтовано та з використанням повноваження всупереч меті, з якою це повноваження надано, отже, таке підлягає скасуванню, як протиправне.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган діяв не в межах повноважень та не на підставі Закону.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в ході розгляду справи всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України не довів правомірність спірного рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" (вул. Пилипа Орлика, буд.8/26, м. Козятин, Вінницька обл., Хмільницький р-н,22100, код ЄДРПОУ 40545800) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 44096781), про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 29.09.2023 №18121/06-30-09-02/40545800.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" судовий збір у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п"ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 01 квітня 2024 року