Постанова

від 01.04.2024 по справі 400/10694/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10694/21

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 31.10.2023р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 , про скасування постанов та зобов`язання повернути сплачений виконавчий збір, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 , в якому просила суд:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р.;

- скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р.;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №65851656 від 02.09.2021р.;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р.;

- зобов`язати Центральний відділ ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повернути сплачений виконавчий збір у виконавчому провадженні №65851845 в сумі 24 000,00 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виконавчі провадження №65851656 та №65851845 відкрито 18.06.2021р. державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2020р. по справі №400/3749/20. В рамках кожного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Однак, при відкритті виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р. державним виконавцем не враховано, що судове рішення у справі №400/3749/20 містить кілька взаємопов`язаних між собою рішень про вчинення дій одним боржником на користь одного стягувача, у зв`язку з чим видані виконавчі листи на виконання такого рішення мали виконуватися в рамках зведеного виконавчого провадження, як це передбачено ст.30 Закону України «Про виконавче провадження». Також, постанови про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р. та №65851656 від 02.09.2021р. прийнято відповідачем з порушенням строку, передбаченого ст.27 Закону. Позивач зазначав, що державним виконавцем у постановах про стягнення виконавчого збору неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки справа №400/3749/20 має ознаки майнового характеру.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору №65851656 від 02.09.2021р.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь військової частини НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 2270,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 31.10.2023р. у відповідній частині, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано правової оцінки посиланням позивача на те, що всупереч вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у відкритому 18.06.2021р. виконавчому провадженні №65851845 постанову про стягнення виконавчого збору винесено відповідачем 20.07.2021р., а не одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Також, апелянт посилається на те, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору. Судом не враховано сталої практики Верховного Суду, за якою звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим спором, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних із сплатою коштів, є немайновим спором.

Посилається апелянт і на те, що виконання виконавчих листів суду, виданих в одній справі щодо взаємопов`язаних вимог, державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в порушення ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», 18.06.2021р. відкрито два виконавчі провадження №65851656 та №65851845. Наслідком таких дій відповідача стало покладення на позивача обов`язку подвійної сплати мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1, п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2020р. у справі №400/3749/20 задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р., врахувати базовий місяць з часу збільшення посадового окладу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення посадового окладу з 01.01.2008р.

17.12.2020р. Миколаївським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи по адміністративній справі №400/3749/20:

1) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р.;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р., врахувати базовий місяць з часу збільшення посадового окладу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення посадового окладу з 01.01.2008р.

17.06.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві про примусове виконання за виконавчими листами у справі №400/3749/20.

18.06.2021р. головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження:

ВП №65851845 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р., врахувати базовий місяць з часу збільшення посадового окладу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення посадового окладу з 01.01.2008р.;

ВП №65851656 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р.

Вказаними постановами вирішено, серед іншого, стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 24 000,00 грн.

Того ж дня (18.06.2021р.) головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65851845 та ВП №65851656. Згідно кожної з постанов загальна сума мінімальних витрат складає 258,28 грн.

20.07.2021р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №65851845, якою постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 24 000,00 грн.

02.09.2021р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №65851656, якою постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 24 000,00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 04.08.2021р. №842, №843, №844 військова частина НОМЕР_1 за виконавчим провадженням №65851845 сплатила індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 13019,23 грн., з утриманням військового збору 1,5% в сумі 198,26 грн. та ПДФО в сумі 2379,15 грн.

Згідно платіжних доручень від 24.09.2021р. №1079 та №1080 військова частина НОМЕР_1 сплатила 258,28 грн. згідно постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65851845 від 18.06.2021р. та 24 000,00 грн. згідно постанови про стягнення виконавчого збору ВП №65851845 від 20.07.2021р.

Вважаючи протиправними прийняті в рамках виконавчого провадження №65851656 постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2021р., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.06.2021р. та постанову про стягнення виконавчого збору від 02.09.2021р., а також постанову про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р. військова частина НОМЕР_1 звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції визнав протиправною та скасував постанови Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору №65851656 від 02.09.2021р. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р., зазначивши, що оскільки у спірних правовідносинах йде мова про виконання одного зобов`язання боржника по одній судовій справі №400/3749/20, хоча і викладеного у двох різних виконавчих листах, примусове виконання повинне було відбуватися в межах одного зведеного виконавчого провадження, а не двох окремих. Проведення відповідачем примусового виконання в двох окремих виконавчих провадженнях №65851845 та №65851656 призвело до порушення прав боржника, оскільки на нього покладено подвійну суму виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Поряд з цим, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р., зазначивши, що відкриття виконавчого провадження за кожним виконавчим документом є прямим обов`язком державного виконавця відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Також, за висновками суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування постанови від 20.07.2021р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №65851845, оскільки у будь-якому випадку військова частина, як боржник, який не виконав свої зобов`язання добровільно до відкриття виконавчого провадження, зобов`язаний сплатити виконавчий збір. У цьому випадку боржник зобов`язаний його сплатити один раз у розмірі 24000 грн.

Оскільки рішення суду від 31.10.2023р. в частині задоволення позову військової частини НОМЕР_1 не оскаржено відповідачем в апеляційному порядку, тому, на підставі ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, тобто в частині позовних вимог, в задоволенні яких йому було відмовлено.

Надаючи правову оцінку правильності висновків суду першої інстанції про законність постанов Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р. та про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р. колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 373 КАС України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Як вже зазначалося колегією суддів, для примусового виконання судового рішення по справі №400/3749/20 судом 17.12.2020р. видано два виконавчі листи, а саме:

про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р.;

про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016р. по 15.06.2016р., врахувати базовий місяць з часу збільшення посадового окладу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення посадового окладу з 01.01.2008р.

Тобто, у даному випадку по справі видано два виконавчих листа стосовно одного і того самого боржника і того самого стягувача, незважаючи на те, що обидва зобов`язання про здійснення перерахунку та виплати індексації прямо пов`язанні між собою та передбачають одночасне виконання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, по суті друге зобов`язання лише передбачає умови, при яких необхідно зробити перерахунок та виплату індексації ОСОБА_1 грошового забезпечення, визначеному у першому зобов`язанні, а саме: врахувати базовий місяць з часу збільшення посадового окладу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення посадового окладу з 01.01.2008р.

Незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р. апелянт обґрунтовує тим, що державний виконавець відповідача не мав правових підстав для відкриття 18.06.2021р. двох виконавчих проваджень (№65851845 та №65851656) з примусового виконання виконавчих листів, виданих по справі №400/3749/20.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.5 ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 30 Закону передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до п.14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що при надходженні до органу ДВС заяви стягувача про примусове виконання виконавчих листів, виданих судом, державний виконавець, за відсутності передбачених Законом №1404-VIII підстав для повернення виконавчого листа без прийняття його до виконання, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Лише після відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження наявність або відсутність іншого виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника. У випадку наявності такого виконавчого провадження - вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при надходженні до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) двох виконавчих листів, виданих судом 17.12.2020р. по справі №400/3749/20, головний державний виконавець Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. правомірно виніс постанови про відкриття виконавчого провадження.

А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 в частині вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №65851656 від 18.06.2021р.

В обґрунтування своїх доводів про незаконність постанови про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р. як при зверненні з позовом до суду, так і в апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 зазначає, що відповідну постанову прийнято відповідачем з порушенням строку, встановленого ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII, а також в ній державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, розрахований як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки таким посиланням військової частини НОМЕР_1 . Відмовляючи в задоволенні позову у відповідній частині суд зазначив, що у будь-якому випадку військова частина, як боржник, який не виконав свої зобов`язання добровільно до відкриття виконавчого провадження, зобов`язана сплатити виконавчий збір. У цьому випадку, боржник зобов`язаний його сплатити один раз у розмірі 24000 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні такої вимоги позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс200).

Як вже зазначалося, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 20.07.2021р. ВП №65851845 став виконавчий лист №400/3749/20, виданий Миколаївським окружним адміністративним судом.

Ознайомившись та проаналізувавши зміст наявного у матеріалах справи рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2020р. у справі №400/3749/20 колегія суддів дійшла висновку, що метою звернення ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) до суду з відповідним позовом є відновлення майнових прав шляхом зобов`язання військової частини провести належний розрахунок та виплату недоплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження служби, що, в свою чергу, є благом, яке після його перерахунку та виплати піддається грошовій оцінці.

Таким чином, висновок відповідача про те, що вирішений Миколаївським окружним адміністративним судом у справі №400/3749/20 спір носить не майновий характер, є помилковим. А відтак, у даному випадку розмір виконавчого збору має обраховуватися державним виконавцем з урахуванням суми нарахованого та виплаченого стягувачу грошового забезпечення у ВП №65851845.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про неправомірність постанови головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. про стягнення виконавчого збору ВП №65851845 від 20.07.2021р.

Що ж до посилань апелянта на порушення строку прийняття відповідної постанови, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вказана обставина, у відповідності до ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII, не є підставою для її скасування.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта про зобов`язання Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повернути сплачений виконавчий збір у виконавчому провадженні №65851845 в сумі 24 000,00 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 , оскільки скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №65851845 від 20.07.2021р. є підставою для повернення сплачених на її виконання сум.

Позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до органу ДВС. Право військової частини на повернення сплачених сум виконавчого збору наразі не являється порушеним, а тому не підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене у сукупності колегія суддів вважає, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 31.10.2023р. підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р., з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів звертає увагу на наступне.

Апелянт за подачу апеляційної скарги, з урахуванням оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо трьох немайнових позовних вимог, повинен був надати документ про сплату судового збору у розмірі 10215 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача (однієї вимог із трьох заявлених), на підставі ч.3 ст.139 КАС України, з Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню 3405,00 грн.

Однак, колегія суддів враховує, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024р. задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 про зменшення суми судового збору до 3405,00 грн.

Таким чином, оскільки судовий збір у даній справі військовою частиною сплачено не в повному обсязі, тому колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 287, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору №65851845 від 20.07.2021р.

Ухвалити в цій частині по справі нове рішення, яким позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. про стягнення виконавчого збору ВП №65851845 від 20.07.2021р.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук