Ухвала

від 08.10.2024 по справі 400/10694/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/10694/21

адміністративне провадження № К/990/36371/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року у справі № 400/10694/21 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про скасування постанов та зобов`язання повернути сплачений виконавчий збір, -

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якому просила суд:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18 червня 2021 року;

- скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18 червня 2021 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору НОМЕР_2 від 02 вересня 2021 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору НОМЕР_3 від 20 липня 2021 року;

- зобов`язати Центральний відділ ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повернути сплачений виконавчий збір у виконавчому провадженні НОМЕР_3 в сумі 24 000,00 грн на користь військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року залучено до участі у справі № 400/10694/21 в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору НОМЕР_2 від 2 вересня 2021 року. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18 червня 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_3 від 20 липня 2021 року. Ухвалено в цій частині по справі нове рішення, яким позов військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_3 від 20 липня 2021 року. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем.

За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас скаржник, оскаржуючи судове рішення апеляційної інстанції, прийняте за правилами статті 287 КАС України, посилається виключно на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Отож підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Зокрема, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.

За таких обставин, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення вирішенню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року у справі № 400/10694/21 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про скасування постанов та зобов`язання повернути сплачений виконавчий збір.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду