Постанова

від 01.04.2024 по справі 140/20878/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20878/23 пров. № А/857/3003/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 140/20878/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ЛуцькРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїПлахтій Н.Б.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ-АГРО 2016 (далі - позивач, ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2023 №156/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; зобов`язання поновити реєстрацію платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 140/20878/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій, скасування рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що:

- суд першої інстанції не дослідив позицію позивача в частині укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.10.2022 та платіжних документів про повну оплату;

- є загальновідомим фактом, що м. Мелітополь є окупованим містом, а тому період, за який позивач не здійснював господарську діяльність, згідно із приписами ч. 3 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню;

- позивач був позбавлений можливості проводити господарську діяльність з відображенням цих операцій у декларації з податку на додану вартість з незалежних від нього причин.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

-подання та /або неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такою особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу;

- за даними довідки ГУ ДПС у Волинській області від 03.05.2023 №119/03-20-04-08 про відповідність за даними ІКС Податковий блок критеріям підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК У країни (а.с.34) ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 в період з 01.04.2022 по 31.12.2022 подавало декларації з податку на додану вартість із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди та не подавало декларації з ПДВ за звітні періоди з 01.01.2023 по 31.03.2023 (протягом останніх 12 календарних місяців);

-матеріали справи не містять доказів про те, що позивач подавав до контролюючого органу заяву про неможливість виконання податкового обов`язку в частині подання декларацій з ПДВ, зокрема за звітні періоди з 18.06.2022 по 31.03.2023, тобто в період здійснення господарської діяльності на безпечній території, вільній від бойових дій.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 зареєстроване як юридична особа із наступними видами економічної діяльності: 28.30 виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (основний); 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6).

За даними відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 змінило своє місцезнаходження з м. Мелітополь Запорізької області на м.Луцьк Волинської області та з 18.06.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області (а.с.38-40).

Рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 03.05.2023 №156/03-20-04 відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 було анулювано. Фактичною підставою слугувало поданням позивачем декларацій з податку на додану вартість із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди з 01.04.2022 по 31.12. 2022 та не поданням декларацій з ПДВ за звітні періоди з 01.01.2023 по 31.03.2023 (а.с.9).

Вказане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України (а.с.11-13).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.07.2023 №18216/6/99-00-06-02-03-06 скаргу ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Волинській області від 03.05.2023 №156/03-20-04 без змін (а.с.15-16).

Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

З оскаржуваного рішенням ГУ ДПС у Волинській області №156/03-20-04 від 03.05.2023 убачається, що правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку слугував підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З урахуванням пункту 184.2. статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті г пункту 184.1 цієї статті може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5. статті 184 ПК України).

Відповідно до пункту 184.10. статті 184 ПК України контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233, затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення №1130).

Відповідно до пункту 5.5 вказаного Положення 5.5. анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Згідно із підпунктом 3 пункту 5.5 статті 5 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Відповідно до пункту 5.6 вказаного Положення за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

У той же час, необхідно враховувати, що конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №380/8769/20.

Із довідки ГУ ДПС у Волинській області від 03.05.2023 №119/03-20-04-08 про відповідність за даними ІКС Податковий блок критеріям підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України (а.с.34) убачається, що позивач:

- у період з 01.04.2022 по 31.12.2022 подав декларації з податку на додану вартість із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди та не подавало декларації з ПДВ за звітні періоди;

-у період з 01.01.2023 по 31.03.2023 не подавав декларацій з ПДВ за звітні періоди з 01.01.2023 по 31.03.2023.

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відтак, із зібраних у справі доказів вбачається, що у період дванадцяти послідовних податкових місяців, а зокрема з 01.04.2022 по 31.03.2023 року мало місце:

- подання позивачем декларацій (податкових розрахунків), які (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (01.04.2022 по 31.12.2022);

- не подання позивачем до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість (з 01.01.2023 по 31.03.2023).

Отож, встановлені судом обставини в розумінні положень підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України могли б бути фактичною підставою для винесення контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ.

Однак, дослідивши доводи апеляційної скарги, які стосуються неможливості ведення господарської діяльності у період 2022 року через перебування позивача на території активних бойових дій, то колегію суддів установлено, що в період до червня 2022 року позивач був зареєстрований, як суб`єкт господарської діяльності та платник ПДВ у м. Мелітополь.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. за № 75, Мелітопольська міська територіальна громада віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

Відтак, у період до червня 2022 року позивач був зареєстрований, як суб`єкт господарської діяльності та платник ПДВ у м. Мелітополь, яке є окупованим містом та яке розташовано в районі проведення воєнних (бойових) дій у зв`язку із чим була призупинена господарська діяльність підприємства.

Також колегія зважає, що у вказаний період велися систематичні ракетні обстріли міста Мелітополь, що є загальновідомим фактом та висвітлювалися у численних ЗМІ, в тому числі і у періоді, за який позивач не здійснював господарську діяльність, а тому згідно із приписами ч. 3 ст. 78 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню.

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами позивача, що з урахуванням наведених вище обставин, які підтверджено належними доказами, у вказаний період позивач був позбавлений можливості вплинути на податкові показники на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на формування своїх подальших податкових зобов`язань/податкового кредиту через збройну військовою агресією РФ та запровадженням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, розташуванням офісу та об`єктів здійснення діяльності підприємства на території, де проводяться активні бойові дії. Зокрема, підприємство не мало змоги здійснювати господарську діяльність, через призупинення діяльності у зв`язку з активними бойовими діями.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливість; пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

Аналіз практики Європейського Суду свідчить про те, що цей принцип пропорційності пов`язаний, насамперед, із проблемою правомірності обмежень прав, позаяк вказаний принцип має фундаментальне значення для визначення обсягу дії основних прав і свобод людини й громадянина. Суд неодноразово наголошував на тому, що обмеження прав і свобод людини і громадянина визнаються допустимими, якщо вони здійснені згідно з чинним законодавством і відповідають правилу «збереження основного змісту прав і свобод» (рішення від 20 травня 1999 р. у справі «Реквеньї проти Угорщини», рішення Великої палати від 13 лютого 2003 р. у справі «Партія добробуту та інші проти Туреччини»).

У пункті 50 рішення у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 р. Європейський суд з прав людини підкреслив, що при оцінці втручання державної влади у використання права власності необхідно з`ясовувати, чи дотримується справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян. На думку Суду, повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між метою обмеження певного права, зазначеною в Конвенції, і засобами, що використовуються державою для такого обмеження. Обмеження, що переслідують істотну мету, мають бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими тобто розмірними. Питання про дотримання пропорційності підлягає дослідженню Судом і при вирішенні справ.

У рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м`якого покарання Конституційний Суд України акцентує увагу на тому, що «право ва держава… має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи».

У справі № 2-рп/2005 про податкову заставу, Конституційний Суд у своєму рішенні від 24 березня 2005 р, не заперечуючи проти принципової можливості запровадження податкової застави для захисту суспільних інтересів, визнав таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу другого підпункту 8.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ, у зв`язку з тим, що таке обмеження могло призвести до невиправданих і необґрунтованих обмежень прав платника. При цьому Суд вказав, що вимога об`єктивної виправданості, обґрунтованості правових обмежень означає також, що розмір (обсяг) самого публічно правового обмеження має бути диференційований залежно від конкретних обставин.

Також колегію суддів ураховано, що застосування верховенства права в діяльності судової влади є найважливішим завданням у формуванні правової демократичної Української держави. Це пояснюється тим, що суди виконують функцію арбітра між суспільством та державою, окремими приватними особами, гарантують обґрунтованість і правомірність допущення примусового обмеження фізичних свобод особи, збалансовують владні повноваження законодавчої та виконавчої державної влади.

З урахуванням фактичних обставин справи та застосовуючи принцип верховенства права (в тому числі і закріплені у ст. 2 КАС України його критерії щодо розсудливості, добросовісності та пропорційності), колегія суддів приходить до висновку, що поведінка позивача щодо вимушеного зупинення господарської діяльності у період його перебування в зоні активних бойових дій стала наслідком непереборних обставин, які не залежали від його волі.

При цьому відповідач не довів суду апеляційної інстанції, що застосоване до позивача обмеження у вигляді анулювання реєстрації платником ПДВ, з урахуванням періоду його перебування в зоні активних бойових дій, є об`єктивно виправданими, обґрунтованим та вкрай необхідним для досягнення соціально значущої мети (потреби) держави за наявності якої, обмеження прав позивача на подальше його провадження господарської діяльності, як платника ПДВ є виправданим.

Як наслідок на переконання колегії суддів зазначений період не повинний ураховуватися при визначенні періоду 12 послідовних податкових місяців пасивної поведінки позивача щодо не провадження ним господарської діяльності, як платником ПДВ для застосування правових наслідків, визначених підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України, позаяк включення до обрахунку такого періоду не є об`єктивно виправданим та обґрунтованими, що свою чергу свідчить про порушення таких критерії верховенства права, як пропорційність (дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), добросовісність, розсудливість та справедливість.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що пасивна поведінка позивача, яка мала місце у період перебування позивача на території Волинської області (м. Луцьк) з червня 2022 року по березень 2023 року не складає 12 послідовних податкових місяців, що в свою чергу виключає можливість застосування до позивача правових наслідків, визначених підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Відтак, вище приведені доводи апеляційної скарги слугують підставою для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ.

Відносно ж доводів відповідача, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу з приводу необхідності урахування правової позиції викладеної у постанові ВС України від 05.11.2018 року у справі № 820/2294/16, то колегія суддів зазначає обставини даної справи не є подібними до обставин справи, яка розглядалася Верховним Судом у 2018 році, позаяк у цій справі мають місце обставини щодо фактичного перебування позивача в зоні активних бойових дій, які слугували об`єктивною перешкодою для провадження господарської діяльності.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються не дослідження судом першої інстанції позиції позивача в частині укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.10.2022 та платіжних документів про повну оплату, то колегія суддів зазначає що позивачем на підтвердження своїх тверджень не долучено жодних доказів на які він покликається. Матеріали справи не містять доказів долучення позивачем, як суду першої так і апеляційної інстанцій договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.10.2022 та платіжних документів.

Окрім того колегія суддів зазначає, що за даними відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ ГАРАНТ-АГРО 2016 змінило своє місцезнаходження з м. Мелітополь Запорізької області на м. Луцьк Волинської області та з 18.06.2022 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області (а.с.38-40).

Як наслідок, починаючи з 18.06.2022 року позивач перебуває на території де не ведуться активні бойові дії та вказана територія не відноситься до територій окупованих силами рф. Відтак, з здійснюючи діяльність з придбання 31.10.2022 року транспортного засобу, позивач зобов`язаний був відобразити таку операцію у складі декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Натомість позивач при поданні декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року вказаної операції не відобразив, доказів подання уточнюючого розрахунку до обумовленої раніше поданої податкової звітності не надав. Об`єктивних перешкод у наданні такого уточнюючого розрахунку або неможливості відображення операцій з придбання транспортного засобу у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року позивач не привів.

Також колегією суддів ураховано, що наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06.09.2022, відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ вказаного Порядку у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30.09.2022 заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022 затверджено також Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Однак матеріали справи не містять доказів про те, що позивач подавав до контролюючого органу заяву про неможливість виконання податкового обов`язку в частині подання декларацій з ПДВ, зокрема за звітні періоди з 18.06.2022 по 31.03.2023, тобто в період здійснення господарської діяльності на безпечній території, вільній від бойових дій.

Відповідно до частини 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, позивач супереч приведеної норми, не довів суду обставин щодо фактичного укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.10.2022 та проведення за ним оплати, а також не довів обставин з приводу наявності у позивача у період перебування в м. Луцьк об`єктивних перешкод (непереборних обставин), які йому заважали відобразити ймовірну операцію з придбання транспортного засобу у складі декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року та /або подати до неї уточнюючий розрахунок.

Відтак, приведені позивачем доводи з приводу придбання транспортного засобу не слугують підставою для задоволення апеляційної скарги.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання поновити реєстрацію платника ПДВ, колегія суддів апеляційного суду вказує таке.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Доктрина позитивних зобов`язань Держави передбачає, що Держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не лишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але іfacto.

Більше того, норма ч. 4 ст. 245 КАС України вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні у справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.

Ураховуючи вищевикладене, задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити дію реєстрації позивача, як платника податку на додану є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді сплати судового збору у розмірі 2684 грн в суді першої інстанції та - 3220,80 грн. в суді апеляційної інстанції, які з урахуванням положень ст. 139 КАС України підлягають присудженню за рахунок бюджетного фінансування відповідача.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року у справі № 140/20878/23 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №156/03-20-04 від 03.05.2023 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області (Код ЄДРПОУ 44106679, адреса: м.Луцьк, Київський майдан,4) поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (Код ЄДРПОУ 40492581, адреса: м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 22, офіс 413) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування Головного управління ДПС у Волинській області (Код ЄДРПОУ 44106679, адреса: м.Луцьк, Київський майдан,4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-АГРО 2016" (Код ЄДРПОУ 40492581, адреса: м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 22, офіс 413) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5904,80 грн (п`ять тисяч дев`ятсот чотири грн 80 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос