Постанова

від 01.04.2024 по справі 380/17906/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17906/22 пров. № А/857/18874/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила:

-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з врахуванням січня місяця 2014 року як базового;

-зобов`язати нарахувати та виплатити за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2018 по 09.09.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункіу 5 постанови Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення;

-зобов`язати нарахувати та виплатити за період 01.01.2018 по 09.09.2022 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2018 по 09.09.2022 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 07 2003 № 1078;

-зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з врахуванням січня місяця 2014 року як базового.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 09.09.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 01.03.2018 по 09.09.2022 індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 07 2003 № 1078;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_2 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду встановлений ст. 122 КАС України.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

При цьому, у відповідності до вимог п.1 ч. 2 та ч. З ст. 22 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Повноваження (права та обов`язки) головного розпорядника бюджетних коштів визначені в ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, до них належить, зокрема:

здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, організації та координації роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

організація та здійснення моніторингу виконання бюджетних програм, здійснення оцінки їх ефективності.

Таким чином, бюджетний процес загалом, та роль, місце і повноваження Міністерства оборони України в бюджетному процесі чітко регламентовані.

У той же час правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

При цьому, з 01 січня 2015 року, згідно із Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76- VIII від 28.12.2014 року, статтю 5 Закону № 1282-ХІІ доповнено частиною шостою такого змісту: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік». Дана норма не визнана неконституційною у встановленому законом порядку.

У абзаці 11 п. 6 Порядку № 1078 також встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, очевидним є те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі.

З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх грошової винагороди.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 2016 року у Міністерства оборони України не було.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 2016 року у Міністерства оборони України не має, різниця між потребою за фондом оплати праці та затвердженими видатками складає 7,2 млрд. грн.

Листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№248/3/9/1/2 від 04.01.2016, №248/3/9/1/940 від 16.08.2017, №248/1485 від 26.03.2018, №248/7/9/1/1661 від 19.12.2017) головний розпорядник бюджетних коштів довів до розпорядників бюджетних коштів нижчих рівнів роз`яснення про відсутність фінансових ресурсів бюджету Міністерства оборони України на виплату індексації грошового забезпечення та вказівки щодо припинення її нарахування військовослужбовцям Збройних Сил України.

Як вже зазначалось, у відповідності до ч. 1 статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Цей припис Закону є імперативним, він не надає відповідачу право обирати інші варіанти поведінки у спірних правовідносинах.

У той же час, індексація грошового забезпечення встановлена законом і конкретно не визначена в Конституції України, тому Верховна Рада України має свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку виплати індексації грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення не передбачена в Конституції України, то на неї не поширюються й визначені ст. 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у ст. 43 Основного Закону України.

Вказаний підхід застосовано Конституційним Судом України в рішенні від 07.11.2018 №9-р/2018 (справа № 1 -3/2018 (2717/14).

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції від 13.02.2014) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Пунктом 5 Порядку № 1078 ( в редакції від 02.04.2021) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Індекс споживчих цін це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, в тому числі і для індексації заробітної плати працівників.

Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України щомісяця по відношенню до попереднього місяця і не пізніше 10 числа місяця, щонастає за звітним, публікується на його офіційному сайті і в офіційних періодичних виданнях України.

На основі щомісячних даних Держстату, індекс споживчих цін обчислюється бухгалтерськими службами підприємств, установ та організацій для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-УІІІ, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни у ч. 1 ст. 4 Закону: цифри « 101» замінити цифрами « 103».

Відповідно з 01.01.2016 діє наступна редакція ч. 1 ст. 4 Закону: «Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка».

З метою припинення в подальшому виплат сум індексації заробітної плати в розмірах, що склалися станом на грудень 2015 року і відновлення індексації доходів з 1 січня 2016 року, але за умови після перевищення індексу споживчих цін над порогом індексації у розмірі 103 %, 09.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», п.3 якого передбачено, що:

Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078».

Зазначеними змінами Кабінет Міністрів України зобов`язав всіх роботодавців здійснити в грудні місяці 2015 року упорядкування структури заробітної плати своїх працівників шляхом підвищення всіх складових заробітної плати для того, щоб сума цього підвищення перевищила суму індексації, яка склалась у цьому місяці.

Таким чином з 1 січня 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників було запроваджене знову, але за зміненими правилами.

До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до пункті 5 Порядку використовувався такий термін як базовий місяць, який визначався для кожного працівника окремо.

Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, визначено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У відповідності до вказаної статті Конвенції, «Ефективний засіб правого захисту» - повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, апелянт вважає, що визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця є дискреційним повноваженням органу військового управління.

Враховуючи, що позовними вимогами охоплюється, зокрема, і період з 2018 року по 2022 рік, то апелянт зазначає, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХП та абзацу 2 п.1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

З огляду на те, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів).

Індексація грошових доходів населення (військовослужбовців) у 2018 році, відповідно до роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року № 248/1485, здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%.

Тобто, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року), перевищив поріг індексації і становив 103,7 % (100,8 %* 100,0 %* 100,0 %*99,3 %* 100,0 %* 101,9 %* 101,7 %), або 1,037.

У зв`язку з цим лише в грудні 2018 року Позивач набув право на індексацію грошового забезпечення.

У подальшому, у період з грудня 2018 по 09.09.2022 Позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 17 546,64 грн. відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця № 4 (картки наявні у матеріалах адміністративного позову).

Отже, протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період проходження Позивачем військової служби - відсутня.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 09.09.2022 №272 позивача було звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Відповідно до відповіді від 19.09.2022 на рапорт повідомляється, що позивачу відмовлено в проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 по вересень 2022 року та вказується, що останній базовий місяць визначений- січень 2014 року.

05.01.2023 до суду на виконання ухвали про витребування доказів надійшли картки особового рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 09.09.2022.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно із ч. 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно із п 1 цього ж Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно із п.1-1 цього ж Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із п. 2 цього ж Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова набрала чинності з 01.01.2008 року. Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до цієї ж Постанови.

З урахуванням цього, суд вірно зауважив, що з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 втратила чинність 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірним у цій справі є, зокрема, питання визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01.01.2015 року по 09.09.2022 рік, з урахуванням базового місяця для обчислення індексації січня 2008 та березня 2018.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Тому відповідно до вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції до 01.12.2015) місяць укладення позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України став базовим місяцем.

Таким чином, підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 року по 01.12.2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року немає. Крім того, до грудня 2015 року базовим місяцем для обчислення індексації був місяць, коли збільшувались складові заробітної плати, а не окладу.

Щодо періоду та базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року, суд за назначив наступне.

Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Отже, ураховуючи положення Порядку №1078, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а не з 01.01.2015 як помилково вважав суд першої інстанції.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.05.2022 року у справі №200/3859/21.

Щодо дискреційних повноважень, то суд першої інстанції вірно зазначив, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно матеріалів справи позивачу у період з січня 2015 року по лютий 2018 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з застосуванням січня 2014 року, як базового місяця, а з березня 2018 року по листопад 2018 року індексацію не нараховано та не виплачено.

За змістом наведених вище положень Порядку №1078 у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка, виникає право на індексацію (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

При цьому, суд слушно зауважив, що починаючи з березня 2018 року (місяць підвищення доходу) відповідачем не було враховано вимоги абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, зокрема, не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу.

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року), передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача (посадового окладу) відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі, при цьому суд правильно вказав, що не в січні 2018 року, як про це просить позивач в позовних вимогах.

Відповідач не проводив розрахунок індексації за наведеними в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку №1078 правилами за період з 01 березня 2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не такий вид індексації за спірний період.

За таких обставин, суд дійшов слушного висновку, що відповідач вчинив протиправні дії, оскільки відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 не провів розрахунок індексації за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2022 (не перевірив наявність у позивача права на індексацію-різницю), а тому у цій частині позов слід задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення позивачу нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2022, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (надалі Порядок №44), то суд правильно врахував, що пунктом 168.5 статті 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Згідно пунктом 4 вказаного Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку №44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на це, суд правильно вважав, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції, що помилковими є доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, виходячи з наступних міркувань.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №9901/929/18 та від 14 січня 2021 року у справі №9901/584/19).

Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Суд зауважує, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та входить до структури заробітної плати. При цьому суддя враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17. Таким чином, суд дійшов висновку, що на спірні відносини не поширюються обмеження щодо строку звернення до суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, а саме, зазначити, що позовні вимоги за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 слід задовольнити частково зазначивши, що позов слід задовольнити за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, бо суд в цій частині не дотримався вимог матеріального права, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, абзац третій резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 змінити, виклавши його в такій редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми».

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула