Ухвала

від 29.04.2024 по справі 380/17906/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа №380/17906/22

адміністративне провадження № К/990/13298/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року

у справі №380/17906/22

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня місяця 2014 року як базового;

-зобов`язати нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2018 року по 09 вересня 2022 року без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення;

-зобов`язати нарахувати та виплатити за період 01 січня 2018 року по 09 вересня 2022 року індексацію грошового забезпечення в період з 01 січня 2018 року по 09 вересня 2022 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

-зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня місяця 2014 року як базового.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2022 року без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 01 березня 2018 року по 09 вересня 2022 року індексацію грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2022 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, абзац третій резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 змінити, виклавши його в такій редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми».

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 залишено без змін.

До Суду надійшла касаційна Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №380/17906/22.

Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору встановленому законом розмірі, а тому касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року вирішено здійснювати розгляд справи №380/17906/22 за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, відповідачем не наведено. Суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі №380/17906/22.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко