Ухвала

від 01.04.2024 по справі 822/5960/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 822/5960/15

касаційне провадження № К/990/9761/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - Управління) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №822/5960/15 за адміністративним позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Управління 07.03.2024 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023, додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - судами попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права визначені статтею 73, частиною шостою статті 78, статтею 98 КАС України та норми матеріального права визначені пунктом 44.1 статті 44, підпунктом 138.8.1, пунктами 138.2, 138.8 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктами 198.1, 198.6 статті 198, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28.11.2023 у справі №822/6021/15, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15, від 27.10.2022 у справі №40/19408/19, від 16.06.2020 у справі №815/2988/15, від 21.05.2020 у справі №823/1598/17, від 26.03.2020 у справі №826/9563/17.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Так, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не наводить жодного обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", не вказує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Тобто, обґрунтування формального зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться виключно до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд також зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних відповідачем судових рішеннях, урахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість застосування судами цих позицій.

Щодо касаційного оскарження додаткового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2023, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024, Суд зазначає, що додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання неповної оцінки таким доказам.

Слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів, є підставою, для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

Перевіркою змісту касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 встановлено, що у ній відсутнє посилання на будь-який пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Управління раніше реалізовувало своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте скарга повернута ухвалою Верховного Суду від 20.02.2024 як така, що не містила підстав касаційного оскарження. Скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні. Вчергове подана касаційна скарга не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалі по даній справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Керуючись статтею 332 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.І. Бившева