Ухвала

від 01.04.2024 по справі 380/16022/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/16022/23

адміністративне провадження № К/990/9911/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціально захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціально захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- зобов`язати посадових осіб Львівської міської ради Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соціального захисту зробити нарахування соціальної допомоги за період з 28 жовтня 2014 року по 20 жовтня 2020 року та з 20 жовтня 2020 року по цей час;

- зобов`язати посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) здійснити перевірку у Винниківській міській раді, правонаступника Львівської міської ради, щодо належної трудової книжки ОСОБА_1 , яка б відповідала пункту 2.5 глави 2, пункту 4.2 глави 4, пункту 5.3 глави 5 Інструкції № 58 та сплати податків із заробітної плати з 26 квітня 2005 року по день постановлення судом рішення;

- відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» притягнути до відповідальності за ненадання відповідної інформації на інформаційний запит від 15 червня 2023 року керівника Львівської міської ради Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соціального захисту та керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за ненадання інформації з 28 жовтня 2014 року по 18 квітня 2023 року щодо соціальної допомоги внаслідок втрати трудової книжки, та несплати соціальних внесків до Пенсійного фонду України у Львівській області за період з 26 квітня 2005 року по цей час роботодавцем - Винниківською міською радою, правонаступником Львівською міською радою;

- нарахувати їй соціальну допомогу за період з 28 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2020 року або по сьогоднішній день Львівською міською радою Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соціального захисту;

- визнати протиправними дії Львівської міської ради Департаменту гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соціального захисту в частині надання їй неналежної, не повної інформації згідно запиту від 15 червня 2023 року;

- визнати протиправними дії Львівської міської ради Департамент гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соціального захисту в частині не нарахування соціальної допомоги за період з 28 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2020 року або по сьогоднішній день;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, які не надали належної інформації під час звернень та під час здійснення перевірок посадових осіб Винниківської міської ради за період з 2016, 2017, 2018 років щодо можливості отримання соціальної допомоги від соціального захисту за період з 28 жовтня 2014 року по день здійснення перевірок в 2016, 2017, 2018 роках. Жоден працівник від ГУ ПФУ у Львівській області не надав інформації про можливість отримання соціальної допомоги без трудової книжки, яку знищили та не відновили роботодавці посадові особи Винниківської міської ради, Львівської міської ради. Лише 18 квітня 2023 року працівник Шевченківського районного відділу ПФУ у Львівській області повідомив про те, що ОСОБА_1 , як інвалід 2-ї групи, має право отримати від держави Україна соціальну допомогу від районного відділу соціального захисту без наявності трудової книжки та користуватися всіма пільгами інваліда 2-ї групи. Крім того, ГУ ПФУ у Львівській області двічі на інформаційний запит Львівська міська рада Департамент гуманітарної політики Управління соціального захисту Шевченківського відділу соцзахисту не надавало первинного МСЕКУ від 28 жовтня 2014 року, що можна розцінити як протиправні дії та перешкоджання ГУ ПФУ у Львівській області в наданні соціальної допомоги за весь період з 28 жовтня 2014 року по день написання заяви 18 квітня 2023 року або по цей час. Тому просила суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, які б перешкоджали в здійсненні нарахування належної соціальної допомоги за період з 28 жовтня 2014 року по 18 квітня 2023 року або по цей час;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн сумарно з двох відповідачів, які не надали належної відповіді на її інформаційний запит від 15 червня 2023 року та при здійсненні своїх перевірок в 2016, 2017, 2018 роках.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивачка звернулася до Верховного Суд з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

11 березня 2024 року засобами поштового зв`язку позивачка повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, позивачка зазначила про пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявниці, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржниці на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим заявниця в тексті касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, тому обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт відповідної частини статті 353 КАС України.

Проте, перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Суд констатує про відсутність належних обґрунтувань та посилань на відповідний пункт частини другої або третьої статті 353 КАС України, у зв`язку з чим Суд не бере до уваги посилання скаржниці на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржниці на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції та цитування норм законодавства.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржницею не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціально захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя С.А. Уханенко