Ухвала

від 28.02.2024 по справі 202/21825/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/21825/23

Провадження № 1-кс/202/1634/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддяІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 ,розглянувши клопотаннязаступника керівникаКриворізької спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_2 про арештмайна в рамкахкримінального провадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023040000001165від 30.10.2023року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання в якому прокурор просить накласти арешт на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 1221882900:06:001:0108 площею 0,25 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння загальною площею 53,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права користування, відчуження та розпоряджання.

Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор посилається, що накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_3 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, необхідне з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обгрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя наголошує, що при вирішення питання щодо накладення арешту на майно у випадку конфіскації майна як додаткового покарання, суди не повинні допускати формального підходу до цього питання і зобов`язані враховувати в кожному конкретному випадку суспільну небезпечність злочину, ступінь вини підсудного і дані про його особу.

Зокрема, відповідно до ст. 49 КВК України, конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.

Клопотання не містить доказів на підтвердження наявності чи відсутності у підозрюваного іншого житла, та відсутні докази про відсутність настання негативних наслідків для родини чи третіх осіб у разі застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження з забороною використання майна.

Зазначене стосується як самого домоволодіння так і зазначеної в клопотанні земельної ділянки, яке є похідним від права власності на домоволодіння, тому що цільове призначення земельної ділянки визначене для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 оскільки , відповідно до ст.120 ЗК України перехід права власності на земельну ділянку нерозривно пов`язано з правом власності на житловий будинок.

Окрім того, на переконання слідчого судді, викладене формулювання переліку майна, є порушенням вимог ст.171 КПК України, оскільки заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При цьому відповідно до ч.12 ст. 170 КПК України не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, та слідчим не надано підтвердження проживання інших осіб у зазначеному домоволодінні.

При таких обставинах клопотання не підлягає задоволенню, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити, відповідно до вимог ч.1 ст. 173 КПК України у зв`язку із його необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити узадоволенні клопотаннязаступника керівникаКриворізької спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониСхідного регіону ОСОБА_2 про арештмайна в рамкахкримінального провадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023040000001165від 30.10.2023року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1