Постанова

від 19.03.2024 по справі 501/3155/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1760/24

Справа № 501/3155/20

Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2023 року, постановленого під головуванням судді Тюміна Ю.О., повний текст рішення складений 23 березня 2023року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1», КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» про встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності, визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Чорноморська міська державна нотаріальна контора Одеської області, КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1», КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» про встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності, визнання права власності на квартиру, в якому просила:

- встановити факт відсутності цивільної процесуальної дієздатності у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 07.07.2003 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом здоров`я та по встановленому медичному та юридичному критеріями, згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.10.2011 року;

- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , на підставі договору відчуження квартири з умовою довічного утримання, укладеного 20.11.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що 20.11.2002 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання з умовою відчуження квартири.

На підставі вказаного договору до неї перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі довічного утримання.

З моменту укладення договору та по день смерті, 31.07.2006 року, ОСОБА_3 позивачка доглядала, утримувала та надавала їй матеріальну допомогу у розмірі більшому аніж це було передбачено договором.

15 серпня 2005 року ОСОБА_3 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом про розірвання договору довічного утримання та рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2006 року договір був розірваний, а квартира повернута у власність ОСОБА_3 . Її син ОСОБА_2 жодної допомоги своїй матері не надавав.

Рішенням Іллічівського міського суду від 18 жовтня 2011 року був встановлений факт того, що ОСОБА_3 в період з 07.07.2003 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждала недоумством з галлюцинаторно-маревнимим включеннями, внаслідок чого вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказані обставини свідчать про те, що у ОСОБА_3 та у її представника були відсутні правові підстави для пред`явлення позову про розірвання договору відчуження квартири з умовою довічного утримання, укладеного між ними.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 червня 2018 року її заяву в порядку окремого провадження було задоволено та був встановлений факт відсутності цивільної процесуальної дієздатності у ОСОБА_4 в період з 07.07.2003 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров`я та по встановленому медичному та юридичному критерієм згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.10.2011 року по справі 2-231/2011.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 червня 2018 року скасовано та заява про встановлення факту була залишена без розгляду. Своєї рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що у даному випадку виник спір про право власності на вказану квартиру, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2023року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати,ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильно встановлені обставини справи, не взяті до уваги докази надані позивачем, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року по справі №2-231/2011 є підставою для встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності у ОСОБА_3 , 1936 року народження, в період з 07 липня 2003 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров`я, по встановленому судом медичному та юридичному критеріям, що свідчить про те, що у ОСОБА_3 та її представника були відсутні правові підстави для пред`явлення позову про розірвання договору відчуження квартири з умовою довічного утримання, укладеного 20 листопада 2002 року.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 19 березня 2024 року представники Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області, КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1», КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 89, 91, 93 т. 3).

Від державного нотаріуса О. Зенченко до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю нотаріуса Чорноморської міської державної нотаріальної контори (а.с. 94-95 т. 3).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Синько О.А., представника ОСОБА_1 , адвоката Артем`єву К.М., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20 листопада 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір відчуження квартири з умовою довічного утримання, за умовами якого, ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язується надавати ОСОБА_3 довічне матеріальне забезпечення (а.с. 9 т. 1).

На підставі договору відчуження квартири з умовою довічного утримання, ОСОБА_1 13 квітня 2005 року зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12 т. 1).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07.02.2006 року залишений без задоволення позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору відчуження квартири з умовою довічного утримання (а.с. 13-14 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.06.2006 року договір відчуження квартири з умовою довічного утримання розірвано, а спірну квартиру повернуто у власність ОСОБА_3 , у зв`язку з неналежним виконанням набувачем ( ОСОБА_1 ) обов`язків за вказаним договором (а.с. 15-16 т. 1).

Зазначеним судовим рішенням захищені права ОСОБА_3 , відносно якої ОСОБА_1 неналежно виконувала умови договору довічного утримання.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.10.2011 року встановлено факт того, що ОСОБА_3 в період з 07.07.2003 року по день смерті, 31.07.2006 року страждала недоумством з галлюцинаторно-маревніми включеннями, внаслідок чого вона повністю не могла усвідомлювати своїх дій та (або) керувати ними (а.с. 17 т. 1).

Судом першої інстанції було зазначено, що інтереси позивачки ОСОБА_3 в зазначеному спорі (тобто в період встановленого захворювання), представляв представник ОСОБА_5 , який в судовому засіданні підтримав вимоги ОСОБА_3 (а.с. 13-14 т. 1).

З акту комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи №663 від 12.08.2011 року вбачається, що на момент видачі довіреності ОСОБА_5 ОСОБА_3 страждала на слабоумство, внаслідок чого вона повністю не могла усвідомлювати своїх дій та (чи) керувати ними (а.с. 174-185 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.05.2012року, ОСОБА_1 було відмовлено у перегляді у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 12.06.2006року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору відчуження квартири з умовою довічного утримання (а.с.123-124 т.1).

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності, визнання права власності на квартиру, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України юридичні факти є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК передбачений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частина 2 ст. 315 ЦПК передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто, в порядку окремого, а за наявності спору позовного провадження суд може встановити факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення цивільно-правових прав фізичних осіб.

Судом вірно встановлено, що від встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності ОСОБА_3 не залежить виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових цивільно-правових прав, або цивільно-правових прав ОСОБА_1 .

Цивільно-процесуальна дієздатність передбачена Цивільним процесуальним кодексом України, як здатність фізичної особи особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (ч. 1 ст. 47 ЦПК).

Від наявності або відсутності цивільної процесуальної дієздатності ОСОБА_3 на час розгляду судом справи за її участі залежала лише її здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої процесуальні обов`язки в суді.

Тому, факт відсутності цивільно-правової дієздатності не може бути встановлений судом, як юридичний факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно доч.1ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Висновки суду про те, що докази, надані позивачем в обґрунтування належного виконання умов договору довічного утримання не мають значення для вирішення даного цивільного спору відповідають встановленим обставинам справи, оскільки договір відчуження квартири з умовою довічного утримання розірвано судовим рішенням, яке набрало законної сили, тобто судом вже вирішений спір про виконання зазначеного договору та застосовані правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 756 ЦК України.

Також колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 за відсутністю фактичних та правових підстав для визнання права власності позивачки на спірну квартиру на підставі розірваного договору.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не врахував, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2011 року по справі №2-231/2011 є підставою для встановлення факту відсутності цивільної процесуальної дієздатності у ОСОБА_3 , 1936 року народження, в період з 07 липня 2003 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров`я, по встановленому судом медичному та юридичному критеріям, що свідчить про те, що у ОСОБА_3 та її представника були відсутні правові підстави для пред`явлення позову про розірвання договору відчуження квартири з умовою довічного утримання, укладеного 20 листопада 2002 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства факт відсутності цивільно-правової дієздатності не може бути встановлений судом, як юридичний факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, про що зазначено судом першої інстанції.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оскаржено видану ОСОБА_3 довіреність на ім`я адвоката Бугаєнко О.В.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 квітня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова