Постанова

від 25.03.2024 по справі 740/1927/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/1927/21

Головуючий у першій інстанції Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/52/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне сільськогосподарське підприємство Агро-Плюс А.М., державний реєстратор виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанова Світлана Євгеніївна

третя особа: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Пантелієнко В.Г. від 30 березня 2023 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-Плюс А.М., державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової Світлани Євгеніївни, третя особа: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області про визнання недійсними рішення загальних зборів співвласників майнових паїв, акту прийому-передачі майна у приватну власність, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно в частині, припинення права на нерухоме майно в частині,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПСП Агро-Плюс А.М., державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової С.Є. про визнання недійсними рішення загальних зборів співвласників майнових паїв, акту прийому-передачі майна у приватну власність, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно в частині, припинення права на нерухоме майно в частині. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказували, що ОСОБА_1 є співвласником майна колишнього КСП Дружба. ОСОБА_2 з 04.08.2003 року рішенням загальних зборів був обраний уповноваженою особою співвласників майнових паїв СТОВ Дружба, із наданням йому права продавати, списувати, здавати в оренду майно та техніку. 01.08.2006 року між ОСОБА_1 та співвласниками майна, в особі уповноваженого співвласників - ОСОБА_2 було укладено на 5 років договір оренди гаража легкових автомобілів, секцій автогаража та пристройки. В подальшому, договір оренди продовжувався (останній раз- 12.01.2017 року). 17.02.2018 року рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв ОСОБА_1 було виділено і передано гараж легкових автомобілів, 4 секції гаража і пристройка. Проте, 15.06.2018 року загальними зборами співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба було вирішено виділити у власність ПСП ОСОБА_6 майно на загальну суму 50 049 грн., до складу якого увійшов і автогараж, раніше виділений позивачу ОСОБА_1 . На підставі рішення загальних зборів було складено акт прийому-передачі майна у приватну власність та зареєстровано за ПСП ОСОБА_6 право власності на автогараж. Вказане рішення загальних зборів, оформлене протоколом №11 від 15.06.2018 року, про передачу майна ПСП Агро-Плюс А.М. позивачі вважають недійсним, оскільки воно було ухвалено за участю на зборах лише частини співвласників майнових паїв та неодностайно. За наведених обставин, позивачі просили: визнати недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба від 15.06.2018 року, оформленого протоколом №11 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба, про затвердження переліку майна на загальну суму 50 049 грн., згідно додатку №1 до протоколу, що виділяється ПСП Агро-Плюс А.М., з переліку майна пайового фонду колишнього КСП Дружба та передачі його у власність ПСП Агро-Плюс А.М., а також призначення ОСОБА_3 уповноваженою особою для підписання акта прийому-передачі майна у приватну власність; визнати недійсним акт прийому-передачі майна у приватну власність від 16.06.2018 року, укладений між Спілкою співвласників майнових паїв с.Ніжинське колишнього колгоспу Дружба в особі ОСОБА_3 та Агро-Плюс А.М. про передачу автогаража з місцем розташування: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію прав, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49346646 від 25.10.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945697774233, номер запису про право власності 33845837, об`єкта нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано за ПСП Агро-Плюс А.М., в частині складової частини об`єкта нерухомого майна: Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м.; припинити право власності ПСП ОСОБА_6 на складову частину об`єкта нерухомого майна: Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Визнано недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба від 15.06.2018 року, оформленого протоколом №11 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба. Визнано недійсним акт прийому-передачі майна у приватну власність від 16.06.2018 року, укладений між Спілкою співвласників майнових паїв с.Ніжинське колишнього колгоспу Дружба в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про передачу автогаража з місцем розташування: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію прав, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49346646 від 25.10.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945697774233, номер запису про право власності 33845837, об`єкта нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано за ПСП ОСОБА_6 в частині складової частини об`єкта нерухомого майна: Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м. Припинено право власності ПСП ОСОБА_6 на складову частину об`єкта нерухомого майна комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 681 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 681 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 681 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ПСП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 681 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявленого позову в повному обсязі, а у разі прийняття заяви про сплив позовної давності, відмовити у позові на підставі статті 258 ЦК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року є незаконним та необґрунтованим. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції керувався пунктами 2.4, 2.5, 4.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315 - управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш, як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. За доводами апелянта, такого договору сторона позивачів до суду не надавала, і тому суд першої інстанції безпідставно послався на вищевказані Рекомендації. Апелянт зазначає, що згідно з актом приймання-передачі майна пайового фонду від 01.10.2003 року, ліквідатор СТОВ Дружба Буличов С.О. передає з балансу СТОВ Дружба, а Спілка співвласників майнових паїв приймає майно. Отже, як стверджує апелянт, майно було передано не особисто позивачу ОСОБА_2 , і документів про право власності на спірне майно ним суду надано не було. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на статті: 355, 358 ЦК України, оскільки позивачі є співвласниками майнових паїв, а не майна. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, у порушення вимог статті 23 Закону України Про колективні сільськогосподарські підприємства, не прийняв до уваги волевиявлення і рішення співвласників майнових паїв, залишивши поза увагою протокол №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, згідно якого співвласники вирішили, що збори є правомочними за умови присутності не менше двох третин співвласників, і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на зборах співвласників. За доводами апелянта, згідно з п.8 статті 258 ЦК України, доповненого Законом №2275-VІІІ від 06.02.2018 року, яким при визнанні недійсним рішення загальних зборів встановлено позовну давність в 1 рік, і у зв`язку із закінченням позовної давності необхідно відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , його представник - адвокат Котенок А.П. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне сільськогосподарське підприємство Агро-Плюс А.М., державний реєстратор виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанова С.Є., представник третьої особи Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, не з`явились. Від позивача ОСОБА_2 , третьої особи Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до виписки із рішення загальних зборів співвласників майнових паїв СТОВ Дружба с.Григоро-Іванівки Ніжинського району, 04.08.2003 року було створено спілку співвласників майнових паїв, головою спілки обрано ОСОБА_2 , та йому було надано доручення, з правом продавати, списувати, здавати в оренду техніку та майно, що маються у спілці співвласників майнових паїв (а.с.17, том 1).

01.10.2003 року ліквідатором СТОВ Дружба було передано майно з балансу СТОВ Дружба спілці співвласників майнових паїв, в особі ОСОБА_2 (а.с.18-19, том 1).

Як вбачається зі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) ЧННЖ №009520, ЧННЖ №009528, ЧННЖ №009552 (а.с.5-7, том 1), ОСОБА_1 має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства Дружба с.Григоро-Іванівка (на даний час - с.Ніжинське) Ніжинського району, тобто, є співвласником майнових паїв колишнього КСП Дружба.

Пунктом І протоколу №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, із посиланням на п.4.1 наказу Міністерства аграрної політики України № 16 від 07.02.2001 року Про затвердження рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, визначено, що співвласники прийняли рішення, що збори є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на зборах співвласників.

17.02.2018 року рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв, оформленим протоколом №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба, ОСОБА_1 було виділено у власність і передано: гараж легкових автомобілів, 4 секції гаража і пристройка (а.с.13,14, том 1).

Як вбачається із протоколу № 11 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба, 15.06.2018 року було прийнято рішення про затвердження переліку майна, що виділяється ПСП Агро-Плюс АМ, до складу якого увійшов і автогараж, раніше виділений позивачу ОСОБА_1 (а.с.8-9, том 1). Згідно змісту протоколу від 15.06.2018 року №11, яким оформлено рішення загальних зборів, присутніми на зборах були 4 співвласники, а саме, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які мають 66,3% пайового майна від всього майна виділеного жителям колишнього с. Григоро-Іванівка, або близько 90% майна всіх живих майнових пайщиків с. Ніжинське, що відповідно є неповним кількісним складом співвласників. Із присутніх чотирьох співвласників, згоду на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна пайового фонду надали 3 співвласники, а один співвласник проголосував проти прийняття рішення. Вказане рішення загальних зборів містить посилання на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений Міністерством аграрної політики України від 14.03.2001 року №62.

На підставі рішення загальних зборів, згідно з актом прийому-передачі від 16.06.2018 року, автогараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий у приватну власність ПСП Агро-Плюс АМ (в особі директора ОСОБА_4 ) (а.с.10, том 1).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позову, суд першої інстанції, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.04.2019 року у справі № 132/2483/16-ц, провадження №61-4128св19, від 18.12.2019 року у справі № 131/475/16-ц, провадження №61-37867св18, відповідно до яких, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою, і жоден із співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно, зазначив, що рішення про виділення в натурі частки майна реорганізованого КСП Дружба може бути прийнято лише одностайно усіма співвласниками майнових паїв. Таким чином, встановивши, що згідно змісту протоколу від 15.06.2018 року №11, яким оформлено рішення загальних зборів, присутніми на даних зборах були 4 співвласники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які мають 66,3% пайового майна від всього майна, виділеного жителям с. Григоро-Іванівка або близько 90% майна всіх живих майнових пайщиків с. Ніжинське, що відповідно, не є повним кількісним складом співвласників, а також, встановивши, що із присутніх чотирьох співвласників, згоду на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна пайового фонду надали 3 співвласники, а один проголосував проти прийняття рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба від 15.06.2018 року, є недійсним. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що вказане рішення загальних зборів містить посилання на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений Міністерством аграрної політики України від 14.03.2001 року №62, який станом на 2018 рік втратив чинність (на підставі наказу Міністерства аграрної політики №253 від 11.04.2013 року Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів). Надаючи оцінку наданому представником відповідачів протоколу №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, в якому міститься посилання на п. 4.1 наказу Міністерства аграрної політики України №16 від 07.02.2001 року Про затвердження рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, суд першої інстанції вказав, що як вбачається із зазначеного наказу Міністерства аграрної політики, пункт 4 Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства регламентує питання, які мають вирішуватись саме на перших зборах співвласників, а не в будь-який час. Таким чином, на переконання суду, прийняття такого рішення не може свідчити про те, що співвласники майнових паїв отримали легальну можливість відступати від вимог норм чинного законодавства щодо одностайності при прийнятті рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСП Дружба, оформлене протоколом №11 від 15.06.2018 року щодо надання згоди на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна, згідно переліку на суму 50 049 грн., було прийнято без одностайної згоди усіх співвласників, тому зазначені збори є неправомочними, а рішення - незаконним, що є підставою для визнання його недійсним. Суд першої інстанції також зазначив, що визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв тягне за собою і недійсність акта прийому-передачі майна у приватну власність від 16.06.2018 року. Таким чином, оскільки рішенням загальних зборів було передано відповідачу декілька об`єктів нерухомого майна, але заявлені позивачами вимоги стосуються частини складової об`єкта нерухомого майна, переданого відповідачу ПСП Агро-Плюс А.М., а саме: автогаража В, загальною площею 491,1 кв.м, суд першої інстанції, із врахуванням положень статті 13 ЦПК України, дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, в межах заявлених вимог. Також, за висновком суду першої інстанції, підлягають задоволенню і вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ПСП Агро-Плюс на складову частину об`єкта нерухомого майна Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м, розміщеного в АДРЕСА_1 , оскільки такі вимоги є похідними. Одночасно, суд звернув увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2021 року справі № 826/1906/17, реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора. Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому і не може бути позивачем чи відповідачем у таких справах. Належними сторонами таких правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії. Враховуючи викладене, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 30.03.2023 року, зазначив, що державний реєстратор ОСОБА_7 є неналежним відповідачем у справі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції керувався пунктами 2.4, 2.5, 4.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315 - управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш, як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. За доводами апелянта, такого договору сторона позивачів до суду не надавала, і тому суд першої інстанції безпідставно послався на вищевказані Рекомендації. Апелянт зазначає, що згідно з актом приймання-передачі майна пайового фонду від 01.10.2003 року, ліквідатор СТОВ Дружба Буличов С.О. передає з балансу СТОВ Дружба, а Спілка співвласників майнових паїв приймає майно. Отже, як стверджує апелянт, майно було передано не особисто позивачу ОСОБА_2 , і документів про право власності на спірне майно ним суду надано не було. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на статті: 355, 358 ЦК України, оскільки позивачі є співвласниками майнових паїв, а не майна. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, у порушення вимог статті 23 Закону України Про колективні сільськогосподарські підприємства, не прийняв до уваги волевиявлення і рішення співвласників майнових паїв, залишивши поза увагою протокол №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, згідно якого співвласники вирішили, що збори є правомочними за умови присутності не менше двох третин співвласників, і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на зборах співвласників.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 статті 16 ЦК України).

У ч.1, ч.2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Приписами статті 41 Конституції України регламентовано, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство встановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком, згідно з додатком.

Відповідно до статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство, право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315 (далі - Рекомендації), управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

У пункті 4 Рекомендацій закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.

Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі.

Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.04.2019 року у справі №132/2483/16-ц, провадження №61-4128св19 та від 18.12.2019 року у справі №131/475/16-ц, провадження №61-37867св18, від 26.10.2022 року у справі №572/1359/19, провадження №61-17470св21.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до частин першої - третьої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), рішенням Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року Стретч проти Сполученого Королівства (Stretch vs. The United Kingdom, заява № 44277/98) встановлено, що правомірні очікування мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин її правомірних очікувань є неприпустимим.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнових сертифікатів) ЧННЖ №009520, ЧННЖ № 009528, ЧННЖ № 009552 (а.с.5-7, том 1), ОСОБА_1 має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства Дружба, тобто є співвласником майнових паїв колишнього КСП Дружба. 17.02.2018 року рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв, оформленим протоколом №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба, ОСОБА_1 було виділено у власність і передано гараж легкових автомобілів, 4 секції гаража і пристройка (а.с.13, 14, том 1).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як співвласник майнових паїв колишнього КСП Дружба, після виділення йому у власність гаража легкових автомобілів, 4 секцій гаража і пристройки, із майна пайового фонду колишнього КСП Дружба, отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення процедури реєстрації речового права на вказане майно, а також подальшу реалізацію права вільного володіння, користування та розпоряджання даним майном.

Пунктом І протоколу № 10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, визначено, що співвласники прийняли рішення, що збори є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на зборах співвласників (а.с.170-171, том 1).

Як вбачається із протоколу №11 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба, в подальшому, 15.06.2018 року, було прийнято рішення про затвердження переліку майна, на загальну суму 50 049 грн., до складу якого увійшов і автогараж, раніше виділений позивачу ОСОБА_1 , що виділяється ПСП Агро-Плюс АМ з майна пайового фонду колишнього КСП Дружба, та передачу вказаного майна у власність ПСП Агро-Плюс АМ (а.с.8-9, том 1). На підставі даного рішення, згідно з актом прийому-передачі від 16.06.2018 року, автогараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий у приватну власність ПСП Агро-Плюс АМ (а.с.10, том 1). Разом з тим, згідно змісту протоколу від 15.06.2018 року № 11, яким оформлене рішення загальних зборів, присутніми на зборах були 4 співвласники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які мають 66,3% пайового майна від всього майна виділеного жителям с.Григоро-Іванівка або близько 90% майна всіх живих майнових пайщиків с.Ніжинське, що відповідно є неповним кількісним складом співвласників. З присутніх чотирьох співвласників, згоду на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна пайового фонду надали 3 співвласники, а один співвласник проголосував проти прийняття рішення. Вказані обставини свідчать, що прийняте рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба від 15.06.2018 року не відповідає вимогам Закону.

У контексті приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року, прийнято із врахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.04.2019 року у справі №132/2483/16-ц, провадження №61-4128св19 та від 18.12.2019 року у справі №131/475/16-ц, провадження № 61-37867св18, відносно того, що рішення про виділення в натурі частки майна реорганізованого КСП Дружба може бути прийняте лише одностайно усіма співвласниками майнових паїв. Таким чином, встановивши, що присутніми на загальних зборах 15.06.2018 року були 4 співвласники, які мають 66,3% пайового майна від всього майна, виділеного жителям с.Григоро-Іванівка або близько 90% майна всіх живих майнових пайщиків с. Ніжинське, що відповідно, не є повним кількісним складом співвласників, а також встановивши, що із присутніх чотирьох співвласників, згоду на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна пайового фонду надали 3 співвласники, а один проголосував проти прийняття даного рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняте рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП Дружба від 15.06.2018 року, є недійсним. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що вказане рішення загальних зборів містить посилання на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений Міністерством аграрної політики України від 14.03.2001 року №62, який станом на 2018 рік втратив чинність (на підставі наказу Міністерства аграрної політики №253 від 11.04.2013 року Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів). Надаючи оцінку наданому представником відповідачів протоколу №10 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього колгоспу Дружба від 20.12.2016 року, в якому міститься посилання на п.4.1 наказу Міністерства аграрної політики України №16 від 07.02.2001 року Про затвердження рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що як вбачається із зазначеного наказу Міністерства аграрної політики, пункт 4 Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства регламентує питання, які мають вирішуватись саме на перших зборах співвласників, а не в будь-який час. Таким чином, прийняття такого рішення не може свідчити про те, що співвласники майнових паїв отримали легальну можливість відступати від вимог норм чинного законодавства щодо одностайності при прийнятті рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСП Дружба, оформлене протоколом №11 від 15.06.2018 року, щодо надання згоди на виділення ПСП Агро-Плюс АМ майна, згідно переліку на суму 50 049 грн., було прийнято без одностайної згоди усіх співвласників, тому зазначені збори є неправомочними, а рішення - незаконним, що є підставою для визнання його недійсним. Суд першої інстанції також зазначив, що визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв тягне за собою і недійсність акта прийому-передачі майна у приватну власність від 16.06.2018 року. Таким чином, оскільки рішенням загальних зборів було передано відповідачу декілька об`єктів нерухомого майна, але заявлені позивачами вимоги стосуються частини складової об`єкта нерухомого майна, переданого відповідачу ПСП Агро-Плюс А.М., а саме: автогаража В, загальною площею 491, 1 кв.м, суд першої інстанції, із врахуванням положень статті 13 ЦПК України, дійшов вірного висновку про задоволення позову в цій частині, в межах заявлених позовних вимог. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог заявленого позову про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ПСП Агро-Плюс на складову частину об`єкта нерухомого майна Автогараж В, загальною площею 491,1 кв.м, розміщеного в АДРЕСА_1 , оскільки дані вимоги є похідними.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

В доводах апеляційної скарги апелянт, із посиланням на п.8 ч.2 статті 258 ЦК України, просить застосувати позовну давність в один рік до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів, та відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із закінченням позовної давності.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.03.2023 року, виходячи із наступного. Відповідно до приписів ч.3 статті 267 ЦК України, яка регламентує наслідки спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Рішення у даній цивільній справі ухвалено Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 30.03.2023 року. При цьому, матеріали справи не містять в собі відповідної інформації щодо звернення сторони відповідача до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 30.03.2023 року.

Разом з тим, в силу приписів ч.4 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2021 року справі №826/1906/17, в якій Верховним Судом зазначено, що: …реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора. Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у таких справах..., суд першої інстанції вірно зазначив, що державний реєстратор ОСОБА_7 є неналежним відповідачем у справі. Однак, вказані висновки викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення від 30.03.2023 року, при цьому, як вбачається із резолютивної частини рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року, судом було задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , без зазначення судом у резолютивній частині рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого позову до державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової С.Є., яка є неналежним відповідачем у даній цивільній справі.

Відповідно до приписів ч.4 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 , необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової С.Є., необхідно скасувати, відмовивши у задоволенні вимог заявленого позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової С.Є.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.03.2023 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової Світлани Євгеніївни, скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора виконавчого комітету Ніжинської міської ради Кірсанової Світлани Євгеніївни - відмовити.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 01.04.2024 року.

Головуючий: Судді: