Постанова

від 26.03.2024 по справі 285/3184/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3079/24 Справа № 285/3184/21 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи

позивач ОСОБА_1

відповідач - Військова частинапольова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )

треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Луганськ, Міністерство оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимівідеоконференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє представник адвокатОпанасюк ВолодимирАркадійович на рішення Дружківського міськогосуду Донецькоїобласті від 14 грудня 2023 року, ухваленого суддею Шевченко Л.В. у м.Дружківка Донецької області, повний текст судового рішення складено 20 грудня 2023 року,

УСТАНОВИВ

У червні2021року адвокатЩербак РоманСергійович звернувсядо зпозовом доВійськової частинипольова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), треті особиКвартирно-експлуатаційнийвідділ м.Луганськ,Міністерство оборониУкраїни,про розірваннядоговору безоплатногокористування майном,стягнення матеріальноїта моральноїшкоди всумі 5536484,45грн,у томучислі стягнутиз військовоїчастини польовапошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), вартість матеріальних збитків в сумі 5286484,45 грн., моральну шкоду в сумі 250000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в лютому 2015 року позивач дізнався, що в приміщенні будівлі, що належала його батькові на праві власності, та на прилеглій земельній ділянці, без згоди якого, будо розміщено військові частини Збройних Сил України, які задіяні в антитерористичній операції.

3 метою недопущення порушення права власності, Позивач, діючи на підставі доручення від імені батька, звернувся до Головного квартирно - експлуатаційного управління ЗСУ з вимогою з`ясування обставин перебування військових угрупувань на приватній території та про укладення договору оренди з подальшим відшкодуванням витрат на комунальні послуги та експлуатаційних витрат.

Листом TBO начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ N303/1/6/317 від 09 березня 2015 року позивача було повідомлено про необхідність з`ясування, які підрозділи ЗСУ були розміщені в приміщенні батька та зобов`язано посадових осіб ЗСУ укласти з власником договір оренди з орендною платою 1 грн в рік, або договір позички (безоплатного користування) на користування будівлею та укладання договорів на відшкодування витрат власника на утримання орендованого (позиченого) нерухомого майна та комунальних послуг.

Так, було визначено, що в приміщенні, власником якого був ще батько позивача, розмістилася військова частина польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

08 червня 2015 року між позивачем, ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від 17 квітня 2012 року, військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). та КЕВ м. Луганськ було укладено Договір безоплатного користування майном №66.

Договорів про відшкодування витрат власника на утримання орендованого (позиченого) нерухомого майна та комунальних послуг не укладалося.

08 червня 2015 року між позивачем і відповідачем було підписано і Акт приймання-передачі будівлі в користування.

Пізніше він дізнався про неналежне користування відповідачем переданим йому майном.

З метою визначення актуального розміру матеріальної шкоди, що спричинена довгостроковим знаходженням та експлуатацією нежитлової будівлі та прилеглої території, позивач звернувся до Донецького відділення Національного Наукового Центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса».

Відповідно до Висновку експерта №2246 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження від 28 травня 2021 року встановлено, що розмір матеріальної шкоди, що спричинений довгостроковим знаходженням та експлуатацією нежитлової будівлі та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 складає 5 274 969,47 грн. (п`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень сорок сім копійок).

Крім того, в жовтні 2020 року позивач отримав Податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2020 року №1177960-3312-2657, відповідно до якого йому було визначено суму податкового зобов`язання за Податком на нерухоме майно у сумі 11514,98 грн. Дане податкове зобов`язання виникло у позивача як власника нерухомого майна, хоча він фактично позбавлений можливості реалізації свого права власності у зв`язку з безкоштовною передачею нерухомого майна у користування підрозділам для розміщення особового складу військовослужбовців Збройних сил України.

На думку позивача, завдання таких суттєвих збитків його майну, яке передавалось, фактично в примусовому порядку в безкоштовне користування підрозділам Збройних сил України викликало душевні страждання у позивача. Душевні страждання полягали в постійних нервуваннях, страхах, стресах, пов`язаних з хвилюванням за долю вартісного нерухомого майна, порушенні нормального життєвого ритму через необхідність постійних поїздок на об`єкт нерухомості з метою з`ясування стану нерухомого майна та відвідування посадових осіб з метою врегулювання питання, щодо відшкодування матеріальних збитків.

Позивач просив стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, яку позивач оцінює в 250000 (двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Військової частинипольова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), треті особиКвартирно-експлуатаційний відділ м.Луганськ, Міністерство оборони України, про розірвання договору безоплатного користування майном, стягнення матеріальної та моральної шкодизадоволена частково.

Розірвано Договір безоплатного користування майном №66 від 08 червня 2015 року укладений між ОСОБА_1 , Військовою частиноюпольова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та КЕВ м. Луганськ.

Стягнуто з військової частинипольова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 /дев`ятсот вісім/ грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині відмовлених судом позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.

При цьому, представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що суд в своєму рішенні фактично не приймає як доказ висновок експерта, яким визначено розмір заподіяної позивачеві матеріальної шкоди, так як вважає, що у даному висновку не поставлена на розгляд питання наступного характеру: «Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об`єкта нерухомого майна (елементів конструкцій, інженерних мереж тощо)? Які пошкодження об`єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання грунту на підтоплюваних територіях тощо». Вважають таке твердження суду помилковим. Вказує, що предметом даного позову, в тому числі було стягнення матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем, у результаті недбалого використання наданого у безоплатне користування йому приміщення. Вважає, що питання, які на думку суду мали стояти перед експертом, не є необхідними, так як по суті, ці питання встановлюютьипричетність відповідача до нанесення матеріальної шкоди та у який спосіб відповідач наносив шкоду. Зазначає, що на ці питання відповідь міститься в аргументах позовної заяви у висновку експерта, а також у доказах наданих суду позивачем: листування із структурними підрозділами відповідача, щодо проведення відновлювального ремонту будівлі, де неодноразово підтверджувалось відповідачем, що приміщення потребує ремонту та буде виконано відповідачем після виділення відповідних коштів.

Представник позивача вказує, що послідовність та системність нанесення матеріальної шкоди позивачу також підтверджується і проміжним висновком експерта ПП «Донецьким східним брокерським торговим домом», яке проводилось на замовлення позивача у жовтні 2016 року, де уже тоді ринкова вартість збитків становила 508743,14 грн. Також зазначає, що протягом всього судового процесу ні відповідачем, ні судом не було заперечено того факту, що шкода не була нанесена.

Сторона позивача звертає увагу на те, що що експерт був допитаний у судовому засіданні, і ні суд, ні відповідач не піддали сумніву у своїх питаннях, щодо його компетенції, або неправильності зроблених висновків, або недостатності отриманих матеріалів для проведення даної експертизи. Вказує, що у висновку зазначено, що він потрібен для подачі до суду, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або відмову від виконання покладених на нього обов`язків.

Представник позивача звертає увагу на те, що стороною відповідача було подано клопотання про призначення додаткової судово-будівельно технічної експертизи, яке було задоволено судом, однак експертиза не була проведена через її неоплату, що свідчить про незацікавленість сторони відповідача у проведенні експертизи та призвело до затягування розгляду справи.

Зазначає, що відповідач не скористався своїм правом здійснити додаткову експертизу по справі, чим залиши висновок експерта №2246 від 28.05.2021 єдиним належним та допустимим доказом нанесення матеріальної шкоди позивачеві.

Представник позивача вважає, що матеріали справи містять усі допустимі та належні докази, що підтверджують вину відповідача та вартість заподіяної позивачеві матеріальної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, відповідач Військова частина НОМЕР_2 , просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши думкупредставників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,які,кожен окремозаперечували протизадоволення апеляційноїскарги позивачаз викладениху відзивіпідстав,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судув межахдоводів апеляційноїскарги,заявлених позовнихвимог,відзиву наапеляційну скаргу,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга сторонипозивача підлягаєчастковому задоволенню,а рішеннясуду скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення провідмову узадоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2007 року між Дочірнім підприємством Артемівське автотранспортне підприємство 11474 Відкритого акціонерного товариства Донецькавтотранс (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначену в плані літерою А3, інвентарний №2012, будівля контори, загальною площею 1576,80 кв. м. В договорі вказується, що балансова вартість станом на 01.03.2007 року становила 236 665 грн, залишкова вартість176 309,32 грн. Батьком позивача майно придбано за 215 108,40 грн (арк. с. 12, 13 т.1).

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14526787 від 14.05.2007 власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 25 квітня 2007 року приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В. М., зареєстровано в реєстрі за №2371 (арк. с. 14 т.1).

Згідно з заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.01.2008 у справі №2-1005-2008 визнано право власності за ОСОБА_5 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зазначену в плані літерою АЗ, інв. №2012, будівля контори, загальною площею 1576,80 кв. м (арк. с. 15-17 т.1).

Також судом встановлено, що рішення суду про визнання права власності було необхідне, оскільки позивачу не надавался технічна документація після укладення договору купівлі-продажу, а також відповідачі у даній справі вважали укладений договір таким, що не має юридичної сили тому, що Артемівське БТІ на той час не мало права відчужувати майно на користь позивачів. Цим рішенням підтверджено, що нежитлове приміщення придбано законно, оскільки продавець мав право власності згідно наказу Фонду державного майна України від 10.08.1995 №3944 з актом передачі від 25.05.1998. В подальшому змінено адресу будинку АДРЕСА_2 .

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17628522 від 05.02.2008 власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ,є ОСОБА_5 на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.01.2008 у справі №2-1005-2008 (арк. с. 18 т.1).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №716258, виданого 04.04.2008 Артемівською міською радою, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.02.2008 №1287 є власником земельної ділянки площею 1,2650 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010814700172 (арк. с. 19-20 т.1).

09.03.2015 тимчасово виконуючий обов`язки начальника Головного управління квартирно - експлутаційного управління Збройних Сил України полковник ОСОБА_6 листом №303/1/6/317 повідомив позивача про необхідність з`ясування, які підрозділи ЗСУ були розміщені в приміщенні та зобов`язано посадових осіб ЗСУ укласти з власником договір оренди з орендною платою 1 грн в рік, або договір позички (безоплатного користування) на користування будівлею та укладання договорів на відшкодування витрат власника на утримання орендованого (позиченого) нерухомого майна та комунальних послуг (арк. с. 23 т.1).

08 червня 2015року між позивачем, ОСОБА_1 , військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та КЕВ м.Луганськ було укладено Договір безоплатного користування майном №66.На той час ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності від 17.04.2012, строком дії до 17.04.2020, хоч в довіреності вказується строк 10 років (тобто фактично срок має бути вказано до 17.04.2022).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача, ОСОБА_5 , помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2019 року серії НОВ 266561, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангуш А. М., зареєстрованого в реєстрі за №3237 спадкоємцем земельної ділянки площею 1,2650 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:003:0245, ОСОБА_5 є його син ОСОБА_1 (арк. с. 21 т.1).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОВ 266562 від 25 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангуш А. М., зареєстрованого в реєстрі за №3238 спадкоємцем нежитлової будівлі площею 1576,80 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 є його син ОСОБА_1 (арк. с. 22 т.1).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що позов в частині розірвання договору безоплатного користування приміщенням має бути задоволено у зв`язку з істотним зміненням обставин, позовні ж вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 5274969, 47 та 11514,98 грн. (суму податку на нерухоме майно), всього 5286484,45 грн. є необґрунтованими, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, яка задоволенню не підлягає, тому відсутні підстави для задоволення позову і в частинні стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 250000 грн.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте, суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема, фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша і третя статті 13 ЦПК України).

Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 червня 2015 року між позивачем, ОСОБА_1 , військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та КЕВ м.Луганськ було укладено Договір безоплатного користування майном №66 (а.с.24-27, т.1).

Позов ОСОБА_1 заявлено до військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), інший учасник трьох стороннього Договору - КЕВ м.Луганськ вказано третьою особою без самостійних вимог.

Відповідно доположень статті51ЦПК Українисуд першоїінстанції маєправо заклопотанням позивачадо закінченняпідготовчого провадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання залучитидо участіу нійспіввідповідача. Якщопозов поданоне дотієї особи,яка повиннавідповідати запозовом,суд дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання заклопотанням позивачазамінює первісноговідповідача належнимвідповідачем,не закриваючипровадження усправі. Післяспливу строків,зазначених участинах першійта другійцієї статті,суд можезалучити доучасті усправі співвідповідачаабо замінюєпервісного відповідачаналежним відповідачемвиключно уразі,якщо позивачдоведе,що незнав тане мігзнати доподання позовуу справіпро підставузалучення такогоспіввідповідача чизаміну неналежноговідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а суд першої інстанції не визначився з колом відповідачів у даній справі та розглянув позов без залучення іншого співвідповідача, яким є Квартирно- експлуатаційний відділ міста Луганськ, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених у статті 376 ЦПК Українию

Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті не визначившись з колом відповідачів, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі. При цьому позивач не позбавлений можливості, визначившись з належним колом відповідачів, звернутися до них з відповідним позовом.

Судові витрати понесені позивачем залишаються за ним.

Керуючись ст.ст.367-369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє представник адвокатОпанасюк ВолодимирАркадійович задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Опанасюк Володимир Аркадійович в задоволенні його позовних вимог до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), треті особиКвартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, Міністерство оборони України, про розірвання договору безоплатного користування майном, стягнення матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: