Ухвала

від 01.04.2024 по справі 127/15527/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15527/23

Провадження № 2/127/798/24

УХВАЛА

01 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Фонду соціального страхування України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області є вказана справа. Позивач, звертаючись до суду з позовом до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Фонду соціального страхування України, просив поновити його на посаді головного спеціаліста юридичного відділу або на посаді аналогічній тій з якої його звільнили і яка існує на дату поновлення у правонаступника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду оцінену ним в 20000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2024 року провадження в цій справі закрите.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2024 року вказана ухвала скасована та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник Пенсійного фонду України Герасимова О. С., яка діє на підставі довіреності від 05 січня 2024 року, подала клопотання про зупинення провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи №750/7085/23, в якій наявні подібні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення цього клопотання, вказуючи також і на відсутність повноважень представника відповідача.

Щодо повноважень представника відповідача, то суд звертає увагу, що спір між сторонами виник з трудових відносин.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина першастатті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 58 ЦПК України юридичнаособа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61 цього Кодексу(частина другастатті 60 ЦПК України).

Отже в цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 62 ЦПК України маютьбути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Повноваження представника відповідача підтверджено довіреністю, а тому таке представництво в такій категорії справ (спорів, що виникають з трудових відносин) не суперечить чинному законодавству.

Щодо зупинення провадження в справі, то суд звертає увагу, що відповідно до п.10 ч.1ст.252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи у подібних правовідносинах (ст. 403 ЦПК України).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Представник відповідача в своєму клопотанні посилається на справу №750/7085/23 за позовом фізичної особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З даних, які містить ЄДРСР, слідує, що дійсно в провадженні Верховного Суду перебуває цивільна справа № 750/7085/23 (провадження № 61-15121ск23) за позовом фізичної особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (касаційне провадження в справі відкрите 09 листопада 2023 року).

Наразі, як слідує з матеріалів справи, яка знаходиться в провадженні суду, між сторонами виникли правовідносини, які є подібними до правовідносин, судове рішення у справі, яка знаходиться в провадженні Верховного Суду, пов`язаних із набранням з 01 січня 2023 року чинності Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року, що призвело до звільнення працівників.

Тобто правовідносини у вказаних справах є подібними за предметом та підставами позову, умовами застосування та частково за суб`єктним складом.

В той же час судом установлено, що Верховним Судом в справах з аналогічним предметом та підставами позову вирішувалось питання юрисдикції такої категорії справ та зроблено два протилежні висновки. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 21 лютого 2024 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 712/4776/23.

Правовідносини, які є предметом розгляду у справі №712/4776/23 є також подібними до правовідносин спір з приводу яких вирішується у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав наступне:

«За результатами аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні національних судів вже перебуває значна кількість справ, пов`язаних з визнанням незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаних із набрання з 01 січня 2023 року чинності Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.»;

«Результат аналізу судової практики свідчить про винесення судом суперечливих судових рішень у питанні що стосується юрисдикції спірних правовідносин, відсутності єдності судової практики, зокрема у зв`язку із відсутністю правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо такого роду питань.».

Тобто предметом дослідження в вищезазначеній справі є питання предметної юрисдикції.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Зважаючи, що питання юрисдикції є першочерговим та правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі №712/4776/23 суд дійшов висновку, за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у справі саме до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №712/4776/23, а не справи № 750/7085/23.

Відповідно до п. 14 ч. 1ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першоїстатті 252 цього Кодексудо закінчення перегляду в касаційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.1 ст.252, п.14 ч.1 ст.253, ст.261, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження в цивільній справі ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Фонду соціального страхування України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/4776/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 02.04.2024.

Суддя: