Рішення

від 02.04.2024 по справі 464/5100/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5100/22

пр.№ 2/464/328/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.

секретаря судового засідання Гелеш Т.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бурлака Я.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/5100/22 за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПЛАТИНУМ» про відшкодування шкоди, завданої неякісним наданням медичних послуг, що призвело до ушкодження здоров`я (захист прав споживачів),

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою до Приватного підприємства «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПЛАТИНУМ» про відшкодування шкоди, завданої неякісним наданням медичних послуг, що призвело до ушкодження здоров`я (захист прав споживачів).

В обґрунтування позову покликається, на те, що відповідно до обстежень рентгенвідділу ЗСДМЦ м.Львів у неї 09.04.2015 року та 11.04.2018 року виявлено С-подібний сколіоз ІІ ступеня. На підставі медичного діагнозу вона 08.03.2018 року звернулася до ПП «Медичний Центр Платинум», де по 2020 рік була пацієнтом клініки. Внаслідок неправильної постановки діагнозу лікарем - ортодонтом ПП «Медичний Центр Платинум» ОСОБА_4 , через 2,5 роки неналежного лікування їй не тільки не було усунуто неправильний прикус (підстава для звернення до клініки), але й з`явилися додаткові проблеми зі здоров`ям. На неправильне лікування лікарем - ортодонтом ОСОБА_4 загально було витрачено 31 200 грн. Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_3 від 17.02.2021 року, встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до відповідача 08.03.2018 року для встановлення брекетів з метою виправлення неправильного прикусу, у зв`язку з патологією хребта. Лікарем - ортодонтом ОСОБА_4 без проведених в повному обсязі діагностичних обстежень (відсутня ортопантограма, дані фотометрії) встановила брекет систему на верхню і нижню щелепу. Надання медичної допомоги не відповідає уніфікованому протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 23.11.2004 року №566. Медична документація ведеться з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110. Виявлені недоліки: діагностичні обстеження не в повному обсязі (відсутня ортопаентограма, дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я через неправильне лікування вона була вимушена звернутися до іншої клініки, де їй було призначено правильне лікування. Внаслідок затягування процесу лікування та його виправлення нею було витрачено додатково 59 707 гривень. Таким чином майнову шкоду вона оцінює в 98 527 грн. Крім того, діями відповідача їй було завдано моральної (немайнової) шкоди, що виразилася в перенесенні сильного стресу через неналежне лікування. Моральну шккоду оцінює в 50 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 01 лисопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, так як позивачкою не доведено факту заподіяння з боку відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою від 15 березня 2023 року по справі було призначено комісійну судово-медичну експертизу, із залученням фахівців у галузі стоматології. На вирішення експерта (експертів) поставлені наступні питання:

- На які патологічні процеси, захворювання ротової порожнини, зубів страждала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_5 ), станом на березень 2018 року до початку лікування у ПП «Медичний центр Платинум»?

- Чи дотримано під час лікування та встановлення брекет-системи ОСОБА_5 , лікуючим лікарем ПП «Медичний центр Платинум» ОСОБА_4 (далі лікарем ОСОБА_4 ) Протоколу надання медичної допомоги, затвердженого Наказом МОЗ України «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями "ортопедична стоматологія", "терапевтична стоматологія", "хірургічна стоматологія", "ортодонтія", "дитяча терапевтична стоматологія", "дитяча хірургічна стоматологія"» від 23.11.2004 р № 566? У випадку недотримання, які саме порушення були вчинені?

- Чи є прямий причинний зв`язок між наданням послуг зі встановлення брекет-системи лікуючим лікарем ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , та погіршенням її стану здоров`я у період з березня 2018 року по березень 2020 року? До якого погіршення стану здоров`я позивач, могла призвезти встановлена лікуючим лікарем ОСОБА_4 брекет-система?

- Чи правильно була обрана тактика лікування ОСОБА_5 , лікуючим лікарем ОСОБА_4 враховуючи стан її щелепи та зубів на момент надання послуг зі встановлення брекет-системи?

- Чи правильно надавалася медична допомога ОСОБА_5 , лікуючим лікарем ОСОБА_4 під час лікування та встановлення брекет-системи? Якщо ні, то до яких наслідків це призвело чи могло призвести? Чи була необхідність встановлювати повторно брекет-систему після 05 березня 2020 року?

- Чи встановлювала ОСОБА_5 , повторно брекет-систему з квітня 2020 року і по даний час?

- Чи правильно було встановлено діагноз ОСОБА_5 . лікуючим лікарем ОСОБА_4 .?

- Чи відомо було лікуючому лікарю ОСОБА_4 , що у ОСОБА_5 - ІІІ скелетний тип?

- Чи можна виправити ІІІ скелетний тип без хірургічного втручання?

- Чи можна при поставленому неправильному діагнозі правильно лікувати? Якщо так, то чому за 2,5 роки не принесло результату лікування?

- Чи проводилась на першому візиті ОСОБА_5 до лікаря ОСОБА_4 гігієна ротової порожнини перед початком постановки брекет-системи?

- Чи проводила лікар ОСОБА_4 . ОСОБА_5 гігієну ротової порожнини протягом всього періоду лікування?

- Чи наявний карієс у ОСОБА_5 є наслідком не проведення лікарем ОСОБА_4 гігієни ротової порожнини за 2,5 роки лікування?

- Чи є висновки двох КЕО: від 07 лютого 2021 року, від 17 лютого 2022 року вірними?

- Згідно якого плану лікування, враховуючи діагноз III скелетний тип можна було би досягнути повного співставлення прикусу?

- Чи були допущенні порушення при лікуванні ОСОБА_5 з 08 березня 2018 року по 2020 рік лікарями ПП «Медичний центр Платинум»? якщо так, то ким саме допущено порушення та які? Чи породжують ці порушення необхідність додаткового лікування для їхнього виправлення?

- Чи потребує ОСОБА_5 додаткового лікування після лікування лікарем ПП «Медичний центр Платинум» ОСОБА_4.?

Матеріали справи було повернуто суду без виконання ухвали про призначення експертизи, оскільки стороню відповідача не було оплачено проведення експертного дослідження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила такий задоволити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту даних норм слідує, що зобов`язання щодо відшкодування шкоди виникає за наявності вини особи, протиправними діями якої завдана шкода. Однією із умов, яка утворює підставу відшкодування шкоди, є причинний зв`язок між цивільним правопорушенням та шкодою.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Також пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007 року).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «…у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Справи щодо надання медичних послуг мають специфіку тягаря доказування. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 08.03.2018 року по 05.03.2020 року проходила лікування в ПП «Медичний центр Платинум», а саме 08.03.2018 року їй було встановлено брекет-систему на верхню та нижню щелепи з метою виправлення неправильного прикусу. План лікування та прейскурант цін на послуги був погоджений підписанням договору (а.с.61). В подальшому, позивач припинила лікування у відповідача. Доказів неналежного виконання вищевказаного договору, позивчем суду не надано.

Згідно ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.

Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, вбачається, що потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг, шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем у зазначених вище випадках та порядку.

При цьому враховуючи особливості надання медичних послуг, які стосуються здоров`я пацієнта, основним об`єктом відшкодування при такому делікті є майнові втрати, які виникають у зв`язку з ушкодженням здоров`я чи смертю особи та можуть виражатися, зокрема, у втраті заробітку чи інших прибутків, у витратах на відновлення здоров`я, на поховання тощо.

Заподіяння шкоди життю або здоров`ю пацієнта дає останньому право вимагати компенсації ще й моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що підстав для відшкодування шкоди позивачу за правилами вказаних правових норм не вбачається, оскільки позивачем не надано доказів, що зазначеною неякісною на думку позивачки медичною послугою їй завдано шкоду пошкодженням здоров`я, яке потребує відновлення та якого саме відновлення.

Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_3 від 17.02.2021 року, встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до відповідача 08.03.2018 року для встановлення брекетів з метою виправлення неправильного прикусу, у зв`язку з патологією хребта. Лікарем - ортодонтом ОСОБА_4 без проведених в повному обсязі діагностичних обстежень (відсутня ортопантограма, дані фотометрії) встановила брекет систему на верхню і нижню щелепу. Надання медичної допомоги не відповідає уніфікованому протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 23.11.2004 року №566. Медична документація ведеться з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110. Виявлені недоліки: діагностичні обстеження не в повному обсязі (відсутня ортопаентограма, дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно.

Відтак, суд зазначає, що і вказаним висновком, на який, як на підставу позову покликається позивач, не доводиться спричинена позивачці шкода лікуванням, про яке зазначається позивачем.

Не може факт недотримання вимог щодо оформлення медичної документації , не вірне встановлення діагнозу свідчити про завдання шкоди. Позивачем не надано доказів того, що подальше лікування в іншій клініці проводилося з метою виправлення неналежного лікування відповідача.

Суд зазначає, що неякісно виконана робота, на думку позивача, сама по собі за відсутності доказів про те, що вона потягла за собою пошкодження здоров`я позивача, яке потребує відновлення, не є підставою для відшкодування витрат як майнової шкоди.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено неякісне надання медичної послуги у повному обсязі, а тому підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди не вбачається.

Суд зазначає, що у справі відсутні докази, які б безпосередньо вказували на винні дії відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку із заподіяною позивачу шкодою.

Оскільки за деліктними зобов`язаннями відповідальність несуть лише особи щодо яких належними та допустимими доказами доведено, що саме внаслідок їх протиправних дій така шкода заподіяна за наявності ознак правопорушення (шкоди, притиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вини), то суд приходить до висновку про відсутність визначених ст. ст. 1166, 1167 ЦК України підстав для задоволення позову, так як матеріали справи та досліджені судом докази не дають підстав для такого висновку.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд ваажає, що судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.141, 258-261, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідач Приватне підприємство «Медичний Центр Платинум», код ЄДРПОУ 40130425, м. Львів, вул. Кревецького,2.

Повне рішення суду складено 02 квітня 2024 року.

Суддя Г.О.Шашуріна