Постанова

від 11.11.2024 по справі 464/5100/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5100/22 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1285/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Салата Я.І.

з участю: представників позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , адвоката Лихачова Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/5100/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду Львівської області від 29 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПЛАТИНУМ» про відшкодування шкоди, завданої неякісним наданням медичних послуг, що призвело до ушкодження здоров`я (захист прав споживачів),

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою до Приватного підприємства «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПЛАТИНУМ» про відшкодування шкоди, завданої неякісним наданням медичних послуг, що призвело до ушкодження здоров`я (захист прав споживачів).

В обґрунтування позову покликається, на те, що відповідно до обстежень рентгенвідділу ЗСДМЦ м.Львів у неї 09.04.2015 року та 11.04.2018 року виявлено С-подібний сколіоз ІІ ступеня. На підставі медичного діагнозу вона 08.03.2018 року звернулася до ПП «Медичний Центр Платинум», де по 2020 рік була пацієнтом клініки. Внаслідок неправильної постановки діагнозу лікарем - ортодонтом ПП «Медичний Центр Платинум» ОСОБА_3 , через 2,5 роки неналежного лікування їй не тільки не було усунуто неправильний прикус (підстава для звернення до клініки), але й з`явилися додаткові проблеми зі здоров`ям. На неправильне лікування лікарем - ортодонтом ОСОБА_3 загально було витрачено 31 200 грн. Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_1 від 17.02.2021 року, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача 08.03.2018 року для встановлення брекетів з метою виправлення неправильного прикусу, у зв`язку з патологією хребта. Лікарем - ортодонтом ОСОБА_3 без проведених в повному обсязі діагностичних обстежень (відсутня ортопантограма, дані фотометрії) встановила брекет систему на верхню і нижню щелепу. Надання медичної допомоги не відповідає уніфікованому протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 23.11.2004 року №566. Медична документація ведеться з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110. Виявлені недоліки: діагностичні обстеження не в повному обсязі (відсутня ортопаентограма, дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я через неправильне лікування вона була вимушена звернутися до іншої клініки, де їй було призначено правильне лікування. Внаслідок затягування процесу лікування та його виправлення нею було витрачено додатково 67327, 00 гривень. Таким чином майнову шкоду вона оцінює в 98 527 грн. Крім того, діями відповідача їй було завдано моральної (немайнової) шкоди, що виразилася в перенесенні сильного стресу через неналежне лікування. Моральну шккоду оцінює в 50 000 грн.

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. У рішенні суд суперечить своїй же висловленій позиції щодо специфіки тягаря доказування у справах про надання медичних послуг, поклавши такий тягар доказування на позивача. Звертає увагу, що у цьому випадку в суду також відсутнє точне володіння медичними знаннями. Висновок суду про те, що недотримання вимог щодо оформлення медичної документації та невірне встановлення діагнозу не може свідчити про завдання шкоди є помилковим. Саме неправильне встановлення діагнозу потягнуло за собою неправильне лікування, заподіяння шкоди здоров`ю і як наслідок , необхідність подальшоного лікування для виправлення ситуації. Звертає увагу, що законодавством України на позивача не покладено обов`язку доведення вини відповідача у заподіянні шкоди, а діє презумпція вини, тобто її відсутність повинен доводити завдавач шкоди. Натомість презумпція вини відповідача у рішенні не спростована. Судом не враховано, що відповідач не оплатив вартість призначеної у справі комісійної судово-медичної експертизи, що свідчить про його зацікавленість у тому щоб за результатми її проведення були надані відповіді на поставлені питання. Жодних доказів про те, що відповідач встановив правильний діагноз, провів усі належні дослідження і забезпечив правильне лікування матеріали справи не містять. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є свочасне та кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Тобто надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінокю медичного працівника. На підтвердження позовних вимог надано висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_1 , яким виявлено, що діагноз встановлено невірно, діагностичні обстеження проведені не в повному обсязі (відсутня ортопантограма, дані фотометрії). У свою чергу відповідач не спростував факт надання ним неякісних стоматологічних послуг, які полягали у неправильності ведення медичної документації, неправильності встановлення діагнозу та проведення лікування. Відтак суд дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким позов задвольнити.

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд необгрунтовано проігнорував те, що на підставі обстежень проведених у червні 2022 року позивачу встановлений діагноз: 3 скелетний тип та з таким діагнозом прикус можна виправити тільки виключно хірургічним методом. З медичної халатності і недбалості лікаря ОСОБА_3 ,яка намагалась лікувати прикус брекет системою, яка до того була несертифікована , що не тільки не дало результату а й нанесло шкоду здоров`ю як фізичну так і естетичну та психологічну. У результаті такого лікування у позивача з`явився перекіс рота в один бік внаслідок асиметрії двох щелеп, що з`явились внаслідок лікування (це зафіксовано на ортопантограмі та фото), з`явилось клацання у щелепному суглобі при відкриванні рота, позивач страждала від сильного зубного болю внаслідок переміщення зубів, немогла жувати їжу внаслідок незмикання бокових зубів.

Представник відповідача-адвокат Бурлака Я.А. подав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що рішення суду є мотивованим, обгрунтованим і законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Стверджує, що проведеним лікуванням позивачу не завдано жодної шкоди. Звертає увагу, що у медичній карті позивача встановлено діагноз «скелетний тип 3 класу» та «скупчення зубів», а відтак доводи щодо неправильного встанолення діагнозу є безпідставними. У висновку клініко-експертної оцінки якості надання послуг на який позивач посилається не встановлено, що позивачу завдана шкода. Звертає увагу, що зазначені у висновку обстеження відповідно до протоколу лікування затвердженого Наказом МОЗ від 23.11.2004 року №566 відносяться до додаткових, а не обов`язкових. Крім цього, зазначає, що позивач прийшовши на прийом до відповідача мав з собою рентген,який було досліджено і враховано при проведенні лікування,але в подальшому позивач вирішила не залишати рентген і забрала його з собою. Звертає увагу, що висновки клініко-експертної комісії не породжують для позивача обов`язкових юридичних наслідків, оскільки не є висновками експерта в розумінні ЦПК України. Щодо неоплати експертизи зазначає, що її вартість досягла майже ціни позову, а тому будучи впевненим у своїй позиції, відповідач прийняв рішення про безпідставність таких витрат. Звертає увагу, що позивач перервала лікування з власної ініціативи, не дотримувалася плану лікування та не виконувала рекомендації чим ускладнила досягнення необхідного результату. Лікуванням не було завдано шкоди, а навпаки призупинено хворобливі зміни в організмі позивача. Стверджує, що діагноз «сколіоз» немає жодного стосунку до лікування в стоматології і не підтверджено причинно- наслідковими зв`язками в доказовій медицині.

Представник відповідача-адвокат Бурлака Я.А. в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується довідкою про длоставку електронного листа.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першлої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.03.2018 року по 05.03.2020 року проходила лікування в ПП «Медичний центр Платинум», а саме 08.03.2018 року їй було встановлено брекет-систему на верхню та нижню щелепи з метою виправлення неправильного прикусу (а.с.61 зворот).

План лікування та прейскурант цін на послуги був погоджений підписанням договору (а.с.61).

За надані послуги позивач оплатила 31200 грн.

В березні 2020 року позивач припинила лікування у відповідача, оскільки лікування не давало бажаного результату, стан її здоров`я погіршився.

Звернувшись до іншої клініки, їй стало відомо, що у клініці «Медичний центр Платинум» їй був встановлений неправильний діагноз, а відповідно процес лікування був також неправильним, що призвело до погіршення стану її здоров`я.

В іншій клініці їй призначили лікування відповідно до встановленого правильного діагнозу та призначили правильне лікування на яке вона змушена була повторно витрачати кошти сума яких становить 67327,00 грн..

У зв`язку з зазначеними подіями позивач звернулась до Клініко експертної комісії з заявою про проведення оцінки наданої медичної допомоги.

Висновком проведеним за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_1 від 17.02.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача 08.03.2018 року для встановлення брекетів з метою виправлення неправильного прикусу, у зв`язку з патологією хребта. Лікарем - ортодонтом ОСОБА_3 без проведених в повному обсязі діагностичних обстежень (відсутня ортопантограма, дані фотометрії) встановила брекет систему на верхню і нижню щелепу. Надання медичної допомоги не відповідає уніфікованому протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 23.11.2004 року №566. Медична документація ведеться з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110. Виявлені недоліки: діагностичні обстеження не в повному обсязі (відсутня ортопаентограма, дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що медичні послуги були неякісними та внаслідок цього їй завдано шкоду у вигляді ушкодження здоров`я, яке потребує відновлення. Суд вважав, що факт недотримання вимог щодо оформлення медичної документації та не вірне встановлення діагнозу не може свідчити про завдання шкоди. Суд зазначив, що у справі відсутні докази, які б безпосередньо вказували на винні дії відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку із заподіяною позивачу шкодою.

З вказаним висновками колегія суддів не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про стянення матеріальної та моральної шкоди з підстав неякісного надання їй медичних послуг.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Медична послуга це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг).Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

Касаційний суд у своїх постановах звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг.Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Тобто, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 послалась на висновок клініко-експертної оцінки, проведеної клініко експертною комісією Департаменту Охорони здоров`я Львівської ОДА від 16.02.2021 року згідно наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації №306 від 07 квітня 2016 року.

Висновком клініко-експертної оцінки встановлено, що надання медичної допомоги ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_3 не відповідало уніфікованому протоколу затвердженому Наказом МОЗ України від 23.11.2004 р.№566, медична документація ведеться з порушенням вимог Наказу МОЗ України від 14.02.2012 року №110 . Виявлені недоліки полягають у відсутності всіх необхідних діагностичних обстежень (ортопантограма,дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно (а.с. 17,18).

17 лютого 2022 року Міністерство охорони здоров`я України надіслало позивачці копію висновку за результатами клінічно-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ПП «Медичний уентр Платинум» .

За результатами клінічно-експертної оцінки якості надання медичної допомоги комісія Міністерства охорони здоров`я дійшла висновку, що надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ПП «Медичний центр Платинум» не відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги. (а.с.20-23).

Суд першої інстанції безпідставно не врахував зазначені докази, які підтверджують позовні вимоги позивача щодо надання неякісної медичної допомоги.

Зазначені докази, свідчать про те, що позивачці завдано шкоду саме з вини відповідача.

Відповідно до ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже позивач на підтвердження своєї позиції щодо надання неякісної медичної допомоги надала належні докази, у свою чергу, відповідач не спростував факт надання ним неякісних медичних послуг позивачці. Відтак, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.

Судом першоїінстанції невраховано вимогист.109ЦПК України,якою передбачено,що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З матеріалів справи встановлено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи судом за клопотанням представника відповідача призначалася комісійна судово-медична експертиза, однак відповідач ухилився від її проведення шляхом неоплати вартості експертизи.

Щодо завданої шкоди та її розміру.

Частиною 8 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Всупереч вказаної норми жодних розрахункових документів, які б свідчили про оплату наданих послуг відповідачем, ОСОБА_1 не було надано, при тому, що лікування тривало протягом двох років. З огляду на вказане, суд приймає доводи позивачки про те, що за неякісне лікування у відповідача позивач оплатила 31200 грн., що також підтверджується договором (а.с.61).

У зв`язку з тим, що пройдене у відповідача лікування було неякісним, позивач була змушена звернутися до іншої клініки та для усунення наслідків неправильного лікування їй було встановлено нові брекети та визначений новий перелік медичних послуг, які позивач оплатила, що стверджується довідкою ФОП ОСОБА_4 від 12.04.2021 року, фіскальними чеками та квитанціями на загальну суму 67327 грн.(а.с.24-37).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги про неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права , неправильне застосування норм матерівального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди немає, оскільки позивач звернулася в суд на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зпунктами 3,4частини 1статті 376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюта ухваленнянового рішенняє: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищезазначене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення Приватного підприємства «Медичний центр Платинум» на користь ОСОБА_1 98527,00 грн матеріальної шкоди.

За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на ухвалення апеляційним судом нового рішення на користь ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України з ПП «Медичний центр Платинум» в дохід держави слід стягнути судовий збір 2481,00 грн..

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч.1 п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду Львівської області від 29 березня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Медичний центр «Платинум» (ЄДРПОУ 40130425) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 98527,00 грн.(дев`яносто вісім тисяч п`ятсот двадцять сім грн.00 коп..) матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Медичний центр «Платинум» (ЄДРПОУ 40130425) в дохід держави судовий збір в розмірі 2481,00 грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2024 року

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Т.І. Приколота

Р.В. Савуляк