Ухвала

від 02.04.2024 по справі 2-606/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-606/11

Провадження № 4-с/487/16/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Сухаревич З.М., вивчивши матеріали скарги боржника ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2024 року до суду надійшла скарга боржника ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій заявник скарги просить: визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. щодо безпідставно встановленого періоду для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а саме з 24.01.2014 по 25.01.2024. Визнати законний період для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з урахуванням вже сплаченої суми в рамках виконавчого провадження №73972820 у розмірі 3000 грн. Скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 08.03.2024; постанову про арешт коштів боржника від 27.02.2024.

01 квітня 2024 року вказану заяву передано судді Сухаревич З.М.

Вивчивши матеріали скарги, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Цивільним процесуальним кодексом України прямо не встановлено вимог до форми та змісту скарги на дії державного виконавця, тому суд, застосовуючи положення статті 10 ЦПК України, вважає за необхідне застосувати положення статті 175 ЦПК України.

Крім того, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Також, статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

На сьогодні в законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття «поважна причина», її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати достатньою підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.

Натомість законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст. 89 ЦПК України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вивчивши зміст скарги, судом встановлено, що заявник скарги не зазначає коли він дізнався про порушення його прав оскаржуваними ним діями та рішеннями державного виконавця, не надає доказів цього, що у свою чергу унеможливлює визначення перевірку дотримання строку для подання скарги.

Отже заявнику скарги слід зазначити, із посиланням на докази, коли він дізнався про порушення його прав оскаржуваними ним діями та рішеннями державного виконавця. А у разі пропуску строку для подання скарги подати клопотання про його поновлення із зазначенням причини його пропуску та поданням доказів, які це підтверджують.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Однак заявник скарги не зазначив які він просить застосувати наслідки визнання дій державного виконавця щодо встановлення періоду для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 24.01.2014 по 25.01.2024, а саме не зазначено які дії слід вчинити державному виконавцю.

Також, однією з вимог скарги є визнати законний період для розрахунку заборгованості з урахуванням вже сплаченої суми в рамках виконавчого провадження № 73972820 у розмірі 3000 грн. Проте, у скарзі не обґрунтовано застосування саме такого засобу відновлення порушених прав, тоді як ч. 2 ст. 451 ЦПК України такий спосіб поновлення порушених прав не передбачений.

Таким чином, судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам щодо її змісту.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без руху.

Керуючись ст. 10, 13,175, 447 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі неусунення зазначених недоліків скарги, вона буде визнана неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: З.М. Сухаревич