Ухвала

від 30.09.2024 по справі 2-606/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-606/11

Провадження № 4-с/487/16/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання: Марченко Л.В., представника скаржника адвоката Луців М.С., державного виконавця Тарасенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2024 року до суду надійшла скарга боржника ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій заявник скарги просить: визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. щодо безпідставно встановленого періоду для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а саме з 24.01.2014 по 25.01.2024. Визнати законний період для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з урахуванням вже сплаченої суми в рамках виконавчого провадження №73972820 у розмірі 3000 грн. Скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 08.03.2024; постанову про арешт коштів боржника від 27.02.2024.

Скарга мотивована тим, що 29.01.2024 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) Динником О.А. було відкрито виконавче провадження № 73972820 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 . До цього часу виконавчий лист знаходився на виконанні у Березанському відділі ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) та 30.12.2022 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі її заяви, якою вона відмовилась від заборгованості. Супровідним листом від 26.02.2024 Березанський відділ ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) підтвердив відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.12.2022. Зазначений лист не було прийнято до уваги Інгульським відділом ДВС у місті Миколаєві. Крім цього, між платником аліментів та стягувачем були відсутні будь-які інші грошові зобов`язання. Платник аліментів періодично надавав грошові кошти стягувачці особисто, без фіксування будь-яких паперових доказів, чим скористалася стягувачка при повторному пред`явленні виконавчого документа на виконання. 08.03.2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві було винесено розрахунок заборгованості по аліментах, що є предметом скарги, при складенні якого державний виконавець керується відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 73972820 документів за повних 10 років, що підтверджують сплату заборгованості. Разом з цим державним виконавцем не прийнято до уваги, що у період з 30.12.2022 до 25.01.2024 виконавчий лист взагалі не перебував на виконанні, також інформацію про стан заборгованості не спростовано стягувачкою у заяві про відкриття виконавчого провадження. Головний державний виконавець без належного ознайомлення зі справою, на підставі нового перерахунку, встановив стягнення заборгованості у розмірі 107675,84 грн, чим грубо порушує вимоги діючого законодавства. Також на теперішній час 27.02.2024 накладено арешт на банківський рахунок, залишається не скасованою постанова про арешт коштів боржника, що заважає безперешкодно виконувати платежі зі сплати аліментів. Також ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд розміру заборгованості та 27.02.2024 отримано постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження. У цій постанові зазначено, що строк обчислення заборгованості для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини 9, ч. 14 ст. 71, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Всупереч зазначеної перевірки головний державний виконавець скасував постанову про арешт коштів, та знову її виніс; перерахував заборгованість, керуючись положеннями ч. 1 ст. 194 СК України. Заявник вважає такі дії незаконними. та додатково звертає увагу, що сплатив 3000 грн на реквізити Інгульського ВДВС у місті Миколаєві 07.02.2024.

02 квітня 2024 року зазначену скаргу залишено без руху.

09 квітня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої представник зазначає обґрунтування строку подання скарги і змінює зміст вимог, а саме просить: визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. щодо безпідставно встановленого періоду для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а саме з 24.01.2014 по 25.01.2024; скасувати: розрахунок заборгованості по аліментах від 08.03.2024, постанову про арешт коштів боржника від 27.02.2024; зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. усунути порушене право та винести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

У заяві зазначено, що оскаржуваний розрахунок заборгованості отримано ОСОБА_1 08.03.2024, але він не міг вчасно скористатись правом на правову допомогу. Разом з тим, звертає увагу, що згідно ч. 4 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Також зазначив, що обставини відсутності заборгованості по аліментах до 30.12.2022 повністю доведені низкою фактів та безпосередньо власною заявою стягувачки.

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року скарга прийнята до розгляду, призначено судове засідання, витребувано копії матеріалів виконавчого провадження.

15 квітня 2024 року до суду надана копія матеріалів виконавчого провадження на виконання ухвали суду.

16 квітня 2024 року надійшов відзив Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на скаргу, відповідно до якого вважає скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Відзив обґрунтований тим, що боржником не надано державному виконавцю будь-яких платіжних документів, підтверджуючих сплату аліментів, окрім сплати 3000 грн, що надійшли 08.02.2024. Скаржник нічим не обґрунтовує свою думку про невідповідність розрахунку вимогам Закону та не вказує які саме положення Закону порушив державний виконавець при здійсненні розрахунку, або яку квитанцію не врахував. Теж саме стосується ствердження скаржника про те, що у результаті протиправних дій державного виконавця залишається не скасована постанова про арешт коштів боржника, що заважає в подальшому здійснювати платежі на користь стягувача. Єдине на що посилається скаржник та вважає доказом відсутності заборгованості - це заява стягувача про повернення виконавчого документу, яка не може бути доказом сплати заборгованості. У заяві про повернення виконавчого документа ОСОБА_2 зазначає, що станом на 23.12.2022 від заборгованості відмовляється, однак це підтверджує, що заборгованість у ОСОБА_1 по сплаті аліментів дійсно існувала, а також написана стягувачем заява не підтверджує факту її сплати. Виходячи із положень ч.2 ст.197 СК України, ч.4 ст. 273 ЦПК України для звільнення від заборгованості, яка згідно заяви стягувача існувала на день повернення виконавчого документу стягувачу, боржник мав право звернутися до суду шляхом пред`явлення позову та вимагати звільнення від заборгованості.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримала скаргу, надала пояснення аналогічні змісту скарги. Додатково пояснила, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва № 489/2676/24 було стягнуто пеню відповідно до оспорюваного розрахунку заборгованості, однак Миколаївським апеляційним судом 16 вересня 2024 року вищевказане рішення змінено і стягнуто пеню від суми не сплачених аліментів за період з 29 січня 2024 року по 1 березня 2024 року.

Державний виконавець в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначила, що ОСОБА_1 не виконав домовленості про добровільне виконання рішення суду. Жодної розписки про сплату аліментів не було надано. Постанови про тимчасові обмеження боржника були скасовані, оскільки вони виносяться у разі наявності заборгованості за 4 місяці з дня відкриття виконавчого провадження. А арешт майна застосовується якщо заборгованість перевищує 3 місяці, незалежно від дати відкриття виконавчого провадження. Стягувач не підтверджує у заяві відсутність заборгованості, а лише підтверджує, що вона відмовляється від заборгованості. Законом передбачена можливість нарахування заборгованості за попередні 10 років.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця в розмірі 500 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконавчий лист за вказаним рішенням перебував на виконанні в Березанському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 44206150.

30 грудня 2022 року у ВП № 44206150 головним державним виконавцем Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грубим М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа № №2-606/11 виданого 10.01.2024, на підставі заяві стягувача.

Також вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання.

Відповідно до заяви стягувача ОСОБА_2 , вона просить повернути виконавчий лист, від заборгованості відмовляється.

Згідно з відповіддю Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 26.02.2024 № А-6/205-36, стягувач від заборгованості відмовилась, таким чином заборгованість по сплаті аліментів станом на 30.12.2022 відсутня.

25 січня 2024 року стягувач ОСОБА_2 повторно звернулась до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі дубліката виконавчого листа, виданого 10.01.2024.

29 січня 2024 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. відкрито виконавче провадження № 73972820 з виконання виконавчого листа №2-606/11 виданого 10.01.2024 Заводським районним судом м. Миколаєва.

23.02.2024 головний державний виконавець Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) склав розрахунок заборгованості, яким встановлено, що заборгованість за період з листопада 2010 по січень 2024 року складає 123640,50 грн.

26.02.2024 боржник ОСОБА_1 подав заяву в Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якою долучив відповідь Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 26.02.2024 № А-6/205-36 про відсутність заборгованості та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

27 лютого 2024 року головний державний виконавець Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) склав розрахунок заборгованості, яким встановлено, що заборгованість за період з 25 січня 2014 року по січень 2024 року складає 108777,84 грн.

27 лютого 2024 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 108777,84 грн.

27.02.2024 начальником Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко А.О. винесена постанова про результати законності виконавчого провадження, за результатами якої визнано розрахунок заборгованості по аліментам від 23.02.2024 таким, що суперечить ч. 1 ст. 194 СК України та скасовано. Також визнано протиправними та скасовано постанови від 23.02.2023 про: накладення штрафу, про арешт коштів боржника, про встановлення тимчасових обмежень. Зобов`язано головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. в строк до 07.03.2024 провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

08 березня 2024 року у вказаному виконавчому провадженні складено розрахунок заборгованості по аліментам, який надіслано боржнику та стягувачу. Заборгованість розрахована з 25 січня 2014 року по лютий 2024 року і становить 107675,84 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з вказаним розрахунком, посилаючись на відсутність заборгованості до 30.12.2022 та сплату ним 3000 грн у межах цього виконавчого провадження.

Перевіряючи правомірність розрахунку заборгованості, суд виходить з такого.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Порядок стягнення аліментів визначено у статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а також у статтях 194 - 197, 274 СК України.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів, зокрема, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.

За правилами частини 3 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах зокрема про стягнення аліментів може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина третя статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Аналогічна норма міститься у частині першій ст.194 СК України відповідно до якої, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з встановленими судом та вказаними вище обставинами, виконавчий документ 30.12.2022 року був повернутий стягувачу на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто стягувач ОСОБА_2 подала письмову заяву про повернення виконавчого документа - з виконання виконавчого листа №2-606/11 про стягнення аліментів. При цьому у заяві стягувач зазначила, що відмовляється від заборгованості.

25.01.2024 стягувач ОСОБА_2 звернулась до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-606/11, у якій повідомила, що виконавчий лист перебував на виконанні в Березанському ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) та був повернутий за заявою стягувача. Боржник домовленість про добровільне виконання рішення суду до теперішнього часу не виконав, оригінал документа був втрачений при пересиланні поштою, тому було реалізовано право на отримання дубліката виконавчого листа та повторного його пред`явлення до виконання.

29 січня 2024 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. відкрито виконавче провадження № 73972820 з виконання виконавчого листа №2-606/11, а 08.03.2024 складено розрахунок заборгованості за період з 25 січня 2014 року по лютий 2024 року.

Суд не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що заява стягувача про повернення виконавчого листа підтверджує відсутність заборгованості зі сплати аліментів, оскільки матеріали справи (виконавчого провадження) не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що боржник з 24.01.2014 по січень 2024 року сплачував аліменти. А сплата 07.02.2024 аліментів у сумі 3000,00 грн зарахована державною виконавчою службою у розмірі 2700 грн у лютому 2024 року, а решта - на витрати виконавчого провадження. Заява стягувача від 23.12.2022 про повернення виконавчого документу, у якій вона відмовилась від заборгованості, свідчить про наявність заборгованості по аліментам на час повернення виконавчого листа стягувачу та небажання стягувача на той час стягувати цю заборгованість, а не про те, що заборгованості немає.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що поведінка стягувача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За встановлених обставин, визначення заборгованості зі сплати аліментів з 24.01.2014 до 30.12.2022 (дата повернення виконавчого листа) не відповідає заяві стягувача про відмову від заборгованості, тобто суперечить попередній поведінці стягувача.

Враховуючи, що обчислення заборгованості з 24.01.2014 до 30.12.2022 суперечить заяві стягувача від 23.12.2023, суд вважає, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 08.03.2024 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню. Вимога про зобов`язання державного виконавця винести новий розрахунок заборгованості є похідною вимогою, а тому також підлягає задоволенню, а саме слід зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та винести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, обраховуючи розмір заборгованості з 31.12.2022.

Щодо вимоги про скасування арешту коштів боржника, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до п. 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Оскільки суд дійшов висновку, що включення у розрахунок заборгованості по аліментам з 21.01.2014 по 30.12.2022 є неправомірним, у зв`язку з чим у постанові про арешт коштів боржника від 27.02.2024 зазначена сума коштів, яка не відповідає реальному розміру заборгованості, тому постанова про арешт коштів ОСОБА_1 від 27 лютого 2024 року підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд прийшов висновку про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 81, 260, 447-451ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника О.А. щодо безпідставно встановленого періоду для розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а саме з 24.01.2014.

Скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 08.03.2024 № 47282 складений головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динником О.А. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-606/11 у виконавчому провадженні № №73972820.

Зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №73972820 винести новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, обраховуючи розмір заборгованості з 31.12.2022.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 27.02.2024 у виконавчому провадженні №73972820.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич