Рішення

від 02.04.2024 по справі 522/22729/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/813/24

Справа № 522/22729/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.С.,

розглянувши заправилами спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданніу м.Одесі цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Гюрза» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.11.2023 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Гюрза» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 81180 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2023 по справі №522/7403/22 задоволено позову ОСОБА_1 до ТОВ «АБ «Гюрза» про стягнення заробітної плати, стягнуто заборгованість за період з 01.09.2019 по 31.08.2020 у розмірі 55000 грн. Відповідач кошти перерахував 06.10.2023. Днем звільнення позивача є 28.01.2021, а днем фактичного розрахунку при звільненні 06.10.2023, тому відповідач має оплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2021 по 19.07.2022, тобто до набрання законної сиди закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», згідно якого стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежено шести місячним терміном.

Ухвалою суду від 23.11.2023 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 09.01.2024.

Розгляд справи у судовому засіданні 09.01.2024 було відкладено внаслідок задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 , наступне засідання призначено на 06.02.2024.

З метою повторного сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 06.02.2024 було відкладено до 28.03.2024.

У судове засідання 28.03.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 02 квітня 2024 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у період з 08.06.2013 по 28.01.2021 ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ «Агентство безпеки «Гюрза» та був звільнений з займаної посади за власним бажанням, про що свідчить трудова книжка позивача та наказ №2/к від 28.01.2021 про звільнення директора (а.с.11, 13).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2023 року по справі №522/7403/22 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ «Агентство безпеки «Гюрза» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 55000 грн (а.с.14-25).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , 06.10.2023 йому на карту надійшло 39582 грн як «безготівкове зарахування на рахунок зарплати №522/7403/22; 15.09.2023; ТОВ «Агентство»; №72853692; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача 161284». Така виписка надана за період з 01.10.2023 по 09.10.2023 (а.с.12).

Таким чином, позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням 28.01.2021 на підставі наказу, підписаним позивачем як директором ТОВ «Агентство безпеки «Грюза».

Жодних доказів на підтвердження розрахунків здійснених з позивачем при звільненні суду надано не було. З виписки вбачається перерахування коштів на виконання рішення суду по справі №522/7403/22, яким стягнуто заборгованість по заробітній платі у період з 01.09.2019 по 31.08.2020. Однак, доказів на підтвердження виплати розрахунків при звільненні 28.01.2021 до матеріалів справи не долучено.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX від 01 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За змістом частини 2 статті 77ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно розрахунку позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2021 по 19.07.2022 складає 81180 грн, з розрахунку 220 грн помножити на 369 робочих днів. Контррозрахунку відповідачем не представлено.

За таких підстав, позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агентствобезпеки «Гюрза»(кодЄДРПОУ 37873262,м.Одеса,вул.Посмтіного,буд.2)про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Гюрза» (код ЄДРПОУ 37873262, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2021 по 19.07.2022 у розмірі 81180 (вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 02 квітня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар