Постанова

від 21.03.2024 по справі 921/740/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Справа №921/740/21(921/351/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів СКРИПЧУК О.С.

ЗВАРИЧ О.В.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників від:

позивача Півторак В.М. (адвокат);

відповідача Фурик А.Я. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан б/н від 06.11.2023

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 (повний текст 17.10.2023, суддя Сидорук А.М.)

у справі№921/740/21 (921/351/23)

за позовом:Приватного підприємства "Афіша", м.Тернопіль в особі ліквідатора Шимечка А.Я., м. Чортків Тернопільська область

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан, м. Тернопіль

простягнення 3 270 814,18 грн

в межах справи№ 921/740/21

про банкрутствоПриватного підприємства "Афіша", м. Тернопіль

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

Постановою суду від 10.06.2022 ПП «Афіша» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.

ПП «Афіша» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ Україна Ресторан про стягнення 3 270 814,18 грн поворотної фінансової допомоги.

Рішенням суду від 19.09.2023 у справі №921/740/21 (921/351/23) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Україна" Ресторан" на користь ПП "Афіша" 1 812 000,00 грн боргу; 1 196 992,59 грн інфляційних втрат та 261 821,59 грн, що становить 3% річних. Стягнуто з ТОВ "Україна" Ресторан на користь Державного бюджету України 49 062,21 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано зокрема тим, що позивачем доведено факт виникнення у відповідача обов`язку із повернення безпідставно набутих грошових коштів, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 у справі №921/740/21(921/466/21), які відповідач безпідставно зберігав у себе. У зв`язку із зазначеним, обґрунтованим та правомірним є нарахування відповідачу 1 196 992,59 грн інфляційних втрат та 261 821,59 грн, що становить 3% річних.

При цьому, задовольняючи позов у частині стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції визначив початком їх нарахування 20.07.2018 момент укладення договору надання поворотної фінансової допомоги та передавання відповідних коштів відповідачу.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Україна" Ресторан подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині стягнення на користь ПП «Афіша» 1 196 992,59 грн інфляційних втрат та 261 821,59 грн, що становить 3% річних.

Апелянт не погоджується із періодом нарахування вказаних штрафних санкцій та, відповідно, із розрахунком їх розміру. Вважає, що моментом виникнення обов`язку щодо повернення отриманих від позивача коштів є 06.04.2023 день набрання законної сили рішенням суду про визнання договору надання поворотної фінансової допомоги недійсним, а не день отримання коштів на підставі укладеного договору. Покликається на те, що у період з 20.07.2018 по 06.04.2023 між сторонами існували договірні відносини, у зв`язку із чим відповідач користувався спірними грошовими коштами на законній підставі. Відтак апелянт просить стягнути з нього на користь відповідача 3 624, 00 грн інфляційних втрат та 5 361, 53 грн, що становить 3% річних, а в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в іншій частині відмовити.

20.03.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву, яка за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2023 відкрив провадження у цій справі за апеляційною скаргою ТОВ "Україна" Ресторан та надав позивачу строк на подання відзиву до 25.12.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки вказаний відзив подано позивачем поза межами визначеного строку і клопотання про його поновлення не заявлено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.

Інших клопотання та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

21.03.2024 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи і оцінка суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.07.2018 між ТОВ "Україна" Ресторан (Позичальник) в особі директора Заставної М.Й., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ПП "Афіша" (Позикодавець) в особі директора Заставного В.Б. укладено договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно п.1 1. договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даних договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 2 000 000 (два мільйони гривень) грн без ПДВ строком на 5 років.(п.п.2.1.Договору).

Відповідно до п. 2.2. вказаного правочину, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця.

Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє 19.07.2023. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 8.1 Договору).

Водночас в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/740/21(921/466/21) за позовом ПП "Дербі-Капітал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" до відповідачів: ПП "Афіша" та ТОВ "Україна" Ресторан про визнання недійсним укладеного 20.07.2018 між ПП Афіша та ТОВ "Україна" Ресторан договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 у справі №921/740/21(921/466/21) позов задоволено, визнано недійсним договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, укладений 20.07.2018 між ПП "Афіша" та ТОВ "Україна" Ресторан.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/21(921/466/21) залишено без змін.

У вказаній справі суд дійшов висновку про те, що волевиявлення учасників спірного правочину не спрямоване на досягнення результату, обумовленого ним, оскільки надання заявленого обсягу послуг не відповідає доктрині реальності господарських операцій та, більш того, відсутні звернення з відповідними позовними вимогами, що вказує на відсутність мети у виконавця послуг на отримання прибутку від господарської діяльності та як наслідок нарощення кредиторської заборгованості у замовника послуг, щодо якого в подальшому відкрито провадження у справі про банкрутство, яка має вочевидь штучний характер, що в кінцевому рахунку призводить до завдання шкоди кредиторам неплатоспроможного боржника, а тому такий правочин вчинено з вадами волі, що не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та на підставі статті 234 ЦК України такий правочин кваліфікується як фіктивний.

Згідно виписки за період з 20.07.2018 по 12.05.2023, відповідачем повернуто ПП "Афіша" поворотної фінансової допомоги на загальну суму 188 000,00 грн, а залишок неповерненої суми коштів становить 1 812 000,00 грн.

Оскільки вказану суму коштів відповідач позивачу не повернув, зазначене і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ "Україна" Ресторан 3 270 814,18 грн., з яких: 1 812 000,00 грн. боргу, 1 196 992,59 грн. інфляційні втрати та 261 821,59 грн. 3% річних.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У цій справі відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в частині стягнення з нього інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України на суму грошових коштів 1 812 000,00 грн, що були одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Обставини безпідставного набуття відповідачем коштів у зазначений сумі були встановлені судовими рішеннями у справі №921/740/21(921/466/21), тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Як було вказано вище, факт безпідставного отримання відповідачем коштів рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023, у справі №921/740/21(921/466/21). Вказане рішення суду набрало законної сили 06.04.2023.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, позивач правомірно нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за період прострочення на підставі статті 625 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та визначив період нарахування вказаних штрафних санкцій з 20.07.2018 (укладення договору надання поворотної фінансової допомоги та передавання відповідних коштів відповідачу) по 12.05.2023.

Однак вказані висновки суду першої інстанції апеляційний господарський суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, апелянт не заперечує та не оскаржує в апеляційній скарзі правомірність застосування позивачем положень ч. 2 статті 625 ЦК України до спірних правовідносин. До того ж правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Доводи апелянта стосуються лише правильного визначення початку прострочення зобов`язання щодо повернення коштів, яким, на думку апелянта, є 06.04.2023 дата набрання законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №921/740/21(921/466/21).

Колегія суддів зазначає, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту набрання законної сили рішенням, яким визнано недійсним договір надання поворотної фінансової допомоги та встановлено факт безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Так, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, обов`язок відповідача повернути майно виник з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним, оскільки в період між 20.07.2018 та 06.04.2023 між сторонами існували договірні правовідносини, а тому спірні кошти перебували у користуванні відповідача на правовій підставі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, рішення суду, яким визнано недійсним договір надання поворотної фінансової допомоги, набрало законної сили 06.04.2023, то обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник у відповідача із 07.04.2023. Відтак правомірним періодом обрахунку інфляційних втрат та 3% річних є 07.04.2023-12.05.2023.

Враховуючи зазначене, правомірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 3 624, 00 грн інфляційних втрат та 5 213, 00 грн, що становить 3% річних.

Водночас в апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з нього 3 624, 00 грн інфляційних втрат та 5 361, 53 грн, що становить 3% річних, а в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в іншій частині відмовити.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України щодо визначення меж апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене та те, що судом першої інстанції неправильно визначено дату початку нарахування штрафних санкцій, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню із прийняттям нового рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Судові витрати.

Відповідно п. 2 ч. 1, ч. 14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції частково скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, то судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 21 747, 43 грн необхідно залишити за позивачем.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено у повному обсязі, то судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 32 621, 15 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Україна Ресторан задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21 (921/351/23) в частині стягнення 1 193 368, 59 грн інфляційних втрат та 256 460, 06 грн, що становить 3% річних.

3.В іншій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21 (921/351/23) залишити без змін.

4.Судовий збір у розмірі 21 747, 43 грн за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

5.Стягнути з Приватного підприємства "Афіша" (46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 36509143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Україна Ресторан (46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 37076599) 32 621, 15 грн сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіО.С. СКРИПЧУК

О.В. ЗВАРИЧ