Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/13594/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/13594/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023

у справі № 910/13594/23 (суддя Чебикина С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кроткова Антона Олексійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут"

про стягнення 94 967,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кротков Антон Олексійович (далі - позивач, ФОП) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" (далі - відповідач, ТОВ "Ігл Роут", скаржник) про стягнення 81 047,26 грн інфляційних втрат та 13 919,75 грн 3% річних за договором про надання послуг у сфері інформатизації № 01/11 від 01.11.2017 року на підставі ст. ст. 509, 610,612, 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на користь Фізичної особи-підприємця Кроткова Антона Олексійовича 81 047,26 грн інфляційних втрат, 13 919,75 грн 3% річних та 2 684,00 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК на суму основного боргу, який виник 01.10.2022 та сплачений відповідачем лише 01.08.2023, є обґрунтованими та заявленими у межах строку позовної давності, а тому посилання відповідача про сплив строку позовної давності за такими вимогами є помилковими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23 скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, а ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не на невиконання судового рішення.

Також скаржник зазначає, що прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов`язання як такого, і не є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Водночас скаржник звертає увагу, що Господарським судом міста Києва не перевірено та не надано оцінки підтвердження виконання виконавцем послуги з комп`ютерного програмування розробка нової та розширеної існуючої функціональності сайту a2b.direct на серверній стороні, використовуючи мову програмування Java, виправлення помилок в програмному забезпеченні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13594/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі 910/13594/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

11.12.2023 супровідним листом № 910/13594/23/7511/2023 від 08.12.2023 матеріали справи № 910/13594/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.12.2023 вказав на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 4 026,00 грн та надати докази направлення копії апеляційної скарги позивачу, листом з описом вкладення.

03.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

В додатках до вказаної заяви містяться докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23. Справу № 910/13594/23 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи відпустку суддів Мальченко А.О. та Агрикової О.В., дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.11.2017 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації № 01/11, за умовами пункту 1.1 якого Виконавець, за завданням Замовника, зобов`язується особисто (крім випадків, які узгоджені Сторонами у п. 3.1. цього Договору), надати послуги у сфері інформатизації у тому числі, але не обмежуючись: послуги з комп`ютерного програмування розробка нової та розширення існуючої функціональності сайту a2b.direct на серверній стороні, використовуючи мову програмування Java, виправлення помилок в програмному забезпеченні; Платформа сайту a2b.direct є засобом для 1) пошуку вантажовласниками вантажоодержувачів без участі посередників та навпаки; 2) для одержання вантажовласниками та вантажоодержувачами Сервісів в галузі транспортної логістики та суміжних сферах; 3) оцінки окремого користувача Платформи; та 4) розміщення власних пропозицій Клієнтом Платформи; послуги з розроблення стандартного програмного забезпечення; інші послуги у сфері розроблення програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; робота з базами даних розширення існуючої бази даних відповідно до вимог; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах та веб-порталах, і пов`язана з ними діяльність; інші послуги (роботи) в сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, необхідні Замовнику, відповідно до його статутної діяльності, за узгодженням із Замовником.

У пункті 2.3 договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), якщо інший порядок не визначено у відповідному Технічному завданні. Фактична вартість послуг (робіт), що підлягає оплаті за відповідним Актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), визначається Сторонами в цьому Акті.

Відповідно до пункту 3.3 договору з метою підтвердження факту надання послуг Виконавцем в цілому або виконання конкретного етапу на певну дату Сторони складають відповідний Акт прийому-передачі наданих послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Виконавцем.

Господарським судом міста Києва у рішенні від 03.04.2023 по справі № 910/13745/22, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 встановлено, що на виконання умов договору від 01.11.2017 № 01/11 позивач надав відповідачу послуги.

Утім, відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг виконані частково, на суму 5 500,00 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг у розмірі 163 828,00 грн, який був стягнутий судом відповідно до судового рішення від 03.04.2023.

За умовами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01.08.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 по справі № 910/13745/22 приватним виконавцем стягнуто з відповідача 163 828 грн. заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем виконання зобов`язання зі своєчасної оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу 81 047,26 грн. інфляційних втрат та 13 919,75 грн 3% річних за період з 01.10.2020 по 31.07.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України на суму основного боргу, який виник 01.10.2022 та сплачений відповідачем лише 01.08.2023, є обґрунтованими та заявленими у межах строку позовної давності, тому посилання відповідача про сплив строку позовної давності за такими вимогами є помилковими.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач звернувся до скаржника із претензією щодо начебто неоплачених актів (від 30.09.2020 та від 31.08.2020) та надав начебто виконані але не оплачені акти тільки через два роки після начебто факту їх виконання, оскільки, дослідження даних обставин лежить поза межами предмету доказування у даній справі.

Так колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а не заборгованості по неоплаченим актам.

У контексті вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані висновки узгоджуються з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг проти України", а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суди, при розгляді спорів, не можуть ставити під сумнів рішення судів, які набрали законної сили, та надавати цим рішенням правої оцінки, перевіряти їх правильність.

Перевіривши правильність наданих позивачем до позовної заяви розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він здійснений у відповідності до закону та є арифметично вірний, у зв`язку із чим судом першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 81 047,26 грн інфляційних втрат та 13 919,75 грн 3% річних.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в оскаржуваному рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 по справі № 910/13594/23 господарський суд взагалі незрозуміло із яких підстав приймає позицію позивача щодо нарахування відповідачу 81 047,26 грн інфляційних втрат та 13 919,75 грн 3% річних за період з 01.10.2020 по 31.07.2023, якщо про факт наявності актів (і їх отримання) стало відомо тільки у 2022 році, оскільки із претензією щодо начебто неоплачених актів (від 30.09.2020 та від 31.08.2020) позивач звернувся через два роки, яка була отримана відповідачем 23.11.2022 відповідно до відомостей з веб-сайту АТ "Укрпошта" за ідентифікатором № 0408403303584, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2.3 договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), якщо інший порядок не визначено у відповідному Технічному завданні. Фактична вартість послуг (робіт), що підлягає оплаті за відповідним Актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), визначається Сторонами в цьому Акті, а отже доводи скаржника, що обов`язок зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних виник тільки після отримання претензії (23.11.2022) спростовується матеріалами справи.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігл Роут" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13594/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/13594/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова