Постанова

від 26.03.2024 по справі 14/5026/1020/2011

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа№ 14/5026/1020/2011

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023

у справі №14/5026/1020/2011 (суддя Грачов В.М., повний текст складено 14.11.2023)

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Рось»

до ОСОБА_1

за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДПСУ в особі ГУ ДПС у Черкаської області (третя особа-5),

ГУ ПФУ у Черкаської області (третя особа-6),

на стороні відповідача ОСОБА_2 (третя особа-1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева Ігоря Анатолійовича (третя особа-2),

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни (третя особа-3),

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» (третя особа-4)

про витребування майна із чужого незаконного володіння

в межах справи №14/5026/1020/2011

про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Рось»

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.03.2024

ВСТАНОВИВ:

12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження про банкрутство ЗАТ «Рось» у справі № 14/5026/1020/2011, 21.08.2012 постановою цього ж суду товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, призначено ліквідатора банкрута.

Боржник Закрите акціонерне товариство «Рось», в межах справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Рось» № 14/5026/1020/2011, в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Юдицького О.В. (далі також боржник, позивач, ЗАТ «Рось») звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 35/19, т. 27, а.с. 1-24) до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якій просив суд витребувати у відповідача та повернути йому (боржнику, позивачу, ЗАТ «Рось») цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і складається із нерухомого в кількості 30 найменувань і рухомого в кількості 67 найменувань майна згідно з наведеним переліком, загальною вартістю 814 423 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011, поміж іншого, позов задоволено повністю, витребувано у ОСОБА_1 та повернуто Закритому акціонерному товариству «Рось» цілісний майновий комплекс, реєстраційний номер 747805, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ключовим мотивом рішення є:

- за встановлення обставин недобросовісності відповідача, як набувача спірного майна, з урахуванням практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не підтверджуються доводи представників відповідача про «мирне» володіння нею спірним майном протягом тривалого часу, про «непропорційність» втручання в її право власності на це майно, суд прийшов до висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову у відповідності до норм ч. 1 ст. 387 ЦК України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ключовим аргументом скарги є:

- ані ТОВ Техносоюз-Д, ані відповідач ОСОБА_1 не знали і могли знати, що ліквідатор ЗАТ «Рось» не мав права відчужувати спірне майно, тобто вони обоє є добросовісними набувачами спірного майна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023р. у справі №14/5026/1020/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Пантелієнка В.О., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

12.12.2023 листом Північного апеляційного господарського суду суддя Пантелієнко В.О. витребував справу №14/5026/1020/2011 в Господарського суду Черкаської області.

19.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 14/5026/1020/2011.

Судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнко В.О. та Остапенко О.М. подали заяву про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 14/5026/1020/2011 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. та Остапенка О.М. про самовідвід у справі № 14/5026/1020/2011 задоволено; матеріали справи № 14/5026/1020/2011 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011 залишено без руху. Надано скаржнику строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 18 324,51.

На виконання ухвали від 25.12.2023 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору у розмірі 18 324,51.

Від судді Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 у справі № 14/5026/1020/2011 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В. про самовідвід у справі № 14/5026/1020/2011 задоволено; матеріали справи № 14/5026/1020/2011 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до повторного витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Копитова О.С., Сотніков С.В.

Суддя Копитова О.С. подала заяву про самовідвід у справі №14/5026/1020/2011.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 14/5026/1020/2011 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Копитової О.С. про самовідвід у справі № 14/5026/1020/2011 задоволено; матеріали справи № 14/5026/1020/2011 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до повторного витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Суддя Доманська М.Л. подала заяву про самовідвід у справі №14/5026/1020/2011.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 14/5026/1020/2011 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід у справі № 14/5026/1020/2011 задоволено; матеріали справи № 14/5026/1020/2011 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до повторного витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Руденко М.А., Сотніков С.В.

Розпорядженням керівника апарату від 30.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до повторного витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Руденко М.А., Сулім В.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Розпорядженням керівника апарату від 13.02.2024 у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні та перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до повторного витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді - Сотніков С.В., Станік С.Р. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011, розгляд справи призначено на 13.03.2024.

В судовому засіданні 13.03.2024, колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 26.03.2024

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна реєстрація юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Рось» (ЗАТ «Рось») проведена 04.06.2003 року, дата первинної реєстрації 10.06.1993, ідентифікаційний код юридичної особи 14187396 (т. 13 а.с. 86, 87, 141-142).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2006 за № 9822201, на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 213127 від 17.04.2003, виданого Корсунь-Шевченківською міською радою, Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації 17.04.2003 проведена державна реєстрація права колективної власності за ЗАТ «Рось» на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 747805, номер запису 228 в книзі : 2 юр ос (т. 13 а.с. 144).

13.02.2006 виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради видано ЗАТ «Рось» дублікат свідоцтва про право колективної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, загальною площею 4269,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі також ЦМК, реєстраційний номер 747805, т. 13 а.с. 143).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 року прийнято до розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до Закритого акціонерного товариства «Рось» про визнання банкрутом, по ній порушено провадження у справі № 10/4867, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника.

Із Статуту Закритого акціонерного товариства «Рось» (ЗАТ «Рось») в редакції від 23.09.2008 вбачається, що статутний фонд товариства складає 16 620 100 грн і розподілений на 700 іменних акцій номінальною вартістю 23 743 грн. Акціонерами товариства є особи, що набули право власності на акції товариства (п.п. 6.1., 81. Статуту, т.13 а.с. 88-103).

Постановою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 року у справі № 10/4867 встановлено факт наявності заборгованості боржника перед кредиторами на суму 9 061 845, 07 грн, у зв`язку з чим боржника (ЗАТ «Рось») визнано банкрутом і відкрито процедуру його ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Наталію Леонідівну, скасовано арешт на майно боржника, накладений ухвалою суду від 29.09.2006, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

01.02.2010 за заявою ЗАТ «Рось» Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації заявнику видано витяг № 25196481 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - ЦМК, реєстраційний номер 747805, в якому зазначено опис об`єкта і загальна вартість нерухомого майна, яка складає 5 536 801 грн. (т. 13 а.с. 145).

За замовленням ЗАТ «Рось» в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Тараненко Н.Л. суб`єктом оціночної діяльності Передерком А.Л. проведено оцінку майна ЦМК, реєстраційний номер 747805 і складено Звіт № ПНО 01-12-1 від 15.03.2020 року. До складу звіту СПД Передерком А.Л. включені два висновки: про вартість будівель і споруд, які в сукупності утворюють виробничий комплекс по обробці природного каменю (№ 01-12 від 05.02.2010) і про вартість обладнання (№ ПНО 01-12-1 від 15.03.2010). Згідно з висновком про вартість будівель і споруд, цей комплекс складався із будівель і споруд в кількості 30 найменувань загальною площею 4269,2 кв.м, станом на 12.01.2010 року їх вартість з ПДВ складала 396 890 грн. Відповідно до висновку про вартість обладнання (в кількості 67 одиниць), його вартість з ПДВ складала 417 533 грн., а разом 814 423 грн. Строк дії звіту та висновків складав 6 місяців до 12.07.2010 року (т. 13. А.с. 149-150, 151-152).

Відповідно до витягу з бази даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру серія ААА № 187782 від 14.04.2010 № 24/13-197, за ЗАТ «Рось» обліковувалась земельна ділянка з кадастровим номером № 7122510100:11:021:0006, площею 6,2230 га, державної форми власності, для промислового використання, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею Б № 015482 (т. 13 а.с. 78-83, 84, 153, 154).

19.03.2010 відбулось засідання зборів комітету кредиторів ЗАТ «Рось» (у складі: ЗАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ КБ «Приватбанк», УПФ в Соснівському районі м. Черкаси, ДПІ в Черкаському районі, ВАТ «Обленерго»), у п. 2 порядку денного якого стояло питання «про продаж майна підприємства-банкрута». Відповідно до протоколу засідання, по цьому питанню виступила ліквідатор Тараненко Н.Л., яка доповіла, що згідно з експертною оцінкою майна ЦМК, реєстраційний номер 747805 (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби), їх вартість складає 901588 грн. В місячний термін після оголошення про продаж майна ЦМК надійшла лише одна заявка від ТОВ «Техносоюз-Д» на придбання цього майна за ціною 902 000 грн. За пропозицією голови комітету кредиторів ОСОБА_9 (від ЗАТ «Сведбанк Інвест») вирішили здійснити продаж майна ЦМК за 902 000 грн. ТОВ «Техносоюз-Д» в строк до закінчення терміну дії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого БТІ, тобто до 01.05.2010 р., надано дозвіл Тараненко Н.Л. на підписання договору (т. 13 а.с. 190-192).

27.04.2010 року ЗАТ «Рось» в особі арбітражного керуючого ліквідатора Тараненко Н.Л., яка діяла на підставі постанови Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі № 10/4867 і рішення комітету кредиторів від 19.03.2010, як продавець з однієї сторони, і ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора ОСОБА_6, як покупець з другої сторони, уклали договір купівлі продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось». За умовами договору предметом договору була купівля-продаж майна ЦМК, реєстраційний номер 747805, розташованого на земельній ділянці площею 6,2230 га, кадастровий номер № 7122510100:11:021:0006. Перелік майна визначався в додатку № 1 до договору, складався із будівель і споруд в кількості 30 найменувань та обладнання в кількості 67 найменувань. Продажна вартість майна склала 814423,00 грн. з ПДВ, в тому числі будівлі та споруди 396890,00 грн. з ПДВ, обладнання 417533,00 грн. з ПДВ. Розрахунки за договором проводяться чотирма платежами в строк до 25.06.2010 року. Додатком № 2 до договору є висновки про вартість будівель і споруд № 01-12 від 05.02.2010 і про вартість обладнання № ПНО 01-12-1 від 15.03.2010.

Договір від 27.04.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., ним же зареєстровано в реєстрі за № 780 (далі також договір від 27.04.2010 № 780). В договорі нотаріусом сторін попереджено, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності на ЦМК приміщень підлягає державній реєстрації у Корсунь-Шевченківському ВВ КП «ЧОБТІ» (т. 13 а.с. 136-138).

28.04.2010 Корсунь-Шевченківським ВВ КП «ЧОБТІ», на підставі договору від 27.04.2010 № 780, проведено державну реєстрацію права приватної власності на ЦМК, реєстраційний номер 747805 за ТОВ «Техносоюз-Д», номер запису 228 в книзі 2 юр. ос., витяг № 25997882 (т. 13 а.с. 18 зворот).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 у справі № 10/4867 за касаційними скаргами ТОВ «Круг-вікна» і ЗАТ «Рось» в особі генерального директора ОСОБА_8 скасовано постанову Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009, справу № 10/4867 передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.

13.05.2010 ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора ОСОБА_6, як продавець з однієї сторони, і ОСОБА_1, як покупець з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. За умовами цього договору предметом договору була купівля-продаж майна ЦМК, реєстраційний номер 747805, розташованого на земельній ділянці площею 6,2230 га, кадастровий номер № 7122510100:11:021:0006, яка перебуває в користуванні ЗАТ «Рось». В додатку № 1 до договору визначено перелік майна, що складався із будівель і споруд в кількості 30 найменувань та обладнання в кількості 67 найменувань. Продажна вартість майна склала 900000 грн. з ПДВ, в тому числі будівлі та споруди 450000,00 грн. з ПДВ, обладнання 450000,00 грн. з ПДВ. Розрахунки за договором проводяться не пізніше 31.07.2010 року.

Договір від 13.05.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., зареєстровано в реєстрі за № 1629 (далі також договір від 13.05.2010 № 1629). В договорі нотаріусом сторін попереджено, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності на ЦМК підлягає державній реєстрації у Корсунь-Шевченківському ВВ КП «ЧОБТІ» (т. 27 а.с. 67-71).

Право власності ОСОБА_1 , на майно ЦМК, реєстраційний номер 747805 зареєстроване Корсунь-Шевченківським виробничим відділком КП «ЧОБТІ» 13.05.2010 року, номер запису 220-228-190 в книзі 4 фіз. ос., витяг № 26113361 (т. 27 а.с. 72).

Відповідно до копій меморіального ордеру № 3669 від 19.05.2010 і заяви на переказ готівки № 10 від 18.10.2010, копій квитанцій до прибуткових касових ордерів № 7 від 21.05.2010, № 8 від 25.05.2010, № 9 від 27.05.2010, № 10 від 28.05.2010 ОСОБА_2 сплачено на користь ТОВ «Техносоюз-Д» (475000+106250+106250+106250+106250) 900000 грн. на виконання договору від 13.05.2010 № 1629 (т. 27 а.с. 212-216).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі № 10/4867 за касаційною скаргою ЗАТ «Рось» в особі генерального директора ОСОБА_8 скасовано ухвалу підготовчого засідання Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 року, провадження у справі № 10/4867 про банкрутство ЗАТ «Рось» припинено. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні 08.11.2006 року не з`ясовано ознак неплатоспроможності боржника.

09.09.2010 ОСОБА_1 , як установник управління, і Приватне підприємство «Терра-Граніт» в особі в особі директора ОСОБА_3 , як управитель, уклали між собою договір управління цілісним майновим комплексом, за яким майно ЦМК, реєстраційний номер 747805 ОСОБА_1, передано в управління ПП «Терра-Граніт». Договір посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за № 1530 (далі також договір від 09.09.2010 № 1530).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 року прийнято до розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до Закритого акціонерного товариства «Рось» про визнання банкрутом, по ній порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Левченка В.М. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті «Голос України» від 18.06.2011. У справі № 14/5026/1020/2011 ухвалою суду першої інстанції від 29.11.2011 затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15 627 170,38 грн., постановою від 21.08.2012 - боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

25.04.2013 арбітражний керуючий Левченко В.М. ліквідатор банкрута ЗАТ «Рось» в межах справи № 14/5026/1020/2011 про банкрутство звернувся в Господарський суд Черкаської області з заявою (вих. № 01-34/77, вх. № 8647/13) до ТОВ «Техносоюз-Д», в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-пролдажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» від 27.04.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрований у реєстрі за № 780, з моменту його вчинення та зобов`язати кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема повернути ЗАТ «Рось» (як продавцеві) нерухоме майно ЦМК, реєстраційний номер 747805 в кількості 30 найменувань і обладнання в кількості 67 найменувань, а ТОВ «Техносоюз-Д» (як покупцеві) кошти в сумі 701 424,48 грн., сплачені за це майно (т. 13 а.с. 1-8).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2013 у справі № 14/5026/1020/2011 заяву арбітражного керуючого від 25.04.2013 (вих. № 01-34/77, вх. № 8647/13) задоволено повністю, визнано недійсним договір від 27.04.2010 № 780, застосовано правові наслідки недійсного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача майна ЦМК, реєстраційний номер 747805, а відповідача ТОВ «Техносоюз-Д» визнано кредитором боржника ЗАТ «Рось» на суму 701 424,48 грн., які підлягають погашенню в четверту чергу (т. 13 а.с. 256-273).

Ухвалами Господарського суду Черкаської області 19.09.2013 повноваження арбітражного керуючого Левченка В.М., як ліквідатора банкрута припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Богомазова П.С., а від 19.03.2015 - арбітражного керуючого Богомазова П.С. усунуто від виконання повноважень ліквідатора банкрута за неналежне їх виконання, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Іванюка О.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ «Техносоюз-Д», ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.06.2013 у справі № 14/5026/1020/2011 скасовано з тих підстав, що спірна угода може бути визнана недійсною лише в межах позовного провадження за нормами ЦК України, справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Черкаської області. Ухвалами Вищого господарського суду України від 09.12.2013 касаційну скаргу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Богомазова П.С. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 повернуто скаржнику на підставі п. 7 ч. 1 ст. 1113 ГПК України за його заявою, а від 02.06.2015 касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора банкрута ЗАТ «Рось» - арбітражного керуючого Іванюка О.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 припинено.

19.11.2015 ліквідатор банкрута подав заяву про зміну своїх вимог, в якій просив суд визнати недійсним договір від 27.04.2010 № 780, керуючись ч.ч. 10, 11 ст. 17, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та відшкодувати судові витрати. Заява ліквідатора банкрута зокрема мотивована тим, що: відповідно до договору про відступлення права вимоги (цессії) від 15.11.2013 року № 15/11/13 ТОВ «Українська боргова компанія», яке є кредитором у справі про банкрутство ЗАТ «Рось», відступило частково своє право вимоги ТОВ «Техносоюз-Д», останній став новим кредитором ЗАТ Рось; майно ЦМК, реєстраційний номер 747805 по договору від 27.04.2010 року № 780 продано за заниженою вартістю заінтересованій особі банкрута; відчуження майна ЦМК, реєстраційний номер 747805 по договору від 27.04.2010 року № 780 за заниженою вартістю суперечить як інтересам кредиторів банкрута, так і власне банкруту, який має борги перед своїми працівниками по заробітній платі; відчуження майна ЦМК, реєстраційний номер 747805, що належало ЗАТ Рось, унеможливлює відновлення його платоспроможності в судовій процедурі банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2016 у справі № 14/5026/1020/2011, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, задоволено заяву ЗАТ «Рось» від 25.04.2013 року № 01-34/37 з уточненням від 19.11.2015 року, визнано недійсним договір від 27.04.2010 року № 780, здійснено розподіл судових витрат. Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 задоволено частково касаційну скаргу ТОВ «Техносоюз-Д», постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 і ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.04.2016 у справі № 14/5026/1020/2011 скасовані, справу №14/5026/1020/2011 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 у задоволені заяви ЗАТ «Рось» від 25.04.2013 року № 01-34/37 з уточненням від 19.11.2015 року відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 задоволено апеляційну скаргу ЗАТ «Рось», ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ЗАТ «Рось» від 25.04.2013 № 01-34/37 з уточненням від 19.11.2015, визнано недійсним договір від 27.04.2010 № 780, здійснено розподіл судових витрат. Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 касаційну скаргу ТОВ «Техносоюз-Д» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі № 14/5026/1020/2011. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 14/5026/1020/2011 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 прийнято до провадження позовну заяву ЗАТ Рось в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Іванюка О.М. до Приватного підприємства Терра-Граніт (далі ПП Терра-Граніт) про витребування майна ЦМК, реєстраційний номер 747805 з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього, по ній порушено провадження у справі № 925/1600/17.

14.03.2018 ОСОБА_1 , як установник управління, і ПП Терра-Граніт в особі директора ОСОБА_4 , як управитель, уклали договір про розірвання договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010 № 1530. Договір посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 314 (далі також договір від 14.03.2018 № 314).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 визнано право власності на майно ЦМК, реєстраційний номер 747805 за ЗАТ Рось, у задоволенні решти позовних вимог про витребування майна ЦМК відмовлено з тих підстав, що ЗАТ Рось не надало доказів перебування майна ЦМК у володінні ПП Терра-Граніт після розірвання 14.03.2018 укладеного ним з ОСОБА_1 договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010.

24.05.2018 ТОВ Техносоюз-Д звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою (вх. суду № 14790/18 від 24.05.2018) про застосування наслідків недійсності правочину і визнання поточних вимог кредитора на суму 829 373 грн., яку ухвалою суду від 17.08.2018 задоволено частково та визнано ТОВ Техносоюз-Д кредитором боржника на суму 701 424,48 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 змінено та відмовлено в позові повністю з тих підстав, що: належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , а не ПП Терра-Граніт; спір щодо витребування майна у набувача фізичної особи та, відповідно, про визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів; відповідач (ПП Терра-Граніт) не є належним відповідачем й щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що міститься в довідках від 07.09.2018 № 136891033 (т. 19б а.с. 69-72), від 12.11.2018 № 144976185 (т. 27 а.с. 44-47) об`єкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс загальною площею 4269,2 м. кв., реєстраційний номер 1508462671225, реєстраційний номер в РПВН 747805 з 15.03.2018 року на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 12.06.2018 приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Дишлевою Т.В. на цей об`єкт нерухомого майна проведено державну реєстрацію іпотеки на підставі договору від 12.06.2018, номер запису про іпотеку 26578708, іпотекодавцем є ОСОБА_1 , іпотекодержателем - ОСОБА_2

08.11.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області повноваження арбітражного керуючого Іванюка О.М., як ліквідатора банкрута, достроково припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Юдицького О.В.

27.12.2018 боржником ЗАТ «Рось» в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. до Господарського суду Черкаської області подано заяву № 02-01/14298/1020-2011 (вх. № 35/19 від 02.01.2019) з вимогою витребувати у ОСОБА_1 та повернути ЗАТ «Рось» майно ЦМК, реєстраційний номер 747805. Вимога, викладена у цій заяві, є предметом позову у справі, що розглядається.

01.06.2020 ЗАТ «Рось» в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького О.В., як поклажедавець, і ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора ОСОБА_5 , як зберігач, уклали договір № 01-В3/14/5026/1020/2011 відповідального зберігання майна з правом користування, на підставі якого, у відповідності до акта приймання передачі від 18.06.2020, підписаного ними ж, поклажодавець передав, а зберігач прийняв майно ЦМК, реєстраційний номер 747805.

Платіжним дорученням від 07.08.2020 № 3954 ТОВ «Техносоюз-Д» перерахував ЗАТ «Рось» 14770 грн. плати за користування майном ЦМК за серпень 2020 згідно договору від 01.06.2020 № 01-В3/14/5026/1020/2011.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 і ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.05.2019 у справі № 14/5026/1020/2011 та скеровуючи справу № 14/5026/1020/2011 у скасованій частині (в частині позову Закритого акціонерного товариства «Рось» до ОСОБА_1 про витребування майна ЦМК, реєстраційний номер 747805) на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 18.02.2021 року зауважив наступне:

оцінивши мотиви клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Тарасюка О.І. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки особливістю цієї справи є питання витребування майна у набувача в порядку статей 387, 388 ЦК України саме в межах справи про банкрутство, а кількісних/якісних показників стосовно вирішення віндикаційного позову саме в межах справи про банкрутство заявником не наведено (п. 55);

ця справа має особливість розгляд віндикаційного позову саме в межах справи про банкрутство, чого не мало місця при розгляді справ №№ 199/7375/16-ц, 199/8047/16-ц. Тобто обставини цих справ є різними, що не зумовлює подібності правовідносин (п. 56);

предметом спору у цій справі є питання витребування майна боржником (статті 387, 388 ЦК України) у процедурах банкрутства (п. 60);

одним із питань, яке стало підставою для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, стало визначення критерію пропорційності втручання в право власності у разі віндикації майна боржником від набувача цього майна (п. 63);

у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном (п. 68);

при цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України (п. 69);

на переконання судової палати, для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна (п. 78);

судова палата наголошує, що з`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна (п. 84);

з`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача та, на переконання суддів, повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами (п. 88);

судова палата вважає, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України (п. 90).

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у цій справі, судом першої інстанції додатково встановлено наступні обставини.

Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д», актуальної станом на 26.04.2010, вбачається, що державна реєстрація юридичної особи товариства проведена 22.05.2007, ідентифікаційний код 35141880, учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , керівником товариства є ОСОБА_6 (т. 13 а.с. 195-210).

Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про юридичну особу Приватного підприємства «Терра-Граніт», ідентифікаційний код юридичної особи 36777023 вбачається, що підприємство засноване 20.08.2010, керівником (директором), кінцевим бенефіціарним власником і засновником підприємства є ОСОБА_4 , видаленим бенефіціарним власником з 06.03.2018 значиться ОСОБА_1 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22.09.2021 № 00032713370, виданого Відділом ДРАЦС у Черкаській області Управління ДР Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), 21.02.1987 року Другим Приморським відділом ДРАЦС Одеського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, актовий запис про шлюб № 161 від 21.02.1987 року, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 (т. 38 а.с. 202-204).

В матеріалах справи № 14/5026/1020/2011 містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресованих ТОВ «Техносюз-Д», в яких їх отримувачем за довіреністю значиться «Таюрська», а саме: відправник Господарський суд Черкаської області: 21.05.2013, 22.01.2014, 12.02.2014, 18.04.2014, 09.12.2015, 22.12.2015, 15.01.2019, 05.02.2019, 12.02.2019, 21.02.2019, 15.01.2019, 12.02.2019, 04.04.2019, 23.04.2019, 02.05.2019, (т. 13 а.с. 48, т. 17 а.с. 17, 48, 86, т. 18 а.с. 61, 77, т. 26 а.с. 30, 77, 81, 82, т. 27 а.с. 101, т. 28 а.с. 78, 153, 224, 240); відправник Київський апеляційний господарський суд: 27.08.2013, 05.03.2017 (т. 13 а.с 46, т. 19а а.с. 100); відправник Північний апеляційний господарський суд: 28.05.2019, 03.07.2019, 10.12.2019 (т. 26 а.с. 292, т. 28а а.с. 154, т. 28 в а.с. 215); відправник Верховний Суд: 19.11.2018 (т. 19б а.с. 153).

Таким чином, предметом позову, що розглядається у цій справі, є вимога позивача до відповідача про захист його права власності на майно шляхом його витребування у кінцевого набувача у відповідності до ст.ст. 387, 388 ЦК України. Особливістю цієї справи є розгляд віндикаційного позову в межах справи про банкрутство позивача.

Місцевий суд ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтовані і доведені, є наявність підстав для задоволення позову у відповідності до приписів ч. 1 ст. 387 ЦК України, а судове рішення про це буде таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

При поданні позовної заяви та під час розгляду справи позивачем надані суду докази того, що майно, цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось», розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ЗАТ «РОСЬ» відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради ЗАТ «РОСЬ» на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 та згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 13.02.2006 за № 9822201, реєстраційний номер об`єкта 747805 (т. 13, а.с.143-144).

29.09.2006 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі №10/4867 про банкрутство ЗАТ «Рось».

20.10.2009 постановою Господарського суду Черкаської області у справі № 10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.

Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ «Рось» від 19.03.2010 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Тараненко Н.Л. довела до відома комітету кредиторів, що після проведення оцінки майна ЦМК здійснено публікацію оголошення про продаж майна; що оцінка майна ЦМК склала 901 588 грн; що на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від ТОВ «Техносоюз-Д».

Комітетом кредиторів ЗАТ «Рось» прийнято рішення здійснити цільовий продаж майна ЦМК боржника безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносоюз-Д» за ціною 902 000 грн, встановлено строк придбання майна до 01.05.2010 та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК.

27.04.2010 між ЗАТ «Рось» в особі ліквідатора Тараненко Н.Л. та ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора товариства ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу №780, за умовами якого: вартість цілісного майнового комплексу складає 814 423 грн., в т.ч. будівлі та споруди в кількості 30 позицій - 396 890 грн. та обладнання в кількості 67 позицій - 417 533 грн.; розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010.

На виконання договору №780 купівлі-продажу майна ТОВ "Техносоюз-Д" у період з 28.04.2010 по 12.08.2010 сплатив ЗАТ "Рось" 701 424,48 грн.

14.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187782 на кадастровий номер земельної ділянки № 7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ «Рось», та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру № 187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6, 2230 га власнику ЗАТ «Рось», ідентифікаційний код 14187396, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70, а 27.04.2010 - сформовано витяг про реєстрацію договору № 780 у державному реєстру правочинів № 8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.

13.05.2010 між ТОВ «Техносоюз-Д» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

У період з 19.05.2010 до 28.05.2010 ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Техносоюз-Д» 475 500 грн. згідно з меморіальним ордером та 425 000 грн. згідно з квитанціями доприбуткового касового ордера.

09.09.2010 ОСОБА_1 як установник управління, і Приватне підприємство «Терра-Граніт» як управитель уклали між собою договір управління майном ЦМК, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за № 1530, за яким спірне майно передано в управління ПП «Терра-Граніт».

12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 14/5026/1020/2011 про банкрутство ЗАТ «Рось».

29.11.2011 ухвалою суду першої інстанції затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15 627 170,38 грн.

21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

25.04.2013 ліквідатором банкрута подано заяву про визнання недійсним договору від 27.04.2010 № 780, про повернення майна ЦМК та про повернення покупцю коштів у сумі 701 424,48 грн.

06.06.2013 ухвалою суду заяву ЗАТ «Рось» від 25.04.2013 №01-34/37 задоволено повністю, однак вказана ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції та надалі заява ліквідатора банкрута була уточнена і неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

06.02.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута від 19.11.2015 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» від 27.04.2010, укладеного між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», посвідченого 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. за реєстровим № 780, відмовлено повністю.

11.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 22.08.2017) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у цій справі скасовано і прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ЗАТ «Рось» про визнання недійсним договору задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» від 27.04.2010 № 780, укладений між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А.

Судове рішення прийнято з тих підстав, що при укладенні договору ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

14.12.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі № 925/1600/17 за позовом ЗАТ «Рось» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Іванюка О.М. до Приватного підприємства «Терра-Граніт» (далі - ПП «Терра-Граніт») про витребування майна ЦМК з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

14.03.2018 ПП «Терра-Граніт» і ОСОБА_1 підписали договір про розірвання договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 314.

19.03.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1600/17 визнано право власності на майно ЦМК за ЗАТ «Рось» та відмовлено у витребуванні майна ЦМК з тих підстав, що ЗАТ «Рось» не надало доказів перебування майна ЦМК у володінні ПП «Терра-Граніт» після розірвання 14.03.2018 укладеного ним з ОСОБА_1 договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010.

24.05.2018 ТОВ «Техносоюз-Д» звернулось до суду із заявою (вх. суду № 14790/18 від 24.05.2018) про застосування наслідків недійсності правочину і визнання поточних вимог кредитора на суму 829 373 грн., яку ухвалою суду від 17.08.2018 задоволено частково та визнано ТОВ «Техносоюз-Д» кредитором боржника на суму 701 424,48 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2018 № 144976185 власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , право власності на вказане майно виникло в останньої на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «Техносоюз-Д» від 13.05.2010, майно передано в іпотеку ОСОБА_2 згідно з договором іпотеки від 12.06.2018.

30.07.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 змінено та відмовлено в позові повністю з тих підстав, що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , а не ПП «Терра-Граніт»; що спір щодо витребування майна у набувача - фізичної особи та, відповідно, про визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів; що відповідач (ПП «Терра-Граніт») не є належним відповідачем й щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

27.12.2018 боржником в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. подано заяву № 02-01/14298/1020-2011 з вимогою витребувати у ОСОБА_1 та повернути ЗАТ «Рось» в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького О.В. спірний цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось», розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.1, ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Справа №14/5026/1020/2011 з 21.10.2019 року розглядається в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно.

Для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний

набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Судом перевірено та встановлено, що право власності ЗАТ «РОСЬ» на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 підтверджується

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 року (серія САА №926042 ).

27.04.2010 між ЗАТ «РОСЬ» в особі ліквідатора Тараненко Н.Л. та ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора товариства ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу №780, за умовами якого: вартість цілісного майнового комплексу складає 814 423 грн., в т.ч. будівлі та споруди в кількості 30 позицій - 396 890 грн. та обладнання в кількості 67 позицій - 417 533 грн.; розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010.

Договір купівлі-продажу №780, укладений між ЗАТ «РОСЬ» та ТОВ «Техносоюз-Д» визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду 27.04.2010 року.

Договір від 27.04.2010 року №780 являється недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 ЦК України). Даний Договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

13.05.2010 року ТОВ «Техносоюз-Д» в особі директора

ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу зареєстрованого в реєстрі за №1629, передає майно майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей, які містяться з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення договорів купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ОСОБА_6 був директором та засновником ТОВ «Техносоюз-Д».

09 вересня 2010 року ОСОБА_1 як установник управління, і Приватне підприємство «Терра-Граніт» як управитель уклали між собою договір управління майном ЦМК, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за №1530, за яким спірне майно передано в управління ПП «Терра-Граніт».

В матеріалах справи міститься Договір управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010 року, який підписано від імені Приватного підприємства «Терра-Граніт» директором ОСОБА_3 .

Директор ТОВ Техносоюз-Д» ОСОБА_6 та директор Приватного підприємства «Терра-Граніт» ОСОБА_3 відповідно до відомостей, які містяться в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 та Договорі управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010 року відповідно мешкають за адресою: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район село Селище.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2018 №144976185 власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Станом на дату звернення до господарського суду Черкаської області з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, майно було зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 як кінцевого набувача майна, оскільки договір від 27.04.2010 року №780 визнано судом недійсним, позивач отримав від нотаріуса оригінали документів, що підтверджують право власності ЗАТ «Рось» на майно цілісного майнового комплексу, належним способом захисту порушеного права та законного інтересу ЗАТ «Рось» в даному випадку є пред`явлення віндікаційного позову до фактичного володільця майна.

За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи приписи закону місцевий суд правильно відхилив доводи відповідача про те, що на момент укладення договору від 13.05.2010 ТОВ "Техносоюз-Д" був законним власником майна згідно з чинним на той час договором купівлі-продажу майна від 27.04.2010, оскільки Договір від 27.04.2010 року №780, укладений між ЗАТ «РОСЬ» в особі ліквідатора Тараненко Н.Л. та ТОВ «Техносоюз-Д» являється недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Договір від 27.04.2010 року №780 не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Державна реєстрація прав на майно та відсутність судових спорів щодо майна на момент укладення Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу між ТОВ «Техносоюз-Д» та ОСОБА_1 13.05.2010 року жодним чином не може бути свідченням правомірності набуття ТОВ «Техносоюз-Д» права власності на майно та добросовісності його набувача - відповідача по справі.

Як було зазначено вище Договір купівлі-продажу №780, укладений між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д» 27.04.2010 року визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року. Судові рішення набрали законної сили.

Під час розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «РОСЬ» №780 від 27.04.2010 року судом встановлено незаконність набуття ТОВ «Техносоюз-Д» права власності на майно цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «РОСЬ», що в силу приписів ст. 75 ГПК України є преюдиційним фактом та не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що під час укладення Договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «Рось» №780 від 27.04.2010 року сторонами правочину порушені вимоги, встановлені ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як було встановлено Київським апеляційним господарським судом в постанові від 11.04.2017 року по справі №14/5026/1020/2011 та підтримано Вищим господарським судом України в постанові від 22.08.2017 року по справі №14/5026/1020/2011 рішенням комітету кредиторів від 19.03.2010 ліквідатор був уповноважений на продаж майна банкрута - цілісного майнового комплексу Товариству з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" за ціною 902 000 грн. з встановленням строків придбання майна до 01.05.2010

При цьому, протокол комітету кредиторів від 19.03.2010 не містив склад майна (перелік інвентарних об`єктів) на визначену його ціну 902 000,00 грн.

Відповідно до укладеного ліквідатором договору купівлі-продажу майна банкрута від 27.04.2010, вартість майна складає 814 423,00 грн., в т.ч. вартість будівлі та споруди - 396 890,00 грн., вартість обладнання - 417 533,00 грн., а розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010 (в той час як комітетом кредиторів визначено 01.05.2010).

Отже, судами було встановлено, що ліквідатор банкрута при вчиненні правочину не мав права на зменшення ціни продажу та збільшення строків проведення розрахунків від тих, які були установлені комітетом кредиторів, проте продаж майна відбувся за меншою ціною, ніж було визначено рішенням комітету кредиторів.

Врахувавши встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при продажі майна банкрута шляхом укладення між ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора та ТОВ "Техносоюз-Д" договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2010 року було порушено порядок реалізації майна, встановлений ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки договір купівлі продажу майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 був укладений з порушенням вимог ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 18.01.2013р.), він не відповідає вимогам закону та порушує права і охоронювані законом інтереси боржника на здійснення продажу його майна за ринковими цінам на конкурентній (конкурсній) основі з метою задоволення вимог кредиторів у найбільш можливому розмірі.

Таким чином, ТОВ «Техносоюз-Д» було відомо про придбання майна у підприємства, яке перебуває в процедурі банкрутства, у зв`язку з чим покупець був зобов`язаний перевірити умови продажу майна, які були погоджені комітетом кредиторів ЗАТ «Рось», та відповідність погоджених комітетом кредиторів умов продажу умовам Договору №780.

ТОВ «Техносоюз-Д» не виконав умови Договору №780 і в частині сплати встановленої ціни майна в повному обсязі.

Комітет кредиторів ЗАТ «РОСЬ» 19.03.2010 року прийняв рішення продати майно ТОВ «Техносоюз-Д» за ціною 902 000,00 грн. та здійснити розрахунки за договором до 01.05.2010 року.

Умовами Договору купівлі-продажу №780 встановлено, що цілісний майновий комплекс продається за 814 423,00 грн. та у наступні строки:- на протязі п`яти робочих днів з моменту підписання даного Договору (тобто до 04.05.2010 року) - 214 423,00 грн., в т.ч. ПДВ, до 25.05.2010 року - 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, до 10.06.2010 року - 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, до 25.06.2010 року -200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Станом на 13.05.2010 року - дату укладення Договору між ТОВ «Техносоюз-Д» та ОСОБА_1 , ТОВ «Техносоюз-Д» було сплачено за цілісний майновий комплекс лише 35 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, замість 214 423,00 грн.,що передбачено умовами Договору.

Таким чином, Договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 року між ТОВ «Техносоюз-Д» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено до повного виконання ТОВ «Техносоюз-Д» умов Договору купівлі-продажу майна №780 між ЗАТ «РОСЬ» та ТОВ «Техносоюз-Д».

Фактично ТОВ «Техносоюз-Д» сплатив ЗАТ «Рось» за придбаний цілісний майновий комплекс підприємства банкрута за договором №780 лише 701 424,48 грн.

Посилання відповідача та третьої особи на проведення ТОВ «Техносоюз-Д» розрахунку шляхом сплати за ЗАТ «РОСЬ» податкового зобов`язання на суму 112 998,52 грн. не передбачено умовами Договору №780 та не було погоджено рішенням комітету кредиторів банкрута у відповідності до приписів ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На переконання колегії суддів, ОСОБА_1 мала можливість і повинна була дослідити документи, які підтверджують набуття ТОВ «Техносоюз-Д» права власності на майно від попереднього власника-підприємства-банкрута ЗАТ «Рось», а також відповідність укладеного договору умовам, погодженим комітетом кредиторів ЗАТ «Рось» та вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В даному випадку ОСОБА_1 знала або могла знати про те, що вона придбає майно, яке може бути витребувано у неї, оскільки на момент укладення нею правочину з ТОВ «Техносоюз-Д» вже існували правові підстави для визнання Договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ «РОСЬ» від 27.04.2010 року недійсним.

Колегія суддів зауважує, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону станом на час набуття ОСОБА_1 майна) визначав у статті 1 термін «заінтересована особа стосовно боржника» - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

З`ясування у межах справи про банкрутство «заінтересованості», «контролю», «пов`язаності» набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/ недобросовісності набувача.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18 лютого 2021 року у справі №14/5026/1020/2011.

Оскільки ОСОБА_1 не проявила добросовісної та розумної обачності при придбанні майна у ТОВ «Техносоюз-Д», а також враховуючи пов`язаність стійкими діловими стосунками та родинними зв`язками з родиною директора та засновника ТОВ «Техносоюз-Д» ОСОБА_6, позивач критично ставиться до посилань відповідача на те, що заявленим позовом можуть бути порушені його право на мирне володіння майном та покладається на нього як на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, внаслідок чого він змушений шукати способи компенсації своїх втрат.

Матеріалами справи підтверджено, що на протязі всього часу з моменту укладення між ТОВ «Техносоюз-Д» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 року ТОВ «Техносоюз-Д» продовжував перебувати на території майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 .

Дані обставини підтверджуються отриманням ТОВ «Техносюз-Д» з 2013 по 2019 рік рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, направлених судом на адресу ТОВ «Техносюз-Д», документами виконавчого провадження №59436467 на виконання наказу господарського суду

Черкаської області №14/5026/1020/2011 від 30.05.2020 року, договором №01- ВЗ/14/5026/1020/2011 відповідального зберігання майна з правом користування від 01.06.2020 року, яким майновий комплекс ЗАТ «Рось» передано на відповідальне зберігання ТОВ «Техносоюз-Д».

Колегія суддів зауважує, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

Колегія суддів погоджується з позивачем, що при укладенні ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майна з ТОВ «Техносоюз-Д» вона мала можливість та була зобов`язана дізнатись про те, що ТОВ «Техносоюз-Д» придбало майно у ЗАТ «РОСЬ» з порушенням закону, що договір виконується з порушенням встановлених умов, що розрахунки за майно здійснені не в повному обсязі, тобто, проявити обережність та обачливість.

ОСОБА_1 всі важливі для укладення договору обставини не дослідила та прийняла на себе ризики придбання спірного майна у ТОВ «Техносоюз-Д», чим виявила ознаки недобросовісної поведінки.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Верховний Суд у справі №234/3341/15-ц (постанова від 22.05.2019) зазначає щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 ЦК, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: Placuit inomnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, що означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Ліквідатор у справі про банкрутство має статус особи, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження під час ліквідаційної процедури, зокрема ті, що спрямовані на формування ліквідаційної маси боржника та максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що заявленим позовом можуть бути порушені його право на мирне володіння майном та покладається на нього як на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, внаслідок чого він змушений шукати способи компенсації своїх втрат, оскільки ОСОБА_1 не проявила добросовісної та розумної обачності при придбанні майна у ТОВ «Техносоюз-Д», а також враховуючи «пов`язаність» стійкими діловими стосунками та родинними зв`язками з родиною директора та засновника ТОВ «Техносоюз-Д» ОСОБА_6

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

Колегії суддів вважає, що з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено протиправність відчуження цілісного майнового комплексу ЗАТ «РОСЬ», недобросовісну поведінку відповідача, місцевий суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ЗАТ «РОСЬ» до ОСОБА_1 та задовольнив позов.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 у справі №14/5026/1020/2011 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 14/5026/1020/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено 01.04.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді С.В. Сотніков

С.Р. Станік