ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року Справа №902/1019/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 (повний текст - 28.12.2023) у справі №902/1019/23 (суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452
про стягнення 42800,79 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1019/23 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Немирівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №4 "Сонечко" Немирівської міської ради про стягнення 42800,79 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 32968,51 грн заборгованості, у тому числі 28725,48 грн основного боргу, 800,38 грн 3% річних, 3442,65 грн інфляційних втрат та 2067,49 грн судових витрат на сплату судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3478,54 грн пені, 488,72 грн 3% річних та 5865,02 грн інфляційних втрат відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 616,51 грн залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з оскаржуваним рішенням і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст.193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню.
Зазначає, що у правовідносинах купівлі-продажу право вимоги продавця, а так само кореспондуючий цьому праву обов`язок покупця є наслідком факту передачі товару. Такий порядок регулювання відносин відповідає змісту п.5.2. розділу Типового договору, що закріплює обов`язок Споживача оплатити поставлений товар.
Позивач зазначає, що виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі. З 01.11.2021 по 25.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1709,85 куб.м на загальну суму 28725,48 грн. Таким чином у відповідача виник борг за спожитий природній газ у листопаді 2021 на загальну суму 28725,48 грн. З огляду на положення пункту 4.4 Типового договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за листопад 2021 до 31.12.2021. Відповідачем не надано докази сплати суми боргу в розмірі 28725,48 грн в повному обсязі або частково до 31.12.2021. У зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу у листопаді 2021, позивач з 01.01.2022 нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 1289,10 грн.; інфляційні втрати в сумі 9307,67 грн та пеню в сумі 3478,54 грн.
Також апелянт стверджує, що правомірно, відповідно до умов Типового договору нарахував з 01.01.2022 інфляційні втрати; 3% річних та пеню за прострочення виконання зобов`язання.
Посилається на висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №916/2945/22.
На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 488,72 грн 3% річних; 5865,02 грн інфляційних втрат та 3478,54 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Грязнов В.В.
Листом від 15.01.2024 матеріали справи витребувано з господарського суду Вінницької області. 29.01.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 30.01.2024, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Грязнова В.В. з 29.01.2024 по 02.02.2024, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/1019/23.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1019/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 16.02.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.
14.02.2024 до суду від Немирівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №4 "Сонечко" Немирівської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві відповідач, зокрема, зазначає, що з 15 січня 2021 року на офіційному майданчику в системі Prozorro на платформі Держзакупівлі Онлайн був оприлюднений звіт про укладання договору між Немирівським ДНЗ №4 «Сонечко» Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз збут». Проте, в кінці вересня 2021 року ТОВ «Вінницягаз збут» розірвало договір в односторонньому порядку у зв`язку з стрімким підвищенням ціни на ринку природного газу.
Про існування боргу перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» дізнався отримавши 17.08.2023 ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.08.2023 у справі №902/1019/23. Зв`язалися в телефонному режимі з провідним фахівцем відділу супроводу постачання природного газу, Департаменту супроводу юридичних осіб ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» щоб з`ясувати дану ситуацію. Під час розмови з`ясували, що паперові варіанти договору надсилалися на адресу: Україна, 22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, Немирів, вул.Луначарського, 8А, а електронні варіанти на адресу: ludagoiovenko76@gmail.com, на приватну електронну адресу людини, яка з 09.01.2019 не працює в закладі та на даний час проживає у Федеративній Республіці Німеччині.
Немирівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №4 «Сонечко» Немирівської міської ради є розпорядником бюджетних коштів (одержувачем бюджетних коштів) та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Оскільки Договір про постачання природного газу не був укладений між ТОВ «ГК «Нафтогаз України», не був оприлюднений на офіційному майданчику в системі Prozorro платформі Держзакупівлі Онлайн, не був зареєстрований в Державній Казначейській службі, не було також надано акту виконаних робіт, то оплата за спожитий газ в період з 08.11.2021 по 28.11.2021 була неможливою. Ніякі паперові документи на юридичну адресу (Україна, 22800, Вінницька обл., Немирівський р-н, м.Немирів, вул.Гімназійна, буд.18-А) та електронні документи на електронну адресу (lankova@ukr.net) дошкільного закладу не надходили.
На підставі викладеного відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1019/23 без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р "Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії", визначено позивача постачальником "останньої надії" строком на три роки, як переможця конкурсу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236" (далі - Постанова КМ України №1102).
Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Немирівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №4 "Сонечко" Немирівської міської ради (далі - відповідач) є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.
У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.10.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56XS0000ZQDCC00L був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 29.10.2021 по 25.11.2021.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 №ТОВВИХ-22-10435, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.
На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу реєстр за Формою №10. Згідно з Формою №10, відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Згідно з пунктом 1.1. договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник).
Відповідно до пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.
Згідно пункту 1.3. договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
У пункті 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Як передбачено пунктом 2.3. договору, відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Розділом III договору передбачено умови постачання, зазначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору (п. п. 3.1.-3.4. договору).
Згідно з пунктом 4.1. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до пункту 4.2. договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Як передбачено пунктом 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Положеннями пункту 4.4. договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з пунктом 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно пункту 11.1 цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (п.11.3 договору).
Згідно даних з інформаційної платформи оператора ГТС вбачається, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу відповідачу, як постачальник "Останньої надії".
Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS0000ZQDCC00L.
Із матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2021 по 25.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 1709,85 м.куб (т.1, а.с.49) та виставив відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року №32147 (т.1, а.с.76).
Згідно вказаного рахунку відповідачу нараховано за газ природний та послугу транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) до сплати 28725,48 гривень.
Постачальником направлялась на адресу споживача вимога №119/4.3-9439-2022 від 18.07.2022 з проханням сплатити заборгованість у розмірі 28725,48 гривень до 01.08.2022 (т.1, а.с.79, 80, 136-140).
Докази оплати вартості спожитого відповідачем природного газу у матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого природного газу у визначеному договором порядку.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 42800,79 грн заборгованості у тому числі 28725,48 грн основного боргу, 3478,54 грн пені, 1289,10 грн 3% річних, 9307,67 грн інфляційних втрат.
У листі №01-18/123 (вх.№01-34/9777/23 від 17.10.2023) відповідач визнав заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в частині 28725,48 гривень основного боргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).
Як встановлено пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно положень статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).
В силу законодавчих приписів Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України.
Відповідно до п.п.1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Матеріалами справи підтверджується, що протягом спірного періоду між сторонами діяв типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
В матеріалах справи наявні докази включення спірного об`єму природного газу в означений період до Реєстру споживачів позивача.
Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.
У спірних правовідносинах, за імперативними вимогами законодавця, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об`єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
У відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2021 по 25.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 1709,85 м.куб (т.1, а.с.49) та виставив відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року №32147 (т.1, а.с.76).
Вартість природного газу розрахована шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції Постанови КМУ №1102.
Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.м. З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача від 29.09.2022.
Згідно рахунку відповідачу нараховано за газ природний та послугу транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) до сплати 28725,48 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.07.2022 за адресою реєстрації відповідача направлено вимогу про оплату поставленого газу за період 01.11.2021 по 25.11.2021 в сумі 28725,48 грн на реквізити, зазначені у вимозі. Вказана вимога згідно поштового повідомлення отримана відповідачем 22.07.2022 (т.1 а.с.79, 80, 136-140, 189). Із розрахунку позивача вбачається, що позивачем нарахована пеня за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.
Докази оплати вартості спожитого відповідачем природного газу у матеріалах справи відсутні. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого природного газу у визначеному договором порядку.
Місцевим господарським судом з цього приводу зазначено, що доказів направлення відповідачу у строк та у спосіб передбачений пунктом 4.3. договору рахунку або інших первинних документів, у яких відображено розмір грошового зобов`язання відповідача за поставлений газ за спірний період позивачем суду не надано. Не надано позивачем також інших доказів, які би підтверджували обізнаність відповідача про виникнення та прострочення грошового зобов`язання в сумі 28725,48 грн на користь позивача станом на 01.01.2022. Отже, відповідач не міг виконати умову пункту 4.4. договору щодо оплати рахунку до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу та обставина прострочення оплати станом на 01.01.2022 позивачем не доведена.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що грошове зобов`язання з оплати поставленого газу відповідач повинен був виконати у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги до 26.07.2022, отже вимога про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3478,54 грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 27.07.2022 по 30.06.2023, дійшов висновку, що за період прострочення виконання грошового зобов`язання, сума 3% річних становить 800,38 грн, а інфляційних втрат- 3442,65 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Умовами Типового договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Типового договору).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов`язок з оплати отриманого газу виник у останнього лише після отримання рахунків на оплату.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 27.03.2023 у справі №920/1343/21, від 04.04.2023 у справі №44/258-б (910/15426/20).
Тому, хоча в договорі й зазначено, що «споживач зобов`язаний оплатити рахунок», однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.4 Типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується «до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу», а не до закінчення місяця, наступного за місяцем, в якому отримано рахунок.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції щодо оплати товару тільки після отримання рахунку, оскільки неотримання відповідачем рахунку на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити його вартість.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно п.5.2.5 типового договору споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Отже, саме відповідач мав обов`язок оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його позивачу.
З огляду на зазначене, відповідач за отриманий у листопад 2021 року газ повинен був розрахуватися до 31.12.2021 включно.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що інформація щодо кількості отриманого газу доступна відповідачу на Інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом, як суб`єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Колегія суддів звертає увагу, що дана правова позиція є сталою, та викладена у постановах апеляційних господарських судів, зокрема, від 19.02.2024 у справі №921/548/23 (Західний апеляційний господарський суд); від 10.10.2023 у справі №916/1595/22, від 03.10.2023 у справі №916/3294/22 (Південно-західний апеляційний господарський суд); від 28.06.2023 у справі №912/1480/22 (Центральний апеляційний господарський суд); 14.11.2023 у справі №922/1369/23 (Східний апеляційний господарський суд).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п.4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши перевірку розрахунку розміру пені на суму заборгованості 28725,48 грн за період 01.01.2022 по 30.06.2022, судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку розміру пені 3478,54 грн.
Крім цього, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 судом апеляційної інстанції встановлено, що їх розмір є вірним, а тому вважає правомірним стягнення з відповідача 1289,10 грн 3% річних, 9307,67 грн інфляційних втрат.
Отже, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3478,54 грн пені, 488,72 грн 3% річних та 5865,02 грн інфляційних втрат.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85)).
Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень процесуального права щодо засад судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, отже судова колегія враховує: відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; відповідач є комунальною некомерційною установою; враховуючи що, дійсно відповідачем не було отримано своєчасно рахунок на оплату з зазначенням об`єму спожитого газу; стягнення інфляційних збитків та 3% річних.
Враховуючи зазначене при вирішенні спору у даних правовідносинах та, з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити штрафні санкцій до 10% з застосуванням статей 551 ЦК України, 233 ГК України, у зв`язку із чим позов в цій частині заявленої вимоги про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 347,85 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 05.03.2024 у cправі №916/1595/22.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 347,85 грн пені, 488,72 грн 3% річних, 5865,02 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у зазначеній вище частині.
Судова колегія зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви у розмірі 616,51 гривень та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.12.2023 у справі №902/1019/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 347,85 гривень пені, 488,72 гривень 3% річних, 5865,02 гривень інфляційних втрат та в частині покладення на позивача витрат зі сплати судового збору в сумі 616,51 гривень, та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити:
«Стягнути з Немирівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №4 "Сонечко" Немирівської міської ради (22800, Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Гімназійна, будинок 18-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35949444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 347,85 гривень пені, 488,72 гривень 3% річних, 5865,02 гривень інфляційних втрат та 616,51 гривень судових витрат на сплату судового збору».
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Немирівського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №4 "Сонечко" Немирівської міської ради (22800, Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Гімназійна, будинок 18-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35949444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 3220,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.04.2024.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2024 |
Оприлюднено | 04.04.2024 |
Номер документу | 118067196 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Саврій В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні