Постанова

від 19.03.2024 по справі 908/3488/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3488/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

від відповідача:Клюшник В.В., представник Василівської міської ради Запорізької області

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Таврія на рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2023 року (повний текст складено 09.10.2023 року) у справі № 908/3488/19 (суддя Зінченко Н.Г.)

за позовом Фермерського господарства Таврія, (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Молодіжна, буд. 44)

до відповідача Василівської міської ради Запорізької області, (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кам`янська сільська рада Василівського району Запорізької області, (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Центральна, буд. 21)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Таврія" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому ( з урахуванням уточненої позовної заяви ) просило визнати договір оренди землі від 24.07.2009 року поновленим на строк 8 років на тих самих умовах, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі у редакції позивача від 11.11.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вчасно звернувся до відповідача з відповідним листом-повідомленням у межах п.7 договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому він має переважене право на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, позивач вказував, що ч. 5 ст. 33 згаданого Закону передбачає право сторін змінити умови договору при його пролонгації.

Одночасно позивач зазначив, що протягом дії договору він, як орендар, належним чином виконував його умови. Доказів, у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, які б спростовували таке твердження позивача, матеріали даної справи не містять.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.09.2023 року у справі № 908/3488/19 в задоволені позову Фермерського господарства "Таврія" відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що:

- позивач у передбачений Законом України "Про оренду землі" (ст.33) строк не скористався своїм переважним правом на укладання договору на новий строк, у зв`язку з чим це право припинилось;

- з 22.10.2019 року припинив дію договір оренди землі у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

- до заяви позивача за вих. № 12 від 25.01.2022 року не може бути застосована конструкція ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" , оскільки умовами договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381 передбачений строк його дії 5 років ( а не 8 років, як просить позивач у позові);

- за приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень з боку орендодавця (Держгеокадастру) у його поновленні.

Суд вказав, що у даному випадку відсутні підстави для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у запропонованій позивачем редакції, оскільки законодавством не передбачено повноваження суду щодо самостійного визначення або зміни істотних умов договору, зокрема строку його дії, оскільки це вирішується сторонами договору на основі їх вільного волевиявлення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фермерське господарство "Таврія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про поновлення договору оренди землі та визнання договору від 24.07.2009 року поновленим на умовах, викладених апелянтом у скарзі та в запропонованій позивачем редакції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом невірно обчислений перебіг строку договору оренди землі та його поновлення, оскільки для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не дата його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. Тому у даному випадку, враховуючи, що датою реєстрації додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий термін є 23.12.2014 року, то саме з цієї дати починає спливати новий термін дії договору. Тому договір припинив свою дію 23.12.2019 року;

- на виконання умов договору орендар за 60 днів до закінчення строку його дії повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору листом від 24.10.2019 року, потім листом від 11.11.2019 року орендодавцю подано лист про поновлення договору разом з проектом додаткової угоди. Тобто за 42 дні до закінчення дії договору орендар вчинив відповідні дії щодо повідомлення орендодавця про свій намір, що свідчить про виконання скаржником вимог, як договору, так і Закону України "Про оренду землі";

- судом не взято до уваги правовий статус оспорюваної земельної ділянки, яка є залишком землі, що перебувала у користуванні ФГ "Таврія" на підставі державного акту про довічне успадкування володіння землею після отримання з її складу земель членами господарства та надана останньому для створення його діяльності та функціонування.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду таким, що ґрунтується на законі.

Вважає помилковими посилання скаржника на те, що договір оренди припинив свою дію 23.12.2019 року, тобто з урахуванням п`яти років з моменту реєстрації додаткової угоди до нього.

Також відповідач вказує на правильність висновків суду про те, що лист від 24.10.2019 року не може розглядатися як лист-повідомлення про намір орендаря щодо поновлення договору оренди землі, оскільки цей лист містив лише прохання надати перелік документів, які необхідно надати для такого поновлення та був направлений позивачем без проекту додаткової угоди. При цьому, лист-повідомлення від 11.11.2019 року був направлений на адресу ГУ "Держгеокадастру" у Запорізькій області після закінчення дії договору.

Зазначає, що:

- листами Держгеокадастру від 20.11.2019 року та від 25.11.2019 року останній відмовив апелянту у поновленні договору оренди землі із посиланням на ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі";

- скаржником не було дотримано умови договору щодо письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору про намір його продовжити, оскільки з таким листом він звернувся лише 11.11.2019 року, тобто з пропуском визначеного договором строку. При цьому, за приписами ст.33 вказаного Закону такий строк встановлюється умовами договору, а на випадок відсутності відповідної домовленості між сторонами договору, цей строк визначено нормативно, тому перевагу має договірний строк;

- до заяви скаржника від 25.01.2022 року не може бути застосована конструкція ч.6 ст.33 Закону, оскільки сам лише факт спливу місячного строку, за відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого поновлення договору оренди на підставі ч.ч.1-5 цієї статті Закону.

Щодо статусу земельної ділянки відповідач зазначив, що остання перебуває у комунальній власності Василівської міської ради Запорізької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. До передачі цієї ділянки у комунальну власність територіальної громади в особі Василівської міської ради, земельна ділянка мала статус державної власності.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А.(доповідач), судді: Коваль Л.А., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2023 року апеляційна скарга залишена без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2023 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.02.2024 року.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.03.2024 року.

19.03.2024 року у судове засідання представник скаржника не з`явився. На адресу суду скаржник надіслав клопотання про проведення засідання за відсутності його представника. Наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по справі.

19.03.2023 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2009 року між Фермерським господарством "Таврія" (орендарем) та Василівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) укладений договір оренди землі № 381, згідно з п.п. 1, 2 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації від 31.01.2008 року № 69 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Таврія", розташованого на території Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області" та від 26.08.2008 року № 616 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 31.01.2008 № 69" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для використання за цільовим призначення для ведення фермерського господарства Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,51 га ріллі.

Згідно з пунктом 7 договір укладено на 5 (п`ять) років.

Відповідно до п. 38 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований Василівським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.10.2009 року, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 0409266000910.

Кадастровий номер земельної ділянки: 2320982200:01:015:0006 (згідно Схеми земельної ділянки).

Факт передачі орендарю обумовленої договором земельної ділянки засвідчується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками Актом прийому-передачі земельної ділянки.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 року № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

За таких обставин, з набранням чинності зазначеним вище Законом України та прийняттям відповідних нормативно-правових актів, розпорядником земель, що є предметом за договором оренди землі № 381 від 24.07.2009 року, стало Головне управління Держземагенства у Запорізькій області.

19.12.2014 року між позивачем (орендарем) та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області (орендодавцем) укладено додаткову угоду про поновлення (продовження) договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381, якою сторони виклали у новій редакції п. 7 договору оренди та визначили, що термін дії договору оренди земельної ділянки 5 (п`ять) років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 31466120 від 23.12.2014 року) і Інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-2306659762019 від 06.12.2019 року) державна реєстрація додаткової угоди від 19.12.2014 року до договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381 відбулася 23.12.2014 року.

Встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

Згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України від 31.03.2015 року № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв`язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, після відповідних законодавчих змін розпорядником земель, що є предметом договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381, стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

24.10.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом № 126, в якому просив надати перелік документів, необхідних для поновлення договору оренди землі №381 від 24.07.2009 року.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом № 27-8-06-6017/2-19 від 08.11.2019 року "Про розгляд листа" вказало, які документи необхідно подати разом із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, одночасно зазначивши, що строк дії договору оренди закінчився 24.10.2019 року, а відтак, його поновлення не можливе.

11.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням № 145 "Про поновлення договору оренди землі", в якому просив поновити договір оренди землі від 24.07.2009 року № 381, зареєстрований 22.10.2019 року за № 040926600090, укладений між Василівською районною державною адміністрацією та ФГ "Таврія" на строк 8 (вісім) років на умовах додаткової угоди про поновлення договору оренди від 19.12.2014 року (зареєстрована за номером 8196626 від 23.12.2014 року). До вказаного листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди від 11.11.2019 року про поновлення договору оренди землі на 8 років.

Листами № 27-8-0.63-6145/2-19 від 20.11.2019 року "Лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі" і № 32-8-0.6-6236/2-19 від 25.11.2019 року "Про розгляд листа" Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача про свої заперечення проти поновлення вказаного вище договору та відсутності в Управління підстав для такого поновлення із посиланням на ст. 33 Закону України "Про оренду землі". У цих листах, у тому числі, зазначалося, що строк дії договору оренди закінчився 24.10.2019 року.

Відмова Держгеокадастру у поновленні договору оренди землі стала підставою для звернення ФГ "Таврія" з даним позовом до суду.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.01.2022 року здійснено заміну первісного відповідача у справі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на належного відповідача Василівську міську раду Запорізької області, з підстав, викладених у цій ухвалі.

25.01.2022 року ФГ "Таврія" звернулося до Василівської міської ради Запорізької області із заявою за вих. № 12, якою, із посиланням на ч. 2 ст. 33 та ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", просило поновити договір оренди землі від 24.07.2009 року № 381 на строк 8 років на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24.07.2009 року та додатковою угодою від 19.12.2014 року. До вказаної заяви додавався проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.11.2019 року.

На думку колегії суддів в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд надав вірну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам. Висновки суду апелянт не спростував.

На обгрунтування таких доводів колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.1 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ч.ч.1, 9 ст.93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 цього Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону (у редакції Закону № 161-XIV, чинної на час укладення додаткової угоди від 19.12.2014 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Одночасно, ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у вказаній редакції передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності)

Згідно з ч.ч.8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди, можуть бути оскаржені в суді.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Зокрема, ст.33 вказаного Закону прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Отже, незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору, є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" (№161-XIV) встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: За загальним правилом, викладеним у ч.5 ст.33 цього Закону, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч.6 ст. 33 Закону № 161-XIV.

Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України). З огляду на викладене, не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19.

Крім того, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин підтверджує змістовну єдність усіх приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, 24.10.2019 року ФГ "Таврія" звернулося з листом № 126 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому містилося прохання надати перелік документів, які необхідно надати для поновлення договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381, зареєстрованого 22.10.2009 року за № 040926600090, укладеного між Василівською районною державною адміністрацією та ФГ "Таврія".

Між тим, як було вірно зазначено місцевим господарським судом , вказаний лист не є пропозицією про намір щодо поновлення договору оренди землі, а також до нього не було додано проект додаткової угоди, що є обов`язковим, тому він не являється листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі у розумінні наведених вище норм.

Крім цього, оскільки лист від 24.10.2019 року по суті не являється повідомленням, викладене спростовує доводи апеляційної скарги стосовно звернення позивача з відповідним повідомленням до Головного управління Держгеокадастру у межах шестидесятиденного строку, встановленого договором оренди (у редакції додаткової угоди).

У подальшому, як свідчать матеріали справи, з метою поновлення строку дії договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381 на новий строк позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області був направлений лист-повідомлення № 145 від 11.11.2019 року про поновлення договору оренди землі строком на 8 років на умовах додаткової угоди про поновлення договору оренди від 19.12.2014 року (зареєстрована за номером 8196626 від 23.12.2014 року). До вказаного листа-повідомлення позивачем доданий проект додаткової угоди від 11.11.2019 року про поновлення договору оренди землі на 8 років.

У цьому зв`язку місцевим господарським судом було зазначено, що лист-повідомлення № 145 від 11.11.2019 року про поновлення договору оренди землі направлений на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області без додержання строків, передбачених ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки строк дії договору на час такого звернення вже закінчився. При цьому суд послався на те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій та одночасно вказав, що у спірних правовідносинах строк дії договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381 закінчився 22.10.2019 року (п`ять років з моменту реєстрації саме договору оренди, оскільки додаткова угода від 19.12.2014 року до договору оренди є лише складовою частиною основного договору).

Колегія апеляційного господарського суду враховує, що за сталою практикою Верховного Суду для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не дата підписання договору, а саме вчинення реєстраційних дій, однак вважає помилковими висновки господарського суду стосовно того, що у даному випадку слід враховувати дату реєстрації саме договору оренди від 24.07.2009 року, а не додаткової угоди до нього від 19.12.2014 року (яка була зареєстрована 23.12.2014 року), оскільки здійснивши первісне укладення та реєстрацію договору оренди сторони можуть змінити строк його дії, уклавши відповідну додаткову угоду, і підписавши таку угоду, сторони мають можливість по іншому врегулювати свої відносини. За переконанням колегії суддів, уклавши додаткову угоду, сторони здійснили погодження зміни однієї з істотних умов договору - умови про строк. Зміна договору означає, що зобов`язання сторін діють відповідно до змінених умов.

Таким чином, з урахування дати державної реєстрації вказаної вище додаткової угоди, останнім днем дії договору оренди землі 2009 року є 23.12.2019 року.

Отже, у відповідній частині доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Між тим, вищевикладене не вплинуло на правильність висновків суду по суті спору у цілому з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж місяць до спливу строку договору оренди землі.

У цьому зв`язку Верховний Суд неодноразово зазначав, що з вказаної норми вбачається, що строк для повідомлення орендодавця орендарем, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, встановлюється умовами договору. На випадок відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього у договорі, цей строк визначено нормативно не пізніше ніж місяць до спливу строку договору оренди землі. Отже, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами у договорі оренди землі. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021 року у справі №912/882/20 ).

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, про те, що він звернувся до орендодавця у строк, передбачений для такого звернення статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у межах місячного строку) колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм чинного законодавства України.

У даній справі лист-повідомлення № 145 від 11.11.2019 року про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди направлений на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області без додержання строків, передбачених сторонами у додатковій угоді від 19.12.2014 року до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2009 року №381.

Зокрема, за умовами п.2 додаткової угоди, п.7 договору 24.07.2009 року №381 викладено у новій редакції, а саме: "Термін дії договору оренди земельної ділянки 5 років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію" .

Отже, враховуючи, що датою закінчення дії договору, з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди до нього від 19.12.2014 року, є 23.12.2019 року, то орендар повинен був звернутися до орендодавця з пропозицією про поновлення договору на новий строк не пізніше 25.10.2019 року.

Однак, дана умова не виконана позивачем, оскільки ФГ "Таврія", з урахуванням викладених вище обставин, звернулося до орендодавця з пропозицією про продовження терміну дії договору оренди землі 11.11.2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого у договорі (в редакції додаткової угоди до нього).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами, за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

За приписами ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендар може претендувати на переважне право укладення договору оренди землі на новий строк лише у випадку відсутності заперечень щодо такого укладення від орендодавця.

Як зазначено вище, матеріали даної справи свідчать про те, що Держгеокадастр листами № 27-8-0.63-6145/2-19 від 20.11.2019 року "Лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі" та №32-8-0.6-6236/2-19 від 25.11.2019 року "Про розгляд листа" заперечив проти поновлення договору оренди землі від 24.07.2009 року, пославшись на те, що у держави в особі Головного управління є право розпоряджатися земельними ділянками на власний розсуд (ст.78 Земельного кодексу України), реалізовувати можливість передавати в оренду земельні ділянки за результатами проведення земельних торгів (ст.124 Земельного кодексу України), при цьому продаж права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) (ст.134 Земельного кодексу України) надає змогу збільшити фінансові надходження від орендної плати, оскільки ключовою засадою під час торгів є конкуренція і від того на скільки більшу ціну запропонує один учасник торгів від іншого залежатиме розмір орендної плати.

Отримання листів не заперечується скаржником. Отже, позивач був обізнаний про наявність таких заперечень.

Враховуючи, що до закінчення строку дії договору оренди (у редакції додаткової угоди від 19.12.2014 року), у межах передбачених законодавством строків, орендодавець належним чином повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення на новий строк договору оренди землі та про відсутність наміру його продовжувати, викладене позбавило ФГ "Таврія" переважного права перед іншими особами на укладення спірного договору оренди на новий строк.

При цьому, звернення позивача 25.01.2022 року до Василівської міської ради Запорізької області із заявою за вих. № 12 про поновлення договору оренди землі не має суттєвого значення для вирішення даного спору, враховуючи встановлений судом факт закінчення дії спірного договору оренди землі 23.12.2019 року.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що обставина неповернення позивачем після закінчення строку дії договору орендодавцю земельної ділянки та звернення його до Василівської міської ради Запорізької області із заявою про поновлення договору оренди землі від 24.07.2009 року № 381 на строк 8 років, не свідчить про можливість застосування у цьому випадку конструкції ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки умовами договору №381, зокрема, передбачений строк його дії 5 років, а не 8 років, як пропонував позивач.

Крім того, саме лише факт спливу місячного строку за відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, не може означати автоматичне поновлення договору оренди землі, за наявності вже використаного позивачем права на поновлення договору оренди на підставі ч.1-ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень з боку орендодавця (Держгеокадастру) у його поновленні.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди від 11.11.2019 року та поновленим на строк 8 років договору оренди землі від 24.07.2009 року та, у зв`язку з цим, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Таврія" на рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2023 року у справі № 908/3488/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2023 року у справі № 908/3488/19 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 01.04.2024 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.А.Коваль