Постанова

від 07.03.2024 по справі 908/2465/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2465/22 (212/5998/22)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/2465/22 (212/5998/22)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я

в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу перебувала справа № 212/5998/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Провадження було відкрито 04.11.2022 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 11.01.2023 матеріали справи № 212/5998/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, передані Господарському суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа №908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Позивач - ОСОБА_1 просить стягнути з Відповідача - Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за спричинену моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві грошові кошти в сумі 130 000,00 грн без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2465/22 (212/5998/22) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь ОСОБА_1 100 000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в дохід державного бюджету України 2064 грн 53 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2465/22 (212/5998/22) та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що підприємство відповідача не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання.

При цьому звертає вагу на те, що позивач працював на підприємстві відповідача незначний проміжок часу та після трудових відносин з відповідачем працював на іншому підприємстві в несприятливих та шкідливих умовах праці, що також могло визначитись на стані здоров`я позивача та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання.

Скаржник зазначає, що господарським судом не враховано, що після звільнення з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та перед працевлаштуванням до ПрАТ «Центральний збагачувальний комбінат» (на підприємство, на якому у позивача в подальшому встановлено професійне захворювання), позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого у нього не було виявлено ознак професійного захворювання.

Наголошує, що моральна шкода у зв`язку з хронічним професійним захворюванням вже була відшкодована позивачу іншим підприємством, а саме у справі № 212/5156/22 судом стягнуто на користь позивача 55 000,00 грн з ПрАТ «Центральний збагачувальний комбінат», тобто підприємством, умовами праці на якому позивачу фактично заподіяно моральну шкоду.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції стягнуто занадто велику суму на відшкодування моральної шкоди, яка не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Крім того, повідомляє, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Позивач та арбітражний керуючий своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 07.03.2024 сторони, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої відповідачем апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - Позивача підтверджується, що з 14.08.2009 по 10.06.2010 та потім з 11.10.2011 по 03.12.2013 від працював у структурному підрозділі Відкритого акціонерного товариства, після зміни організаційно-правової форми - Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Гірничо-збагачувальний комплекс «Укрмеханобр» на посаді машиніста бурової установки.

Суду представлена Інформаційна довідка Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 05.05.2018 № 334/4.6-5 (далі - Інформаційна довідка), складена по професійних маршрутах ОСОБА_1 , в тому числі: з 14.08.2009 по 10.06.2010 - машиніст бурової установки ВАТ «ММК ім. Ілліча» ГЗК «Укрмеханобр»; з 11.10.2011 по 03.12.2013 - машиніст бурової установки ВАТ «ММК ім. Ілліча» ГЗК «Укрмеханобр»; з 05.12.2013 по 25.05.2017 - машиніст бурової установки ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром».

Згідно з висновками Інформаційної довідки про умови праці працівника ОСОБА_1 по профмаршруту роботи на підприємстві Відповідача, виходячи з Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених Наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248, загальна оцінка умов праці віднесена до 3 класу 3 ступені «Шкідливі».

09.02.2021 комісією ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі - Акт розслідування) за результатами розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання - хронічна попереково-крижова радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним та стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг, яке встановлено Позивачу.

В п. 17 Акту розслідування зазначено, що працюючи машиністом бурової установки на буровій дільниці № 2 ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром» в умовах Першотравневого кар`єру ПрАТ «Північний ГЗК», ОСОБА_1 виконував роботи з керування буровим станком СБШ-250МНА під час буріння свердловин. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та робочого місця умови праці характеризувались важкістю праці, показники якої перевищували нормативні значення. Підставою для встановлення професійного характеру захворювання працівника ОСОБА_1 послужив профмаршрут: 06.2004-02.2007 помічник машиніста бурової установки, машиніст бурової установки Петрівського кар`єру ВАТ «ЦГЗК»; 08.2009-06.2010, 10.2011-12.2013 - машиніст бурової установки ВАТ «ММК ім. Ілліча» ГЗК «Укрмеханобр».

Причиною виникнення професійного захворювання визначено важкість праці: робоча поза (незручна) становить: 30,6 % при нормативному значенні до 25 %; нахили тулуба (вимушені, більше 30°), кількість за зміну: 148 при нормативному значенні до 100; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 38 при нормативному значенні до 30 згідно з ДСН та П «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248» (п. 18 Акту розслідування).

Згідно з довідкою МСЕК №059685 від 20.04.2021 ОСОБА_1 первинно було встановлено 25 % втрати професійної працездатності за радикулопатією з 05.04.2021 до 01.05.2022.

За результатом наступного переогляду Позивачу повторно було встановлено 25% втрати професійної працездатності за радикулопатією з 01.05.2022 до 01.05.2025, про що свідчить довідка МСЕК №060322 від 02.05.2022.

Надалі, при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено 50 % втрати професійної працездатності за радикулопатією з 24.10.2022 до 01.11.2024 з наступним переоглядом 01.10.2024, та встановлено третю групу інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК №122318 від 01.11.2022.

Крім того, Позивач представив Медичний висновок лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.07.2022 № 1183 (далі - Медичний висновок), з якого слідує, що підставою професійного захворювання на профмаршрутах Позивача явилося: всього стажу у шкідливих умовах - 9 років 1 міс. - на посаді помічника машиніста бурової установки, машиніста бурової установки Петровського кар`єру ВАТ «ЦГЗК», машиніста бурової установки ПрАТ «ММК ім.Ілліча», ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ «ММК ім.Іліча» має нести відповідальність у вигляді відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненою професійним захворюванням (радикулопатією), яке отримано у зв`язку з роботою у шкідливих умовах праці, в тому числі на підприємстві Відповідача, стягнувши з нього на користь Позивача 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу перебувала справа №212/5998/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Провадження було відкрито 04.11.2022 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 19.12.2022 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі у справі № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ПрАТ "ММК ім.Ілліча", Відповідача за позовом).

За положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції до 15.04.2023 матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 11.01.2023 матеріали справи № 212/5998/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, передані Господарському суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа №908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Ухвалою від 03.04.2023 справу № 212/5998/22 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» суд прийняв до розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», ухвалив розглядати позов за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

У позові Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Толстих О.Ю., просить стягнути з Відповідача - ПрАТ «ММК ім.Іліча» за спричинену моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві грошові кошти в сумі 130 000,00 грн без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів.

Позивач пояснив, що працював в СП ГЗК «Укрмехнабор» ПрАТ «ММК ім.Іліча», яке є правонаступником ВАТ «ММК ім.Іліча» після приведення діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», - з 14.08.2009 по 10.06.2010 та з 11.10.2011 по 03.12.2013 у шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання - хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1, білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромом, рецидивуючий перебіг, парезом лівої стопи, фаза загострення. Стан після дискектомії L5-S1 (2016 рік), та інтерламінектомії (15.02.2019). Позивач зазначив, що пов`язаність отримання профзахворювання на підприємстві Відповідача слідує з Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 05.05.2018 № 334/4.6-5 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.02.2021 на ТОВ «СВП Криворіждорвибухпром», Медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого закладу профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДП «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.07.2022 № 1183. Позивач повідомив, що за Висновком МСЕК від 20.04.2021 йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % (радикулопатія), Висновком МСЕК від 02.05.2022 в розмірі 25 % (радикулопатія), а за результатами крайнього переогляду від 01.11.2022 Позивачу встановлено 50% (радикулопатія) втрати професійної працездатності. Зазначив, що з вини підприємства Відповідача, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що Позивач відчуває постійні фізичні страждання, не в змозі приділяти належної уваги членам родини, вести активне життя, організувати звичайний побут. Розмір завданої моральної шкоди Позивач оцінив у 20 мінімальних заробітних плат (з розрахунку мінімального розміру заробітної плати у 6 500,00 грн) - 130 000,00 грн, які просить суд стягнути з Відповідача.

Відповідач заперечив вимоги Позивача. Звернув увагу, що законодавець наділив правом встановлювати наявність або відсутність хронічного професійного захворювання (отруєння) та остаточний зв`язок зазначеного захворювання з умовами праці, виключно органи високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, які оформлюють зазначене рішення «Висновком лікарсько-експертної комісії», а вже потім, після отримання відповідного повідомлення виконує свої функції комісія з розслідування, тобто комісія з розслідування не встановлює наявність або відсутність професійного захворювання та зв`язок з умовами праці, зазначені обставини вже встановлені органами високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, а комісія з розслідування встановлює лише причини вже встановленого професійного захворювання. Відповідач зазначив, що Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.02.2021, на який послався Позивач, складений на підприємстві ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром», з чого слідує, що повідомлення щодо розслідування направлялося цьому Товариству як підприємству, на якому органи високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я встановили професійне захворювання Позивача та зазначеними органами також був встановлений зв`язок професійного захворювання Позивача саме з умовами праці на ТОВ «СВП «Криворіждорвибухпром» і у даному випадку саме останнє і є підприємством, на якому виникло профзахворювання та яке несе відповідальність з відшкодування моральної шкоди Позивачу. Крім того, Відповідач вважає таким, що суперечить нормам податкового законодавства заявлення Позивачем стягнення моральної шкоди без врахування податку з доходу фізичних осіб, оскільки після 23.05.2020, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», суми, які сплачуються особі на відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Так, згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України у редакції на час спірних відносин забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (у чинній редакції - на роботодавця).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог (ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»).

За приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як встановлено ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, в тому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності (п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як слідує з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.02.2021, підставою для встановлення професійного характеру захворювання ОСОБА_1 послужив профмаршрут:

- 06.2004-02.2007 помічник машиніста бурової установки, машиніст бурової установки Петрівського кар`єру ВАТ «ЦГЗК»;

- 08.2009-06.2010; 10.2011-12.2013 машиніст бурової установки ВАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», ГЗК Укрмеханобр».

Причиною виникнення професійного захворювання позивача є, в тому числі, його робота протягом 2 років 9 місяців в шкідливих умовах впливу шкідливих факторів на ВАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», що призвело до часткової втрати працездатності (25% та потім - 50%) та інвалідності,

Отже, роботодавець ПрАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», який є правонаступником ВАТ«ММК ім. ІЛЛІЧА», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Господарський суд виснував, що ПрАТ «ММК ім.Іліча» має нести відповідальність у вигляді відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненою професійним захворюванням (радикулопатією), яке отримано у зв`язку з роботою у шкідливих умовах праці, в тому числі на підприємстві Відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли також з вини ПрАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості приділяти належну увагу членам родини (згідно з наданими Позивачем свідоцтвами про народження він має двох неповнолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та 29.08.2016 р.н.), вести активне життя, організувати звичайний побут, реалізовувати свої звички та бажання, потребує докладання значних додаткових зусиль для організації життя. Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу.

Виходячи із наведених вище обставин, позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, а тому він має право на її відшкодування.

При цьому варто наголосити, що відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Тобто, норми КЗпП України не пов`язують можливість стягнення з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані, внаслідок чого позивач зазнає моральних страждань.

Посилання відповідача на те, що позивач добровільно працював в шкідливих умовах праці є необґрунтованими та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.02.2021 причиною професійного захворювання позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

При цьому добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Так само, не можна визнати підставними твердження скаржника про те, що після звільнення з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та перед працевлаштуванням до ПрАТ «Центральний збагачувальний комбінат» (на підприємство, на якому у позивача в подальшому встановлено професійне захворювання), позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого у нього не було виявлено ознак професійного захворювання, оскільки так спростовуються належними доказами, якими є Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.02.2021 (т. 1 а.с. 8-10), Інформаційна довідка про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) (т. 1 а.с. 17-23), Медичний висновок лікарсько-експертної комісії про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) (т. 1 а.с. 24-25), довідки МСЕК (т. 1 а.с. 11-16), в той час як медичний огляд проводився роботодавцем, який є зацікавленою особою щодо предмету спору, а тому його висновки не можуть мати об`єктивний характер.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що позивач працював на підприємстві відповідача незначний проміжок часу та після трудових відносин з відповідачем працював на іншому підприємстві в несприятливих та шкідливих умовах праці, що також могло визначитись на стані здоров`я позивача та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання, то слід зауважити, що звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав роки трудового стажу у шкідливих умовах тільки на ПрАТ «ММК ім. Ілліча», що відповідає визначеному в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.02.2021 профмаршруту для встановлення професійного характеру захворювання.

Колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним визначений господарським судом розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який розраховано ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Судом прийнято до уваги характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів тільки на підприємстві відповідача, а також той факт, що позивач працював на інших підприємствах в несприятливих та шкідливих умовах праці, як до, так і після роботи на підприємстві відповідача, чим також, наряду з роботою на підприємстві відповідача, спричинено професійне захворювання, стан здоров`я потерпілого, глибину фізичних та моральних страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Крім того, за довідками МСЕК позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25%, а згодом - 50% (радикулопатія), з переоглядом 01.10.2024 та третя група інвалідності.

У зв`язку з вищевикладеним, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

При цьому відшкодування позивачу іншим підприємством моральної шкоди, а саме стягнення за рішенням у справі № 212/5156/22 суми 55 000,00 грн з ПрАТ «Центральний збагачувальний комбінат», перебуває також у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням у позивача профзахворювання, що слідує з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.02.2021, за яким підставою для встановлення професійного характеру захворювання ОСОБА_1 послужив профмаршрут, в тому числі, робота помічником машиніста бурової установки, машиністом бурової установки Петрівського кар`єру ВАТ «ЦГЗК» у період 06.2004-02.2007.

Посилання ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки згідно даної норми до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

При цьому шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Наведене правозастосування норми пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 07.11.2022 у справі № 161/16011/20 та від 25.01.2023 у справі № 598/438/21.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, зокрема, під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого лікування у медичних закладах.

Зазначений висновок господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог та стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі - 100 000,00 грн.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що аргументи скаржника, наведені ними в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2465/22 (212/5998/22).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за її заявником.

Керуючись статтями 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2465/22 (212/5998/22) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2465/22 (212/5998/22) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.04.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко