Рішення

від 21.03.2024 по справі 904/4780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024м. ДніпроСправа № 904/4780/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт", м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 281 116,34 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 842,94 грн., інфляційної складової у розмірі 5507,51 грн. та 3% річних у розмірі 2 216,18 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

від позивача: Халізова А.О. ордер серія АЕ №1175479 від 28.08.2023, т.1, а.с.104

від відповідача: Бєлкіна М.О. ордер серія АЕ №1231044 від 04.10.2023, т.1, а.с.125

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" про стягнення штрафу у розмірі 281 116,34 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4780/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 04.10.2023 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 842,94 грн., інфляційної складової у розмірі 5507,51 грн. та 3% річних у розмірі 2 216,18 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" № б/н від б/д залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 842,94 грн., інфляційної складової у розмірі 5 507,51 грн. та 3% річних у розмірі 2 216,18 грн. до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 30.10.2023 справу № 904/4780/23 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.11.2023.

В підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.12.2023

В підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.01.2024.

Ухвалою суду від 17.01.2024 відкладено підготовче засідання на 14.02.2024.

Ухвалою суду від 14.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 1079 від 10.12.2021 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент і ціна товару, що поставляється за цим договором, відображаються сторонами в специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною договору - Додаток №1.

За твердженням позивача, трьохсторонньою угодою від 05.07.2022, підписаною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нуміс", було замінено сторону покупця за договором поставки № 1079 від 10.12.2021.

Так, відповідно до п. 1 угоди, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" переходять всі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" по договору. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобинт" не заперечує проти заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" за договором поставки № 1079 від 10.12.2021.

Позивач вказав, що додатковою угодою від 18.10.2022 сторони внесли відповідні зміни до реквізитів покупця у договорі поставки № 1079 від 10.12.2021.

У п. 3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та в повному обсязі згідно із замовленням покупця, на умовах DDP згідно Інкотермс-2010, а також із урахуванням особливостей що випливають із умов цього договору.

У п. 3.2 договору встановлено, що покупець надає замовлення постачальнику у строки, погоджені в Додатку № 3 "Графік постачання", але не менш ніж за 24 години до передбаченої замовленням дати поставки.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовлення вважається прийнятим до виконання та постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення постачальнику в системі EDI (за даними адміністратора системи EDI) або доставки замовлення на електронну адресу постачальника.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період з 02.06.2022 по 20.02.2023 покупцем було надано постачальнику заявки на поставку товару на загальну суму 814 050,99 грн. У вказаних заявках були вказані асортимент, найменування, ціна товару, місце та дата поставки тощо.

Відповідно до п. 3.4 договору, постачальник після отримання замовлення від покупця зобов`язується відправити підтвердження замовлення протягом 8 робочих годин. Підтвердження замовлення є інформаційним повідомленням щодо інформації про поставку товару.

Згідно з п. 3.5 договору, строк поставки товару - це дата і час поставки, що вказуються покупцем у замовленні.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що поставка товару повинна здійснюватися саме в той час та місце, які встановлено в замовленні (ORDERS) покупця.

Позивач зазначив, що, відповідно до наданих заявок, постачальник мав поставити замовлений покупцем товар загальну суму 814 050,99 грн. у період з 07.06.2022 по 23.02.2023.

Однак, за твердженням позивача, постачальник порушив умови договору та не поставив замовлений покупцем товар у встановлені договором строки у повному обсязі. Всього за спірними заявками постачальником було поставлено покупцю товар на суму 12 228 грн. за заявкою № Я-00019080 від 02.06.2022.

А отже, за розрахунком позивача, постачальник порушив свої зобов`язання за договором з поставки товару на суму 801 822,99 грн.

Пунктом 9.5.1 договору встановлено, що за кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 35% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, але не менше, ніж 1 000 грн.

На підставі пункту 9.5.1 договору позивач нарахував штраф у розмірі 35% від вартості непоставленого товару, але не менше, ніж 1 000 грн. за кожен випадок не поставки товару, на суму 281 116,34 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що покупець неодноразово порушував строки оплати поставленого товару.

На думку відповідача, не оплата покупцем отриманого товару свідчить про не реалізацію останнього. А отже, поставки нової партії товару покупець не потребує.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Позивач за зустрічним позовом підтвердив факт укладання між сторонами договору поставки № 1079 від 10.12.2021.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 1079 від 10.12.2021, за видатковими накладними № РН112018 від 17.02.2022, № РН112018 від 17.02.2022, № РН112019 від 17.02.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022 постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 62 427,55 грн.

Пунктом 6.7 договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, в строки, узгоджені сторонами в Додатку № 2 "Суттєві умови договору" до договору.

Згідно з положеннями Додатку № 2 до договору, оплата здійснюється по мірі реалізації товарів кінцевому споживачу 1 раз на 30 календарних днів.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням наведених положень договору, строк виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, покупець, за твердженням позивача, порушив умови договору та не оплатив поставлений товар у повному обсязі у встановлені договором строки.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" зі сплати суми основної заборгованості в сумі 61 842,94 грн.

Стосовно посилань відповідача за зустрічним позовом на те, що неоплачена сума товару у розмірі 39 835,37 грн. є застосовною оперативно-господарською санкцією згідно п. 9.13 договору слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 9.13 договору, у випадку порушення постачальником умов цього договору (несвоєчасна поставка, поставка не в повному обсязі, поставка товару неналежної якості, не оплата постачальником послуг, передбачених в додаткових договорах, угодах, додатках до договору), покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарські санкції, шляхом зменшення суми оплати за поставлений товар на суму застосованих до постачальника штрафних санкцій, компенсацій, суму неоплачених послуг та ін.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем за зустрічним позовом не вказано, за порушення якого саме зобов`язання ним було застосовано таку оперативно-господарську санкцію; не доведено належними та допустимими доказами факту наявності підстав для застосування ним такої оперативно-господарської санкції.

Слід звернути увагу, що предметом первісного позову є стягнення з постачальника штрафу у розмірі 281 116,34 грн., тоді як, за твердженням покупця, розмір оперативно-господарської санкції становить 39 835,37 грн.

А отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" суми основної заборгованості в розмірі 61842,94 грн. - є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 216,18 грн. за загальний період з 07.07.2022 по 15.09.2023 та інфляційну складову у розмірі 5 507,51 грн. за період з липня 2022 року по серпень 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА (ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ).

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог за таких обставин.

Відповідач наполягає на відсутності у нього перед позивачем за зустрічним позовом суми основного боргу у розмірі 61 842,94 грн. Відповідач вказав, що заборгованість за поставлений товар здійснювалась таким чином: 02.12.2022 шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 1834,20 грн.; шляхом оплат 16.01.2023 на суму 7 722,08 грн., 06.04.2022 на суму 136 843,47 грн., 28.04.2022 на суму 7 046,11 грн., 25.05.2022 на суму 20 526,53 грн., 16.06.2022 на суму 7 018,20 грн.

Відповідач зазначив, що не отримував від постачальника вимог про оплату товару.

Відповідач вказав, що станом на 06.11.2023 загальна вартість відвантаженого товару позивача становить 61 842,94 грн., із якої:

- на суму 39 835,37 грн. застосована оперативно-господарська санкція згідно п. 9.13 договору;

- 22 007,57 грн. - сума товару, який знаходиться на реалізації відповідача.

Відповідач звернув увагу на те, що надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних № РН112018 від 17.02.2022, № РН112019 від 17.02.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН15101 від 07.06.2022 на загальну суму 62 427,55 грн. не підписані покупцем.

Також відповідач зауважив, що можливість покупця за умовами спірного договору повернути постачальнику нереалізований товар є правом, а не обов`язком покупця.

Відповідач заперечив проти зустрічних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 5 507,51 грн. та 3% річних у розмірі 2 216,18 грн. та вказав, що розрахунки таких сум виконані позивачем за зустрічним позовом неправильно.

Крім того, відповідач заперечив проти покладення на нього витрат позивача за зустрічним позовом на правову допомогу у розмірі 900 грн. за 1 годину роботи з підстав неспівмірності таких витрат складності цієї справи.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Так, предметом цього судового розгляду є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафу за договором поставки № 1079 від 10.12.2021 у розмірі 281 116,34 грн.

Для правильного вирішення спору за первісним позовом необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (у які строки і якому обсязі постачальник мав поставити покупцю товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було поставлено постачальником товар у встановлені строки у повному обсязі), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

Предметом зустрічного позову є вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення суми основного боргу за договором поставки № 1079 від 10.12.2021 у розмірі 61 842,94 грн., інфляційної складової у розмірі 5 507,51 грн. та 3% річних у розмірі 2 216,18 грн.

Для правильного вирішення спору за зустрічним позовом необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (у які строки і якому розмірі покупець мав оплатити поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було оплачено покупцем товар у встановлені строки у повному обсязі), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 1079 від 10.12.2021 (надалі - договір).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 10.2 договору, термін дії цього договору зазначається сторонами в Додатку № 2 "Суттєві умови договору" до договору.

У Додатку № 2 визначено, що термін дії договору - до 31.12.2022.

Додатковою угодою від 20.12.2022 термін дії договору був продовжений до 31.12.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент і ціна товару, що поставляється за цим договором, відображаються сторонами в специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною договору - Додаток №1.

Трьохсторонньою угодою від 05.07.2022, підписаною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нуміс", було замінено сторону покупця за договором поставки № 1079 від 10.12.2021.

Так, відповідно до п. 1 угоди, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" переходять всі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" по договору. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобинт" не заперечує проти заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" за договором поставки № 1079 від 10.12.2021.

Додатковою угодою від 18.10.2022 сторони внесли відповідні зміни до реквізитів покупця у договорі поставки № 1079 від 10.12.2021.

У п. 3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та в повному обсязі згідно із замовленням покупця, на умовах DDP згідно Інкотермс-2010, а також із урахуванням особливостей що випливають із умов цього договору.

У п. 3.2 договору встановлено, що покупець надає замовлення постачальнику у строки, погоджені в Додатку № 3 "Графік постачання", але не менш ніж за 24 години до передбаченої замовленням дати поставки.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовлення вважається прийнятим до виконання та постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення постачальнику в системі EDI (за даними адміністратора системи EDI) або доставки замовлення на електронну адресу постачальника.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору, у період з 02.06.2022 по 20.02.2023 покупцем було надано постачальнику заявки на поставку товару (т. 1, а.с. 37 - 96) на загальну суму 814 050,99 грн. У вказаних заявках були вказані асортимент, найменування, ціна товару, місце та дата поставки тощо.

Відповідно до п. 3.4 договору, постачальник після отримання замовлення від покупця зобов`язується відправити підтвердження замовлення протягом 8 робочих годин. Підтвердження замовлення є інформаційним повідомленням щодо інформації про поставку товару.

Згідно з п. 3.5 договору, строк поставки товару - це дата і час поставки, що вказуються покупцем у замовленні.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що поставка товару повинна здійснюватися саме в той час та місце, які встановлено в замовленні (ORDERS) покупця.

Так, відповідно до наданих заявок, постачальник мав поставити замовлений покупцем товар загальну суму 814 050,99 грн. у період з 07.06.2022 по 23.02.2023.

Однак, постачальник порушив умови договору та не поставив замовлений покупцем товар у встановлені договором строки у повному обсязі. Всього за спірними заявками постачальником було поставлено покупцю товар на суму 12 228 грн. за заявкою № Я-00019080 від 02.06.2022.

Щодо заперечень постачальника про те, що ним не були здійснені поставки нових партій товару внаслідок не оплати покупцем раніше поставленого товару слід зазначити, що положення спірного договору не передбачають можливості постачальника не виконувати заявку покупця за наявності у останнього заборгованості за поставлений товар. Розділ 3 договору встановлює безумовний обов`язок постачальника поставляти покупцю товар у розмірах та строки, що визначені останнім у заявках.

Як було вказано вище, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

А отже, постачальник порушив свої зобов`язання за договором з поставки товару на суму 801822,99 грн.

Пунктом 9.5.1 договору встановлено, що за кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 35% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, але не менше, ніж 1 000 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

На підставі пункту 9.5.1 договору позивач нарахував штраф у розмірі 35% від вартості непоставленого товару, але не менше, ніж 1 000 грн. за кожен випадок не поставки товару, на суму 281 116,34 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, первісні позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 281 116,34 грн. є обґрунтованими.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт".

На виконання умов договору поставки № 1079 від 10.12.2021, за видатковими накладними №РН112018 від 17.02.2022, № РН112018 від 17.02.2022, № РН112019 від 17.02.2022, №РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, №РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022 постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 62 427,55 грн.

Пунктом 6.7 договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, в строки, узгоджені сторонами в Додатку № 2 "Суттєві умови договору" до договору.

Згідно з положеннями Додатку № 2 до договору, оплата здійснюється по мірі реалізації товарів кінцевому споживачу 1 раз на 30 календарних днів.

З урахуванням наведених положень договору, покупець був зобов`язаний оплатити поставлений товару у строки з 19.03.2022 по 07.07.2022 відповідно.

Однак, покупець порушив умови договору та не оплатив поставлений товар у повному обсязі у встановлені договором строки.

Слід звернути увагу, що між сторонами існували довготривалі господарські відносини з купівлі - продажу товару. Відповідні поставки здійснювались регулярно. Разом з цим, в рамках цього спору за зустрічним позовом судом надається оцінка тільки виконанню сторонами своїх взаємних зобов`язань, що виникли внаслідок господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними № РН112018 від 17.02.2022, № РН112018 від 17.02.2022, № РН112019 від 17.02.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН173449338 від 31.05.2022, № РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022, № РН115101 від 07.06.2022.

У якості доказів виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати спірного товару відповідачем за зустрічним позовом надано до суду: платіжну інструкцію № 59 від 16.01.2023 на суму 7 722,08 грн., призначення платежу: оплата за товар (реалізація ТОВ "Нуміс" за дог. № 1079 від 10.12.2021"; заяву та акт № Б-000007969 від 02.12.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 834,20 грн.; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2022 - 31.12.2022; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 - 31.01.2023.

З актів звіряння вбачається, що платіж на суму 7 722,08 грн. та погашення заборгованості на суму 1 834,20 грн. зустрічним зарахуванням були враховані сторонами та віднесені постачальником в якості оплати заборгованості покупця за поставлений товар за іншими господарськими операціями, що не є предметом спору у цій справі.

Платіж, вчинений платіжною інструкцію № 59 від 16.01.2023, частково віднесений постачальником в якості оплати заборгованості покупця за поставлений товар за спірними накладними на суму 584,61 грн.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобинт" зі сплати суми основної заборгованості в сумі 61 842,94 грн.

Стосовно посилань відповідача за зустрічним позовом на те, що неоплачена сума товару у розмірі 39 835,37 грн. є застосовною оперативно-господарською санкцією згідно п. 9.13 договору слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 9.13 договору, у випадку порушення постачальником умов цього договору (несвоєчасна поставка, поставка не в повному обсязі, поставка товару неналежної якості, не оплата постачальником послуг, передбачених в додаткових договорах, угодах, додатках до договору), покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарські санкції, шляхом зменшення суми оплати за поставлений товар на суму застосованих до постачальника штрафних санкцій, компенсацій, суму неоплачених послуг та ін.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем за зустрічним позовом не вказано, за порушення якого саме зобов`язання ним було застосовано таку оперативно-господарську санкцію; не доведено належними та допустимими доказами факту наявності підстав для застосування ним такої оперативно-господарської санкції.

Слід звернути увагу, що предметом первісного позову є стягнення з постачальника штрафу у розмірі 281 116,34 грн., тоді як, за твердженням покупця, розмір оперативно-господарської санкції становить 39 835,37 грн.

А отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" суми основної заборгованості в розмірі 61842,94 грн. - є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 216,18 грн. за загальний період з 07.07.2022 по 15.09.2023 та інфляційну складову у розмірі 5 507,51 грн. за період з липня 2022 року по серпень 2023 року.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" 3% річних у розмірі 2 216,18 грн. - є обґрунтованими.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 61 842,94 грн. за період з липня 2022 року по серпень 2023 року становить 6 507,51 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 5 507,51 грн.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідачів та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", доводяться договором поставки № 1079 від 10.12.2021 (том 1 а.с. 9 - 21), угодою про заміну сторони (том 1 а.с. 22 - 24), додатковими угодами до договору № 1079 від 10.12.2021 (том 1 а.с. 25 - 28), вимогою з доказами направлення (том 1 а.с. 29 - 36), вимогою № 1089 з доказами направлення (т. 1 а.с. 25 - 26), замовленнями на поставку товару (том 1 а.с. 37 - 96), платіжною інструкцією № 59 від 16.01.2023(том 1 а.с. 187), заявою про припинення зобов`язання зарахуванням (том 1 а.с. 188 - 189), актами звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с. 190 - 191), електронним листуванням між сторонами (том 1 а.с. 199 - 205).

Обставини, на які посилається представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт", доводяться вимогою від 01.02.2023 з доказами направлення (том 1 а.с. 117 - 121), електронним листуванням між сторонами (том 1 а.с. 145 - 146), додатком № 2 до договору поставки № 1079 від 10.12.2021 (том 1 а.с. 155), актом звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с. 156), видатковими накладними (том 1 а.с. 157 - 160), податковими накладними (том 1 а.с. 224 - 231).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову слід покласти на відповідача за зустрічним позовом.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА (ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ) ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач за первісним позовом просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження надання Адвокатським бюро «Халізова і партнери» адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Нуміс" під час розгляду справи № 904/4780/23 позивачем було долучено до позову: договір про надання правничої допомоги № б/н від 28.08.2023, додаткову угоду від 28.08.2023 до договору, детальний опис робіт (акт наданих послуг) від 31.08.2023, рахунок на оплату від 31.08.2023, розрахункову квитанцію від 31.08.2023.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У даному випадку, відповідно до детального опису робіт (акту наданих послуг) від 31.08.2023, адвокатом були надані юридичні послуги з підготовки та подачі до Господарського суду Дніпропетровської області необхідних процесуальних документів по справі зі стягнення грошових коштів з ТОВ "Екобінт" на загальну суму 10 000 грн. (20 год. х 500 грн./год. = 10 000 грн.).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 10 000 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та кількості поданих доказів. Розрахунок заявленого до стягнення штрафу не вимагав здійснення складних арифметичних розрахунків.

За таких обставин, клопотання позивача за первісним позовом про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідача за первісним позовом витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні клопотання позивача за первісним позовом у частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" (ідентифікаційний код: 34588794; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (ідентифікаційний код: 44762781; місцезнаходження: 49106, м. Дніпро, бул. Слави, 7К) штраф у розмірі 281 116,34 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 4216,75 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (ідентифікаційний код: 44762781; місцезнаходження: 49106, м. Дніпро, бул. Слави, 7К) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" (ідентифікаційний код: 34588794; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14) суму основного боргу у розмірі 61 842,94 грн., інфляційну складову у розмірі 5 507,51 грн., 3% річних у розмірі 2216,18 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.04.2024.

Суддя М.О. Ніколенко