Ухвала

від 27.03.2024 по справі 910/6587/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/6587/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

про відстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/6587/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

про стягнення 1 752 668,09 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку 1 752 668,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс" своїх зобов`язань за Договором № K3VKLOF34923 про надання овердрафтового кредиту від 20.11.2017 та ОСОБА_1 - зобов`язань за Договором поруки № K3VKLOF34923/DP від 20.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 було закрито провадження у справі № 910/6587/23 в частині вимог до ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 було закрито провадження у справі № 910/6587/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" заборгованості за тілом кредиту в розмірі 103 443,00 грн. В іншій частині позов було задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 627 095,40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 22 129,69 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 422,38 грн. Задоволено заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним пов`язаного з предметом спору правочину. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс" у формі заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог № 11 від 13.06.2023, з моменту його вчинення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/6587/23 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс".

13.03.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/6587/23.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на ту обставину, що у позивача є невиконане перед відповідачем зобов`язання з повернення авансового платежу за договором фінансового лізингу № K7VKFLOWWD2QE-2 від 20.01.2022, який, як виснували суди у справі № 910/12284/22, він має повернути лише після отримання авансу від продавця, з яким АТ КБ "Приватбанк" уклало договір на користь ТОВ "Цемакс". Відповідач також зазначає, що позивач не вчиняє жодних дій з метою спонукання продавця до повернення авансу, при цьому сума цього авансу майже вдвічі перевищує суму заборгованості по кредиту, що була предметом позову в цій справі. Наведеним, а також поточним скрутним фінансовим становищем відповідач доводить наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення у цій справі на 1 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 було призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/6587/23 на 27.03.2024.

25.03.2024 до загального відділу діловодства Господарського сулу міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення в цій справі.

У судове засідання 27.03.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача заяву про відстрочення виконання судового рішення в цій справі підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні 27.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" про відстрочення виконання рішення суду в цій справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання відстрочення виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання судового рішення в цій справі відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, яке викликане, у тому числі, неповерненням йому позивачем авансового платежу за Договором фінансового лізингу №K7VKFLOWWD2QE-2 від 20.01.2022, який перевищує заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом.

Заперечуючи проти вказаної заяви, позивач зазначає про недоведеність відповідачем перебування у скрутному матеріальному становищі.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути виправдане наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період та без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Питання надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Відтак необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає, що подані заявником докази не є переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду та не можуть підтверджувати реальність виконання рішення суду після спливу зазначеного в заяві строку.

Надана відповідачем оборотно-сальдова відомість по рахунку 6413 не є належним доказом виникнення податкових зобов`язань, їх розміру, й, тим більш, настання строку їх виконання.

З приводу доводів заявника про бездіяльність позивача щодо спонукання ДП "Автомаз-Україна" до повернення авансових платежів за Договорами купівлі-продажу № 04/20/01/22 від 20.01.2022 та № 05/20/01/22 від 20.01.2022 суд відзначає, що в справі № 910/12284/22 суди трьох інстанцій наголошували на наявності у боржника, як лізингоодержувача, передбаченого в пункті 7.1.2 Договору фінансового лізингу №K7VKFLOWWD2QE-2 від 20.01.2022 права звернутися до продавця з вимогою про повернення авансового платежу, яким стягувач не скористався.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними твердження відповідача про бездіяльність позивача щодо повернення авансу від продавця та про наявність у позивача перед відповідачем невиконаного зобов`язання з повернення авансового платежу за Договором фінансового лізингу №K7VKFLOWWD2QE-2 від 20.01.2022.

В аспекті вищенаведеного суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Більше того, матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження перебування заявника у скрутному матеріальному становищі.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право АТ КБ "Приватбанк" на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ТОВ "Цемакс" про відстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/6587/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.04.2024

Суддя О.В. Нечай