Рішення

від 29.03.2024 по справі 158/3622/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3622/23

Провадження № 2/0158/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

29 березня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И В

Адвокат Крючков В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Позов обґрунтовує тим, що 12.01.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 2,0397 га, кадастровий номер - 0721886600:08:000:1109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківерцівської міської ради (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області. Вищевказаний договір був укладений на строк 10 років з орендною платою у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без врахування податку з доходів фізичних осіб.

Вказує, що ФГ «АЙ-ЕВ» невчасно та не в повному розмірі сплачувало ОСОБА_1 плату за вищевказаним договором, тобто належним чином не виконувало зобов`язання за договором, що зумовило її на звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди від 12.01.2016 року.

Крім того зазначає, що оскільки орендна плата виплачувалась не в повному розмірі, у ФГ «АЙ-ЕВ» перед ОСОБА_1 утворилась заборгованість по виплаті орендної плати в сумі 3571,84 грн.

Посилаючись на те, що подальше існування договірних відносин між нею та відповідачем обмежуватиме майнові права та інтереси ОСОБА_1 , просить розірвати договір оренди землі від 12.01.2016 року на земельну ділянку площею 2,0397 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:1109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, право оренди на яку зареєстровано 22.08.2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю., номер запису про інше речове право: 16217533, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ», стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 5751,39 грн., з яких - 3571,84 грн. сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 року; 1769,63 грн. - сума інфляційних втрат, 409,92 грн. - 3% річних, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.11.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник -адвокат Крючков В.О. в судове засідання не з`явилися. До суду подано заяву про підтримання позову та розгляд справи у їх відсутності. Щодо постановлення заочного рішення не заперечують.

Представники відповідача ФГ «АЙ-ЕВ», будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили; відзиву на позовну заяву не подали.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що 12.01.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ» укладено договір оренди землі, предметом, якого є земельна ділянка площею 1,5098 га, кадастровий номер - 0721886600:08:000:1109, строком на 10 (десять) років із сплатою орендної плати в розмірі 4% (без врахування податку з доходів фізичних осіб), яка становить 10254,17 грн. (а.с.11-12)

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Зокрема, ст.625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України, передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2023 року позивач ОСОБА_1 зверталась до директора ФГ «АЙ-ЕВ» з вимогою про розірвання вищевказаного договору оренди землі, у зв`язку з систематичним порушенням умов договору , яке проявляється в несвоєчасній виплаті орендної плати та в неповному розмірі (а.с.16-17).

З долученого до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ФГ «АЙ-ЕВ» орендну плату: у 2016 році орендну плату не отримувала; у 2017 році - 410 грн., у 2018-2021 роках орендна плата не виплачувалась; у 2021 році - 509,32 грн.; у 2022 році - 509,32 грн. (а.с.20-24).

Відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних загальна заборгованість ФГ «АЙ-ЕВ» за період з січня 2017 року по вересень 2023 року становить 5751,39 грн., з яких ., з яких - 3571,84 грн. сума основного боргу з орендної плати; 1769,63 грн. - сума інфляційних втрат та 409,92 грн. - 3% річних (а.с.35-38).

Правильність розрахунку заборгованості за договором оренди землі трьох відсотків річних та інфляційних втрат за ст.625 ЦК України відповідач належними доказами не спростував, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості, трьох відсотки річних та інфляційних втрат на загальну суму 5751,39 грн. є обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі суд зазначає, що оскільки за встановлених у ході розгляду справи обставин щодо несплати відповідачем орендної плати в повному обсязі, що є систематичним невиконанням умов договору, на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» цю вимогу суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а договір оренди землі підлягає розірванню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається що, 27.06.2023 року між адвокатом Крючковим В.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 88-ЮП, відповідно до якого останній було надано правничу допомогу у даній справі (а.с.41-43).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 333 та квитанції № 323-к від 24.10.2023 року, позивачем ОСОБА_1 було сплачено адвокату Крючкову В.О. гонорар у розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи те, що позов задоволено повністю, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення ФГ «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 536, 610, 625, 626, 629, 651, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», суд -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 12.01.2016 року на земельну ділянку площею 2,0397 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:1109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, право оренди на яку зареєстровано 02.09.2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю., номер запису про інше речове право: 16217533, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ».

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, інфляційні втрати та три відсотки річних в загальному розмірі 5751 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн. 39 коп., з яких - 3571,84 грн. - сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 року; 1769,63 грн. - сума інфляційних втрат та 409,92 грн. - 3% річних.

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача - адвокат Крючков Віталій Олексійович, адреса: вул. Олеся Гончара, 3, офіс 95, м. Луцьк Волинської області.

Відповідач - Фермерське господарство «АЙ-ЕВ», адреса: вул. Комсомольців, 64, с. Вишнів, Ківерцівського району Волинської області, код ЄДРПОУ: 39685433.

Представник відповідача - адвокат Ющук Олег Сергійович, адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача - адвокат Бохонкович Василь Євгенійович, адреса: Шота Руставелі, 10, кв. 171 м. Луцьк Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч