Рішення

від 27.03.2024 по справі 916/123/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/123/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/123/24

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГТРАНСМАШ (65125, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4; код ЄДРПОУ 34424021)

про стягнення 108 822,09 грн;

представники сторін:

від позивача Бабенко А.Г. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГТРАНСМАШ», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 549/06 від 30.06.2006 у розмірі 108 822,09 грн, з яких: 25 550,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи; 44 873,75 грн заборгованості по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 19.12.2022 по 19.12.2023; 12 775,00 грн заборгованості по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи станом на 19.12.2023; 5 270,79 грн заборгованості по 3% річних за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи станом на 19.12.2023; 20 352,55 грн заборгованості по інфляційним нарахуванням за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи станом на 19.12.2023.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 549/06 від 30.06.2006. Вказує, що на виконання договору банком було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку. Зазначає, що банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу передбачені договором послуги, в той час як відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання, які стосуються оплати наданих послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах. Звертає увагу, що станом на дату подання позовної заяви договір не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони банку продовжує здійснюватися.

Ухвалою від 15.01.2024 позовну заяву (вх. № 130/24 від 08.01.2024) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду обґрунтування або ж уточнення ціни позову.

24.01.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 29.01.2024 позовну заяву (вх. № 130/24 від 08.01.2024) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/123/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.02.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду. Цією ж ухвалою суд на виконання абз. 3 частини сьомої статті 42 ГПК України повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГТРАНСМАШ» про передбачений частиною шостою статті 6 цього Кодексу обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

15.02.2024 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 20.02.2024 була задоволена.

26.02.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява із письмовими поясненнями по даній справі, а також заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказані заяви були повернуті заявнику ухвалами суду від 27.02.2024.

Протокольною ухвалою від 28.02.2024 відкладено судове засідання на 27.03.2024.

25.03.2024 від ОСОБА_1 по справі № 916/123/24 надійшли заяви: про залучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. № 12398/24); про застосування строків позовної давності (вх. № 12399/24); заява із письмовими поясненнями (вх. № 12400/24); про зобов`язання позивача надати оригінали доказів (вх. № 12404/24). Вказані заяви були повернуті ухвалою суду від 27.03.2024 з мотивів, які детально наведені у даній ухвалі.

У судовому засіданні, яке було призначено на 27.03.2024, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Ухвала суду від 29.01.2024 про відкриття провадження у даній справі, а також ухвала від 28.02.2024, постановлена в порядку ст. 120 ГПК України, направлялися на юридичну адресу відповідача АДРЕСА_1 . Однак, поштові відправлення поверталися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГТРАНСМАШ вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

27.03.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.06.2006 між позивачем як Зберігачем та відповідачем як Депонентом укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 549/06 (далі Договір), за умовами п. 1 якого Депонент доручає, а Зберігач зобов`язується надати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах, згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26.05.1998р. за № 61, внутрішнього положення Зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документів Зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень Депонента.

Згідно ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

За ч.1 ст.194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

У ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків: інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами: про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Відповідно до ст.5 зазначеного Закону рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

За змістом ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями- кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, є документ, який згідно із законодавством держави реєстрації номінального утримувача або клієнта номінального утримувача підтверджує право власності на цінні папери та видається номінальним утримувачем або клієнтом номінального утримувача (залежно від місця обліку прав на цінні папери) на вимогу власника цінних паперів на підставі відповідного договору.

Виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2023р. у справі №917/1746/20 також зазначив, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

У відповідності до ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7 Договору про відкриття рахунку в цінних паперах, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами. Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин. Договір може бути розірваний лише за умови відсутності на рахунку Депонента цінних паперів. За три робочі дні до моменту розірвання даного Договору Депонент зобов`язаний оплатити Зберігачу всі надані або неоплачені послуги, а також закрити рахунок до моменту розірвання даного Договору.

За умовами п. 3 Договору Депонент сплачує послуги Зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача, котрі є невід`ємною частиною даного Договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами Зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих Депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують Сторони. Плата за послуги надані Зберігачем, вноситься Депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно Акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю Сторін.

Згідно п. 2.1. Договору Зберігач зобов`язаний, зокрема: відкрити Депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох робочих днів, після подання Депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами Зберігача та чинного законодавства України; здійснити зберігання та облік цінних паперах Депонента, що зберігаються у Зберігача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами Зберігача, якщо порядок виконання операції не суперечить чинному законодавству України.

При цьому, за п. 2.2. Договору Зберігач має право, зокрема, вносити зміни до внутрішніх документів Зберігача, відносно взаємодії Депонента та Зберігача, порядку виконання розпоряджень від Депонента та в тарифи Зберігача.

Натомість, відповідно п. 2.3. Договору Депонент зобов`язаний, зокрема: виконувати вимоги чинного законодавства України та внутрішніх документів Зберігача; сплачувати послуги Зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, АБ «УКРГАЗБАНК» було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю ТОРГТРАНСМАШ рахунки у цінних паперах та надано послуги щодо їх обслуговування в системі депозитарного обліку.

Судом встановлено, що цінні папери на рахунках № 003549 та № 300996 обліковуються за ТОВ «ТОРГТРАНСМАШ», що підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 за період з 30.06.2006 по 11.10.2013 (Т. 1, а.с. 12-35), випискою про операції з цінними паперами з 05.06.2013 по 28.12.2023 (Т. 1, а.с. 36) та випискою про стан рахунку в цінних паперах на 28.12.2023 (Т. 1, а.с. 37).

Судом також встановлено, що Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 549/06 від 30.06.2006р. не є розірваним, рахунки у цінних паперах не закриті, а їх обслуговування зі сторони АБ «УКРГАЗБАНК» продовжує здійснюватися, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано.

АБ «УКРГАЗБАНК» направляв на адресу ТОВ «ТОРГТРАНСМАШ» акти-рахунки прийому - здачі депозитарних послуг згідно з Договором про обслуговування рахунку в цінних паперах.

Суд зазначає, що за приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем у справі доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором до суду не надано, у зв`язку із чим обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з ТОВ «ТОРГТРАНСМАШ» простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 25 550,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За п. 6 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх обов`язків, передбачених даним Договором або чинним законодавством України, винна сторона несе майнову відповідальність за нанесені збитки іншій стороні та повинна усунути дані порушення в найкоротші строки.

У випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія Депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору, та зобов`язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Виплата штрафу та/або пені не звільняє сторони від виконання умов по даному Договору.

Виходячи з зазначених умов Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо сплати комісії депозитарної установи за період з 19.12.2022 по 19.12.2023, розмір якої становить 44 873,75 грн, а також штраф у розмірі 12 775,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19 зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 5 270,79 грн 3% річних та 20 352,55 грн інфляційних втрат, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн у відповідності до положень ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГТРАНСМАШ (65125, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4; код ЄДРПОУ 34424021) про стягнення 108 822,09 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГТРАНСМАШ (65125, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4; код ЄДРПОУ 34424021) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) 25 550,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи; 44 873,75 грн пені, 12 775,00 грн штрафу, 5 270,79 грн 3% річних, 20 352,55 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27 березня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков