Рішення

від 02.04.2024 по справі 922/694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/694/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тепловозна, 8, м. Харків, 61191) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-2017" (вул. Привокзальна, 2, м. Харків, 61009, ідентифікаційний код 41833503) про стягнення 87 170,45 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-2017" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 87 170,45 грн.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.02.2021 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальній, 2 в м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 466,0 кв.м., літ. "Бп" загальною площею 30,2 кв.м., літ. "Вп" загальною площею 28,8 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 38,3 кв.м., загальна площа будівель 563,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, Привокзальна, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 153046363101), які перебувають у приватній власності відповідача з 23.04.2018 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2018 № 879, без виникнення права власності/користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, та у період з 01.02.2021 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 87 170,45 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/694/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено прокурору, позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як убачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Слобідська окружна прокуратура міста Харкова та позивач зареєстрували "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 11.03.2024 по справі №922/694/24 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано учасникам справи - Слобідській окружній прокуратурі міста Харкова та Харківській міській раді в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 11.03.24 14:49.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отож, датою вручення Слобідській окружній прокуратурі міста Харкова та Харківській міській раді ухвали суду від 11.03.2024 про відкриття провадження у справі - є 11.03.2024.

З урахуванням викладеного, прокурор та позивач повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали суду від 11.03.2024 про відкриття провадження у справі вручено представнику відповідача 18.03.2024, що підтверджується повернутим до суду поштовими повідомленнями про вручення за №0600254684128.

27.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача у встановлений законом строк надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано 28.03.2024 за вх.№8278, в якому він визнає позов повністю та просить вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що згідно з ч. 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ураховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про ухвалення судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002559592018 від 29.12.2018 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 складає 0,2506 га, дата формування останньої 21.01.2004.

01.09.2022 головним спеціалістом сектору Інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради в порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502, в якому зокрема зазначено, що відповідач з 01.02.2021 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га за адресою:м. Харків, вул. Привокзальна, 2 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. На земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі: літ. "А-1", літ. "Бп", літ. Вп", літ. "Г-1", право власності на які зареєстроване за ТОВ "РУТА-2017". Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, 2 використовується ТОВ "РУТА-2017" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. "А-1", літ. "Бп", літ. "Вп", літ. "Г-1".

За розрахунками позивача, сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.02.2021 по 31.12.2021 складає 87 170,45 грн.

За твердженням прокурора, відповідач у період з 01.02.2021 та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальній, 2 в м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 466,0 кв.м., літ. "Бп" загальною площею 30,2 кв.м., літ. "Вп" загальною площею 28,8 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 38,3 кв.м., загальна площа будівель 563,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, Привокзальна, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 153046363101), які перебувають у приватній власності відповідача з 23.04.2018 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2018 № 879, без виникнення права власності/користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, та у період з 01.02.2021 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 87 170,45 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

При цьому, прокурором зазначено, що Харківською міською радою не було вжито будь-яких заходів щодо захисту порушених прав територіальної громади у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в ст. 1 Закону України "Про оренду землі".

Як убачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2018 № 879 відповідач з 23.04.2018 є власником нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 466,0 кв.м., літ. "Бп" загальною площею 30,2 кв.м., літ. "Вп" загальною площею 28,8 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 38,3 кв.м., загальна площа будівель 563,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, Привокзальна, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 153046363101).

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.07.2020 №НВ-0005262792020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 складає 0,2506 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 21.01.2004. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений між Харківською міською радою та відповідачем по справі договір оренди спірної земельної ділянки, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, отже відповідач у період з 01.02.2021 по 28.02.2022 користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 2052/20-40-04-02-13 від 15.02.2023 ТОВ "РУТА-2017" (код ЄДРПОУ 41833503) за період з 01.02.2021 по 28.02.2022 сплатило 26 069,03 грн земельного податку за земельну ділянку розташовану за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, 2 з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (ст.14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Щодо здійсненого Харківською міською радою розрахунку, суд зазначає наступне.

Підпунктами 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктом 288.5 статті 288 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі наявного у справі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальній, 2 в м. Харкові, на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08) та з урахуванням листа з ГУ ДПС у Харківській області №2052/20-4-04-02-13 від 15.02.2023.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ТОВ "РУТА- 2017" за період з 01.02.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 8 650,84 грн, який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 2 595 251 грн, ставки річної орендної плати - 4%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1. Отже, за період з 01.02.2021 по 31.12.2021 відповідач мав би сплатити до бюджету 95 159,24 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ТОВ "РУТА-2017" за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 9 040,12 грн, який складається з нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 2 854 776 грн, ставки річної орендної плати - 4%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 0,95. Отже, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 відповідач мав би сплатити до бюджету 18 080,24 грн.

Всього за період з 01.02.2021 по 28.02.2022 відповідач мав би сплатити до бюджету 113 239,48 грн.

Разом з тим, відповідно до листа з ГУ ДПС у Харківській області №2052/20-4-04-02-13 від 15.02.2023 ТОВ "Рута-2017" за період з 01.02.2021 по 28.02.2022 сплатило 26 069,03 грн земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальній, 2 в м. Харкові.

З викладеного слідує, що відповідач не сплатив за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальна, 2 у м. Харкові за період з 01.02.2021 по 28.02.2022 плату за землю у встановленому законодавством розмірі: 113 239,48 грн - 26 069,03 грн = 87 170,45 грн внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства.

Отож, відповідач (набувач) у період з 01.02.2021 по 28.02.2022 не сплачуючи орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання вказаної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас, згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі"

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit- збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та ін.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відсутність договору оренди не вказує на те, що відповідачі не зобов`язані сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, адже у зв`язку із набуттям права власності на нежитлові приміщення (нерухоме майно), що розташоване на земельній ділянці, у них автоматично виник обов`язок належним чином сплачувати за користування цією земельною ділянкою, враховуючи презумпцію оплатності використання земельних ділянок в України.

Щодо представництва прокурором та захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "РУТА-2017".

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Як встановлено окружноюпрокуратурою, орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів Харківської територіальної громади, а саме факту не сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) Інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Так, за результатами вивчення матеріалів щодо законності використання відповідачем земельної ділянки площею 0,2506 га з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502, які листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.02.2023 за №966/0/225-23 та від 30.05.2023 № 3370/0/225-23 були надіслані до окружної прокуратури, окружною прокуратурою направлено до Харківської міської ради лист від 16.01.2023 за №54-111-259вих-24, в якому повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що Харківською міською радою самостійно не вживаються відповідні заходи щодо захисту порушених інтересів та стягнення безпідставно збережених коштів, то це є підставою для вжиття окружною прокуратурою заходів представницького характеру, зокрема, звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача з приводу стягнення до бюджету безпідставно збережених коштів.

Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 700/0/225-24 від 05.02.2024 зазначено, що в разі подання Слобідською окружною прокуратурою вказаного позову, Харківською міською радою буде вжито всіх дій передбачених чинним процесуальним законодавством України щодо представництва інтересів територіальної громади м. Харкова під час розгляду справи судом.

Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Як передбачено п. 1 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 за №04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси Харківської територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" окружною прокуратурою листом від 16.01.2024 №54-111-259вих-24 попередньо повідомлено Харківську міську раду про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до суду.

З урахуванням інформації викладеної в листах від 10.02.2023 № 966/0/225-23, від 30.05.2023 №3370/0/225-23 та від 05.02.2024 №700/0/225-24 Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, що заходи цивільно-правового характеру щодо використання ТОВ "РУТА-2017" вищезазначеної земельної ділянки Харківською міською радою не вживалися та зазначено, що у випадку подання окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ "РУТА-2017" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою, Харківською міською радою буде вжито всіх заходів щодо представництва інтересів територіальної громади в суді.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищевказані обставини свідчать про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова та про допущення позивачем бездіяльності щодо їх захисту, а тому у прокурора були наявні достатні підстави для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що відповідачем визнано позов повністю, суд вважає позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 87 170,45 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:09:069:0502 площею 0,2506 га по вул. Привокзальній, 2 в м. Харкові за період з 01.02.2021 по 28.02.2022, законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Позивачем при зверненні з позовом було сплачено 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №131 (внутрішній номер 326055056) від 30.01.2024.

Ураховуючи задоволення судом позовних вимог та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1 514,00 грн, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині у сумі 1 514,00 грн судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129, 140, 142 Конституції України, ст. 13-1, 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 4, 10, 16, 26, 33, 63, 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 120, 125, 152, 157, 206 Земельного кодексу України, ст. 22, 373, 1166, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-2017" (вул. Привокзальна, 2, м. Харків, 61009, ідентифікаційний код 41833503) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) грошові кошти у сумі 87 170,45 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-2017" (вул. Привокзальна, 2, м. Харків, 61009, ідентифікаційний код 41833503) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у сумі 1 514,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції №131 (внутрішній номер 326055056) від 30.01.2024, що складає 1 514,00 грн, оригінал якої залишається в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "02" лютого 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова