Постанова

від 28.03.2024 по справі 639/898/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/898/19 Номер провадження 22-ц/814/144/24Головуючий у 1-й інстанції Труханович В.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача:Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

секретар Чемерис А.К.

за участю: прокурора ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівникаХарківської обласноїпрокуратури нарішення Жовтневогорайонного судум.Харковавід 07грудня 2020року усправі запозовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ «Харківземінформ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ «Харківземінформ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позову посилався на те, що під час здійснення досудового розслідування Харківською місцевою прокуратурою № 2 встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності або користування.

Відповідачі, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою і як наслідок з 01.01.2016 року по 31.11.2018 року не сплачували за користування земельної ділянки плату за землю у встановленому розмірі.

Разом з цим, Харківською місцевою прокуратурою № 2 було встановлено, що до теперішнього часу Харківською міською радою не вживалися заходи представницького характеру, спрямовані на усунення порушень, які допущені під час використання землі без правовстановлюючих документів під об`єктами нерухомості та позови до відповідачів з цим же предметом та з цих же підстав до судів не подавалися.

З огляду на вказані обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 854044,06 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 35386,60 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його до апеляційного суду. Посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Звертає увагу суду, на те, що позовні вимоги є доведеними, оскільки у зв`язку з користуванням відповідачами нежитловою будівлею презюмується їх користування спірною земельною ділянкою. За період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року розмір безпідставно збережених коштів відповідачами Харківською міською радою розраховано у вигляді орендної плати за землю комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , та складає 889430,66грн. При цьому, розмір безпідставно збережених коштів нарахований за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Виконавчі органи Харківської міської ради мають право та можливості розраховувати нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що відповідно до судової практики Верховного Суду щодо розгляду справ про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками під об`єктами нерухомості, що не сформовані як об`єкт цивільних відносин, позови з аналогічних підстав задовольняються.

Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що в провадженні Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №42018221080000135 від 14.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1ст. 275 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування Харківською місцевою прокуратурою № 2 встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності або користування.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.06.2018 року в рамках вищевказаного кримінального провадження на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює свою господарську діяльність з реалізації палива ФОП ОСОБА_4 . Крім того, на вказаній земельній ділянці розташована одна нежитлова будівля (адміністративне приміщення - операторська), загальною площею 43,2 кв.м., якою також користується вказаний суб`єкт господарювання.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №50062364 від 16.12.2015 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43.2 кв.м., на праві приватної власності належало ОСОБА_2 . Право приватної власності на вищевказану нежитлову будівлю (загальною площею 43.2кв.м.) за ОСОБА_2 було оформлено шляхом укладання двох договорів купівлі - продажу, а саме:

- літ. «В-1», загальною площею 21,6 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 650 від 16.12.2015 року, розмір частки 1/2;

- літ. «В-1», загальною площею 21,6 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 4335 від 16.12.2015 року, розмір частки 1/2.

Відповідно до договору оренди АЗС № 01/12 від 01.12.2017 року фізична особа ОСОБА_2 передала фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в тимчасове платне користування (оренду) строком до 30.11.2018 року Об`єкт - нежитлове приміщення ГАЗС, загальною площею 43.2 кв.м., для використання в якості стаціонарної АЗС, який належить їй на праві приватної власності на підставі вищевказаних договорів купівлі - продажу №650, №4335 від 16.12.2015 року. (т. 1, а.с. 130-132)

У подальшому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №149088443 від 12.12.2018 року фізична особа ОСОБА_2 передала нежитлове приміщення, загальною площею 43.2 кв.м., за вищевказаною адресою в приватну власність ОСОБА_3 на підставі наступних договорів дарування:

-літ «В-1», загальною площею 21,6 кв.м. - договір дарування № 2531 від 29.10.2018, розмір частки 1/2.

-літ. «В-1», загальною площею 21,6 кв.м. - договір дарування № 2524 від 26.10.2018, розмір частки 1/2.

Отже, ОСОБА_2 була єдиним власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.2015 року по 29.10.2018 року та з 16.12.2015 року по 26.10.2018 року .

ОСОБА_3 стала власником вищевказаних нежитлових приміщень з 29.10.2018 року і з 26.10.2018 року відповідно та по теперішній час.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області № 18717/9/20-40-13-09-13 від 01.08.2018 року ФОП ОСОБА_4 не перебуває на обліку як платник земельного податку та не є платником орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 331-ДК/536/АП/09/01/-18 від 06.07.2018 року Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташоване нежитлове приміщення, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_2 та якими на час перевірки користувалась ФОП ОСОБА_4 .

Під час перевірки представникам Головного управління Держгеокадастру у Харківській області документи, які засвідчували б право власності, користування або оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 надані не були.

Крім того, під час вивчення питання правомірності використання вищевказаної земельної ділянки, встановлено, що відповідно до рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 1300 від 13.09.2000 року ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ» надано Державний акт на право постійного користування землею (І-ХР №003509), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 827 від 27.09.2000 року, а саме земельною ділянкою, загальною площею 0,0645 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 30.09.2002 року, який зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 274/02 від 30.08.2002 року, орендодавець в особі Харківської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 726 від 25.04.2001 року надав орендарю в особі ПП «СПЕЦБУДМОНАЖ» в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0992 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 1.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки спірна земельна ділянка надана в оренду строком до 20.04.2003 для будівництва газової АЗС, станції технічного обслуговування.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.08.2003 року № 813 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації вищевказаного об`єкту.

Однак, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1004211284 від 16.07.2018 року ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ» та його правонаступник ЗАТ «СПЕЦБУДМОНТАЖ» припинили свою юридичну діяльність 14.07.2006 та 25.04.2007 відповідно.

Таким чином, у ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ» та ЗАТ «СПЕЦБУДМОНТАЖ» припинилось право постійного користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в силуст. 141 Земельного кодексу України.

У подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 149088443 від 12.12.2018 року на підставі договору купівлі - продажу № 1141 від 11.02.2008 року право власності на нерухоме майно від 26.07.2004 року ГАЗС по АДРЕСА_1 передано у власність ТОВ "СБМ+".

Відповідно до постанови Господарського суду Харківської області у справі № ас-35/213-07 від 10.05.2007 року за позовом ТОВ «СБМ+» до Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про спонукання вчинити певні дії, ТОВ «СБМ+» не просив суд визнати його правонаступником ПП "Спецбудмонтаж" в частині права постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1, а.с. 165-166)

Факт використання спірної земельної ділянки на даний час підтверджується новим договором оренди АГЗС № 01/11 від 01.11.2018 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 передала Об`єкт нежитлового приміщення ГАЗС, загальною площею 43,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у неї на праві приватної власності на підставі договору дарування № 2531 від 29.10.2018 року та № 2524 від 26.10.2018 року, ФОП ОСОБА_4 для використання в якості стаціонарної АГЗС, для реалізації паливно - мастильних матеріалів.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_2 , становив 27933,57 грн., та складається з нормативної грошової оцінки - 2 793 357 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Також, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_2 , становив 23687,66 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 2 368 766 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_2 , становив 23687,66 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 2 368 766 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_2 , становив 35531,49 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 3 553 149 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Отже, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року ОСОБА_2 мала б сплатити 335202,84 грн., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 284 251,92 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року - 165 813,62 грн., за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року - 71 062,98 грн., а всього за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року - 856 331,36 грн.

Крім того, ОСОБА_3 за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року повинна була сплатити 35531,49 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд встановив, що протягом заявленого у позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінністатті 79-1 Земельного кодексу Українине існувало, оскільки не було визначено меж, площі та конфігурації земельної ділянки, що знаходиться на відкритій не огородженій місцевості. Дана обставина, виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, яка сформована у встановленому законодавством порядку як об`єкт цивільних прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертоїстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, у випадку використання сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №643/8385/21, від 13.03.2024 року у справі №161/8273/20.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другоюстатті 20 Закону України «Про оцінку земель»дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про оцінку земель»витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.03.2024 року у справі №161/8273/20, від 14.02.2022 року у справі №646/4738/19.

Згідно статей 13, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Встановивши, що у власності відповідачів перебуває нежитлове приміщення, розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 використовує зазначену земельну ділянку без належного оформлення права оренди, не сплачує орендну плату, проте, встановлено, що вказана земельна ділянка не сформована, не має кадастрового номеру, та відповідно матеріали справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи містяться різні відомості щодо площі земельної ділянки 0,1192 га, та 0,093 га., а тому визначити правильність нарахування будь-яких безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати є неможливим.

Обставин, встановлених місцевим судом, позивач у апеляційній скарзі не спростував.

Наведені в апеляційній скарзі, доводи є тотожними позиції позивача, висловленій у суді першої інстанції, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставин колегія суддів вважає, щосуд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.Ухвалене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

В.М. Триголов