Постанова

від 27.03.2024 по справі 2-2118/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2118/2010 Головуючий у І інстанціїОсаулова Н.А.

Провадження №22-ц/824/6295/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс» - адвоката Цимбала Вадима Ігоровича на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання по цивільній справі №2-2118/2010,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулось до суду з даною заявою, яка обґрунтована тим, що тим, що після набрання рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2010 року у даній справі законної сили, представнику ПАТ «Укрсиббанк» було видано виконавчі листи.

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого кредитором у зобов`язанні, що було предметом розгляду справи № 2-2128/2010, стало ПАТ «Дельта Банк», яке згідно умов договору набуло права вимоги замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права вимоги.

31 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено Договір № 1463/К про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, було відступлено право вимоги за Договором кредиту № 11350703000 від 29 травня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

Разом з тим, виконавчі провадження щодо вказаних боржників не є відкритими та на примусовому виконанні не перебувають.

Крім того, виконавчі листи від первісного стягувача новий кредитор не отримував, їх було втрачено, а такж пропущено строки для пред`явлення їх до виконання.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» просили замінити первісного стягувача у виконавчих листах Фастівського міськрайонного суду Київської області №2-2118/2010 від 08 серпня 2011 року з примусового виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2010 року у справі про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 948767,49 грн та судових витрат - державного мита в розмірі 1700,00 грн та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн, а всього 950587,49 грн, ПАТ «Уксиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; видати ТОВ «ФК «Вектор Плюс» дублікати виконавчих листів Фастівського міськрайонного суду Київської області №2-2118/2010 від 08 серпня 2011 року; поновити строк для пред`явлення виконавчих листів Фастівського міськрайонного суду Київської області №2-2118/2010 від 08 серпня 2011 року до викнання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Вектор Плюс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - адвокат Цимбал В.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» і частині виконання зобов`язань за кредитним договором № 11350703000 від 29 травня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ПАТ«Дельта Банк» та боржником ОСОБА_1 , поручителем ОСОБА_2 .

Згідно перевірки перебування на примусовому виконанні виданих виконавчих листі та отриманої інформації АО «Смартлекс» від Автоматизованої системи виконавчого провадження, вбачається, що виконавчі провадження щодо боржників, станом на дату подання заяви, не відкриті, місцезнаходження виконавчих листів невідоме.

В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що відсутність оригіналів виконавчих листів Фастівського міськрайонного суду Київської області №2-2118/2010 від 08 серпня 2011 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 11350703000 від 29 травня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стягувача підтверджується довідкою.

Скаржник стверджує, що у ПАТ «Дельта банк» відсутні оригінали виконавчих листів, що підтверджується листом, наданим ОСОБА_1 та адресованим ВДВС, з якого вбачається, що попередній стягувач також розшукував зазначені виконавчі листи, проте дані пошуки виявлись марними та в подальшому стягувач ПАТ «Дельта банк» звертався до суду із вимогою про видачу дубліката. Зазначена заява була залишена без розгляду, що не позбавляло стягувача права на повторне звернення.

Таким чином, представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - адвокат Цимбал В.І.зазначає, що строк пред`явлення виконавчих листів був пропущений не з вини стягувача (у тому числі правонаступника стягувача), а у зв`язку із втратою виконавчих листів, так як вони не надходили з ВДВС, а попередній стягувач вчиняв дії щодо їх розшуку та звертався до суду з вимогою про заміну стягувача, отримання дубліката виконавчого листа та поновлення строку.

Представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» - адвокат Цимбал В.І. в апеляційній скарзі посилається на те, що в результаті втрати оригіналу виконавчих листів, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» позбавлене можливості реалізувати своє право на стягнення коштів, у зв`язку з чим рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області не може бути виконано належним чином та в повному обсязі, а відтак, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не може поновити право, порушене в результаті неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору та як наслідок порушується право ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на судовий захист своїх прав та справедливий суд, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною частиною права особи на судовий захист прав та справедливий суд.

Крім того, в апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що відповідачами не надано доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11350703000 від 29 травня 2008 року, у розмірі 948767,49 грн та судових витрат - державного мита в розмірі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн, а всього 950587,49 грн., не оскаржувались окремо договори відступлення прав вимоги, не спростовуються обставини, що мали місце, а лише заперечується заміна стягувача та видачу дублікатів вцконавчих листів з підстав не надання суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість первісного стягувача та його правонаступника вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред`явлення виконавчого документа на виконання у строки, визначені чинним законодавством.

05 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того,що первісним стягувачем, яким був ПАТ «Укрсиббанк», а в подальшому ПАТ «Дельта Банк», вживались заходи щодо належного виконання боржниками рішення суду,не надано суду доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій стягувачем у визначний законом строк,не надано доказів, які б стверджували про активну неможливість первісного стягувана та його правонаступника вчинити всі можливі дії на пред явлення виконавчого документа до виконання у строки визначені чинним законодавством України.

Питання втрати виконавчого листа та поважності пропуску пред явлення виконавчого листа ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було розглянуто Фастівським міськрайонним судом 21 лютого 2022 року, ухвалою суду заяву ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про заміну сторони виконавчого впровадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред явлення їх до виконання залишено без задоволення. З цією ухвалою заявник погодився,оскільки в апеляційному порядку не оскаржував, а подав новий позов з тих самих підстав.

У судове засідання по розгляду апеляційної скарги сторони та заявник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на вказане, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2010 року Фастівським міськрайонним судом Київської області, у справі № 2-2118/10, було ухвалено заочне рішення яким позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з солідарно з останніх на користь Банку заборгованість у розмірі 948767,49 грн., а також державне мито в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до Додатку 1 до вказаного договору право вимоги по Кредитному договору № 11350703000 від 29.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

31 травня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» було укладено Договір № 1463/К про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з Додатку № 1 до Договору № 1463/К відступлення прав вимоги від 31 травня 2019 року, ПАТ «Дельта Банк» передав ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11350703000 від 29 травня 2008 року та Договором іпотеки б/н та до ОСОБА_2 за Договором поруки № 206294 від 29 травня 2008 року.

За повідомленням Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25. жовтня 2023 року №72576-11, станом на 24 жовтня 2023 року виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебувають.

Відмовляючи у задовленні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом не встановлено наявність поважних причин пропущення заявником строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. А відмова у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання має наслідком і відмову у видачі його дублікату та заміни сторони виконавчого провадження, оскільки такого не існує.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи -правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України,у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі ст. ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (ч. 4ст.263 ЦПК України).

У п.73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст.442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст.55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст.442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту ч. 5ст.442 ЦПК України, ч.6 ст. 12, п.1 ч. 1, ч.5 ст. 26, ч.5 ст. 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов ч.5 ст. 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим ст. 55 ЦПК України, - в силу ч.2 цієї статті.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до ч. 1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1ст.2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, ТОВ «ФК «Вектор Плюс», посилаючись на ст. 512 ЦК України, зазначали, що заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження внаслідок вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих відносинах.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після набранням у даній справі рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області справі від 27 грудня 2010 року законної сили, представнику ПАТ «Укрсиббанк» було видано виконавчі листи.

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого кредитором у зобов`язанні, що було предметом розгляду справи № 2-2128/2010, стало ПАТ «Дельта Банк», яке згідно умов договору набуло права вимоги замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права вимоги.

Згідно листа ПАТ «Дельта Банк» від 02 жовтня 2017 року, виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 20 травня 2014 року було повернуто стягувачу.

Таким чином, на час розгляду судом заяви ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про заміну стягувача у виконавчому документі виконавче провадження з виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області справі від 27 грудня 2010 року не було закінчено, а виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

За змістом ч. 3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом.

При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого необхідновстановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8529/14-ц (провадження № 61-13252св22).

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено Договір № 1463/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11350703000 від 29 травня 2008 року та Договором іпотеки б/н та до ОСОБА_2 за Договором поруки № 206294 від 29 травня 2008 року.

05 жовтня 2023 року ТОВ «ФК«Вектор Плюс» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання по цивільній справі №2-2118/2010.

Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону (ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Дельта Банк»повторно пред`являли виконавчий лист до органу державної виконавчої службидля виконання.

Жодних доказів того, що первісний стягувач намагався повторно пред`являти виконавчий документ до примусового виконання, чим було б перервано строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, або доказів зацікавленості щодо виконання судового рішення щонайменше з часу повернення виконавчого листа стягувачу без виконання у період 2014-2023років, або до укладення договору відступлення права вимоги - немає. Не надано доказів відсутності можливості у стягувача для отримання інформації про невиконання/виконання боржником постановленого рішення.

Вирішуючи питання заміни сторони (стягувача) у справі, суд першої інстанції врахував, що зі спливом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності підстав для його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки правонаступник у матеріальних правовідносинах (новий кредитор) не набув тих прав, які втратив попередній кредитор у зв`язку зі спливом строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладениму постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та заміни стягувача у виконавчому листі, у зв`язкуізтим, що ТОВ«ФК«Вектор Плюс» пропустили строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надалидоказів поважності причин пропуску такого строку, які б перешкодили заявнику пред`явити виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк пред`явлення виконавчих листів був пропущений не з вини стягувача (у тому числі правонаступника стягувача), а у зв`язку із втратою виконавчих листів, так як вони не надходили з ВДВС, а попередній стягувач вчиняв дії щодо їх розшуку та звертався до суду з вимогою про заміну стягувача, отримання дубліката виконавчого листа та поновлення строку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються вищевиклединм даної постанови.

Посилання апелянта щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання з посиланням на Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини щодо гарантії виконання судових рішень, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Однак, вказані норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов'язковості судових рішень не скасовують обов'язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і прояву інтересу щодо руху виконання судового рішення.

Отже, закон пов'язує видачу дубліката виконавчого листа не тільки із його втратою, а в тому числі із дотриманням строку подання відповідної заяви про видачу дубліката.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року №2-988/10, від 23 січня 2020 року у справі №523/3338/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс» - адвоката Цимбала Вадима Ігоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.