Постанова

від 01.04.2024 по справі 363/3305/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3305/21 Головуючий у І інстанції Свєтушкіна Д.А.

Провадження №22-ц/824/6271/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» - адвоката Здрілка Євгена Євгеновича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №87-вк від 11.08.2020 року була прийнята на посаду секретаря навчальної частини до Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», про що зроблено запис у трудовій книжці. В подальшому, відповідно до наказу №16-к від 16.02.2020 року позивача було переведено на посаду начальника управління з кадрів Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» та 02.07.2021 року вона була звільнена за угодою сторін.

Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, при звільненні відповідач не провів повного розрахунку з виплати заборгованості по заробітній платі.

Зазначила, що заборгованість із заробітної плати за підприємством станом на 05.07.2021 року складає 40 417 грн 24 коп., а тому вона вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на викладені обставини просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2020 року по липень 2021 року, яка станом на 26.07.2021 року становить 40 417,24 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення, зобов`язати нарахувати на суму заробітної плати за період з серпня 2020 року по липень 2021 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку та стягнути витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2020 року по липень 2021 року в розмірі 40 417,24 грн.

Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 40 417, 24 грн.

Зобов`язано Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 2020 року по березень 2021 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частинні стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 437,67 грн.

Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» - адвокат Здрілко Є.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, який відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не можна брати до уваги, оскільки Довідка № 38 від 05.07.2021 про те, що ОСОБА_1 працювала в Філії «Донецький обласний державний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» з 12.08.2020 по 26.07.2021 підписана ОСОБА_2 , як т.в.о. директора Філії, в останній день її роботи, а Довідка про заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в розмірі 40 417,24 грн. підписана ОСОБА_2 , як головним бухгалтером, виготовлена не на бланку, без зазначення номера та дати видачі.

Інші довідки, надані позивачем, підписані особами, які не ідентифіковані.

З наведеного вбачається, що підписані ОСОБА_2 чи неідентифікованими особами довідки про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 та заборгованість із заробітної плати - видані до дати її звільнення, а відповідно є недопустимими доказами.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що філія «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» не здійснювала будь-якої освітньої діяльності, зокрема і по підготовці водіїв автомобілів через відсутність акредитації та атестації спеціалістів, що в свою чергу унеможливлює здійснення основної мети філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» та вказує на відсутність ведення господарської діяльності як такої на філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат», і як наслідок безпідставність нарахування заробітної плати працівникам філії, зокрема і позивачу. Сама лише обставина перебування у трудових відносинах не може бути підставою для нарахування та виплати заробітної плати.

Судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про те, що філія як заклад з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів на території обслуговування РСЦ НСЦ МВС в Донецькій області не зареєстрована, не доводить відсутність будь - якої господарської діяльності Філії протягом 2020 - 2021 років.

Судом не враховано, що під час розгляду справи у судових засіданнях заявлялось клопотання про визнання явки позивача обов`язковою. Такі клопотання не задовольнялись. Протокольною ухвалою за власної ініціативи судом було визнано явку позивачки обов`язковою, проте в судовому засіданні 16.10.2023 судом змінено власну позицію та продовжено розгляд без участі позивача.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами п. 1 ч. 4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 87-вк від 11.08.2020 року була прийнята на посаду секретаря учбової частини Філії «Донецький обласний державний автомобільний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», та відповідно до наказу № 16-к від 16.02.2021 року переведена на посаду начальника управління з кадрів Філії «Донецький обласний державний автомобільний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» з 17.02.2021 року, про що зроблено записи в трудовій книжці.

Відповідно до наказу № 28-К від 26.07.2021 року ОСОБА_1 звільнено на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін

Згідно довідки № 38 від 05.07.2021 року виданої т.в.о. директора Філії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 працювала у Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаді секретаря учбової частини з 12.08.2020 року по 16.02 2021 року та на посаді начальника управління з кадрів з 17.02.2021 року по 26.07.2021 року, що також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно штатного розпису Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат», затвердженого в.о. генерального директора УДП «Укрінтеравтосервіс» Омельченком П.М., станом на 01.09.2020 року штат працівників Філії затверджено в кількості 9 осіб з загальним місячним фондом оплати праці 89 918 грн, в тому числі за посадою «начальник управління з кадрів», яку з 17.02.2021 року займала позивач, встановлено посадовий оклад в розмірі 11 242 грн.

З довідок Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат», підписаних т.в.о. директора Філії ОСОБА_2 встановлено, що заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 26 липня 2021 року становить 40 417,24 грн, середньоденна заробітна плата за період з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року складає 548,39 грн.

25.08.2021 року ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці було направлено звернення щодо порушень норм чинного законодавства з питань своєчасності виплати заробітної плати відповідачем.

Листом від 09.09.2021 року № 04.1/Р-192Д Східним міжрегіональним управлінням ДСУ з питань праці позивача було повідомлено, що звернення позивача щодо невиплати заробітної плати та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування керівництвом відповідача спрямоване до ДПС у Донецькій області для реагування в межах повноважень.

Згідно індивідуальних відомостей щодо застрахованої особи, які містяться в реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з Філією з серпня 2020 року по липень 2021 року та їй була нарахована заробітна плата, відомості щодо нарахування та сплати Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Філією за період з серпня 2020 року по липень 2021 року щодо позивача відсутні.

Наказом від 16.02.2021 року № 43-ВК у зв`язку зі звільненням з роботи директора Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» ОСОБА_3 тимчасово з 23.02.2021 року виконання обов`язків директора Філії було покладено на ОСОБА_2 .

05.07.2021 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі наказу № 140-ВК від 22.06.2021 року.

Наказом від 05.07.2021 року № 157-вк тимчасово виконання обов`язків директора Філії було покладено на ОСОБА_4 , при цьому відповідним Наказом зобов`язано останнього провести інвентаризацію на Філії та скласти акт-прийому-передачі справ, а також отримати основну печатку філії, ключі від бухгалтерської програми, установчі та інші документи, які стосуються діяльності Філії від ОСОБА_2 ..

Згідно листа Філії від 30.09.2021 року № 61 інформація щодо видачі, зокрема ОСОБА_1 , трудових книжок, своєчасність виплати заробітної плати та податків відсутня, а будь-яка інформація при звільненні ОСОБА_2 на філію не передавалась.

Увалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено трудові права позивача, як працівника, які пов`язані із несвоєчасною виплатою заробітної плати та затримкою проведення розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо зобов`язання нарахувати та сплатити суми єдиного внеску за серпень 2020 року та період з квітня 2021 року по липень 2021 року, суд виходив з того, що відповідно до вимог абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», саме момент фактичної виплати заробітної плати, є тією обставиною, яка зумовлює виникнення у роботодавця обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Судом правильно встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах та працювала на посадах секретаря учбової частини Філії «Донецький обласний державний автомобільний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», а в подальшому переведена на посаду начальника управління з кадрів Філії «Донецький обласний державний автомобільний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс».

З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення позивача відповідач мав перед нею заборгованість із заробітної плати.

Оскільки у день звільнення відповідач не провів виплату позивачу всіх належних сум при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги, що підписані довідки про розмір нарахованої заробітної плати підписані ОСОБА_2 чи неідентифікованими особами та заборгованість з такої - видані до дати її звільнення, не є допустимими доказами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції надавалась правильна оцінка таким доводам, які викладені у відзиві на позов, а тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для їх переоцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» - адвоката Здрілка Євгена Євгеновичазалишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар