Рішення

від 02.04.2024 по справі 599/465/24

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 599/465/24

Номер провадження 2/599/161/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Чорної В.Г. при секретарі Грицай О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Зборівської міської ради об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Зборівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Зборівської міської ради об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Зборівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та заповітом після смерті ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є спадкоємцем майна та прийняв спадщину, однак в позасудовому порядку не може її оформити.

Позивач та його представник подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити, при неявці відповідача не заперечують щодо постановлення заочного рішення.

Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно, до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Представник третьої особи Зборівської державноїнотаріальної контори в судове засідання не з`явився, з невідомих на те суду причин, хоча про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.12), виданим виконавчим комітетом Вірлівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, актовий запис №03. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та на інше спадкове майно, право на яке позивач оформив у нотаріуса.

ОСОБА_2 04 березня 2009 року склав заповіт(а.с.10),що посвідченийсекретарем Вірлівськоїсільської радиЗборівського районуТернопільської областіта зареєстрованийв реєстріза номером 3, згідно умов якого, заповів належне все майно позивачу ОСОБА_1 , який прийняв спадщину.

Державним нотаріусом Зборівської державної нотаріальної контори позивачу постановою (а.с.11) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , з огляду на факт належності будинку до категорії колгоспного двору, що унеможливлює при оформленні реєстрації права власності на нього тільки на одного з членів двору, зважаючи на наявність реєстрації у вказаному будинку не одного спадкодавця батька позивача, а й його дружини ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок від 03.03.1989 житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору на праві власності, який складається з 2-х членів, головою якого є ОСОБА_2 (а.с.26).

Із виписки із по господарської книги №2 по селу Вірлів Зборівського району Тернопільської області №189 від 27.06.2023 (а.с.9) вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_1 станом на 15.01.1991 проживало та було зареєстровано 2члени господарства: голова двору - ОСОБА_2 та його дружина - ОСОБА_3 .

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів.

Після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України «Про власність» майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Кожен із зареєстрованих осіб до 15.04.1991 у житловому будинку АДРЕСА_1 мав право на частку у зазначеному житловому будинку, а саме: голова двору ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку та його дружина - ОСОБА_3 на 1/2 частину вказаного будинку.

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.16), виданим Зборівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис №104.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців)

Вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно до вимог ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно з вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлого ОСОБА_2 , та спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 прийняв спадщину, шляхом подання в нотконтору у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяви про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, у порядку спадкування за заповітом та законом не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належний спадкодавцям житловий будинок, із визначеними їх частками.

Як вбачається із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та обставини справи, суд приходить до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на майно у порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_2 та за законом після померлої ОСОБА_3 , а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по в с.Вірлів Зборівського району Тернопільської області.

Оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем майна згідно заповіту та закону і прийняв спадщину, до нього правомірно перейшли права та обов`язки (спадщина), інші особи не претендують на спадок, отже за ним слід визнати право власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 76, 77, 81, 258, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після його смерті та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 02 квітня 2024 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В.Г.