Ухвала

від 02.04.2024 по справі 420/4735/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа №420/4735/23

адміністративне провадження № К/990/6128/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 420/4735/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Держмитслужби від 06 лютого 2023 року № 3-о, яким ОСОБА_1 буде припинено з 05 квітня 2023 року державну службу на посаді заступника начальника управління - начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління кадрового забезпечення Одеської митниці Держмитслужби звільнивши із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої, п`ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління кадрового забезпечення Одеської митниці Держмитслужби з 06 квітня 2023 року;

- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2023 року по день ухвалення судового рішення;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу управління персоналом, кадрового забезпечення, адаптації та організації конкурсів персоналу управління кадрового забезпечення Одеської митниці Держмитслужби з 06 квітня 2023 року та в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі, яка буде сплачена ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів, або в розмірі на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі про це буде зроблена відповідна заява, мотивуючи його тим, що вищезазначений наказ є незаконним, винесеним з порушенням норм діючого законодавства України, і таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

15 березня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 420/4735/23.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що дана справа має виняткове значення для скаржника.

Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо виняткового значення для скаржника не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування загальних підстав у касаційній скарзі скаржник зазначає, що ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в останній редакції Закону від 23 лютого 2021 року №1285-IX), висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22, від 23 лютого 2023 року у справі №140/9066/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 640/15737/22, від 31 січня 2024 року у справі № 300/2836/22.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)].

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справі №380/9574/21 спірні правовідносини стосувалися питання правомірності звільнення позивачки із займаної посади, а ключовим питанням було саме застосування до спірних правовідносин редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII. При цьому, судом касаційної інстанції було установлено, що позивачці, перед тим, як видати оскаржуваний наказ про її звільнення, не пропонували рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в новоутвореному державному органі, що свідчить про недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

У справі №140/9066/21 спір виник у зв`язку із звільненням позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. При цьому, судом касаційної інстанції було установлено про наявність вакантних посад заступника начальника митниці в новоутвореному внаслідок реорганізації державному органі і на дату початку процедури реорганізації, і на дату звільнення позивача, однак вказані посади не були запропоновані позивачу.

Дослідивши зміст постанов Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року №380/9055/22, від 14 березня 2023 року у справі № 640/15737/22, від 31 січня 2024 року у справі № 300/2836/22 установлено, що Суд направив справи на новий розгляд до судів попередніх інстанцій для дослідження питання про наявність вакантних посад в новоутвореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача.

Натомість у цій справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було установлено, що позивача було належним чином повідомлено про наступне звільнення (припинення державної служби) у зв`язку із реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної службі Україні та запропоновані усі наявні вакантні посади в Одеській митниці від яких позивач відмовилась.

З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах №380/9574/21, №380/10238/21, №380/9055/22, №140/9066/21, № 640/15737/22, № 300/2836/22 не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правова позиція викладена Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанції у цій справі та наведеним скаржником судовими рішеннями суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими задоволено позовні вимоги у цій категорії спорів, не свідчить про неправильне застосування судами норм права у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.

Отже, фактично, обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Зокрема, у цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що у зв`язку з відмовою 02 грудня 2022 року від запропонованих посад, а також наявністю можливості запропонування інших посад з урахування професійної підготовки та професійної компетентності листом Одеської митниці від 27 січня 2023 року позивачу було запропоновано список вакантних посад (49 вакансій) в Одеській митниці станом на 27 січня 2023 року. Даний лист був надісланий на електронну адресу позивача, однак відповідь на вказаний лист, остання не надала.

Також, судами попередніх інстанцій установлено, що у зв`язку з появою вакантних посад рівнозначних займаній позивачу посаді, листом Одеської митниці від 31 березня 2023 року на її електронну пошту було направлено перелік наявних вакантних посад в Одеській митниці, зокрема 50 вакантних посад, серед яких 4 посади категорії "Б", рівнозначні займаній посаді позивача. Однак, на жодний із зазначених листів позивач не відповіла, про надання згоди чи відмову від запропонованих посад керівництво митниці не повідомила.

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, Одеською митницею та Одеською митницею Держмитслужби було вжито всіх передбачених Законом № 889-VIII заходів щодо забезпечення працевлаштування працівника під час проведення реорганізації державного органу та Порядком фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042.

У касаційній скарзі скаржник посилається на недотримання відповідачем частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки позивачу запропоновано не всі вакантні посади.

Водночас скаржник не наводить доводів, що на дату початку процедури реорганізації та дату звільнення позивача у суб`єкта призначення були вакантні посади, які відповідали їй кваліфікації та не запропоновані позивачу.

Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник також посилається пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини 2 статті 353 КАС України та зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки посада, яку обіймає позивач, віднесена Законом України "Про запобігання корупції" до посад категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

У вимірі доводів касаційної скарги необхідно зауважити про те, що у редакції до 08 лютого 2020 року пунктом 8 частини третьої статті 353 КАС України було передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Водночас Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, зазначений пункт був виключений із частини третьої статті 353 КАС України, яка визначає обов`язкові підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права.

Отже, з 08 лютого 2020 року розгляд справи судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження не є обов`язковою підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Разом з тим, така підстава залишилася у пункті 2 частини другої статті 353 КАС України, норма якої визначає, що оскаржувані судові рішення можуть бути скасовані з направленням справи на новий розгляд у разі порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України мають бути обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм процесуального права та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, який унеможливив встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 27 листопада 2023 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 07 березня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 420/4735/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк