Рішення

від 07.03.2024 по справі 183/11858/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11858/23

№ 2/183/942/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

в с т а н о в и в:

18 квітня 2023 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про стягненнязаборгованості заспожиту електричнуенергію.

На обґрунтування позову Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на те, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачам, у відповідності ізЗаконом України «Про ринок електричної енергії»та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» було опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на офіційному веб-сайті https://dnep.com.ua.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідач ОСОБА_1 в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем універсальної послуги та приєдналася до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та проводить часткову оплату спожитої електричної енергії.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконувала свої обов`язки як споживача в частині своєчасної та повної оплати за спожиту нею електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим за період 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року за вищевказаною адресою утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію 7 611,60 грн.

Позивачем з метою досудового врегулювання погашення виниклої заборгованості на адресу споживача, тобто відповідача, були надіслані рахунки про сплату заборгованості, а в подальшому - претензія з вимогою про сплату заборгованості, але ОСОБА_1 не бажає виконувати свої зобов`язання.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські електричні послуги» просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року в розмірі 7 611,60 грн., 3% річних за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 12, 52 грн. та пеню за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 15,27 грн., а всього 7 639,39 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, поважні причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавала.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем універсальної послуги та приєдналася до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та проводить часткову оплату спожитої електричної енергії.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.10 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

В розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції до Договору, побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду наступного за розрахунковим. Розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця.

Оплата обсягу спожитої електричної енергії має бути здійснена споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору та порушення вимог п. 4.12, 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії в частині своєчасної та повної сплати грошових коштів за спожиту нею електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим за період 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року за вищевказаною адресою утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію 7 611,60 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Позивачем 13 жовтня 2023 року за вих. № 46152/NVMP на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, однак сума заборгованості до теперішнього часу не сплачена.

Відносини з приводу постачання електричної енергії споживачу регулюютьсяст.714 ЦК України,Законом України «Про ринок електричної енергії», Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 1ст. 714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належить в тому числі комунальна послуга - послуга з постачання та розподілу електричної енергії.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, а самеЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ч.1ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

В свою чергу відповідно до ч. 1ст. 1 вказаногоЗаконуспоживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком ; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Фактичне споживання відповідачем відповідних обсягів електричної енергії, оплата рахунків або підписання заяви-приєднання, свідчить про його приєднання до умов про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Таким чином, між позивачем та відповідачем існують зобов`язання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ч. 1ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно дост. 901 ЦК Україниза договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно дост. 77 Закону України від 13.04.2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, в тому числі споживачі, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пп. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно п. 4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не бажає виконувати свої зобов`язання за вищевказаною адресою та сплатити суму заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року в сумі 7 611,60 грн., жодних доказів своєї невинуватості, а також заперечень щодо розрахунку, наданого позивачем, остання не надала, суд вважає необхідним стягнути дану суму з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» в примусовому порядку.

Згідност.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язання є договір.

Положеннями частини 1статті 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно достатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 625ЦПК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Водночас, постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами було запроваджено та продовжено карантин на всій території України, а тому штрафні санкції не нараховуються.

Згідно розрахунку, проведеного позивачем в частині нарахування штрафних санкції за невиконання грошового зобов`язання, з яким погоджується суд, 3% річних за період 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року складають 12,52 грн. та пеня за цей же період становить 15,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки відповідач жодним чином не спростувала доводи позивача, у зв`язку з чим суд приймає рішення на підставі наявних в справі доказів, зважаючи на те, що на даний час заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року не відшкодована, а тому вона повинна бути стягнута в примусовому порядку з урахуванням 3% річних в сумі 12,52 грн. та пені в сумі 15,27 грн. за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року.

Відповідно до ч.2ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо строку позовної давності суд вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень, якими доповнено Цивільний кодекс України відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами було запроваджено та продовжено карантин на всій території України.

Крім отого, з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан по всій території України у зв`язку з воєнною агресією Росії.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені п. 19. Так, даним пунктом передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить про те, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

З наведеного слідує, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року продовжено і не є пропущеним.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», з відповідача на користь позивача належить сягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року в розмірі 7 611,60 грн., 3% річних за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 12, 52 грн. та пеню за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 15,27 грн., а всього 7 639,39 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року в розмірі 7 611,60 грн., 3% річних за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 12, 52 грн. та пеню за період з 21 січня 2020 року по 10 березня 2020 року в розмірі 15,27 грн., а всього 7 639,39 грн. (сім тисяч шістсот тридцять дев`ять грн. 39 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», код ЄДРПОУ 42082379, місцезнаходження юридичної особи: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- третя особа: Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», код ЄДРПОУ 31793056, місцезнаходження юридичної особи: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, буд. 28.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 07 березня 2024 року.

Суддя Д. І. Городецький