Постанова

від 21.03.2024 по справі 308/12836/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/12836/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Фазикош Г.В.

за участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Деметрадзе Т.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради про стягнення матеріальної шкоди у зв`язку з припиненням права власності

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради, про стягнення шкоди у зв`язку з припиненням права власності.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 , номер у реєстрі: 811/2011, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішварда, Угорська Республіка, 13.12.2011. Зазначає, що згідно довідки про реєстрацію особи громадянином України від 14.12.2011 №61324/19-536- 1387, виданою Генеральним консульством України в м. Ніредьгазі підтверджено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований громадянином України.

Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради виплачувало позивачу допомогу по догляду за дитиною до трьох років (на сина ОСОБА_2 ), однак така виплата не здійснювалася в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачка зверталася до суду за захистом свого порушеного права. Зазначає, що судом було зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради здійснювати перерахунок виплаченої допомоги до розміру не менше прожиткового мінімуму.

Позивач вказує, що у березні 2014 вона дізналася, що вагітна другою дитиною. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (у редакції, яка діяла до 30.06.2014 включно) зазначено, що «Допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини. Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину.».

Однак, Верховна рада України під час перебування позивача у стані вагітності прийняла закон, яким внесла зміни до ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», що мало наслідком зменшення суми одноразової допомоги при народженні дитини. Тобто, позивач до прийняття закону мала «законні сподівання» на отримання одноразової допомоги при народженні другої дитини - 61 920 грн, але закон який був прийнятий під час її вагітності зменшив одноразову допомогу при народженні дитини до 41 280 грн. Тобто, закон припинив право власності на 20 640 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила дочку - ОСОБА_3 . Про це свідчить Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 , актовий запис №94, видане 17.12.2014 виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивачу гарантувався соціальний захист - соціальною щомісячною виплатою у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Однак, Верховна рада України прийняла закон, яким виклала в новій редакції ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Із 01.01.2015 дана соціальна допомога в розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, позивач до прийняття закону мала «законні сподівання» на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімуму, встановлений законом 43 474,43 грн, але закон, який був прийнятий після народження дитини припинив взагалі таке право, чим фактично припинив право власності, на 43 474,43 грн.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь матеріальну шкоду у розмірі 64 114,43 грн.

Рішенням Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 11квітня 2023року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційнійскарзі ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ШкоркаІ.М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вказує, що ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки, до прийняття закону вона мала законні сподівання на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум встановлений законом, а тому вона має право на відшкодування шкоди завданої припиненням права власності на таке майно. Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №94, видане виконавчим комітетом Чопської міської ради від 17.12.2014 року.

Станом на 12.12.2014 року, тобто на дату народження позивачем другої дитини ОСОБА_3 , діяв Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» у редакції від 01.07.2014 року.

Статтею 12 зазначеного Закону було встановлено, що допомога народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №175 про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми в редакції від 30.08.2014 року передбачено, що допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014, надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (ч. 13 Порядку).

Відповідно до частини 43 Порядку документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає/виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її признане зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Як слідує з наявної в матеріалах справи довідки від 04.06.2018 Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради здійснило відповідні виплати ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» у редакції, яка діяла до 30.06.2014, допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини. Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину.

Одночасно, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014 внесено зміни у ряд Законів України, зокрема, у ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", яку викладено у наступній редакції: "Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Вказані зміни набрали чинності з 01.07.2014 року.

Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зміни до законодавства про зменшення виплат при народженні дитини, які були прийняті Верховною Радою України, вищевказаним Законом, вступили в силу 01.07.2014 року, тоді як позивач народила дитину 12.12.2014 року, а тому позивачу було нараховано і здійснено виплати при народженні дитини у порядку та розмірі, визначеному чинним законодавством України на момент їх призначення.

Доводи апелянта про те, що вона мала «законні сподівання» на отримання одноразової допомоги при народженні другої дитини у розмірі 61 920 грн., а також на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум, встановлений законом 43 474,43 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 12, 81,374,375,382-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.

Головуючий:

Судді: