Рішення від 28.03.2024 по справі 521/11224/23

Справа № 521/11224/23

Провадження № 2/521/468/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мазун І.А.,

за участю секретарясудового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяків про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 зпозовом до Інспекціїз питаньпідготовки тадипломування моряків про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому вказував на наступні обставини.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що на підставі наказу №112/к від 12.11.2021р. він був прийнятий на роботу до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (надалі ІПДМ) на посаду заступника начальника інспекції. Контракт, як особлива форма трудового договору на виконання роботи на посаді заступника начальника ІПДМ, між сторонами не укладався.

Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України було прийнято наказ №113 від 26.04.2022р. «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків». Вказаним наказом передбачено початок процедури припинення ІПДМ шляхом її приєднання до державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» та у відповідності до якого, утворено комісію з реорганізації інспекції.

Після початку процедури реорганізації ІПДМ позивач продовжував працювати на посаді заступника інспекції.

Як стало відомо позивачу, на підставі наказу ІПДМ №08/к від 18.01.2023р., який було підписано головою з припинення інспекції ОСОБА_2 , позивача заступника начальника інспекції з підготовки та дипломування було звільнено з посади заступника начальника інспекції з 02.02.2023р. у зв'язку із реорганізацією інспекції на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Підставою ухвалення наказу про звільнення визначено: наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №113 від 26.04.2022р. «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків»; попередження про наступне звільнення від 23.06.2022р.; повідомлення від 18.07.2022р.; повідомлення від 30.08.2022р.

Позивач зазначає, що він не отримував та не ознайомлювався з жодним із повідомлень про наступне звільнення, які зазначені в наказі №08/к від 18.01.2023р., відповідач не повідомляв позивача про всі вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували про день звільнення. Крім того, як стверджував позивач посилаючись на сукупний аналіз ч.1 ст.40, ч.1 ст.49-2 КЗпП України, він продовжував працювати на даній посаді і працював більш ніж 4 місяці після видання наказу №08/к від 18.01.2023р., то вважається таким, що звільнення не відбулося.

Посилаючись на вищевикладене, просив визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №08/к від 18.01.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 236000грн.

В подальшому представник позивача збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток зза час вимушеного прогулу в сумі 796000грн.

В судове засідання, призначене на 28.03.2024р., представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просив продовжити розгляд справи у його відсутності. Крім того, у заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення та до моменту постановлення судового рішення; вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №08/к від 18.01.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сповіщався за адресою, зазначеною в позовній заяві, надав суду відзив на позовні вимоги, в якому зазначав, що всі дії щодо звільнення позивача були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, позивача заздалегідь було попереджено про наступне звільнення, запропоновані всі вакантні посади, однак він зловживав своїми правами, проігнорувавши повідомлення про наступне вивільнення, не написав відповідну заяву до відділу кадрів або повідомлення про відмову від запропонованих посад. Крім того, зазначав, що позивачем пропущений місячний строк на звернення до суду із позовною заяваю.

Заявлений представником відповідача свіідок ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, надавши оцінку зібраним доказам, суд прийшов до наступних висновків.

Згідностатті 233 КЗпП України, працівник може звернутися безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Сторонами неоспорюється,що позивач на підставі наказу №112/к від 12.11.2021р. був прийнятий на роботу до Інспекції з питань підоготовки та дипломування моряків (надалі ІПДМ) на посаду заступника начальника інспекції.

Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №113 від 26.04.2022р. «Про реорганізацію Інспекції з питань підоготовки та дипломування моряків» було припинено юридичну особу державну організацію «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» реорганізувавши її шляхом її приєднання до державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту»; визначено Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту» правонаступником усіх прав та обов'язків державної організації «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків»; для проведення реорганізації державної організації «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» призначено комісію у складі, що додається. (т.1 а.с.19-21)

Сторонами не заперечується, що з 02.01.2023р. по 31.01.2023р. позивач перебував у відпустці, що також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за січень 2023р. (т.2 а.с.9-10)

Наказом ІПДМ №08/к від 18.01.2023р., який було підписано головою з припинення інспекції ОСОБА_2 , позивача заступника начальника інспекції з підготовки та дипломування моряків було звільнено з посади заступника начальника інспекції з 02.02.2023р. у зв'язку із реорганізацією інспекції з підготовки та дипломування моряків відповідно до частини першої пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Підставою ухвалення наказу про звільнення визначено: наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №113 від 26.04.2022р. «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків»; попередження про наступне звільнення від 23.06.2022р.; повідомлення від 18.07.2022р.; повідомлення від 30.08.2022р.(т.1 а.с.28)

На копії наказу №08/к від 18.01.2023р. про звільнення позивача із займаної посади підпис позивача про ознайомлення відсутній.

Представником відповідача надані до суду наступні документи:

- попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 23.06.2022р., в якому доводиться до відома про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та попередження про наступне звільнення через два місяці з дати цього попередження на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України та надано перелік вакантних посад, який надало державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту»; запропоновано протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення подати заяву до відділу кадрів, а у разі відмови у той самий термін повідомити про прийняте рішення відділ кадрів;(т.1 а.с.98)

- повідомлення ОСОБА_1 від 18.07.2022р., в якому зазначається, що його було попереджено про наступне звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, надано перелік вакантних посад; надано для ознайомлення та прийняття рішення профілі посад, що були запропоновані, із зазначенням заробітної плати, функціональних обовязків, тощо з додатком на 7арк.; (т.1 а.с.56-67, 100);

- повідомлення ОСОБА_1 від 30.08.2022р., в якому зазначається, що його було попереджено про наступне звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та надано перелік вакантних посад, який 23.08.2022р. надало державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту» з додатком на 6арк. (т.1 а.с.96)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення, отримання чи неотримання позивачем вищезазначеного попередження про звільнення та повідомлень, зазначені документи не містять навіть адреси позивача.

Згідност.ст.21,23КЗпП України трудовимдоговором єугода міжпрацівником іроботодавцем (роботодавцем-фізичною особою),за якоюпрацівник зобов`язуєтьсявиконувати роботу,визначену цієюугодою,а роботодавець(роботодавець-фізична особа)зобов`язується виплачуватипрацівникові заробітнуплату ізабезпечувати умовипраці,необхідні длявиконання роботи,передбачені законодавствомпро працю,колективним договоромі угодоюсторін.Трудовим договоромможуть встановлюватисяумови щодовиконання робіт,які вимагаютьпрофесійної та/абочасткової професійноїкваліфікації,а такожумови щодовиконання робіт,які непотребують наявностіу особипрофесійної абочасткової професійноїкваліфікації. Трудовийдоговір можебути: 1)безстроковим,що укладаєтьсяна невизначенийстрок; 2)на визначенийстрок,встановлений запогодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Оскільки між позивачем та відповідачем контракт не укладався, між ними виникли трудові правовідносини шляхом укладання безстрокового трудового договору.

Згідно п.4 ч.1,ч.6 ст.36 КЗпП України підставами припиненнятрудового договорує розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).Зміна підпорядкованостіпідприємства,установи,організації неприпиняє діїтрудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Увідповідності доп.1ч.1,ч.2ст.40КЗпП України трудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч.ч.1-3ст.49-2КЗпП України пронаступне вивільненняпрацівників персональнопопереджають непізніше ніжза двамісяці. Прививільненні працівниківу випадкахзмін ворганізації виробництваі працівраховується переважнеправо назалишення нароботі,передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначенучастиною другоюстатті 49-4цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Як роз 'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»п. 19 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті49-2КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018р. у справі №800/538/17).

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Наказом Інспекціїз питаньпідоготовки тадипломування моряків№ 314 від 24.02.2022р. на підприємстві на період воєнного стану в Україні для працівників інспекції запроваджено дистанційну роботу. (т.2 а.с.81)

Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України від 28.02.2024р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.05.2022р. через пункт пропуску Орлівка здійснив виїзд за межі України. (т.2 а.с.114)

Твердження відповідача про те, що позивач 27.05.2022р. перетнув державний кордон України, однак продовжував отримувати заробітну плату, йому було надано відпустку та нараховані кошти на оздоровлення, не є предметом доказування по справі, а суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення, в даному випадку позивач оскаржує незаконність свого звільнення за передбаченою п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за підставою зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки його не було звільнено за прогули та за порушення трудової дисципліни.

Згідно наданихвідповідачем табелів обліку використання робочого часу за період з травня 2022р. по лютий 2023р. (з 02.01.2023р. по 31.01.2023р. позивач перебував у відпустці, що не заперечується відповідачем) позивач був протабельований за вказаний період, а отже він виконував свої трудові обовязки.

У попередженні про наступне звільнення від 23.06.2022р. позивач мав бути звільнений через два місяці з дати цього попередження, тобто 23.08.2022р., однак звільнений він був лише 02.02.2023р. і до цієї дати виконував свої посадові обовязки, а отже відповідач надав позивачу всі підстави вважати, що після спливу зазначеної у попередженні дати (два місяці з дати попередження, тобто 23.08.2022р.) вивільнення працівника фактично не відбулося, у зв`язку із чим позивач залишається працювати на своїй посаді заступника начальника Інспекції з підготовки та дипломування моряків.

При цьому слід ураховувати, що звільнення відбулося зі спливом значного часу з дати, зазначеної у попередженні про звільнення від 23.06.2022р., без додаткового індивідуального попередження, що є порушенням сукупності вимог до організації та функціонування правової системи, що забезпечує стабільне правове положення людини та дотримання її прав та свобод, у тому числі - трудових.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2022р. у справі №709/90/20.

Таким чином, судом встановлено, що позивача належним чином не було повідомлено про майбутнє звільнення у зв'язку зі зміною організаційної структури підприємства, а також про перелік наявних вакансій на підприємстві, які б відповідали його освіті, кваліфікації і досвіду роботи та існували у роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, у крім того, після дати, коли його мали б звільнити, він продовжував працювати, а отже прийшов до висновку про те, що звільнення позивача за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українибуло проведено з порушенням приписівстатті 49-2 КЗпП України, свідчать про порушення права позивача на працю при його звільненні та є підставою для його поновлення на роботі, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.12.2023р. у справі №753/3995/22 та у постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №645/5845/18.

З урахування наведеного та з огляду на відсутність доказів належного повідомлення позивача про його майбутнє звільнення у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства й скорочення штату, а також доказів забезпечення йому гарантій щодо подальшого працевлаштування, а також продовження його виконувати свої обов`язки, суд прийшов до висновку про задоволення вимог про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №08/к від 18.01.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Інспекції з питань підоготовки та дипломування моряків.

Щодо строку звернення до суду з позовною заявою про незаконність звільнення суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Пунктом 1глави ХІХ«Прикінцеві положення» КЗпПУкраїни передбачено,що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КабінетуМіністрів України№1236від 09.12.2020р.«Про встановлення карантинута запровадженняобмежувальних протиепідемічнихзаходів зметою запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»установлено,що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р.№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

До суду позивач з вказаною позовною заявою звернувся 03.05.2023р.

У зв'язку зтим,що вматеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про належне повідомлення позивача про наступне звільнення, про наявність вакантних посад на підприємстві та вручення йому під підпис наказу про звільнення, з урахуванням пояснень позивача про те, що він від третіх осіб на електронну пошту отримав копію наказу про звільнення та продовженням строку дії карантину, суд прийшов до висновку про те, що позивачем місячний термін не пропущений.

Відповіднодо ст.235КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.8постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 рокуз наступними змінами та доповненнями, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно роз`яснень п.6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно наданої відповідачем довідки про дохід від 31.01.2023р. №1/9-152/01 за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. позивач за цей період отримав дохід у розмірі 1127 888,75грн. При цьому згідно розрахункового листка за лютий місяць 2023р. його посадовий оклад складав 80000грн., оклад по днях складав 4000грн.(т.1 а.с.29-30)

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дати звільнення 02.02.2023 року до дати постановлення рішення суду 28.03.2024 року включно: в загальному складає 302 робочих дні, з яких: 20 роб. днів лютий 2023 року; 23 роб. днів березщень 2023 року; 20 роб. днів квітень 2023 року; 23 роб. днів травень 2023 року; 22 роб. днів червень 2023 року; 21 роб. днів липень 2023 року; 23 роб. днів серпнь 2023 року, 21 роб.днів - вересень 2023 року, 22 роб.день жовтень 2023р., 22 роб.днів листопад 2023р, 21 роб.день грудень 2023р., 23робдні січень 2024р., 21 робочий день лютий 2024р., 20 роб.днів березень 2024р., отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення средній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1208000грн.(302 дні х 4000грн.(середня заробітна плата за день = 1 208 000грн.)

Згідност. 88 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючисьп.1ст.40, ст.ст.42, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доІнспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяків про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №08/к від 18.01.2023р. «Про звільнення заступника начальникаІнспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяківОСОБА_1 » відповідно до п.1ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Інспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяківна посаді заступника начальника Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804, місцезнаходження: 01135, м.Київ, проспект Берестейській,14) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адоресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1208000 (один мільйон двісті вісімтисяч) грн.

Рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути зІнспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяків (кодЄДРПОУ 25958804,місцезнаходження:01135,м.Київ,проспект Берестейській,14) накористь держависудовий збіру розмірі12080(дванадцятьтисяч вісімдесят)грн.

Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку доОдеського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняпроголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2024 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН