Ухвала

від 03.04.2024 по справі 947/10146/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/10146/24

Провадження № 1-кс/947/4212/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000001112 від 09.08.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, директора ТОВ «Прайм Логістік Груп», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, громадянин ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Прайм Логістик Груп» (код ЄДРПОУ 40417623), здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою відповідно до ч. 3 ст.18ККУкраїни, в період часу з 30.12.2022 року по 28.03.2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, з метою заволодіння державними коштами, виділеними на відновлення критичної інфраструктури енергетичної галузі під час воєнного стану, діючи умисно, за попередньою змовою з директором

ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж» (ЄДРПОУ31207130, далі - ТОВ «ЧЕСМ») ОСОБА_8 , під час виконання робіт з перевезення автотрансформатору 330кВ із ПС 330кВ «Арциз» до ПС 330кВ «Усатове» (демонтаж, перевезення та монтаж відповідно), передбачених договором № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року між ПАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ», шляхом внесення 24.02.2023 року завідомо неправдивих відомостей до акту надання послуг № 37, укладеного між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «ПРАЙМ ЛОГІСТИК ГРУП» щодо виконання робіт із залізничного перевезення, заволоділи коштами державного підприємства у сумі 1408522, 38грн.

Крім того, слідчий у клопотанні зазначає про те, що під час виконання робіт з перевезення автотрансформатору 330кВ із ПС 330кВ «Подільськ» до ПС 330кВ «Аджалик» (демонтаж, перевезення та монтаж відповідно), передбачених договором № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ», шляхом внесення 28.02.2023 року завідомо неправдивих відомості до акту надання послуг № 45, укладеного між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «ПРАЙМ ЛОГІСТИК ГРУП» щодо виконання робіт із залізничного перевезення, ОСОБА_4 заволодів коштами державного підприємства у сумі 2 299 404,24 грн.

Так, 21.03.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні:

-кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за кваліфікуючими ознаками: службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;

- злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, якими завдано шкоду у розмірі 3757 600 гривень,в ціляхзапобігання ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,про якістороною обвинуваченнязазначається врамках даногоклопотання,детектив запогодженням зпрокурором звертаютьсядо слідчогосудді зтаким клопотаннямпро застосуваннявідносно підозрюваногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою ізвизначенням заставиу розмірі 3757 600 гривень.

У судовому засіданні

Прокурор Приморськоїокружної прокуратурим.Одеси ОСОБА_3 оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав. Зазначив, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, наразі наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні. Розмір застави відповідає розміру заданих кримінальними правопорушеннями збитків, є обґрунтованим та буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Просив задовольнити клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_4 не внесено до ЄРДР, що підтверджується витягом з ЄРДР, долученим до клопотання, що свідчить про те, що процесуально останньому не повідомлено про підозру. Повідомлення про підозру його підзахисному є необґрунтованим та матеріалами клопотання не підтверджується. Будь-яких доказів стороною обвинувачення в обґрунтування підозри не пред`явлено. Звернув увагу на те, що його клієнт не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Докази на які посилається сторона обвинувачення є недопустимими та не можуть сприйматися слідчим суддею, як належні та такі, що свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри. Зазначив, що ризики на які посилається сторона обвинувачення є недоведеними, їх не обґрунтовано. Тяжкість покарання, яке може загрожувати підозрюваному не може в даному випадку свідчити про ризик можливого переховування підозрюваного, оскільки у даному випадку відсутній склад злочину. Його підзахисний має належну процесуальну поведінку та за кожним викликом з`являвся до слідчого та до слідчого судді. ОСОБА_4 з початку досудового розслідування не виїхав з України та не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду, навпаки має намір доводити свою невинуватість. Посилання на ризики зазначені у клопотанні є безпідставними та спростовуються належною процесуальною поведінкою підозрюваного. Підозрюваний ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутні належні підтвердження того, що останній може вчитини інше кримінальне правопорушення. Також, наголошував на тому, що прокурор не надав жодних документів про майновий стан його підзахисного, які б свідчити про можливість останнього сплатити заставу у розмірі визначеному стороною обвинувачення. Розмір застави, який просить визначити підозрюваному сторона обвинувачення є завідомо непомірним для його підзахисного. Просив врахувати його письмове заперечення з додатками, характеризуючі підозрюваного дані та у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник підозрюваногоадвокат ОСОБА_6 підтримав думку захисника ОСОБА_5 Зверну увагу на те, що у підозрюваного наявні міцні соціальні зв`язки, так як він одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, батька, який є інвалідом ІІІ групи та потребує його опіки, також має постійне місце проживання та місце роботи. Зазначив, що його підзахисний займається благодійністю, допомагає Збройним силам України, за що неодноразово нагороджувався грамотами та подяками. У товаристві він є єдиною особою, яка має право підпису, а тому перебування його у місці ув`язнення зупинить діяльність товариства та унеможливить виконання зобов`язань товариства. У задоволенні клопотання просив відмовити.

Підозрюваний ОСОБА_4 з підозрою не погодився, підтримуючи думку своїх захисників проти задоволення клопотання заперечував. Також надав пояснення з приводу пред`явленої йому підозри.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, також приймаючи до уваги письмові заперечення сторони захисту з додатками та пояснення підозрюваного, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 21.03.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні:

-кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за кваліфікуючими ознаками: службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;

- злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Щодо наявностіобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчим суддею встановлено таке.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України підтверджується: обшуком проведеним у приміщеннях, де фактично здійснює свою діяльність ТОВ «ЧЕСМ», (код ЄДРПОУ 31207130), за адресою: місто Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 18а/1, в ході якого було вилучено документи, щодо взаємовідносин по виконанню договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПРАТ НЕК «Укренерго» та

ТОВ «ЧЕСМ», а також взаємовідносин між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «Прайм Логістик Груп»; обшуком проведеним у приміщеннях, де фактично здійснює свою діяльність ТОВ «Прайм Логістік Груп» (код ЄДРПОУ 40417623) за адресою м.Київ, вул. Лінійна буд. 17, в ході якого було вилучено документи, щодо правовідносин між ТОВ «Прайм Логістик Груп» та ТОВ «ЧЕСМ»; відповіддю наданою АТ «Укрзалізниця» Регіональною філією «Одеська залізниця», щодо фактичного переміщення автотрансформаторів залізничним шляхом; тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні ПрАТ НЕК «Укренерго», щодо порядку укладення, погодження та виконання договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПРАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ; висновком судової економічної експертизи, з якого встановлено розмір витрат активів (збитків) ПрАТ НЕК «Украенерго» від завищення витрат (обсягу чи вартості) залізничних перевезень по виконанню договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 директора Південного ТУОМ НЕК «Укренерго», який пояснив обставини погодження, укладання та фактичного виконання договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та №01-004012-23 укладених з ТОВ «ЧЕСМ»; виписками по банківських рахунках - ПрАТ НЕК «Укренерго», ТОВ «ЧЕСМ» ТОВ «Прайм Логістик Груп», а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

На підставізазначеного,слідчий суддясуд вважає,що наданістороною обвинуваченняматеріали,які долученідо клопотання,на данійстадії досудовогорозслідування доводятьобґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.1ст.366КК України та відхиляє заперечення сторони захисту в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на те, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінально-протиправних дій.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_4 конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у їх вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою категорично не погоджується та заперечує обставини викладені у повідомленні про підозру, що суттєво збільшує ризик його втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України,а саме:ризику можливогопереховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 з огляду на те, що він одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей та постійне місце роботи і проживання, з`являється за першим викликом, слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому мета щодо спроби переховування може виникнути у підозрюваного у будь який момент.

Проте, одночасно, слідчий суддя вважає, що наявні відносно міцні соціальні зв`язки зменшують ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, з огляду на те, що він є директором ТОВ «Прайм Логістик Груп», має доступ до усієї документації товариства, а як зазначає сторона обвинувачення, наразі триває досудове розслідування кримінального провадження та заплановано проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання імовірних доказів вчинення кримінально-протиправних дій, які підозрюваний може знищити.

Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетнідані свідкана показанняякого сторонаобвинувачення посилаєтьсяв обґрунтуванняпред`явленої йомупідозри таякий вподальшому будедопитуватися безпосередньосудом,у випадкунаправлення обвинувальногоакту досуду,слідчий суддяприходить допереконання проіснування ризику,передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України,а саме:ризику можливогонезаконного впливупідозрюванимОСОБА_4 на свідка, схиляючи його до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, при встановленні вказаного ризику, слідчий суддя приймає до уваги те, що наразі не допитані особи, зокрема, із числа службових осіб ТОВ «Прайм Логістик Груп», які можуть бути у цьому кримінальному провадженні свідками та яким може бути що-небудь відомо про обставини імовірного вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, відповідно до чого останній може впливати на таких осіб з метою надання ними неправдивих свідчень.

Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Наведені обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, направлених на незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_4 активні дії щодо впливу на свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Разом з тим, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання, з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і стороною обвинувачення не надано даних про те, що він має статус підозрюваного/обвинуваченого в рамках будь-якого іншого кримінального провадження.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді застави.

Частиною 4 статті 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Беручи доуваги обставиниймовірного вчиненняпідозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень,що увипадку доведенняїх вчиненняпризвели доматеріальної шкодив особливовеликих розмірах,встановлені всудовому засіданніобставини щодоіснування ризиків,а такожте,що застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою уданому випадкує недоцільнимз оглядуна характеризуючідані підозрюваного,слідчий суддяприходить допереконання проможливість запобіганнявстановленим ризикамта забезпеченняналежної процесуальноїповедінки підозрюваного ОСОБА_4 шляхом застосування запобіжного заходу до нього у вигляді застави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, - застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Дослідивши клопотання та долучені в обґрунтування матеріали, слідчий суддя з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, імовірних збитків в особливо великих розмірах, нанесених державі в умовах воєнного стану, коли кожна гривня є важливою для обороноздатності країни в умовах збройної агресії, майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_4 , доведених ризиків, передбачених п. п. 1-3 ст. 177 КПК України, вважає, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які мають корисливих характер. Особливий характер кримінальних правопорушень, який слід врахувати при визначені розміру застави у даному випадку, пов`язаний із суспільним інтересом у цьому кримінальному провадженні, а також наслідками вчинення таких кримінальних правопорушень.

При визначеннірозміру заставислідчий суддявраховує наявністьвстановлених всудовому засіданніризиків,передбачених п.п.1-3ч.1ст.177КПК України,обґрунтованої підозриу вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, обставини їх вчинення та наслідки, які полягають у імовірно завданій шкоді державному бюджету в розмірі 3757 600 гривень та вважає, що застава у розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3694 160 (три мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі сто шістдесят) гривень, здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.

За викладених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчийсуддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000001112 від 09.08.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3694 160 (три мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі сто шістдесят) гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

строком до 21.05.2024року,включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. утримуватися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні;

5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодацем) на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувачаДКСУ м. Київ, МФО820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1